Міністерство оборони України 5 серпня оголосило черговий тендер на закупівлю 45 тисяч зимових вітровологозахисних штанів для Збройних Сил України на суму майже 98 мільйонів гривень. Це вже п’ята спроба забезпечити військових цією екіпіровкою, проте очікувана вартість одиниці значно зросла — до 2174 гривень, що на 25% більше, ніж під час квітневих торгів та минулорічних контрактів. […]Система енергетики України знову опинилася під загрозою через вплив неформальних груп на критично важливі підприємства вугільної галузі. Ця проблема, яка залишалася непоміченою протягом багатьох років, вже впливає на енергетичну безпеку держави. Яскравим прикладом є ситуація з Червоноградською вуглезбагачувальною фабрикою, деталі якої розкриває журналіст Микола Топалов у виданні "Економічна правда".
Фабрика, яка у минулому була важливим елементом єдиного виробничого комплексу з шахт заходу України, нині переживає складні часи. Хоча держава формально володіє приблизно 40% акцій, реальний контроль над підприємством роками переходить між так званими "смотрящими" — неформальними кураторами, які впливають на керівництво через підконтрольних менеджерів і судові рішення.
У списку осіб, які мали стосунок до контролю над фабрикою, фігурують Наталія Королевська, Віталій Кропачов, Андрій Венгрин та Євген Геллєр. Хоча деякі з них вже втратили свій вплив або перебувають під слідством, сама система неформального контролю продовжує існувати.
Після розпаду СРСР фабрика, зведена в кінці 1970-х, втратила свою цілісність. Державні шахти були передані до інших підприємств, а сама фабрика опинилася під управлінням Львівської вугільної компанії, що стало початком багаторічної боротьби за контроль над активом.
Процес банкрутства, який триває з 2015 року, значно ускладнив ситуацію. Управління фабрикою здійснюється арбітражними керівниками, призначення яких оскаржуються в судах. Саме рішення судів визначають, яка група впливу контролює фабрику на даний момент.
Нещодавні судові рішення лише ускладнили справи: одні призначення визнали незаконними, інші підтвердили. Однак це не вирішує основну проблему — нестабільність управління та відсутність державного контролю над стратегічним активом.
На практиці це призвело до катастрофічного стану підприємства. За інформацією джерел у галузі, фабрика не веде діяльності, не має контрактів на збагачення вугілля та накопичила борги зі зарплати, а її обладнання знаходиться в аварійному стані. Постачання сировини було зупинено ще у листопаді 2025 року.
Ця ситуація загрожує не лише фабриці, а й всій енергосистемі України. Фабрика повинна була забезпечувати збагачення вугілля для державних шахт і теплових електростанцій, але замість цього її діяльність зосередилася на сумнівних схемах змішування вугілля, що призводило до штучного збільшення обсягів продукції.
У результаті державні шахти зазнають фінансових втрат, скорочують видобуток і накопичують борги, що ставить під загрозу стабільність усього сектора. В умовах війни це питання стає особливо критичним, адже від стабільності енергетики залежить успішність опалювального сезону.
Експерти закликають до термінового втручання з боку держави. Серед можливих рішень обговорюється націоналізація підприємства або встановлення прямого контролю, як це вже траплялося з іншими стратегічними активами. Відновлення контролю над фабрикою дозволить інтегрувати її в державний виробничий ланцюг, що, у свою чергу, може стабілізувати ринок, забезпечити робочі місця та підвищити прогнозованість підготовки до зими.
Проте головне питання залишається відкритим: чи зможе держава втрутитися у цю багаторічну боротьбу за контроль над активом? Час до нової зими спливає, і наслідки зволікання можуть бути критичними для енергетичної системи України.
