Апеляційний суд підтвердив конфіскацію активів ексголови районної ради на Рівненщині

Керівник Служби безпеки України в Полтавській області Костянтин Семенюк, якого було призначено на посаду указом президента Володимира Зеленського у серпні 2025 року, став фігурантом журналістського розслідування через рівень добробуту своєї родини та походження коштів на придбання дорогого майна. Матеріали розслідування викликали значний суспільний резонанс, оскільки йдеться про високопосадовця силового відомства, відповідального за національну безпеку.

Журналісти проєкту «Схеми» з’ясували, що Семенюк користується активами, які важко співвіднести з офіційними доходами державного службовця. У його користуванні перебувають автомобілі преміумкласу, апартаменти бізнес-категорії у Чернівцях, а також рекреаційний комплекс у Карпатах. Частина цього майна оформлена на близьких родичів, що ускладнює пряме відстеження реальних власників і джерел фінансування.

Ще один преміальний автомобіль, Mercedes-Benz GLE 350D AMG 2020 року, також оформлений на тестя Семенюка, але використовується керівником полтавського СБУ.

Крім авто, родина Семенюка отримала апартаменти бізнес-класу в Чернівцях площею 120 кв. м, які були придбані матір’ю дружини Семенюка у 2021 році у Тітуса Скрипи, батька місцевого бізнесмена та депутата, за ціною удвічі нижчою за ринкову.

Журналісти також зафіксували придбання земельних ділянок у Буковинських Карпатах, на яких розташований комплекс відпочинку з котеджами, басейном та сауною. Тестю Семенюка вдалося придбати третину земельних ділянок за 22 400 гривень, хоча реальна вартість об’єкта може становити сотні тисяч доларів.

Офіційні коментарі родини та СБУ пояснюють, що автомобілі були придбані тестем Семенюка через майданчики із продажу вживаних авто, а майно на території Чернівців та Карпат – за кошти, зароблені батьками дружини Семенюка за кордоном протягом багатьох років. Сам Семенюк зазначає, що користується автомобілями лише під час відвідування родини.

Попри це, офіційні доходи родини посадовця та його тестя не співставні з ринковою вартістю придбаного майна та транспортних засобів, що викликає питання щодо походження коштів.

Уряд Чехії розпочав підготовку до можливого перегляду правил перебування українських біженців, що може набути чинності вже з 2026 року. Головною метою змін є врегулювання механізмів надання соціальних виплат і пільг особам, які перебувають у країні за статусом тимчасового захисту. Зокрема, планується запровадження обмежень для тих, хто періодично або на тривалий час повертається на територію України, що може впливати на розмір соціальної допомоги або право на її отримання.

Чеські законодавці зазначають, що перегляд правил зумовлений необхідністю збалансувати державні витрати з фактичними потребами біженців, а також забезпечити справедливий розподіл ресурсів серед усіх осіб, які потребують допомоги. Наразі обговорюються різні сценарії: від часткового скорочення соціальних виплат до запровадження нових критеріїв, що враховують період перебування за межами країни та активність біженців у трудовому чи соціальному середовищі Чехії.

Окамура зазначив, що серед громадян Чехії зростає невдоволення нинішньою системою підтримки. Люди, за його словами, звертають увагу на випадки, коли українці, користуючись статусом тимчасового захисту, виїжджають у відпустки або надовго повертаються в Україну, але при цьому продовжують отримувати соціальні виплати та пільги від чеської держави.

Поки що конкретний перелік можливих змін офіційно не оприлюднений. Водночас політик уже публічно назвав чинну модель допомоги українцям надто м’якою і такою, що потребує коригування.

За інформацією медіа, майбутні правила можуть бути спрямовані насамперед на тих біженців, які тривалий час перебувають за межами Чехії. У такому випадку держава може виходити з того, що таким особам більше не загрожує безпосередня небезпека і вони не потребують такого ж рівня підтримки, як люди, які постійно перебувають у країні.

У разі ухвалення змін, право на фінансову допомогу та пільги може бути безпосередньо прив’язане до фактичного перебування на території Чехії. Крім того, обговорюється можливість ускладнення виїздів для осіб із тимчасовим захистом та посилення контролю за дотриманням міграційних правил.

Важливо, що потенційні нововведення можуть стосуватися не лише українських громадян, а й усіх іноземців, які перебувають у Чехії на підставі тимчасового статусу проживання.

В інтернеті з’явився документальний фільм «Океан Ельзи: Спостереження шторму», який майже одразу став предметом активних дискусій у соцмережах. Стрічка привертає увагу не лише історією культового гурту, а й несподіваними особистими штрихами до портрета його фронтмена. Попри багаторічне прагнення Святослава Вакарчука відокремлювати сцену від приватного життя, нові епізоди демонструють: частина важливих для нього моментів уперше опинилася в об’єктиві камери.

Один із найемоційніших фрагментів фільму присвячений родині музиканта. Глядачі бачать не концертні зали й не репетиційні студії, а звичайну відеорозмову — Вакарчук спілкується зі своїми дітьми, сином Іваном та донькою Соломією. Камера фіксує екран смартфона, на якому відбувається теплий, стриманий діалог без пафосу та публічних жестів. У цих кадрах артист постає спокійним і зосередженим, уважним до кожного слова, що звучить по той бік екрана.

«Ваня, я тебе дуже люблю. І тебе, і Соломійку. Як тільки тато зможе, тато вже скоро до вас приїде. Я вас обіймаю, цілую. Гарно там будьте, слухайтеся чемно Олю і маму. Все, скоро побачимось», — каже артист, всміхаючись у камеру.

Епізод став одним із найбільш обговорюваних у мережі — не лише через фільм, а й тому, що глядачі вперше побачили, яким Вакарчук є поза сценою та поза політичними чи суспільними ролями. Для багатьох він постав не фронтменом гурту, а просто батьком, який підтримує своїх дітей на відстані.

«Спостереження шторму», схоже, відкриває значно більше, ніж історію культового гурту. Стрічка пропонує наблизитися до людини, яку українці знають майже 30 років, але водночас — знають лише частково. І саме ці фрагменти особистого спілкування роблять документальний фільм не просто музичною історією, а дуже приватним щоденником у часи війни.