6,7 млн за 40 гектарів: як аграрії та депутати скуповували землю на аукціонах Волині

У минулу п'ятницю, 7 червня, стало відомо, що Україна втратила контроль над стратегічно важливими територіями. Село Работине, розташоване в Запорізькій області, тепер опинилося поза межами української влади, що створює небезпеку для безпеки регіону. Також втрачено контроль над селом Кринки, розташованим на лівобережжі Херсонської області, що є серйозним випробуванням для обороноздатності країни.

Ці події підкреслюють наявність напруженої ситуації в певних регіонах України та потребу у посиленні обороноздатності та захисті національних інтересів. Уряд країни звертає увагу на цю проблему та вживає заходів для відновлення контролю над втраченими територіями. Водночас, міжнародна спільнота має виявити рішучість у підтримці суверенітету та територіальної цілісності України, аби запобігти подальшому загостренню конфлікту.

Необхідно приділяти належну увагу зміцненню обороноздатності країни та забезпеченню безпеки всіх її громадян. Тільки таким чином Україна зможе ефективно протистояти будь-яким загрозам ззовні та забезпечити мирне майбутнє для свого народу.

Про це заявила заступник голови Комітету Ради з оборони і нацбезпеки нардеп від «Слуги народу» Мар’яна Безугла, коментуючи засідання Комітету, на якому були присутніми командування ЗСУ – голова Генштабу Баргилевич, його заступник Драпатий, заступник голови ГУР Скібіцький, заступник Сирського Лебеденко та інші вищі офіцери.

За словами Безуглої, на комітеті «зафіксовано брехню з приводу Кринок і Работиного».

“Работине вже кілька тижнів не наше. І про це мовчать. І Кринки де-факто вже теж (нещодавно). Работине – єдиний результат контрнаступу Залужного, село в низині, що стало цвинтарем життів, західної техніки і самовпевненості генералітету. Тепер це ще для мене символ брехні і «нічого не змінилося». Кринки – кривавий проєкт [командувача Об’єднаних сил] Содоля, який пішов на підвищення, щоб втратити Авдіївку і упустити Харківщину. Генерали, ви вважаєте, що союзники дурні, вони не бачать із супутників, що і як відбувається? Серйозно? У соцмережах і на карті Deep State більше правди”, – написала нардеп у Facebook.

Тимур Ткаченко, начальник Київської міської військової адміністрації, виступив із різкою публічною критикою на адресу мерії столиці під керівництвом Віталія Кличка, звинувативши її у саботажі реформ і збереженні корупційних схем, які впливають на столичні ярмарки. За словами Ткаченка, через місяць після того, як мер Кличко дав доручення навести порядок на цих ярмарках, результатів немає, що свідчить про відсутність реальної політичної волі для змін. Начальник КМВА зазначив, що затягування процесу пов’язане з наявністю "чорних схем", які заважають реальним змінам.

Згідно з Ткаченком, саме через ці непереборні зв’язки та інтереси старої влади в мерії, які сприяють збереженню корупції, столичні ярмарки не змогли стати прикладом прозорості та порядку. Військовий адміністративний керівник підкреслив, що в умовах війни подібні дії є справжньою зрадою громаді, адже відволікають ресурси та увагу від більш критичних питань — захисту міської інфраструктури.

Йдеться про директора департаменту промисловості КМДА Володимира Костікова. За словами Ткаченка, саме він мав вибудувати прозору систему роботи ярмарків «за дорученням мера». Але цього не сталося.

«Минув місяць, а результату нуль. Чому? Бо за цією “затримкою” стоять прізвища, гроші й старі зв’язки. Я неодноразово давав доручення. І вони ігноруються. Як мої, так і Кличка, до речі», — заявив Ткаченко.

Начальник КМВА підкреслив, що ситуація для нього не просто про адміністративну інертність. На його думку, це політичний саботаж на користь старих потоків.

«Коли чиновники саботують зміни навіть під час війни — це не бездіяльність, а зрада громади», — сказав він.

Ткаченко також натякнув на спосіб життя тих, кого він звинувачує. За його словами, чиновники пояснюють затримки браком часу і грошей, але паралельно знаходять ресурси «на банкети» і навіть дозволяють собі гуляти в робочий час. І це, каже він, відбувається тоді, коли місто публічно скаржиться, що в бюджеті не вистачає коштів на критичні речі — зокрема, на захист інфраструктури.

«А потім ми говоримо, що в міста недостатньо коштів на захист критичної інфраструктури. Ну так їх і не буде, якщо так працювати», — резюмував він.

Ці слова доповнюють більш широку лінію публічних звинувачень, які останніми тижнями Ткаченко озвучує на адресу команди Кличка. Він неодноразово говорив, що підзвітні меру департаменти навмисно зривали рішення, пов’язані з безпекою міста, починаючи від встановлення мобільних укриттів і закінчуючи організацією елементарних правил цивільного захисту. Зокрема, Ткаченко стверджував, що окремі посадовці мерії блокує розгортання системи мобільних укриттів, перекладаючи відповідальність на районні адміністрації, які не мають достатньої компетенції для складних закупівель.

