Вчені знайшли зв’язок між омега-3 і ризиком інсульту

Останні голосування у Верховній Раді дедалі виразніше свідчать про внутрішню нестабільність у парламенті. Народні депутати підтримують звільнення окремих міністрів, але водночас не знаходять голосів для їхніх наступників, провалюють урядові фіскальні ініціативи та демонструють непередбачувану поведінку під час ухвалення стратегічно важливих рішень. Така ситуація загострює дискусію про реальний стан монобільшості та рівень керованості законодавчого органу.

Політолог Володимир Фесенко звертає увагу на те, що формально парламентська більшість у Верховній Раді все ще існує. Однак на практиці вона дедалі частіше не працює як єдиний політичний механізм. Усередині фракції спостерігаються розбіжності щодо ключових питань, а частина депутатів голосує ситуативно або займає відверто опозиційну позицію щодо урядових ініціатив.

За його словами, ядро фракції «Слуга народу» у голосуваннях становить приблизно 170–190 депутатів. До них додаються близько 80 голосів з різних депутатських груп — частково «Батьківщина», частково колишні депутати ОПЗЖ після початку повномасштабної війни. Саме ця конфігурація дозволяє ухвалювати рішення, хоча й не з усіх питань.

Проблеми починаються тоді, коли ядро фракції скорочується до 160 або навіть 150 голосів. Саме це, за словами Фесенка, проявилося під час кадрових голосувань у січні. Він також звертає увагу, що окремі політичні гравці намагалися зруйнувати не монобільшість як таку, а саме неофіційну коаліцію, спровокувавши урядову й парламентську кризу.

Народний депутат від «Слуги народу» Максим Бужанський переконаний, що відставка Андрія Єрмака з посади голови Офісу президента жодним чином не вплинула на роботу парламенту. За його словами, Єрмак ніколи напряму не втручався у процес голосування депутатів.

Бужанський зазначає, що має один із найнижчих показників голосування разом із фракцією, регулярно не підтримує або відкрито критикує законопроєкти, і при цьому жодного разу не отримував сигналів чи вказівок від Єрмака. Вплив керівника ОП, за його словами, відчувався лише на рівні формування порядку денного або рішень президента щодо підписання чи вето законів.

Фесенко також наголошує, що проблеми у фракції «Слуга народу» почалися задовго до відставки Єрмака. Йдеться про депресивні настрої, втому, бажання частини депутатів скласти мандат і втрату внутрішньої мотивації.

Ситуацію у фракції різко загострили події літа 2025 року, коли депутатів змусили підтримати закони, що обмежували повноваження НАБУ і САП, а згодом — під тиском протестів — скасувати власне рішення. За оцінкою експертів, парламентарів фактично зробили «крайніми», що викликало сильне роздратування навіть серед лояльних до президента депутатів.

Додатковим ударом став так званий «Міндічгейт», який також спричинив хвилю негативу всередині фракції. На цьому тлі лунали заклики до створення «коаліції національної стійкості» та навіть «уряду національної стійкості», однак ці ініціативи не мали продовження.

Окремою проблемою стала кадрова криза. Кількість депутатів від «Слуги народу» поступово зменшується, а замінювати вибулих майже ніким. Народні депутати йдуть з життя, переходять на роботу в органи виконавчої влади або інші структури, а список партії фактично вичерпаний.

Народний депутат Роман Каптєлов зазначає, що в партійному списку майже не залишилося людей, готових зайти до парламенту. Частина потенційних кандидатів відмовляється від мандату, розуміючи, що статус народного депутата означає пожиттєву публічність і постійний контроль. За його словами, близько 50 чинних депутатів хотіли б скласти мандат, але їм цього не дозволяють.

Через дефіцит кадрів виникають проблеми навіть із призначенням депутатів на міністерські посади, адже немає ким їх замінити у сесійній залі.

Якщо фракцію «Слуга народу» покинуть ще кілька депутатів, монобільшість зникне не лише фактично, а й формально. Цей ризик посилюється тим, що десятки парламентарів фігурують у кримінальних провадженнях. В умовах відсутності депутатської недоторканності це створює додаткові важелі тиску.

Максим Бужанський звертає увагу, що з наближенням виборів і потенційного завершення війни парламент дедалі важче ухвалює непопулярні рішення. Активний політичний процес ведуть опозиційні сили, насамперед «Європейська солідарність», яка використовує парламент як трибуну для політичної боротьби.

За його словами, навіть технічні законопроєкти нині обростають сотнями правок, що штучно блокує роботу Ради і перетворює кожне голосування на багатоденну баталію.

Роман Каптєлов вважає, що фактично від Верховної Ради зараз очікують лише ухвалення законів про вибори і референдум. Бюджет на 2026 рік уже прийнято, а ключові політичні рішення, за цією логікою, мають ухвалюватися безпосередньо народом.

За його словами, результати майбутніх референдумів будуть обов’язковими, а не рекомендаційними, і не потребуватимуть ратифікації парламентом. Після цього Верховна Рада ризикує остаточно перетворитися на майданчик для передвиборчої риторики.

Володимир Фесенко підсумовує, що попри кризові тенденції, повного розвалу монобільшості поки немає. Однак результативні голосування можливі лише за умов ручної мобілізації депутатів, яка працює епізодично.

Він переконаний, що для критично важливих рішень — співпраці з МВФ або євроінтеграції — голоси знайдуться. Керівництво парламенту і фракції зможе мобілізувати необхідну кількість депутатів, апелюючи до державних інтересів.

