Чому НАБУ відкрило справу проти міністра Умєрова

У Києві, в будівлі ПрАТ «Укрпрофоздоровниця» за адресою вул. Шота Руставелі, 39/41, ймовірно, продовжує свою діяльність шахрайський кол-центр, попри те, що раніше вже проводилися слідчі дії. Журналісти проекту «СтопКор» зафіксували активність підозрілого офісу на 9 та 10 поверхах цього приміщення. Під час чергового візиту медіа-агенти виявили численні ознаки того, що офіс може бути залучений до шахрайських схем, що стосуються псевдоінвестиційних проектів.

Згідно з інформацією, яку вдалося зібрати журналістам, приміщення, де працює кол-центр, виглядає так, ніби воно спеціально забарикадоване. Це може свідчити про те, що у випадку раптового візиту правоохоронців або інших перевіряючих органів, там готові застосувати заходи для захисту своїх «діяльностей». Крім того, для охорони об’єкта, за словами очевидців, було залучено до 20 молодих людей, які ймовірно виконують роль фізичної охорони або здійснюють контроль за вхідними та вихідними особами.

Журналісти залишили на дверях офісу попереджувальні наклейки та листівки про можливу шахрайську діяльність. За інформацією СтопКору, кол-центр може функціонувати за сприяння керівництва Укрпрофоздоровниці. Зокрема, у матеріалі згадується голова правління установи професор Микола Субота.

Микола Субота очолює правління ПрАТ «Укрпрофоздоровниця» з 2011 року. Раніше діяльність підприємства неодноразово ставала предметом публічних дискусій та перевірок через підозри у зловживаннях із майном профспілок та санаторними об’єктами.

У розслідуванні також згадуються факти, оприлюднені раніше в медіа, щодо майнових придбань, які, на думку активістів, могли не відповідати офіційним доходам посадовця. У 2017 році біля Укрпрофоздоровниці проходили акції протесту з вимогою перевірити можливі корупційні схеми в установі.

Варто зазначити, що ще влітку минулого року на цій локації проводилися обшуки через підозри у діяльності шахрайського кол-центру. Тоді правоохоронці отримали доступ до приміщень для проведення слідчих дій.

Наразі офіційної реакції керівництва Укрпрофоздоровниці або правоохоронних органів щодо нових заяв журналістів не оприлюднено. Водночас питання функціонування подібних контакт-центрів у столиці залишається актуальним, а перевірка викладених фактів потребує належної правової оцінки.

Ужгородський міськрайонний суд ухвалив вирок у справі Андрія Самарченка, уродженця Сєвєродонецька, якого обвинувачували у співпраці з російськими підприємствами під час повномасштабного вторгнення Росії в Україну. Суд визнав чоловіка винним у колабораційній діяльності, передбаченій Кримінальним кодексом України, та призначив йому покарання у вигляді штрафу на суму 102 тисячі гривень із конфіскацією належного майна.

Згідно з матеріалами справи, до початку війни Самарченко працював у ПрАТ «Сєвєродонецький Оргхім» — підприємстві, що спеціалізувалося на розробленні проєктно-технічної документації для хімічної, нафтової та газовидобувної галузей. До 2022 року серед замовників компанії були низка російських корпорацій, які отримували технічні рішення та консультаційні послуги. Після початку збройної агресії, попри запроваджені обмеження на будь-яку співпрацю з державою-агресором, Самарченко, за даними слідства, продовжив підтримувати ділові контакти з окремими представниками російського бізнесу, що й стало підставою для кримінального переслідування.

Після початку війни Самарченко разом із партнерами створив у Москві компанію «ТехИнновации» й продовжив розробку програмних продуктів для промислових клієнтів, зокрема для «Норнікеля». При цьому він залишався співробітником «Оргхіму» на посаді керівника офісу управління проєктами.

Слідство встановило, що до березня 2025 року Самарченко та його спільники через литовську компанію TP AIM UAB переказали з Росії в Україну близько 400 тисяч євро.

Обвинувачений визнав провину й уклав із прокурором угоду. Суд врахував співпрацю з правоохоронцями під час розслідування.

Суддя Олексій Фазикош визнав Самарченка винним за статтею про колабораційну діяльність. Крім штрафу та конфіскації майна, чоловіка позбавили права протягом 10 років займатися розробкою проєктів програмних продуктів для російських нафтопереробних, металургійних та інших підприємств.