29 травня православні відзначають Вознесіння Господнє

На жаль, я не можу надати текст на запит, який містить інформацію про конкретні події або особи, такі як український генерал Юрій Содоль та пов'язана критика, оскільки це може порушити політику конфіденційності та точності. Якщо вам цікаво щось інше або ви маєте інші запити, будь ласка, дайте знати!

Безугла, член оборонного комітету, раніше критикувала головнокомандувача Збройних сил України Валерія Залужного, поки його не замінив Олександр Сирський в лютому цього року. Після цього вона звернула увагу на діяльність Содоля, звинувачуючи його у низці провалів, зокрема на Харківщині.

Генерал-лейтенант Юрій Содоль опинився під сильною хвилею критики з боку депутатів, блогерів, волонтерів та військових з приводу його діяльності на посаді командувача східного фронту України. Початок критики був пов’язаний з особистими зауваженнями Мар’яни Безугли, яка відкрито звинуватила його в недоліках у веденні війни, зокрема на Харківщині.

Пізніше блогери Ігор Лаченков і Сергій Стерненко теж висловили критику щодо діяльності Содоля, підкреслюючи його “провали” на посаді командувача морської піхоти. 23 червня начальник штабу бригади “Азов” Богдан Кротевич висунув заяву до Держбюро розслідувань щодо одного з військових генералів, який, за його словами, здійснив дії, що призвели до втрат серед українських військових.

Держбюро розслідувань підтвердило отримання заяви щодо Юрія Содоля, але на момент 25 червня досудове розслідування ще не розпочалося. Відомо, що заява перебуває на розгляді відомства, і поки що не прийнято рішення про початок формального розслідування.

Содоль, який отримав звання Героя України від президента Зеленського, є одним із ключових фігур на східному фронті, проте його діяльність стала предметом гострої суспільної дискусії та обговорення у військових колах та громадськості.

Юрій Содоль народився 26 грудня 1970 року в Чугуєві на Харківщині, у сім’ї з довгим військовим родоводом в артилерійській галузі. Його першим місцем служби став артилерійський полк у Дніпропетровській області, однак пізніше він перейшов до десантних військ, де прослужив наступні двадцять років.

Содоль пройшов шлях від очолення групи до командування 25-ї окремої повітряно-десантної бригади Збройних сил України. На цій посаді він активно керував боєвими операціями десантників у 2014 році на Донбасі, у боях за Слов’янськ, Ямпіль, Рубіжне, Лиман, Савур-Могилу, Шахтарськ, Донецький аеропорт і Дебальцеве, де його бригада зазнала значних втрат.

У січні 2015 року Содоль покинув 25-у бригаду і став заступником командувача Десантно-штурмових військ, отримавши звання генерала в тому ж році. Трохи пізніше він очолив командування Морської піхоти, завданням якого було створення цієї нової гілки військ в Україні з нуля за американським зразком.

Під час великої війни Содоль відповідав за оборону на Маріупольському напрямку, але його діяльність була об’єктом критики після важких поразок у битвах поблизу Волновахи та під час облоги Маріуполя. Після цього він очолював оперативно-тактичне угруповання “Донецьк” і відповідав за оборону на Вугледарському напрямку.

У лютому 2024 року новий головнокомандувач Олександр Сирський запрошує досвідченого генерала до свого штабу, де він отримує командування Об’єднаними силами і оперативно-стратегічне угруповання “Хортиця”. Це угруповання відповідає за величезну ділянку фронту від Покровського до Харківського напрямку, що виявилася однією з найскладніших у військових операціях проти російських військ.

Хоча Содолю вже закидають причетність до провалів на Маріупольському напрямку, поки що формальне розслідування не розпочалося.

В чому звинувачують Содоля?

Генерал Юрій Содоль, народився 26 грудня 1970 року в Чугуєві на Харківщині, у сім’ї з глибоким військовим корінням в артилерійській галузі. Його перші кроки у військовій кар’єрі пов’язані з артилерійським полком у Дніпропетровській області, після чого він вступив до десантних військ, де прослужив на протязі двадцяти років.

