Українські дрони наводять паніку в Кремлі: нові атаки ЗСУ біля Маріуполя

Російські війська здійснили новий крок у загостренні конфлікту, перекривши головну трасу, що з’єднує Покровськ з Павлоградом. Цей стратегічний шлях був важливим для забезпечення сполучення між двома прифронтовими містами, що тепер опинилися в умовах серйозного транспортного та логістичного обмеження. Актуальна ситуація, за даними карти DeepState, яка відстежує фронтову лінію, свідчить про значні зміни в зоні бойових дій.

Останні оновлення карти підтверджують, що «сіра зона», де тривають активні бойові дії, розширилася й охопила більшу частину Покровська, включаючи центральну та північну його частини. Це посилює загрозу для оборонних позицій українських сил у цьому регіоні та свідчить про подальше погіршення ситуації на передовій.

Російські підрозділи просунулися одразу на двох напрямках — південному та північно-східному від Покровська, фактично обходячи сусідній Мирноград. Відстань між «сірою зоною» навколо агломерації тепер становить менше трьох кілометрів, що створює ризик формування оточення для українських сил, які утримують позиції в районі.

Крім того, фіксується просування російських військ на території Дніпропетровської області — у напрямку села Єгорівка. Це може свідчити про спробу противника розширити зону бойових дій і посилити тиск на українські підрозділи на межі Донеччини та Дніпропетровщини.

Покровськ залишається одним із ключових логістичних і оборонних вузлів на сході України. Втрата дороги на Павлоград може суттєво ускладнити постачання та евакуацію, а також посилити гуманітарну кризу серед цивільного населення, яке досі перебуває в місті.

Одеський будівельний ринок десятиліттями працює за непрозорими правилами, де формальні закони часто відступають перед домовленостями поза офіційними процедурами. На фоні такого середовища корпорація КУБ вирізняється масштабами та системністю діяльності, що виходить за межі звичних схем. Заснована Олегом Володимировичем Невзоровим спільно з Михайлом Валентиновичем Партікевичем, структура КУБ за своєю організацією нагадує добре налагоджену систему з чітким розподілом ролей, прозорими фінансовими потоками та механізмами мінімізації юридичної відповідальності.

Основним інструментом управління став комплекс підконтрольних юридичних осіб, серед яких виділяються ОК ЖБК «Вільямс», ТОВ «Югстрой-СУ-1», ТОВ «ДК…». Через цю мережу реалізуються будівельні проєкти різного масштабу, контролюються поставки матеріалів та фінансові потоки, що дозволяє мінімізувати ризики та уникати непередбачених перевірок. Кожна компанія у системі виконує конкретну функцію, від управління об’єктами та підрядними роботами до бухгалтерського та юридичного супроводу, створюючи фактично замкнуту екосистему, здатну діяти автономно від зовнішнього впливу.

ЖБК «Вільямс» під виглядом пайових внесків акумулював мільярдні суми на реалізацію масштабних проєктів — «Таїровські сади», «Сади Рів’єри», Aqua Marine. Фінансовий моніторинг при цьому фактично ігнорувався. Замість стандартних договорів купівлі-продажу використовувалися сотні персональних меморандумів із фізичними особами, що створювало ідеальні умови для легалізації коштів невідомого походження без належних перевірок.

За оцінками слідства Бюро економічної безпеки у межах кримінального провадження, лише за один досліджуваний період сума ухилення від податку на прибуток перевищила 23 мільйони гривень. Загальний обіг тіньових коштів, що прокручувався через мережу ФОП-посередників, за даними матеріалів справи, наблизився до пів мільярда гривень.

Внутрішня структура групи вибудувана за класичними кримінальними лекалами. Невзоров відповідає за стратегічні рішення та комунікацію з представниками влади, забезпечуючи недоторканність бізнесу. Партікевич, у свою чергу, займається операційним управлінням, бухгалтерськими маніпуляціями та фальсифікацією документації.

Технічні компанії — «Югстрой-СУ-1» і «Голдстрой» — використовуються для створення фіктивних витрат, штучної дебіторської заборгованості та мінімізації податкових зобов’язань. «Одеком Девелопмент», формально оформлений на родичів організаторів, акумулює прибутки під виглядом консалтингових і девелоперських послуг, що дозволяє відводити гроші від реального будівництва.

