П’ятниця, 17 Липня, 2026

Австрія стала головним напрямком для українських студентів

Важливі новини

Росія готує нові повітряні атаки — Україна відповідає посиленням оборони

Російські військові планують суттєво змінити свою стратегію повітряних атак...

Уряд України зміцнює безпеку критичної інфраструктури

Кабінет Міністрів України ухвалив нову постанову, яка значно розширює...

Засновник СЕО Клубу України підозрюється у відкритті та функціонуванні незаконного казино й колл-центру в столиці

В’ячеслав Лисенко, співвласник СЕО Клубу України, опинився під прицілом українських правоохоронних органів після звинувачень у відкритті нелегального казино та шахрайського кол-центру у Києві. Ця ситуація викликає серйозне обурення та хвилювання не лише серед громадськості, а й у бізнес-спільноті. Згідно з інформацією від ua.news, правоохоронні органи стежили за діями В’ячеслава Лисенка протягом восьми місяців, а 30 квітня під час обшуку його бізнес-центру за адресою вул. Дегтярівська 33В виявили низку порушень.

У вказаному бізнес-центрі правоохоронці виявили нелегальне казино, де грали в азартні ігри депутати та особи з елітарного кола міста. Крім того, було розкрито шахрайський кол-центр, який використовувався для обману громадян Чехії, Німеччини та України. Детективи Територіального управління БЕБ у Києві повідомили, що нелегальне казино знаходилося на дев’ятому поверсі будівлі, тоді як кол-центр функціонував на четвертому поверсі. Під час обшуку правоохоронці вилучили покерне обладнання, комп’ютери, бухгалтерську документацію, відеозаписи відвідувань казино та конверти з готівкою для видачі винагороди гравцям.

Один з фігурантів справи, Михайло Слєпуха, директор у компаніях, що належать акціонеру логістичної компанії Meest China та члену наглядової ради CEO Club Ukraine В’ячеславу Лисенку, був оголошений підозрюваним. Сам Лисенко уникнув затримання та залишив межі країни. Під час обшуку житла одного з фігурантів правоохоронці вилучили значну суму грошей в різних валютах, для якої не було офіційного пояснення походження.

Поміж іншого, у тій самій будівлі на четвертому поверсі був виявлений ще один кол-центр, діяльність якого спрямовувалася на шахрайське викривання коштів громадян України, Німеччини та Чехії. Основний метод шахрайства полягав у телефонних дзвінках, під час яких потерпілим пропонували інвестувати у програмне забезпечення для автоматичної торгівлі криптовалютами з непідтвердженим доходом. Після переказу грошей на вказані центром рахунки зв’язок із шахраями припинявся.

Правоохоронні органи розпочали досудове розслідування цієї справи за частиною четвертою статті 190 Кримінального кодексу України. В’ячеслав Лисенко, якого обвинувачують у злочинах, відомий як активний учасник української бізнес-спільноти, проте його дії в цій справі викликали широкий резонанс та обурення.

В’ячеслав Лисенко – це відомий український мільйонер, який здобув своє становище завдяки активній діяльності в сфері торгівлі та логістики, зокрема на «китайській хвилі» та в торгівлі контрафактними товарами. Він широко рекламує свої успіхи та досвід, а також позитивні аспекти своєї особистості. Однак останнім часом Лисенка звинувачують у зайвій саморекламі, омані громадськості та отриманні прибутку за рахунок сумнівних схем, пов'язаних з китайськими товарами та контрабандою.

Відомий як засновник компанії «Укр-Китай Комунікейшин», Лисенко активно позиціонує себе як експерта з економічних питань, громадського діяча та бізнес-наставника. Стартовавши свою кар'єру з бартерних угод та торгівлі нафтопродуктами, він зумів розвинути свій бізнес та налагодити контакти з Китаєм, що дозволило йому отримати значний прибуток.