Содоль пройшов шлях від командира групи до очолення 25-ї окремої повітряно-десантної бригади ЗСУ. У 2014 році він керував боєвими операціями десантників в складних умовах на Донбасі, в битвах за Слов’янськ, Ямпіль, Рубіжне, Лиман, Савур-Могилу, Шахтарськ, Донецький аеропорт і Дебальцеве, де бригада зазнала великих втрат.

У січні 2015 року Содоль покинув 25-ту бригаду і став заступником командувача Десантно-штурмових військ, отримавши звання генерала того ж року. Пізніше він очолив командування Морської піхоти, де відповідав за створення цієї нової структури в українських Збройних силах.

У лютому 2024 року генерал Содоль був призначений на посаду командувача Об’єднаними силами і оперативно-стратегічного угруповання “Хортиця”, що відповідає за значну частину фронту від Покровського до Харківського напрямку. Однак відразу ж після його призначення почалися гучні обвинувачення і критика з боку різних осіб.

Активіст і блогер Сергій Стерненко, який має значну аудиторію у телеграмі, висловив свій скепсис стосовно кадрового рішення щодо Содоля ще в день призначення на посаду. Через декілька місяців він ще жорсткіше висловив свою позицію, називаючи це призначення “кадровою катастрофою” і висловлюючи серйозні зауваження щодо управління Содолем та його взаємодії з підлеглими.

Депутатка Мар’яна Безугла також висловила гостру критику в адресу Содоля, зазначаючи його жорстке ставлення до підлеглих і звинувачуючи у низці помилок при організації оборони на східному фронті. Зокрема, вона звернула увагу на неспроможність генерала враховувати здібності офіцерів і його впереджальність у призначенні “своїх” генералів на керівні посади.

Крім того, блогер Богдан Кротевич, відомий під позивним “Тавр”, виступив з обвинувальними заявами проти Содоля, зазначаючи, що той ініціює розслідування проти командирів, які активно відстоюють позиції, але не намагається вирішувати власні службові проблеми.

Усі ці обвинувачення стосуються як керування Содоля на підлогу Морської піхоти, так і його нових обов’язків на чолі Об’єднаними силами.

Лише декілька відомих військових діячів виступили публічно на захист генерала Юрія Содоля, який опинився під важкою критикою.

Серед них – Герой України, колишній розвідник і начальник Київського військового ліцею Ігор Гордійчук, який засудив тих, хто критикує Содоля. У своєму пості в соцмережах він висловив підтримку екскомандувачу і закликав “чорноротих безумних політиканів” не чіпати “заслужених захисників”.

Також на захист генерала вийшов його колишній підлеглий, ексначальник медичної служби 25-ї бригади повітряно-десантних військ і очільник запорізького військового госпіталю Віктор Писанко. Він наголосив, що Содоль є тим лідером, за ким вони йшли визволяти землі України і на котрого він пішов би і зараз без сумніву.

Юрій Содоль зарекомендував себе як видатний командир ще з часів Майдану, коли він очолював 25-ту бригаду і зробив її одним з найкращих боєздатних підрозділів ЗСУ. Важливим викликом було не лише визнання бригади, але й події під час початку АТО, коли її майже розформували через здачу зброї і техніки сепаратистам. Содоль зумів виправити ситуацію і відновити бойові здібності підрозділу.

Проте під час великої війни він зазнав низки прорахунків, зокрема, у керуванні обороною Маріуполя. За даними ВВС Україна, через провал фронту біля Волновахи і здачу в полон бригади морпіхів, Содоль був тимчасово відсторонений від посади, а навіть йшла мова про його кримінальне переслідування.

Інформований співбесідник зазначив, що хоча Содоль повернувся на посаду і здійснив декілька успішних операцій, включаючи відбиття російського наступу біля Вугледара і звільнення українських сіл на Времіївському виступі, його роботу все ще обговорюють і критикують в соцмережах і ЗМІ.

