ДБР розпочало кримінальне провадження щодо Сергія Григоровича, засновника української студії GSC Game World

Міжнародна організація "Репортери без кордонів" закликала уряд України припинити участь у спільному телемарафоні "Єдині новини", наголошуючи на загрозі плюралізму у медіапросторі. Вони вважають, що цей телемарафон, хоча може бути корисним для протидії російській дезінформації, застарів та порушує принципи редакційної незалежності. Замість цього, організація закликає уряд зосередити увагу на підтримці громадських та незалежних ЗМІ, які можуть забезпечити більш об'єктивну та достовірну інформацію. Також вони висловили занепокоєння стосовно високих бюджетних видатків на телемарафон, не дивлячись на заяви влади про необхідність його реформування.

• Міжнародна організація "Репортери без кордонів" закликала уряд України припинити участь у телемарафоні "Єдині новини", наголошуючи на його загрозі плюралізму та редакційній незалежності.

• Організація вважає, що телемарафон може бути корисним інструментом у протидії російській дезінформації, але його формат застарів і може підривати медіаплюралізм.

• Замість участі у телемарафоні, "Репортери без кордонів" закликають уряд зосередити зусилля на підтримці громадських та незалежних ЗМІ, які здатні надавати більш об'єктивну та достовірну інформацію.

• Також організація висловила занепокоєння стосовно високих видатків на телемарафон, особливо в умовах, коли існують заяви про необхідність його реформування.

• Підкреслено, що українські телеканали за останні два роки значно покращили свою роботу та можуть ефективно боротися з російською пропагандою, залишаючись при цьому незалежними.

7 квітня в Києві відбулася страшна трагедія, яка обрушилася на невинного 16-річного юнака. За отриманою інформацією, група молодих неповнолітніх вирішила провести вечір на Контрактовій площі, де придбала слабоалкогольні напої, а потім піднялася на фунікулері, спрямовуючись на Хрещатик. Проте, їхня прогулянка перетворилася на кошмар, коли під час зупинки вагончика на одній з зупинок відбувся конфлікт з невідомим чоловіком. Його агресія та нестабільна поведінка налякали пасажирів. Стурбований дії цієї особи, Максим, один із молодих, вирішив втрутитися. Але це рішення призвело до трагічних наслідків – він став жертвою жорстокого нападу, що призвело до його смерті на місці.

Кров, що злилася на сходах фунікулера, стала мовчазним свідком жахливої події. За даними, нападника ідентифікували як Косова А.В., який, за попередніми даними, два тижні тому вже був фігурантом справи про домашнє насильство. Зараз він затриманий, і слідчі дії тривають. Шокуюче виявлення полягло в тому, що Косов працював у правоохоронних органах, а при затриманні виявили посвідчення та службову зброю.

Цей жахливий випадок уже має юридичні наслідки – Косова відсторонили від виконання службових обов'язків, і йому готуються оголосити підозру у навмисному вбивстві згідно зі статтею 115 частини 1 Кримінального кодексу України. Йому загрожує позбавлення волі на строк від 7 до 15 років. Ця трагедія стала шокуючим нагадуванням про важливість системи правової безпеки та боротьби з насильством у суспільстві.

Даний випадок трагічної події у київському фунікулері став серйозним нагадуванням про необхідність посилення контролю за роботою правоохоронних органів та підвищення ефективності боротьби з насильством у суспільстві. Важливо звернути увагу на необхідність психологічної підготовки та контролю за працівниками правоохоронних органів, щоб запобігти подібним трагічним випадкам у майбутньому. Також, цей випадок є прямим викликом для суспільства та держави у розгляді питання про зміцнення захисту прав неповнолітніх та забезпечення їх безпеки у громадських місцях. Важливо вжити необхідні заходи для попередження подібних подій у майбутньому та забезпечення суспільної безпеки і захисту прав громадян, особливо неповнолітніх.

Останні клінічні дослідження підтвердили, що регулярне споживання бурякового соку здатне позитивно впливати на здоров’я серця, зокрема, знижувати артеріальний тиск. Це пояснюється високим вмістом дієтичних нітратів, які мають властивість знижувати кров'яний тиск, особливо у людей із гіпертонією. На основі численних випробувань було встановлено, що оксиди азоту, які утворюються в організмі після перетворення нітратів, відіграють ключову роль у розслабленні судин та покращенні кровообігу.

Механізм дії бурякового соку досить простий: після споживання соку нітрати, що містяться в буряках, перетворюються в організмі на оксид азоту. Ця речовина розширює судини, що дозволяє знижувати навантаження на серце та покращувати доставку кисню до всіх органів і тканин. Завдяки цьому кровообіг стає ефективнішим, а тиск стабілізується. Такий ефект був підтверджений у численних рандомізованих клінічних випробуваннях, де пацієнти, що вживали буряковий сік, демонстрували зниження артеріального тиску порівняно з тими, хто цього не робив.