Паралельно він публічно атакує Кличка за розподіл грошей міста. На думку Ткаченка, бюджетні пріоритети Києва викривлені: замість того, щоб в першу чергу фінансувати укриття й протиповітряний захист, кошти йдуть на іміджеві для мера проєкти на кшталт Подільсько-Воскресенського мосту. Сам міст він назвав «символом не розвитку, а особистої корупції», нагадавши про багаторічне будівництво та вартість у 18 мільярдів гривень. Він звинуватив мера у тому, що той «відкривав міст тричі» і водночас перекладав провалені напрямки безпеки на інших.

Це протистояння вже давно вийшло за рамки внутрішніх службових нарад. Воно стало публічним політичним протистоянням за контроль над Києвом. Кличко звинувачує КМВА в узурпації повноважень і спробі «розбалансувати владу в столиці», натякаючи, що Банкова через військову адміністрацію хоче перехопити політичний контроль над містом. Натомість Ткаченко публічно говорить про саботаж безпекових рішень, «старі схеми» і нецільове використання грошей міської громади.

На тлі війни й ударів по енергетичній інфраструктурі столиці це протистояння стає фактором безпеки. Ткаченко прямо заявляє: якщо міські департаменти й далі гальмуватимуть зміни, відповідальність за наслідки обстрілів — від відсутніх укриттів до виведеної з ладу інфраструктури — має лежати не тільки на російських ракетах, а й на тих, хто в Києві блокує рішення.

Чи бажаєте ви, щоб я щось додав або змінив у цьому тексті? Можливо, ви хочете, щоб я більше уваги приділив якомусь конкретному аспекту цієї проблеми або розглянув додаткові інноваційні рішення?

За його словами, навіть за майже три роки війни університетські програми медичних закладів не були змінені, і молоді медики не отримують необхідної підготовки до трансфузії (переливання крові), що є поширеною практикою в арміях країн НАТО.

“У нашій армії, на жаль, це поки що далеко від очевидності,” — зазначив лікар, підкреслюючи, що заняття з переливання крові не є масовим явищем навіть на стабілізаційних пунктах, де є лікарі та медичне обладнання.

“Це трапляється не часто, але моя бригада та кілька інших все ж займаються цим,” — додав він.

Зберігання та переливання крові є дуже витратною процедурою, і “Світанок” не може стверджувати, що армія повністю забезпечена необхідними ресурсами. Він також підкреслив, що основною причиною смертності на полі бою є масивні кровотечі, і навіть коли пораненого вдається врятувати на полі бою, наступні ускладнення через відсутність належного переливання крові часто призводять до фатальних наслідків.

Окрім цього, лікар згадав про важливість співпраці між бригадами та Центрами переливання крові, яка є, але в екстрених ситуаціях, коли потрібно перелити багато крові одночасно, часу на транспортування її з банку крові може не вистачити.

“Ми маємо компоненти крові, але інколи потребуємо саме цільної крові, оскільки зберігати тромбоцити в польових умовах є дуже складно,” — пояснив лікар.

Він також наголосив на необхідності глибших змін в освітніх програмах медичних університетів, щоб лікарі були готові до переливання крові та інших складних процедур, важливих для збереження життів на полі бою.

Верховна Рада України зробила значний крок у напрямку вдосконалення військового законодавства, ухваливши в першому читанні законопроєкт, який стосується питань самовільного залишення військових частин та дезертирства в умовах дії воєнного стану. Цей документ спрямований на внесення змін до чинного законодавства з метою пом'якшення наслідків для військовослужбовців, які приймають рішення повернутися до виконання своїх обов'язків.

У розслідуванні йдеться про те, що поки десятки тисяч військових роками стоять у черзі по житло, генерал Ткачук свою першу квартиру на себе і сім’ю отримав ще в 90-ті. Це чотирикімнатні апартаменти в містечку Ізяслав на Хмельниччині, які він переписав на доньку. Вона згодом їх продала.

Далі Ткачук переїхав служити до Тернополя, де, за документами, мав трикімнатну квартиру, однак це виявився цілий котедж з окремим входом і підземним паркінгом.

Апартаменти на 180 квадратів, які він отримав від держави, генерал Ткачук також подарував. Цього разу дружині, вона теж житло продала.

Також генерал отримав квартиру у Львові, коли очолив Нацакадемію сухопутних військ України. Син генерала, на якого було переоформлено нерухомість, живе за кордоном, працює в українському посольстві в Німеччині.

Крім того, ще одну трикімнатну квартиру від держави отримав у Львові вже зять генерала.

Дочка генерала Олена Сапіга, яка працює стоматологом у військовій поліклініці, за документами володіє також маєтком під Тернополем. Але, за інформацією видання, родичі генерала живуть в елітній новобудові у Львові.

Говорити про походження статків зять генерала відмовляється.

Сам генерал оселився в передмісті Львова в елітному районі. Офіційно маєток зареєстровано на сторонню людину.

Сам Ткачук відмовився коментувати інформацію про свої квартири, заявивши, що вона є конфіденційною.