Хоча Лисенко заявляє про свою чесність та прогресивний підхід до бізнесу, його діяльність викликає критику з боку громадськості. Зокрема, йому доводиться відповідати за впровадження схем, які призвели до заповнення українського ринку контрафактними товарами, а також за спроби залучення інвестицій у сумнівні проекти.

Незважаючи на свої спонсорські зусилля у сфері спорту та участь у різних благодійних проектах, Лисенко не уникає критики з боку громадськості через його вплив на українську економіку та сумнівні практики в бізнесі.

Китайські товари, особливо ті, що замовляються великими оптовими партіями, часто відрізняються низькою якістю та є бракованими. Навіть сам Лисенко не може відкинути цей факт, зізнавшись, що часто замовлені його компанією товари приходили в непридатному стані. Тим не менш, він стверджує, що зараз усі замовлення з Китаю приходять практично в ідеальному стані. Однак, покупці його компанії, які зверталися до інтернет-магазину Meestchina, зауважують радикальне погіршення обслуговування. Товари пропадають, а клієнти скаржаться на негативний досвід, скандали та важкості у вирішенні проблем.

Наразі основними активами В’ячеслава Лисенка є ресурси meest.cn та ukr-china.com, але відгуки про них далекі від позитивних. Інтернет переповнений обуреними відгуками клієнтів про роботу цих проєктів мільйонера. Знайти позитивні коментарі майже неможливо. Замовники відверто звинувачують бізнесмена та його підлеглих у нечесності. Так, замовлені товари з Китаю доводиться чекати надто довго, що викликає розгніваний резонанс серед клієнтів.

В Інтернеті можна знайти безліч історій про те, як клієнти Лисенка намагаються повернути свої гроші за посилки з Китаю. У багатьох випадках це можливо лише після звернення до юристів або навіть правоохоронних органів. Замовники Лисенка відверто називають його "шахраєм", а його співробітників — "ошуканцями". Репутація компанії «Укр-Китай Комунікейшин» опинилася під великим питанням та є однією з найгірших у сучасній Україні.

В’ячеслав Лисенко і його компанія «Укр-Китай Комунікейшин» також стали відомими як одні з найбільших постачальників контрабанди з Китаю в Україну. Одним із чинників, який прискорив цей рейд, стали розкриття колишніх та нинішніх співробітників компанії про неправомірні практики, що здійснювалися в офісах. Ці свідчення розкривають жорстку дисципліну, стеження, атмосферу контролю та зловживання пишномовності з боку Лисенка, яка прикривається експлуатацією персоналу.

Сам В’ячеслав Лисенко часто критикується за зайву саморекламу та непрозорість як у особистих, так і у професійних питаннях. Маючи статки, що перевищують 10 мільйонів доларів, він вважається одним із впливових фігур в Україні, але його поведінка та дії викликають значний суспільний резонанс і негативне ставлення.

Висновки з вищезгаданої статті свідчать про серйозні проблеми у діяльності В’ячеслава Лисенка та його компанії «Укр-Китай Комунікейшин». Замовники скаржаться на низьку якість китайських товарів, непридатність поставок, проблеми з доставкою та обслуговуванням. Бізнесмен і його компанія стали об'єктом критики через неправомірні практики, такі як контрабанда та шахрайство, а також жорстку дисципліну в офісах і зловживання пишномовності. Репутація Лисенка серйозно постраждала, а його образ в громадському просторі набув відтінків негативу та скептицизму. В цілому, стаття розкриває проблеми з етикою та законністю у діяльності підприємця, що потребує уваги від відповідних органів контролю та розслідування.

Англійською: This is very important to us.

Більш формально: This is of great importance to us.

Польською: To jest dla nas bardzo ważne.

