Безсонні ночі українців: як допомогти своєму організму

У Верховній Раді України оголошено про створення нового підкомітету з питань деколонізації, як повідомила пресслужба парламенту. Новоутвореним підкомітетом очолив депутат від об’єднання "Справедливість" (колишній член фракції "Голос") Роман Лозинський, який також є першим заступником голови Комітету з питань організації державної влади. Згідно з оголошенням, до компетенції підкомітету входить виконання законодавчих норм, спрямованих на деколонізацію, а також розгляд питань найменування та перейменування населених пунктів і районів. Прийняття рішення про створення підкомітету відбулося після аналізу пропозицій місцевих органів влади, військових адміністрацій, а також рекомендацій Українського інституту національної пам’яті та Національної комісії зі стандартів державної мови щодо перейменування окремих населених пунктів у Дніпропетровській та Миколаївській областях.

Створення нового підкомітету з питань деколонізації у Верховній Раді України є важливим кроком у реалізації законодавчих ініціатив, спрямованих на зміцнення національної ідентичності та збереження культурної спадщини країни. Рішення про створення підкомітету було ухвалено на підставі аналізу пропозицій місцевих органів влади, військових адміністрацій та врахування рекомендацій від Українського інституту національної пам'яті та Національної комісії зі стандартів державної мови. Робота підкомітету спрямована на впровадження законодавчих змін, що сприятимуть перейменуванню населених пунктів та районів, а також на вирішення питань, пов'язаних із деколонізацією та відновленням історичних найменувань, що відповідають національним та культурним цінностям України.

Територіальні та політичні апетити Російської Федерації виходять далеко за межі окупованих районів Донбасу, попри намагання Кремля подавати іншу картину західній аудиторії. Про це йдеться в аналітичному звіті Інституту вивчення війни (ISW) станом на 27 січня, у якому детально проаналізовано публічні заяви російського керівництва та їхню реальну риторику всередині країни.

Аналітики звертають увагу на системну розбіжність між сигналами, які Москва адресує міжнародним партнерам, і меседжами, що транслюються у внутрішньому інформаційному просторі Росії. Для Заходу звучать формулювання про «переговори», «компроміси» та нібито обмежені цілі війни, тоді як для внутрішньої аудиторії російські посадовці значно частіше озвучують максималістські вимоги та виправдовують подальшу ескалацію.

У звіті зазначається, що російське військове керівництво неодноразово згадувало Харківську, Сумську та Дніпропетровську області як потенційні зони розширення контролю. Це, на думку аналітиків, свідчить про значно ширші територіальні амбіції, ніж ті, які Росія декларує у переговорах або заявах для Заходу.

Окрім територіальних вимог, Росія висуває і стратегічні політичні умови. Йдеться не лише про Україну, а й про зміну безпекової архітектури в Європі. Російські посадовці публічно заявляють, що будь-яке мирне врегулювання має усунути так звані «корінні причини» війни, під якими Москва традиційно розуміє існування НАТО, підтримку України з боку Заходу та нинішню українську владу.

Аналітики наголошують, що ці вимоги фактично відтворюють позицію Росії зразка 2021–2022 років. Серед них — обмеження або повне припинення розширення НАТО, повернення Альянсу до кордонів 1997 року, а також політична трансформація України шляхом заміни демократично обраного уряду на режим, лояльний до Кремля.

У звіті також аналізуються публікації російських державних і ультранаціоналістичних медіа. Вони прямо вказують, що навіть можливе виведення українських військ із Донбасу розглядається лише як проміжний етап. Далі Росія планує реалізацію інших вимог, зокрема так званих «денацифікації» та «демілітаризації», які фактично означають повну втрату Україною суверенітету.

Аналітики Інституту вивчення війни дійшли висновку, що заяви російських посадовців для внутрішньої аудиторії чітко демонструють: Москва не задовольниться обмеженим або компромісним мирним врегулюванням. Стратегічною метою Росії залишається не часткове припинення бойових дій, а повна політична та військова капітуляція України.

Принцеса Беатріса з Підвиноградова: Як депутат-підприємець Микола Греченюк перемагає у державних тендерах та радує доньку розкішними витівками

Беатриса Миколаївна Греченюк, незважаючи на те, що її батько — колишній сільський депутат від Партії регіонів на Закарпатті, живе як справжня принцеса. Така життєва позиція забезпечує їй замки, дорогі прикраси та можливість відвідувати найрозкішніші курорти світу.

Микола Греченюк, який є власником ФОПу з села Підвиноградів, став знаний завдяки тому, що виграє практично всі державні тендери на ремонти та розчистку доріг у Виноградівському районі Закарпатської області. Його перемоги на тендерах з ремонту доріг вражають своєю систематичністю та обсягами.

Навіть тендери на прибирання снігу, як, наприклад, той, який був виграний у січні 2024 року на суму 400 000 гривень, стають предметом його участі. Це стає можливим завдяки тому, що він єдиний учасник в тендерах, але не менш відомо, що ці послуги фактично не використовуються протягом всього року.

Помітно, що інтерес до Греченюка зберігається і у сусідніх країнах. Його перемога на тендері з капітального ремонту дороги в селищі міського типу Вилок, що знаходиться неподалік від кордону з Угорщиною, на суму 746 тисяч гривень — це яскравий приклад.

Село Підвиноградів, де проживає Микола Греченюк, славиться своїм розкішним ромським поселенням, яке порівнюють з київською Конча-Заспою чи підмосковною Рубльовкою. Таким чином, життя принцеси Беатріси з Підвиноградова — це справжнє суцільне казкове пригода, навіть у стінах українського села.