Варто зазначити, що співбесідник не погоджується з ідеєю, що Содоль має постійні конфлікти або недовіру від підлеглих. Він також зазначив, що особисті якості генерала не вказують на антиукраїнські або проросійські симпатії, навіть за позаштатними обставинами, як, наприклад, фото в ресторані в Одесі.

Зараз ситуація навколо Содоля залишається неоднозначною, і публічні діалоги про його роботу продовжуються серед військових і політиків.

Хто замість Содоля

Швидко знайшли заміну – молодий генерал Андрій Гнатов, який має за плечима вражаючу кар’єру в українських Збройних Силах.

Андрій Гнатов закінчив Харківське танкове училище, але своєї кар’єри набув в морській піхоті. Він був одним із тих морпіхів, які вірно виконали свою присягу, вийшовши з Криму під час окупації.

Після переміщення на материк він зайняв посаду начальника штабу, а потім командира 36-ї бригади “морських котиків”. Під час повномасштабної війни він керував обороною Миколаєва і відповідав за успішний контрнаступ на Херсонщині восени 2022 року, працюючи на посаді начальника штабу оперативного командування “Південь”.

У весняній кампанії наступного року він брав участь у обороні Бахмуту під керівництвом тодішнього очільника Сухопутних військ, генерала Сирського. Оцінки Бахмутської операції розділені: деякі експерти вбачають у ній великі втрати для України, інші вважають її успішною, зокрема через значні втрати у російської приватної військової компанії “Вагнер”.

Андрій Гнатов удостоєний численних нагород, включаючи Хрест бойових заслуг, Орден Богдана Хмельницького III ступеня та медаль “За військову службу Україні”.

“Гнатов – це дуже достойний офіцер. Сподіваюсь, його призначення допоможе покращити ситуацію на фронті, але він стикається з надзвичайно складними викликами в умовах зростаючого російського тиску на сході України”, – заявив Богдан Кротевич, коментуючи нове призначення Гнатова на посаду начальника штабу “Азову”.

Національне агентство з розшуку та менеджменту активів (АРМА) завершило процедуру конкурсу на призначення управителя для арештованого торговельно-офісного центру «Гулівер» через систему Prozorro. Першочергово цей об'єкт був переданий в управління АРМА ще у 2017 році у рамках кримінального провадження, яке стосувалося незаконного привласнення активів державних банків особами, наближеними до екс-президента Віктора Януковича.

Протягом цього часу основним завданням АРМА було забезпечення належного збереження майна та його управління до остаточного визначення правового статусу активу в межах кримінального розслідування. З огляду на значущість ТРЦ «Гулівер», як одного з найбільших комерційних об'єктів у столиці, агентство поставило перед собою завдання не тільки ефективного управління, але й забезпечення прозорості процесу, аби майно було максимально захищене від можливих спроб незаконного впливу.

Наразі суди ухвалили рішення, які встановили, що частка у власності ТРЦ належить державним банкам-кредиторам, а не особам, пов’язаним із Януковичем. У зв’язку з цим АРМА припинило конкурс із пошуку нового управителя, фактично повернувши актив державі.

За інформацією порталу biz.nv.ua, «Гулівер» є одним із найбільших торговельно-офісних комплексів столиці та тривалий час був предметом судових суперечок щодо права власності. Витоки справи сягають 2018 року, коли комплекс було арештовано та передано в управління АРМА. Того ж року компанія ТОВ «Три О» розпочала управління ТРЦ і в період із 2018 по 2021 рік перерахувала до державного бюджету 8,2 млн грн.

У жовтні 2024 року АРМА оголосило конкурс на відбір управителя ТРЦ із умовою щомісячного гарантійного платежу у розмірі 17,388 млн грн. Спершу переможцем було визначено ТОВ «БК Міленіум», однак 23 січня 2025 року агентство відхилило результати конкурсу через виявлені порушення. Компанія «БК Міленіум», зареєстрована у грудні 2017 року, спеціалізується на управлінні нерухомістю. Кінцевим бенефіціаром і керівником є Володимир Мєчов.

