У Кропивницькому розслідують переплату на 19 млн грн при закупівлі автобусів для «Електротрансу»

Адвокат Української православної церкви Роберт Амстердам відмітив, що згідно зі зібраним звітом, який складає понад 250 сторінок, документовані факти нападів на УПЦ, на її святині та духовенство. Цю інформацію він розкрив у своєму відеозверненні. Також він знову висловив заклик до української влади про утримання від подальшого розгляду законопроекту 8371, який має на меті заборонити діяльність УПЦ. "Цей законопроект є виявом мови ненависті. Атаки на вірян у часи війни, їх вигнання зі святинь, відмова у доступі до молитовних місць — це абсолютно неприпустимо. Я закликаю уряд зупинити розгляд цього законопроекту та припинити розділяти націю, націлювати братів проти братів", — проголосив Амстердам. Також адвокат підкреслив, що УПЦ не має жодного зв'язку з Московським патріархатом. "Українська православна церква не тільки не підтримує, але і відкидає ідеологію 'русского мира'. Більше того, позиція церкви щодо цих ідей вже була публічно висловлена Блаженнішим митрополитом Київським Онуфрієм: 'Ми не будуємо жодного 'русского мира'. Ми будуємо божий мир'. УПЦ повністю ідентифікує себе з державою Україна та закликає до її захисту від першого дня російського вторгнення", — прокоментував він позицію церкви. Крім того, сьогодні Роберт Амстердам звернувся з закликом до Сполучених Штатів Америки з проханням про підтримку України. "Особисто від себе: підтримка України є критично важливою не лише для України, але й для Америки. Як можна відкинути людей, підставивши їх на кожному кроці? Хто буде довіряти США після Кабула і зараз Києва?", — написав Амстердам у своєму пості в соціальній мережі "Х".

У вищезгаданій статті адвокат Української православної церкви, Роберт Амстердам, заявив про складений звіт, у якому міститься понад 250 сторінок доказів нападів на УПЦ, її церкви та духовенство. Він виступив з закликом до уряду України припинити розгляд законопроекту 8371, який пропонує заборонити діяльність УПЦ, назвавши його проявом мови ненависті. Амстердам підкреслив, що УПЦ не має зв'язків з Московським патріархатом і повністю ідентифікує себе з Україною. Він також звернувся до Сполучених Штатів з проханням про підтримку України. Ці висновки свідчать про серйозність ситуації щодо релігійної свободи в Україні та потребу в захисті прав інших віросповідань від будь-якої форми переслідування.

У столичному мікрорайоні Дарниця сформувалася історія, яка швидко набула розголосу в соціальних мережах. У центрі уваги — мешканці одного житлового комплексу, де тривалі вечірні забави в одній із квартир переросли в напружене протистояння. За словами жінки, що живе поверхом нижче, регулярні нічні гулянки сусіда стали справжнім випробуванням для її родини, особливо для маленької дитини, яка реагує на будь-які раптові звуки.

Мати розповідає, що розмови та прохання знизити рівень шуму не дали жодного результату. Навпаки, після кожного прохання музика звучала ще гучніше, а компанія гостей демонстративно ігнорувала зауваження. Звернення до поліції також не принесло бажаного ефекту: правоохоронці приїжджали, складали протокол або робили зауваження, але уже наступної ночі вечірка повторювалася.

Її допис викликав жваву дискусію в мережі: частина користувачів підтримала авторку, зазначивши, що стикалися з подібними проблемами, інші ж звинуватили її в неправомірному використанні військової структури для вирішення особистого конфлікту. Обговорювалися також етичні та правові аспекти таких погроз.

У коментарях люди ділилися власним досвідом боротьби з «гучними» сусідами: від колективних звернень і фіксації порушень до встановлення особистого контролю за шумом. Серед порад – письмові попередження на дверях, залучення власника квартири та консультації з дільничним.

Історія демонструє, що ефективного та швидкого способу вирішення подібних конфліктів часто немає, а мешканці намагаються шукати альтернативні способи впливу.

Упродовж тривалого часу на Харківщині існує стійка система постачання пального для комунальних потреб, у центрі якої опинилися колишній заступник голови Харківської ОДА Олександр Скакун та його брат Юрій. Їхні імена нерідко згадуються у зв’язку з мережею фірм, через які, за даними поінформованих джерел, реалізуються паливні схеми, вибудувані так, щоб забезпечувати гарантований прибуток обмеженому колу учасників. Ключова роль у цій конструкції нібито належить ТОВ «Брент Ойл», що фігурує як стабільний постачальник пального для комунальних підприємств регіону – попри претензії до якості продукції та непрозорість контрактів.