Поза буряком дослідники наголошують на важливості загального харчового підходу: продукти, багаті калієм та іншими корисними нутрієнтами — як-от банани, ягоди або знежирені молочні продукти — теж сприяють контролю тиску та входять до рекомендованих дієт, наприклад моделі DASH. Тому користь від бурякового соку найкраще реалізується як частина збалансованого раціону, а не як поодинокий «чарівний» засіб.

Разом із тим наукові огляди і клінічні рекомендації попереджають про ризики. Буряковий сік містить багато нітратів, і при проблемах із нирками або при одночасному прийомі певних ліків, що впливають на нітратний обмін, можливі небажані взаємодії або надмірне зниження тиску. Деякі роботи також звертають увагу на питання утворення N-нітрозосполук при дуже високому та тривалому споживанні концентрованих джерел нітратів, тому доцільно уникати надмірної концентрації у раціоні. Загалом на користь овочів переважає користь над потенційними ризиками, але концентровані продукти вимагають більшої обережності.

Почніть із невеликої дози і стежте за самопочуттям і тиском: наприклад, 100–250 мл бурякового соку 3–7 разів на тиждень — а потім коригуйте під контролем лікаря (у дослідженнях часто використовували ~250 мл щодня).

Віддавайте перевагу свіжим/стандартизованим напоям з відомим вмістом нітратів, а не невідомим «концентратам» з неперевіреним складом.

Якщо у вас є хронічні захворювання (хвороби нирок, серця) або ви приймаєте ліки — обговоріть додавання бурякового соку з лікарем або провізором.

Пам’ятайте про комплексний підхід: дієта за моделлю DASH (багато овочів і фруктів, низько­жирні молочні продукти, обмеження солі) має найміцнішу доказову базу для зниження тиску. Буряковий сік — ефективне доповнення, але не є єдиним «чарівним» рішенням.

Підсумовуючи, наукові дані свідчать, що буряковий сік — одне з найперевіреніших натуральних засобів для зниження артеріального тиску завдяки механізму через нітрати і оксид азоту. Він найефективніший як частина комплексного підходу до контролю тиску, який включає дієту, фізичну активність і при необхідності медикаментозну терапію. Перед тим як систематично вводити буряковий сік у раціон, особливо у великих дозах або у вигляді концентратів, варто проконсультуватися з лікарем.

У Львові, під стінами храму, дві жінки роздумують над майбутнім Великоднем, яке прийде на цей рік. Одна з них, маючи на увазі перехід на новий календар, питає: "То цього року Великдень по-новому буде, чи ще по-старому?" Це питання, що лунає серед весняної атмосфери, піднімає важливий аспект традицій та звичаїв.

Хоча у Львові вже давно перейшли на новий календар, Великдень для багатьох залишається святом, яке слідкує за старими обрядами. Не всі є в курсі цих змін, але важливою деталлю є те, що православні та греко-католики продовжують святкувати Великдень за старими традиціями. Цього року Великдень припадає на 5 травня, але католики відзначать його навіть раніше, у кінець березня.

Ця різниця в календарях створює певні неузгодженості серед віруючих, проте це не заважає святкувати їм найголовніше християнське свято з великою урочистістю. Навіть у змішаному календарі, де деякі вже відмовились від Юліанського календаря, Великдень лишається особливим святом, яке важко змінити.

Питання Великодня не обмежується лише календарем, воно також породжує дискусії між католиками та православними через історичні та теологічні розбіжності. Цей святий день прив'язаний до весняного рівнодення та повного місяця, що робить його надзвичайно складним для уніфікації.

Можливо, майбутні роки принесуть зміни, але доти Великдень залишиться символом віри, традицій і спільної співдружності в християнському світі.

Історія визначення Великодня пов'язана з Юліанським календарем та методикою, яку затвердив Нікейський собор у 325 році. Саме тоді вирішено, що Пасха буде святкуватися в першу неділю після першого повного місяця після весняного рівнодення. Це правило здається простим на перший погляд, але насправді воно складне, оскільки церковний календар відрізняється від астрономічного.

Впровадження календарної реформи у 16 столітті призвело до того, що весняне рівнодення на сході та заході стали розраховувати по-різному. Католики перейшли на розрахунки, які більш наближені до астрономічних, тоді як православні залишилися при старому підході. Це призвело до різниці у вирахуванні весняного рівнодення та, відповідно, у визначенні дати Великодня.

За "цивільним календарем", який практично збігається з Григоріанським, весняне рівнодення в 2024 році припадає на 20 березня (за церковним – 21 березня). В перший повний місяць – 25 березня, і, отже, Великдень припадає на першу неділю після цього повного місяця – 31 березня. Проте за Юліанським календарем, який не відповідає астрономічному, Великдень випадає навіть на 5 травня.