Максим Бужанський погоджується: всі справді важливі для країни законопроєкти будуть ухвалені. А от другорядні ініціативи можуть чекати місяцями або взагалі не бути проголосованими — і це, за його словами, не матиме критичних наслідків для країни.

Коли люди об’єднуються навколо спільної мети, народжується особлива енергія, здатна долати труднощі, руйнувати бар’єри й створювати нові можливості. Спільна мета — це не просто узгоджений план дій, а глибоке внутрішнє переконання кожного учасника в тому, що його внесок має значення. Саме з цього відчуття значущості починається справжня співпраця.

Єдність не виникає випадково. Вона формується через довіру, відкритість і готовність чути одне одного. Коли люди мають змогу висловлювати власні ідеї без страху бути осудженими, з’являється простір для творчості. У такому середовищі народжуються рішення, які були б неможливими в умовах конкуренції чи байдужості. Спільна праця перестає бути обов’язком — вона стає натхненням.

За даними слідства, упродовж 2023–2024 років посадовець систематично вносив до електронних декларацій недостовірні відомості. Зокрема, він не зазначив реальну вартість належної йому нерухомості та транспортних засобів, а також не задекларував майно на загальну суму понад 4 мільйони гривень.

Досудове розслідування здійснювали слідчі Вознесенського районного управління поліції. Наразі матеріали справи передані до суду.

Дії депутата кваліфіковано за частиною 1 статті 366-2 Кримінального кодексу України — декларування недостовірної інформації. Санкція статті передбачає штраф до 102 тисяч гривень, громадські роботи або обмеження волі на строк до двох років із можливим позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю строком до трьох років.

Остаточне рішення у справі ухвалить суд.

Новини з Офісу Президента приносять гармонію та впевненість: Україна на шляху успіху у відновленні роботи портів. Це відновлення привело до значного збільшення надходжень до державного бюджету та спрощення кордонних процедур з Європейським Союзом. З вересня минулого року, коли морський коридор знову відкрився, 1300 суден покинули порти великої Одеси, перевозячи понад 36 мільйонів тонн вантажів, основними серед яких були зерно та металургійна продукція. Наша країна продовжує зростати: наразі на підході до портів очікується понад 130 суден, які готові експортувати близько 4 мільйонів тонн продукції.

Протягом 7 місяців роботи Українського коридору, 1286 суден вивезли понад 36 мільйонів тонн вантажів, з яких 25 мільйонів тонн становить продукція українських аграріїв. Цю інформацію підтверджує пресслужба Адміністрації морських портів України. І наразі на підході до портів Одеса, Чорноморськ та Південний чекає нас ще більше можливостей: 135 суден, які збираються експортувати 4 мільйони тонн вантажів.

"Український коридор стає ключовим логістичним шляхом, успішна робота якого є результатом спільних зусиль нашої держави, Об’єднаних Сил Оборони та всієї морської інфраструктурної команди", — підкреслив віце-прем’єр-міністр з відновлення України – міністр розвитку громад, територій та інфраструктури, Олександр Кубраков.

Україна відновила роботу своїх портів, що призвело до значного збільшення обсягів експорту агропродукції та інших товарів через морський коридор. Наразі країна має потужності для ефективного перевезення вантажів, що сприяє збільшенню доходів до бюджету та спрощенню торговельних процедур з міжнародними партнерами. Успішна робота Українського коридору є результатом спільних зусиль державних та військових структур, а також всієї морської інфраструктурної команди. Такі позитивні тенденції свідчать про потенціал України в сфері морського транспорту та логістики і сприяють зміцненню позицій країни на світовому ринку.

Колишній народний депутат України, а нині заступник міського голови Дніпра з питань діяльності виконавчих органів у сфері інформаційної політики Андрій Денисенко задекларував значні обсяги готівкових коштів, які зберігає поза банківською системою. Відповідні дані містяться в його електронній декларації за 2024 рік, оприлюдненій у встановленому законом порядку.

Згідно з декларацією, основним офіційним доходом посадовця за звітний період стала заробітна плата, яка склала 156 826 гривень. Водночас задекларовані готівкові заощадження істотно перевищують річний дохід, що традиційно привертає увагу громадськості та експертів у сфері фінансової прозорості. У документі зазначено, що кошти зберігаються саме у готівковій формі, а не на банківських рахунках.

Дружина заступника мера за звітний період задекларувала дохід у розмірі 383 373 гривні, що більш ніж удвічі перевищує офіційний дохід самого посадовця. Водночас навіть сукупний річний дохід родини не пояснює наявність такої суми готівки без залучення заощаджень з минулих років або інших джерел доходу.

Крім грошових активів, у декларації зазначено нерухоме майно родини. Андрій Денисенко та члени його сім’ї володіють трьома квартирами: двома у Дніпрі площею 48,8 та 36,3 квадратного метра, а також квартирою у місті Кам’янське площею 61,8 квадратного метра.

Також у власності посадовця перебуває земельна ділянка площею 1250 квадратних метрів, розташована на території Дніпропетровської області.

Андрій Денисенко був обраний до Верховної Ради України у 2014 році від Блоку Петра Порошенка за виборчим округом №26 у Дніпропетровській області. Після завершення парламентської каденції він обійняв посаду заступника міського голови Дніпра.

Декларація чиновника знову порушує питання співвідношення офіційних доходів посадовців та обсягів їхніх задекларованих заощаджень, а також прозорості походження значних сум готівки, які зберігаються поза банківською системою.