За зовнішньою коректністю публічних закупівель приховано багаторічний механізм, який працює за відпрацьованим сценарієм. На тендери виходять компанії, пов’язані між собою через спільних засновників, менеджерів або посередників, створюючи ілюзію реальної конкуренції. Коли пропозиції подаються від структур, що насправді контролюються одним центром впливу, результат торгів стає передбачуваним. У підсумку перемагає саме та компанія, якій і відводиться вирішальна роль у загальному ланцюгу постачання.

Важливу роль у цій схемі відіграє ціла низка афілійованих структур, пов’язаних із групою «Брент Ойл». У різних тендерах з’являються то «Брент-Інвест», то «Гарантор», то «Брент Ойл-98», то «Нафтохімснаб» та інші юридичні особи. Вони постійно змінюються, перетікають одна в одну, але фактичні вигодонабувачі, за оцінками джерел, залишаються тими самими. Контроль над комунальними та дорожніми закупівлями забезпечує стабільний потік бюджетних грошей, а наявність політичного й силового впливу в регіоні створює для цієї мережі своєрідний «захисний купол».

Саме вплив Скакуна на силові структури Харківщини, про який говорять наші співрозмовники, часто називають ключовим поясненням відсутності реальних наслідків для організаторів схем. Податкові й правоохоронні органи роками отримують сигнали про можливі зловживання, однак далі формальних перевірок або «похованих» проваджень справа зазвичай не йде. У результаті, за неофіційними оцінками, через подібні конструкції щороку виводяться сотні мільйонів гривень.

Паралельно з історією «Брент Ойл» існує ще один гучний паливний кейс – діяльність Мереф’янського нафтопереробного заводу, який пов’язують із бізнесменом Костянтином Валеуліним. Завод, за інформацією джерел, спеціалізується на виробництві низькоякісного дизельного палива, яке поступово «відбілюється» через складні ланцюжки посередників. На папері воно перетворюється на цілком легальний продукт, але фактично залишається «бодяженим» пальним, що не відповідає задекларованим стандартам.

Супровід цієї діяльності забезпечують схеми з обналу та «скруток» ПДВ. Юридичні особи з ознаками фіктивності, серед яких фігурують «Бітоксід», «Свей», той же «Гарантор» та інші компанії, використовуються для оформлення удаваних поставок, створення штучного податкового кредиту й виведення коштів у готівку. За роки існування таких схем через Мереф’янський НПЗ, за оцінками ринку, пройшли десятки мільйонів гривень «чорної» готівки.

Обидві історії – і «Брент Ойл», і Мереф’янський НПЗ – мають одну й ту саму логіку: впливові групи отримують доступ до тендерів та бюджетних коштів, будують навколо себе мережу афілійованих фірм, переводять державні гроші в готівку, а податкові органи й силові структури або закривають очі, або демонструють лише імітацію боротьби. Медійні розслідування, скандали, публічні заяви час від часу виносять ці схеми на поверхню, але без політичної волі та скоординованих дій правоохоронної системи ризики для учасників таких оборудок залишаються мінімальними порівняно з отриманими прибутками.

На цьому тлі паливний ринок перетворюється на одну з найстійкіших тіньових «годівниць», де перетинаються інтереси місцевих еліт, бізнесових груп і окремих представників силових органів. Питання лише в тому, чи буде готова держава нарешті розірвати цей замкнений цикл, у якому будуть змінюватися назви фірм, але не механіка заробляння на неякісному паливі та бюджетних тендерах.

Чи бажаєте ви, щоб я щось додав або змінив у цьому тексті? Можливо, ви хочете, щоб я більше уваги приділив якомусь конкретному аспекту цієї проблеми або розглянув додаткові інноваційні рішення?

Українські військові розповіли, що у них значно менше живої сили і боєприпасів, ніж у росіян.

«На мою особисту думку, війна зайшла в глухий кут. За останні три-чотири місяці ми були змушені відступити. Росіяни нарощують темпи, у них є кошти для продовження [війни]. У них є люди, вони перевершують нас за чисельністю. Ми повинні закінчити цю війну. Ми повинні вести переговори, але ми не хочемо віддавати свою території», – заявив боєць 68-ї бригади Андрій, який воює на Покровському напрямку.

Він розповів, що російські штурми ніколи не були такими інтенсивними, як зараз. Андрій припускає, що це пов’язано з підсумком виборів у США.

«Вони б’ються на тому ж рівні, що й ми. Вони навчилися. Сьогодні їхня тактика така: вони знаходять наші позиції і відкривають по них масований вогонь. Іноді вони потрапляють, і це дуже болісно для нас. Після обстрілу вони відправляють розвідувально-штурмову групу з трьох-п’яти солдатів», – розповідає український офіцер.

Зараз нові оборонні споруди зводяться за 30 кілометрів від лінії фронту – «яскрава ознака того, до чого готується Україна».