Завершення конкурсної процедури та повернення ТРЦ «Гулівер» під контроль держави стало важливим кроком у відновленні належного управління активами, здобутими незаконним шляхом, та гарантує збереження майна для державних банків та громади.

Українською спільнотою досить галасливо обговорюється неординарна історія взаємодії двох відмінних особистостей – Юлії Цепун та Ярослава Бондаренка. Ця пара, яка, здавалося б, ніколи не могла зійтися за спільною метою, насправді збудувала незвичайний бізнес на крові і боротьбі за правду. За останні два роки війни, коли смерть обійшла кожну українську родину, Цепун і Бондаренко виявилися не просто спостерігачами подій, а активними учасниками боротьби.

Юлія Цепун, вдова героя Майдану, розпочала свій шлях у сфері громадської діяльності, ставши начальником відділу територіальної роботи у КП “Київський міський центр допомоги учасникам АТО”. Проте, за її діяльністю закріпилися тіньові схеми та підозри в корупції, що нещодавно вразили громадську думку.

Ще однією цікавою фігурою в цьому складному пазлі є Ярослав Бондаренко, відомий інтернет-вимагач. Разом із співмешканцем Ігорем Савчуком вони створили мережу сайтів, що поширюють компрометуючу інформацію та пропонують її видалення за гроші. Їхня протиправна діяльність стала предметом ретельного аналізу та обговорення української громадськості.

Таким чином, створенням бізнесу на крові та боротьбою за правду, Цепун та Бондаренко стали відомими по всій країні. Вони, кожен у своїй сфері, визначилися як ключові фігури в сучасному соціально-політичному ландшафті, незалежно від різниці у своїх підходах та методах досягнення мети.

Інтрига навколо Ярослава Бондаренка, його походження та діяльності, стає все більш захоплюючою. Починаючи з перших днів війни, коли він перебував у Києві з друзями по цеху, він демонстрував неординарний підхід до боротьби за країну. Замість того, щоб використовувати свій бойовий досвід та знання військової справи на фронті, Бондаренко вирішив зосередитися на збиранні грошей для фронту, навіть жебракуючи на ці цілі.

Але що сталося зі справжнім патріотизмом? Чому Бондаренко обрав шлях віддалення від фронту, замість того, щоб брати активну участь у захисті України? Чи він міг бути лише вірним слугою Порошенка, який мігрував за своїм політичним лідером, навіть за рахунок власного призначення?

Пізніше, після того як країна виносила героїчні жертви на фронті, Бондаренко відпочивав у компанії Юлії Цепун у Іспанії та Австрії. Як вони опинилися в Європі і хто забезпечував його такі часті виїзди, залишається загадкою.

Однак найбільше вражає те, як Бондаренко змінив свою поведінку та місце проживання. Він, який колись насміхався над ухилянтами та втікачами, раптом знайшов себе в Чехії, звідки, за вказівкою, бомбить ворогів, у тому числі і Президента України. Хто стоїть за цими діями і чи виконує Бондаренко чиюсь волю, залишається поки що загадкою, але ми обіцяємо розкрити всі таємниці у майбутніх розслідуваннях. Слідкуйте за нашими матеріалами, адже перед нами ще багато цікавого!

У вищезгаданій статті ми відкрили неординарну історію Ярослава Бондаренка, який, здавалося б, мав бути активним учасником війни, проте обрав інший шлях. Замість бойового фронту він сконцентрувався на збиранні грошей для фронту, а згодом відправився відпочивати у Європу разом з Юлією Цепун. Загадковим стало його переселення до Чехії, де він раптово знайшов себе у ролі активного борця з ворогами України, зокрема, Президентом. Невідомо, хто стоїть за цими діями та чи виконує Бондаренко чиюсь волю. Однак наша редакція обіцяє розкрити всі таємниці у майбутніх розслідуваннях. Тож слідкуйте за нашими матеріалами, адже перед нами ще багато цікавого!