Ці різниці призводять до того, що Великдень святкують в різні дати. Але навіть коли дати збігаються, люди сприймають і святкують це свято як разом, так і окремо. Такий розбіжний підхід не створює серйозних проблем, адже Великдень для багатьох є символом віри та об'єднання, а не прив'язкою до конкретної дати.

Виникла цікава ситуація, коли за Юліанським календарем Великдень обов'язково святкується після єврейської Пасхи, тим часом як Григоріанський календар, через астрономічно-математичні особливості, іноді порушує це правило. Хоча наполягання на тому, що Пасху не можна святкувати одночасно або перед єврейським Песахом, з’явилося вже у 11-12 століття у Візантії. Такі аргументи, як той, що Ісус Христос жив за Юліанським календарем, та згадування про благодатний вогонь, який з'являється в Храмі Воскресіння у Єрусалимі саме перед "старим православним" Великоднем, викликають обговорення. Тут виникає питання: чи можуть Вселенський патріарх та Папа Римський спробувати домовитись про спільне святкування Великодня?

Хоча шанси на таку угоду невеликі, але можливість існує. Зокрема, у 2025 році всі християни святкуватимуть Великдень в один день, і це стане 1700-річчям Нікейського собору, який встановив правило визначення Великодня. Тим не менш, у зв'язку з сучасними геополітичними та церковними реаліями, не можна прогнозувати результати таких переговорів.

Важливо відзначити, що незважаючи на намагання знайти спільну дату для Великодня, поточна ситуація у світі, зокрема війна Росії проти України та нестабільність у православному світі, робить будь-які прогнози надзвичайно невизначеними.

У Львові, як і в багатьох інших містах, другий день після Великодня стає часом для веселощів і гулянь у Шевченківському гаю. Для місцевих мешканців це не просто святковий день, а справжній відпочинок від рутини, де можна насолодитися гарною та теплою погодою, яка часто влаштовується саме у травні.

Проте, коли йдеться про Великдень, виникають різні підходи та традиції. Деякі православні церкови, такі як Російська, Сербська, Грузинська та Єрусалимський патріархат, залишаються вірними Юліанському календарю і не мають наміру змінювати свої обчислення Великодня під домовленість Константинополя та Рима. Російська церква навіть розірвала спілкування з Константинополем і не планує переходити на новий календар, що створює додаткові труднощі у зусиллях щодо єдиного святкування Великодня.

Представники Православної церкви України, Української греко-католицької церкви та релігійні експерти, які спілкувалися з ВВС Україна, вважають, що змін у визначенні Великодня треба чекати не варто. Зокрема, речник ПЦУ висловив сумніви у можливості досягнення домовленості між Константинополем та Римом, а також зауважив, що може статися ще більший розкол серед православних. Навпаки, в УГКЦ, яка підпорядковується Риму, є певна надія на переговори у 2025 році.

Однак у будь-якому випадку, перехід на нове визначення Великодня має відбутися одночасно з Православною церквою України, щоб уникнути розколів серед віруючих. Таке рішення особливо важливе для сіл, де громади ПЦУ та УГКЦ використовують одні і ті ж храми, і де не бажають створювати календарних поділів, щоб усі могли святкувати Великдень разом.

Великдень є одним з найбільш унікальних свят для українців. Навіть ті, хто не є дуже релігійними, зазвичай відвідують храми у цей день. Навіть Різдво, яке зазвичай відзначається вдома, не має такого масштабу участі. Тому відмінність у календарях для визначення Великодня має величезне значення, і будь-які різкі зміни у цьому питанні викликають серйозні обурення серед віруючих.

Церковні лідери дуже обережно ставляться до будь-яких змін у цьому питанні, розуміючи, наскільки це важливо для українського народу. Вони усвідомлюють, що Великдень має глибокі культурні корені і важливе духовне значення для багатьох людей, і будь-яка недбалість у вирішенні питань календарів може порушити традиції та спричинити невдоволення серед віруючих.

Таким чином, хоча деякі можуть сподіватися на швидке вирішення цього питання, церковні лідери відмовляються від раптових рішень і прагнуть знайти компромісний шлях, який би враховував потреби і побажання всіх сторін. Для них важливо зберегти спокій і злагоду серед віруючих та українського суспільства загалом, розуміючи, що Великдень є не лише релігійним святом, але й складовою частиною культурного спадку країни.

У висновку слід підкреслити важливість розуміння і врахування церковними лідерами традицій та потреб українського суспільства у контексті різниці календарів для визначення Великодня. Надзвичайно важливо зберігати спокій і злагоду серед віруючих, уникати раптових рішень та шукати компроміси, які задовольняли б потреби всіх сторін. Церковні лідери повинні проявляти обачність та чутливість до культурного та релігійного контексту, розуміючи значення Великодня як духовного і культурного свята для українського народу. Такий підхід дозволить зберегти єдність та гармонію в церковному житті України і сприятиме подальшому розвитку діалогу між різними конфесійними спільнотами країни.