Заступник голови “Київзеленбуду” купив AUDI за 5 тисяч гривень

Однак, як повідомляє видання "Інформатор", реалізація цієї реформи викликала низку запитань щодо її практичного втілення та впливу на судову систему. Особливу увагу громадськості привернула ситуація з суддями колишнього ОАСК та пов'язаними з цим бюджетними витратами.

Операцію з підриву “Північних потоків” підготувала група високопоставлених українських офіцерів і бізнесменів під керівництвом Валерія Залужного. Володимир Зеленський спочатку схвалив план, але пізніше, коли ЦРУ дізналося про це і зажадало скасувати диверсію, він наказав екс-головкому припинити операцію – проте той не послухався його наказу. Таку інформацію наводить The Wall Street Journal, посилаючись на неназвані джерела.

За словами американських чиновників, з якими поспілкувався WSJ, “ЦРУ попередило офіс Зеленського про необхідність припинити операцію”. Українські джерела, зі свого боку, заявили виданню, що Зеленський дійсно “наказав Залужному припинити її – але генерал проігнорував наказ, а його команда лише підкоригувала первісний план”.

Видання поспілкувалося з чотирма високопоставленими українськими чиновниками у сфері оборони і безпеки, які або брали участь у змові, або були безпосередньо обізнані про неї. Усі вони заявили, що на той момент Київ вважав газопроводи “своєю законною метою”. Усі розпорядження щодо операції віддавалися в усній формі, щоб не залишати будь-яких доказів.

За інформацією видання, німецьке слідство тепер зосереджене на Залужному та його помічниках, а отримані результати розслідування можуть серйозно зіпсувати відносини між Києвом і Берліном. Деякі німецькі політичні лідери були готові ігнорувати докази, що вказують на Україну, побоюючись підірвати внутрішню підтримку її військових дій, однак за справу взялася політично незалежна німецька поліція.

“Атака такого масштабу – достатня причина, щоб задіяти положення НАТО про колективну оборону, але нашу критично важливу інфраструктуру знищила країна, яку ми підтримуємо масовими поставками зброї та мільярдами готівки”, – заявив виданню високопоставлений німецький чиновник, знайомий із перебігом розслідування.

Керівник Новобаварської окружної прокуратури Харкова Олексій Сергійович Лесенко опинився в центрі уваги через свої майнові декларації, зокрема щодо приватного будинку, в якому він проживає. Згідно з декларацією, цей об’єкт нерухомості має площу близько 300 м², але цікавість викликає той факт, що офіційно власником будинку значиться Жаннета Вікторівна Піскарьова, яку в ЗМІ та аналітичних матеріалах називають ймовірною тещею прокурора.

За інформацією, оприлюдненою 368.media, у будинку разом з прокурором проживають його дружина Ольга та донька Вікторія. Також на ім’я Піскарьової оформлено земельну ділянку під цим будинком, яка має площу 450 м². Це викликає певні питання щодо того, чому та як нерухомість, що фактично використовується сім’єю прокурора, не була оформлена на нього або його близьких осіб, а залишилась на ім’я іншої людини.

Дружина прокурора володіє значним обсягом майна:

будинок площею 137 м² у смт Високий;

дві земельні ділянки під Харковом;

додаткова ділянка у Бугаївці площею 1406 м², придбана у 2020 році за 42 тис. грн — на ній нині будується будинок на 164 м².

Також у користуванні дружини та дочки задекларовано дві квартири в Ужгороді, власником яких у документах вказана Барна Яна Василівна.

У декларації значиться два авто:

BMW X3 (2013 р.) — оформлений на Ольгу Лесенко, куплений у рік випуску за 456 тис. грн;

BMW 528i (2010 р.) — на ім’я самого прокурора, придбаний у вересні 2023 року за 532 тис. грн.

За рік Лесенко задекларував:

заробітну плату — 1,66 млн грн,

додатковий дохід — 663,3 тис. грн.

Дружина та донька вказали у декларації лише виплати як внутрішньо переміщені особи — 4 тис. і 6 тис. грн відповідно.

Серед заощаджень родини зазначено:

у дружини — 30 тис. доларів готівкою,

у прокурора — 7 тис. доларів та 500 тис. грн готівкою.

Проаналізовані дані демонструють, що значна частина нерухомості оформлена не на самого прокурора, а на членів родини або родичів дружини. Саме це найчастіше стає предметом суспільного інтересу в оцінці доброчесності посадовців.