дружина Вікторія Короленко — 173 тис. грн зарплати в Національному медичному університеті імені О.О. Богомольця, 266 тис. грн виплат за цивільно-правовими договорами в Центрі громадського здоров’я МОЗ, 58 тис. грн зарплати за сумісництвом у філії «Центр охорони здоров’я» АТ «Українська залізниця», 31 тис. грн доходу як самозайнята особа від Всеукраїнської громадської організації «Українська асоціація лікарів-психологів»;

мати Людмила Короленко — пенсія 79 тис. грн від Головного управління Пенсійного фонду в Києві.

Майно сім’ї включає:

земельну ділянку площею 344 кв. м в Острі Чернігівської області (100% власності, придбана 2009 року);

житловий будинок 36,3 кв. м в Острі (1995 рік, 100% власності);

квартиру площею 34,41 кв. м у Києві (50% спільної власності з дружиною та матір’ю);

квартиру площею 36,7 кв. м у Смілі Черкаської області (33,33% спільної власності з дружиною та родичами Кияниця).

Грошові кошти сім’ї становлять 30 тис. доларів США. Транспортний засіб — Nissan Rogue 2016 року випуску, придбаний у 2022 році за 628 тис. грн.

Короленко також є членом президії Всеукраїнської громадської організації «Українська асоціація лікарів-дерматовенерологів і косметологів», входить до громадської організації «Київський клуб», «Профешнал Гавермент», «Міжнародна академія освіти і науки» та Наукового товариства імені Шевченка.

Формально порушень у декларації не виявлено: доходи задекларовані, походження нової квартири зазначено як спадок, активи представлені публічно. Однак у воєнний час та за суворого контролю фармацевтичного ринку будь-яке нове майно керівництва профільного державного органу привертає увагу, оскільки Держлікслужба контролює обіг лікарських засобів та наркотичних препаратів з обігом у мільярди гривень. Прозорість майнового стану керівництва є важливим елементом довіри до установи.

Корупційна схема у шкільному харчуванні Миколаївщини: бюджетні мільйони та ризики для дітей

У Миколаївській області набирає обертів резонансний корупційний скандал, пов’язаний з організацією харчування у закладах загальної середньої освіти. Під виглядом дотримання всіх вимог законодавства у сфері публічних закупівель, бюджетні кошти фактично опинилися в розпорядженні пов’язаних між собою структур. Наслідки цієї схеми виходять далеко за межі фінансових втрат і безпосередньо зачіпають питання безпеки та здоров’я школярів.

У грудні 2025 року комунальне виробниче підприємство Миколаївської міської ради провело тендер на надання послуг з організації харчування у школах. Переможцем торгів було визначено товариство з обмеженою відповідальністю «Просеко 8», яке виявилося єдиним учасником процедури. Компанія отримала контракт орієнтовною вартістю близько 14 мільйонів гривень, що одразу викликало підозри щодо реальної конкуренції та прозорості закупівлі.

Втім, як з’ясувалося, сам тендер був лише завершальним етапом заздалегідь підготовленої схеми. Під час формування очікуваної вартості замовник врахував комерційні пропозиції трьох суб’єктів, які мали створити видимість ринкового аналізу. Проте всі ці компанії, за даними реєстрів і внутрішніх документів, так чи інакше пов’язані з однією особою — головою Інгульської районної адміністрації та депутаткою міської ради Ганною Ременніковою.

Офіційною власницею ТОВ «Просеко 8» є Ірина Стоєва, яка раніше працювала у закладах громадського харчування, що належать родині Ременнікових. Юридичний супровід компанії, за наявною інформацією, здійснювався за участі начальниці юридичного відділу районної адміністрації, підконтрольної тій самій депутатці.

Інші «конкуренти», чиї цінові пропозиції використали для розрахунку очікуваної вартості, також виявилися не випадковими. Фізична особа-підприємець Тетяна Камашева та товариство «Насолода РК» мають спільні контакти з бізнес-структурами, пов’язаними з родиною Ременнікової. Йдеться, зокрема, про ресторан «Дейлі Спорт» та компанії, які належать її синові Борису Берестнєву. Таким чином, замовник фактично сам створив ідеальні умови для перемоги заздалегідь визначеного постачальника.