У 2015 році, коли Микола Греченюк обіймав посаду депутата сільської ради від Партії регіонів, його родичі та близькі особи отримали в Підвиноградові не менше чотирьох земельних ділянок. Це було виконано в рамках їхнього законного права на безкоштовне отримання землі, яке гарантується кожному громадянину України Конституцією. Зокрема, ділянки отримали Беатриса Миколаївна Греченюк (дочка), Михайло Васильович Греченюк (брат), Михайло Михайлович Крайнер (про що повідомляли ЗМІ, водій Греченюка), та Маріанна Олександрівна Крайнер (дружина водія Греченюка). Питання виділення цих земельних ділянок вирішувалися у судах до 2021 року, проте згадані особи врешті-решт змогли відстояти своє право на землю.

Сам Микола Греченюк має в Підвиноградові чотири земельні ділянки та будинок. Його дочка, Беатриса, володіє трьома ділянками та власним маєтком. Окрім ФОПу, Микола Греченюк є також засновником ТОВ "Лігаспецбуд", якому доводиться успіх у тендерах. За даними "Прозоро", ця фірма приймала участь щонайменше в 124 конкурсах і виграла підрядів на суму близько 370 мільйонів гривень. Ці суми, хоча й не такі великі, як у інших "тендерних воротилах", дозволяють Беатрисі (чи Беатрікс, як вона зазначається в реєстрах) насолоджуватися життям у розкішному стилі.

На її сторінці Instagram вона демонструє свій розкішний спосіб життя, не відстаючи від своїх друзів, серед яких сестра опального розкрадача армії Романа Гринкевича — Ольга, та колишня дружина народного депутата від "Слуги народу" Миколи Тищенка — Алла Барановська. Її чоловік, Андрій Петьовка, є сином народного депутата Василя Петьовки, який є двоюрідним братом іншого нардепа Івана Балоги. Помітно, що впливові родини об'єднуються для управління рідним краєм з великим розмахом.

У 2008 році Мукачівська міська рада передала в оренду компанії дружини Петьовки найвідоміший замок Закарпаття "Паланок". Імовірно, що Беатриса Греченюк може мати в ньому свої покої, як справжня принцеса. У своєму Instagram вона також вказує, що є дизайнером інтер'єрів і показує свій власний дім, який, за її словами, вона сама оформила. Ще одним бізнесом Беатриси є ресторан Darlin’ restobar у Мукачевому, де подаються розкішні страви, такі як Філе міньйон із фуа-гра, та високоякісні вина.

Чоловік Беатриси, Андрій Петьовка, крім автобізнесу, також відомий своєю спробою політичного врядування, але невдалої, як він невдало балотувався в Мукачевому від партії "Рідне Закарпаття". У червні 2022 року, коли в Україні розгорталась війна з Росією, нардеп Василь Петьовка звернувся до керівництва Закарпатської обласної військової адміністрації з проханням про виїзд за кордон на 3 місяці для свого сина. Зазначалося, що Андрій Петьовка волонтерить у Благодійному фонді "Наша паляниця". У списку осіб, для кого нардеп просив дозвіл на виїзд за кордон, також був його сват — Микола Греченюк.

З цього приводу Національне агентство з питань запобігання корупції склало адмінпротокол на Петьовку. Проте, після того, як було запевнено, що і син, і сват повернулися до України з волонтерською допомогою, НАЗК припинило переслідування щодо нього.

У липні 2022 року, коли були дійсні зазначені вище дозволи на виїзд за кордон, Беатриса Греченюк народила дочку, що може свідчити про те, що батько і чоловік зверталися за дозволом на виїзд не для волонтерства, а для придбання подарунків на сімейне свято. Проте в вересні 2023 року, за знімками у Instagram, Беатриса Греченюк відправилася у розкішну подорож до Італії, можливо, разом із чоловіком. Вони не просто відпочивали в готелі, але перебували в справжньому палаці.

Вихідці з Закарпаття завжди вражали своїм прагненням до розкошів, золота та інших елементів розкішного життя. Проте те, що можна побачити на сторінках соціальних мереж колишньої сільської депутатки та дружини народного депутата, може вразити навіть найбільш відомих світських дів.

Питанням залишається, чи все це розкош купується за рахунок контрабанди, яка тоннами ввозиться через Закарпатську область. Адже саме ця область є лідером серед регіонів України за обсягами незадекларованих товарів.

У вищезгаданій статті розкривається історія сім'ї Греченюків з Закарпаття, яка відзначається розкішним способом життя та вигідними державними контрактами. Микола Греченюк, колишній сільський депутат, та його родичі користуються перевагами, отримуючи земельні ділянки та успішно виграючи тендери на ремонт доріг. Беатриса, дочка Миколи Греченюка, із задоволенням демонструє свій розкішний спосіб життя у соціальних мережах, показуючи розкішні подорожі та придбання найвищого класу речей.

Зауважується також, що сім'я Греченюків має певні зв'язки з політичною елітою Закарпаття, що може допомагати їм у отриманні вигідних контрактів та розширенні впливу.

Народний депутат Василь Петьовка, сват Миколи Греченюка, також зазнав критики через свої звернення до владних структур з проханням надання дозволу на виїзд за кордон, що, здавалося б, було пов'язане з волонтерською діяльністю, але пізніше виявилося, що він можливо використовував ці дозволи для особистих цілей.

Отже, стаття відображає питання корупції, підкупу та впливу влади на дії певних осіб, а також показує недоліки у системі державного управління та реалізації законодавства, що сприяє нерівності та несправедливості у суспільстві.