4 квітня: церковне свято, іменини та прикмети — що можна і не можна робити сьогодні

У Національному заповіднику «Києво-Печерська лавра» з’явилась рідкісна святиня — плащаниця початку XVIII століття, що походить з Маріуполя. Ця унікальна реліквія є свідченням багатої духовної спадщини Приазов’я та однією з небагатьох культурних цінностей, що змогли пережити драматичні події сучасності. Плащаниця була збережена завдяки тому, що під час повномасштабного вторгнення Росії вона перебувала на реставрації в Києві.

Згідно з даними Національного науково-дослідного реставраційного центру України, перші письмові згадки про цю святиню відносяться до 1706 року, що дозволяє встановити її точний час створення. Вона належить до періоду Кримського ханства і є яскравим прикладом духовного життя греків на території Приазов’я. Важливим є також те, що на плащаниці зберігся підпис, який вказує на рік створення, донаторів та інші деталі, що допомагають дослідникам реконструювати історію цього мистецького твору.

Наприкінці XVIII століття плащаниця зберігалася у храмі Святої рівноапостольної Марії Магдалини в Маріуполі. Однак на початку 1930-х років більшовики зруйнували церкву, і реліквію передали до фондів місцевого краєзнавчого музею. Перед війною її перевезли до Києва для реставрації, що фактично врятувало пам’ятку від знищення.

На плащаниці зображено сцену «Покладання до гробу»: біля тіла Христа стоять Богородиця, Іван Богослов, Йосип Аримафейський, Никодим та жінки-мироносиці. Обабіч композиції — два ангели, а над Христом — куполоподібний ківорій.

Реставраторки Марія Бухаріна та Ірина Єлісєєва розповіли, що стан тканини був критичним: численні плями воску, забруднення, деформації, розриви й втрати атласу та підкладки. У ході реставрації тканину очистили, відновили вишивку, закріпили нитки та відтворили напис. Плащаниця виконана з шовку, сухозлотиці, парчі, перлів, тасьми й леліток — усе це свідчить про виняткову майстерність її творців.

Разом із плащаницею збереглася шкіряна вкладка з грецьким написом, датована тим самим часом. Історики припускають, що обидва артефакти були привезені до Маріуполя греками-християнами під час їхнього переселення з Криму у XVIII столітті.

Осмислене формування міського середовища дедалі частіше стає ключовою умовою для гармонійного розвитку громад. Сучасні міста стикаються з численними викликами — від зростання населення та транспортного навантаження до необхідності збереження історичної спадщини й адаптації до кліматичних змін. У таких умовах важливо створювати простір, у якому поєднуються комфорт, екологічність, урбаністична логіка й повага до потреб мешканців. Саме якість підходів до планування визначає, чи стане місто зручним для життя сьогодні й стійким до викликів завтра.

Системне оновлення територій потребує комплексного бачення, у якому враховано інтереси різних груп. Добре спроєктований міський простір передбачає продуману інфраструктуру, збалансовану забудову та можливості для соціальної взаємодії. Важливу роль відіграє також доступність зелених зон, адже вони не лише зменшують рівень забруднення повітря, а й покращують психологічний стан містян. Інвестиції в озеленення, водні об’єкти та рекреаційні зони є інвестиціями у здоров’я й добробут.

«За таких погодних умов підвищується ризик пошкодження кореневої системи при різких температурних коливаннях та збільшується життєвий цикл шкідників — колорадського жука, шовкопряда та інших, які не гинуть через м’які зими», — зазначив Людвенко.

Проблему поглиблює скорочення запасів вологи у ґрунті, що стало наслідком тривалих періодів спеки та нестабільних опадів. В окремих регіонах ситуація критична через знищену або недоступну зрошувальну інфраструктуру.

За словами завідувача відділу інвестиційного та матеріально-технічного забезпечення ННЦ «Інститут аграрної економіки», члена-кореспондента НААН Олександра Захарчука, саме поєднання війни та потепління стало особливо руйнівним на півдні України.

«Показовим прикладом є Херсонщина, Запоріжжя та Донеччина. Підрив Каховської ГЕС, який зруйнував зрошення на 0,6 млн га, у поєднанні з різким потеплінням призвів до втрат урожайності 30–50% на площі 1,2 млн га», — наголосив науковець.

Через зміну клімату, зростання ризиків і обмежені можливості зрошення українські фермери дедалі частіше обирають ранньостиглі й посухостійкі сорти культур. Цей тренд уже помітно впливає на структуру посівів у центральних, південних і частково у східних регіонах.