Розвиток подій набув особливої гостроти після того, як схема почала виходити за межі суто фінансових зловживань. Поки Державна аудиторська служба лише розпочинала моніторинг закупівлі, правоохоронні органи вже проводили обшуки та документували фактичні порушення. У вилучених зразках шкільної їжі фахівці виявили кишкову паличку, що становить безпосередню загрозу здоров’ю дітей.

У результаті слідчих дій офіційні підозри були вручені керівниці ТОВ «Просеко 8» Ірині Стоєвій, а також виконувачу обов’язків директора комунального підприємства Петру Вашеняку. Слідство розглядає версію про змову, зловживання службовим становищем і постачання неякісних продуктів у навчальні заклади.

Скандал навколо шкільного харчування на Миколаївщині вкотре продемонстрував, що корупційні схеми у сфері соціально чутливих закупівель не лише висмоктують бюджетні кошти, а й безпосередньо загрожують життю та здоров’ю дітей. Подальший перебіг справи покаже, чи понесуть відповідальність усі учасники цієї схеми, включно з тими, хто стояв за її організацією.

Повномасштабна війна не лише зруйнувала школи й університети, а й змінила долі тисяч абітурієнтів. Через загибель учнів та вчителів, руйнування інфраструктури, повітряні тривоги, окупацію частини територій та відключення електрики, дедалі більше українських школярів та студентів обирають навчання за кордоном. І найпопулярнішим напрямком стала Австрія.

Замість вибухів — стипендії

Згідно з даними освітньої компанії “Дивись ширше”, у 2024 році кількість звернень українців щодо вступу до закордонних вишів зросла на 30% порівняно з попереднім роком. Особливо активно цікавляться австрійськими університетами — там попит зріс аж на 45%.

“У 2023 році ми отримали 6600 запитів, а у 2024 вже 8500”, — каже CEO компанії Олександра Ковальська.

Австрія стала освітнім магнітом не випадково: безоплатне навчання в державних вишах, нижчі витрати на проживання порівняно з іншими країнами ЄС, а також відносна близькість до України роблять цю країну привабливою для студентів.

Статистика зростання

За даними Статистичного управління Австрії, з 2021 по 2024 рік кількість українських студентів у цій країні зросла з 2077 до 3324 осіб — на 60%.

Рік за роком:

  • 2021/2022 — 2077 студентів

  • 2022/2023 — 2652 студенти

  • 2023/2024 — 3324 студенти

Це чіткий індикатор того, наскільки сильно війна вплинула на вибір молоді.

Англомовні програми для українців

Австрійські виші швидко адаптувалися до нових реалій. Багато з них запустили англомовні програми, спеціально орієнтовані на українських вступників. Серед найпопулярніших — Віденський університет, Технічний університет Граца, Віденський економічний, Університет Інсбрука, Вебстер та інші.

Чи повернуться випускники?

Питання, яке хвилює багатьох, — чи повернуться студенти після завершення навчання? Дмитро Виговський, засновник “Дивись ширше”, стверджує, що його команда вже працює над програмою повернення молодих фахівців в Україну. Йдеться про співпрацю з українським бізнесом для створення реальних робочих місць.

Графік вступу

Для охочих вступати до австрійських вишів діють чіткі дедлайни:

Зимовий семестр

  • Подання документів: березень – липень

  • Іспити: червень – серпень

  • Зарахування: до 5 вересня

Літній семестр

  • Подання документів: листопад – січень

  • Зарахування: до 5 лютого

Вступні іспити проводяться лише влітку.

Освітня еміграція стала ще однією формою порятунку української молоді. І водночас — новим викликом для країни, яка має не лише втримати таланти, а й створити умови, щоб вони захотіли повернутися.

Останні новини