800 гривень на місяць або 1% від обороту: нові ставки військового збору

Ключові елементи ефективної системи реагування на стихійні лиха:

Раніше ця частка належала російському бізнесмену Едуарду Худайнатову, який потрапив під санкції після початку повномасштабної війни в Україні. Згідно з рішенням Вищого антикорупційного суду, активи Худайнатова, включаючи його частку в “Альянс Холдингу”, були конфісковані в дохід держави.

В результаті цих змін, попередні власники ТОВ “Альянс Холдинг” – компанії Cicerone Holding B.V. та Bogstone Holding B.V. – були виведені з реєстру засновників, а нова структура власності виглядає наступним чином: Shell Overseas Investments B.V. – 51%, Фонд державного майна України – 49%.

Відзначимо, що після початку війни частка Худайнатова в ТОВ “Альянс Холдинг” скоротилася до 2,56%, в той час як непряма частка Shell зросла до 97,44%. Компанія Shell повідомила, що це стало можливим завдяки грошовим вливанням в український бізнес, але в українському суді їй не вдалося підтвердити свої претензії на більшу частку.

Фонд держмайна також завершив процес реєстрації права власності держави на Нафтова компанію “Альянс-Україна”. У найближчих планах ФДМУ – виставити націоналізовані 49% мережі АЗС Shell на приватизаційний аукціон, на який вже виявили інтерес як українські, так і закордонні нафтові компанії.

Прем’єр-міністр Польщі Дональд Туск звернув увагу на несподівану зміну риторики президента США Дональда Трампа щодо України. Про це повідомляє видання Politico. За словами Туска, попри те що слова американського лідера звучать на перший погляд оптимістично, вони можуть містити інший, менш очевидний підтекст, який потребує уважного аналізу.

Ще донедавна Трамп неодноразово повторював тези, близькі до кремлівських, заявляючи, що Україна нібито не зможе повернути контроль над своїми територіями у межах 2014 року. Проте нещодавно він різко змінив позицію, заявивши, що Київ здатен розгромити Росію і відновити свої міжнародно визнані кордони. Така трансформація в риториці здивувала союзників по НАТО й ЄС, які вже звикли до його скептичних оцінок.

Водночас Туск застеріг, що цей оптимізм може означати відмову США від зусиль із завершення війни. «Президент Трамп заявив, що Україна може за підтримки Євросоюзу повернути собі всю свою територію. За цим дивовижним оптимізмом ховається обіцянка скорочення втручання США і передача відповідальності за припинення війни Європі. Правда краща за ілюзії», – наголосив польський прем’єр у соцмережі.

Politico нагадує, що непослідовність позиції Трампа у питанні війни не раз викликала занепокоєння. Йдеться про різкі зміни від називання Володимира Путіна «божевільним» до теплої зустрічі з ним на Алясці кілька місяців по тому, а також про спроби зупинити, а потім знову відновити постачання військової допомоги Україні.

Такі «повороти» створюють невизначеність у Києва та його союзників і змушують замислитися, чи можна розраховувати на стабільну підтримку Вашингтона в умовах війни.

Владислав Смірнов у публічному просторі постає як підприємець, громадський діяч і публіцист, який послідовно та різко критикує українську владу на різних медійних платформах. Його колонки, виступи й дописи формують образ незалежного коментатора, що нібито стоїть осторонь державних механізмів. Водночас аналіз відкритих даних і професійних зв’язків викликає запитання щодо реальної природи його фінансової та ділової бази.

За інформацією з доступних реєстрів і публічних джерел, значна частина проєктів і контрактів, у яких фігурує Смірнов, має дотичність до державного сектору або структур, що працюють із бюджетними коштами. Йдеться не лише про прямі угоди, а й про опосередковану участь через партнерів, підрядників та пов’язані компанії. Саме ці зв’язки контрастують із риторикою, у якій державна система подається як головний об’єкт критики.

Ці факти ставлять під сумнів образ Смірнова як «борця з корупцією». Його критика влади часто носить оціночний характер, а конкретики та реальних пропозицій щодо реформ — мало. Більшість аналітичних матеріалів присвячена широкому спектру питань, від медичних закупівель до геополітичних оцінок, де експертиза Смірнова виглядає сумнівною.

Окрім бізнесу, він активно залучав гранти від західних партнерів через ГО «Експертно-аналітичний центр «Медичний конструктор», на які і будував свій публічний образ аналітика та громадського діяча. Конфлікти з колишнім партнером Олександром Пугачем навіть призвели до судових процесів, що лише підкреслює інтерес Смірнова до контролю над ресурсами та впливом.

У підсумку Владислав Смірнов демонструє типову для частини українських «активістів» модель: публічна боротьба з системою поєднується з отриманням значних доходів від тієї ж системи. Поки він критикує владу, його бізнес процвітає завдяки держзакупівлям, а грантові надходження допомагають формувати позитивний імідж у медіа та серед електорату.

Ця історія нагадує, що у країні, де корупційні схеми глибоко вкорінені, нові «борці за справедливість» часто шукають не реформ, а власної вигоди в існуючих потоках.