Утім, навіть нові агротехнології не можуть повністю компенсувати вплив теплих зим на чисельність шкідників.

Минулого літа фермери з південних та центральних областей повідомляли про різке зменшення кількості колорадських жуків. Молодший науковий співробітник НПП «Тузлівські лимани» Євгеній Халаїм пояснив, що це була «одноразова акція» — наслідок аномальної засухи.

На півночі та заході країни, де літо було більш вологим і прохолодним, чисельність шкідника не змінилася.

Урядова постанова №560, яка стосується надання відстрочок від військової служби, викликала широкі обговорення та критику через відсутність чітких критеріїв для відмови. Брак конкретних підстав у регулюванні цього питання створює можливість для комісій при територіальних центрах комплектування (ТЦК) відмовляти заявникам без чітких обгрунтувань, що потенційно може призвести до зловживань та правових проблем.

Комісія при ТЦК матиме надзвичайно широку дискрецію у питанні схвалення чи відмови у наданні відстрочки усім, хто подасть таку заяву, крім заброньованих за органами влади.

Так, Уряд постановою від 16 травня №560 затвердив Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації. У ньому визначено порядок надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та її оформлення. Саме цей порядок наразі є єдиним актом, який конкретизує механізм вирішення питання, надається особі відстрочка чи ні. Адже закон про посилення мобілізації лише відсилає до цього порядку призову у питанні відстрочки, не даючи безпосередньо відповіді на питання щодо підстав для відмови у наданні відстрочки. «Перевірка підстав щодо надання військовозобов’язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та її оформлення здійснюється ТЦК» – це все, що сказано у законі.

Як правило, у нормативно-правових актах встановлюється, хоча б в загальних рисах, перелік підстав для відмови органом влади громадянину в його зверненні, як-то «недостатність» чи «невідповідність» документів, невірне оформлення тощо. Але у постанові №560 взагалі не виписано будь-яких підстав для відмови. При цьому закон про адміністративну процедуру, який встановлює принципи обґрунтованості, верховенства права, прозорості тощо не розповсюджується на ТЦК.

Так, у постанові 560 лише встановлено, що для розгляду питань надання військовозобов’язаним відстрочки при районних (міських) ТЦК утворюються комісії у такому складі:

За наявності підстав для одержання відстрочки військовозобов’язані (крім заброньованих) особисто подають на ім’я голови комісії районного (міського) ТЦК або його відділу заяву за формою, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком до постанови.

Комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів.

Комісія зобов’язана розглянути отримані на розгляд заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом наступного дня від дати отримання інформації на запити до органів державної влади.

На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом.

Про прийняте комісією рішення повідомляється засобами телефонного, електронного зв’язку або поштою заявнику не пізніше, ніж на наступний день після ухвалення такого рішення.

У разі позитивного рішення військовозобов’язаному надається довідка із зазначенням строку відстрочки за формою, визначеною у додатку 6.

У разі відмови у наданні відстрочки військовозобов’язаному повідомляють письмово із зазначенням причин відмови за формою, визначеною у додатку 7. У додатку вказано, що комісія має вказати причини відмови, але, знов-таки, ці причини, судячи з постанови Кабміну, вона може вказати на свій розсуд.

Таке рішення може бути оскаржене у судовому порядку.

У разі ухвалення комісією рішення про відмову у наданні відстрочки військовозобов’язаний направляється на медичний огляд для визначення придатності до військової служби.

У разі втрати (зміни) підстав щодо надання військовозобов’язаним відстрочки комісія може скасувати (змінити) раніше прийняте нею рішення, про що повідомляється заявнику письмово не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення за формою, визначеною у додатку 10.

Отже, жодної конкретизації стосовно переліку підстав для відмови у наданні відстрочки постанова 560 не містить, що викликає питання, як суд, який має оцінити законність прийнятого комісією рішення у разі звернення особи, буде визначати, чи було рішення комісії при ТЦК законним, тобто, чи відповідало воно закону про мобілізацію та постанові 560.

Проблема не буде стосуватися лише чиновників, які підлягають бронюванню. Так, постанова 560 передбачає, що питання надання відстрочок заброньованим за органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, а також за підприємствами, установами і організаціями комісією не розглядаються.

Нагадаємо, Кабмін встановив постановою 560 додаткові умови для отримання відстрочки військовозобов’язаним, які здійснюють догляд (постійний догляд).

При цьому, як вказують народні депутати, в певних частинах постанова Кабміну не відповідає закону про мобілізацію.