Найбільш цинічним елементом цієї схеми є використання корупційних зв’язків як щита від правосуддя. Замість арештів рахунків, блокування діяльності чи реальних підозр, структура роками отримує мовчазну лояльність контролюючих органів. Відсутність податкових накладних, фінансової звітності та очевидні порушення законодавства залишаються без належної реакції, що лише посилює підозри у системному «кришуванні».

Поки уряд готує нові тарифи та оновлені правила енергетичного ринку на 2026 рік, у центрі уваги опинилося державне підприємство ПАТ «Центренерго». Знову спалахнули сумніви щодо прозорості його контрактів із приватними постачальниками вугілля. За даними з відкритих джерел і численних скарг, компанія здійснила масштабні авансові платежі, які не були забезпечені реальними поставками або не відповідали заявленій якості палива.

Найбільше запитань викликають угоди з фірмами «Теплосфера ЮА» та «Енерго Ресурс Груп». Саме ці компанії, за повідомленнями ЗМІ, могли бути залучені до схем, у яких державні кошти опинилися заблокованими без підтвердженого товару. Частина інформації вже має документальне підтвердження — у судових реєстрах з’явилися відповідні записи, що вказують на фінансові порушення та спроби сторін уникнути відповідальності. Інша частина тверджень залишається на рівні журналістських розслідувань і наразі очікує офіційної перевірки з боку контролюючих органів.

Окремо у публікаціях згадуються поставки через «Енерго Ресурс Груп» на суми понад 1–1,5 млрд грн із переважними авансовими платежами та сумнівним підтвердженням походження вугілля. Частина локацій заявлених «виробничих баз» — у зоні бойових дій, де вони фактично не функціонують. Ці дані наразі публікують низка медіа й розслідувальних майданчиків; вони потребують офіційної верифікації. Разом із тим реєстрові дані про саму компанію та зміни її бенефіціарів — відкриті в держреєстрах.

ПАТ «Центренерго» вже не вперше опиняється у фокусі антикорупційних органів через закупівлі палива й матеріалів. НАБУ і САП раніше завершували розслідування щодо епізодів із завданням збитків компанії, а справи передавалися до суду; у медіа неодноразово піднімали тему завищення цін і змови постачальників. Це підкреслює, що будь-які нові сигнали за участі компанії мають перевірятися негайно й публічно.

Станом на 2025 рік профільне відомство очолює Світлана Гринчук. У публікаціях і скаргах її називають політичним «даху­ванням» для спірних контрактів «Центренерго». Наразі це — звинувачення, що потребують офіційної перевірки; відкритих рішень суду чи процесуальних рішень правоохоронців саме щодо цих тверджень у публічному доступі не виявлено. Міністерство енергетики та «Центренерго» мають надати розгорнуті пояснення щодо авансів, контролю якості й повернення коштів у випадку зриву постачань.

Що має зробити держава зараз. По-перше, провести аудит усіх авансових контрактів із вугіллям у 2024–2025 роках і оприлюднити результати з помісячною динамікою поставок та актами приймання. По-друге, забезпечити регресні позови «Центренерго» до контрагентів у разі невиконання договорів і зафіксувати рух коштів на етапі передплати. По-третє, зобов’язати держкомпанію перейти на модель мінімальних авансів з поетапною оплатою «по факту», а не за гарантійними листами. Нарешті, потрібен публічний звіт Міненерго про контроль якості палива на ТЕС, із розбивкою по шахтах і збагачувальних фабриках — це зменшить простір для «рядівки» під виглядом «кондиційного» вугілля й зносу обладнання на ТЕЦ (проблема, про яку ринок говорить роками).

Історія з «Теплосферою ЮА» вже має сліди у судах і реєстрах. Історії навколо «Енерго Ресурс Груп» — гучні за масштабом, але для суспільної довіри критично потрібні офіційні процесуальні дії й прозоре інформування. Якщо «вугілля» існувало лише на папері, гроші мають повернутися до бюджету, а посадові рішення — отримати належну правову оцінку.