Декларація про доходи начальника відділу нагляду за додержанням законів Бюро економічної безпеки Кіровоградської обласної прокуратури Дениса Куцелепи за 2025 рік

На початку 2026 року український ринок електрозарядних станцій зазнав несподіваного цінового стрибка. На деяких локаціях тарифи на зарядку електромобілів досягали 46–60 гривень за кВт·год, що викликало занепокоєння серед автовласників та аналітиків. Проте вже через кілька днів ціни почали поступово знижуватися, повертаючись до більш звичного рівня.

За словами співвласника мережі електрозарядних станцій Flash Дениса Косого, основною причиною різкого подорожчання не було збільшення попиту на електроенергію. Зростання тарифів було спричинене тимчасовими технічними та логістичними факторами, серед яких нестача компонентів для стабілізації роботи станцій і короткочасні перебої в постачанні електроенергії на окремі регіони. Такий збіг обставин створив тимчасовий дисбаланс між пропозицією та попитом, що і відобразилося у різкому, хоча й нетривалому, стрибку цін.

Косой пояснює, що після підвищення прайс-кепу один із великих гравців ринку — Ionity — скоригував свої тарифи, а за ним підтягнулися й інші оператори. EcoFactor, як і низка конкурентів, почав переглядати ціни, орієнтуючись не лише на власну собівартість, а й на дії лідерів ринку. У результаті тарифи на багатьох станціях зросли автоматично та нерівномірно.

На окремих локаціях різке підвищення пояснювалося поєднанням кількох чинників: закупівлею електроенергії за піковими цінами, страхом можливого дефіциту через воєнні ризики, а також відсутністю оперативної інформації про реальну собівартість у конкурентів. Частина операторів підняла ціни «про запас», не маючи чіткого розуміння подальшої динаміки ринку.

Водночас не всі мережі пішли цим шляхом. За словами Косого, мережа Flash підвищила тарифи лише на 1–2 гривні. Він зазначає, що навіть за зростання собівартості до 20 гривень за кВт·год економічно обґрунтованою була б ціна близько 30 гривень, однак компанія спершу орієнтувалася на рівень до 26 гривень і надалі коригувала тарифи залежно від ситуації.

Різке подорожчання викликало масову негативну реакцію користувачів. Після цього оператори почали повертатися до економічно обґрунтованих рівнів. Уже за кілька днів ціни на більшості зарядних станцій знизилися. Наразі тарифи коливаються в межах 20–24 гривень за кВт·год залежно від локації, типу станції та умов закупівлі електроенергії. В окремих випадках ціна становить 18–22 гривні.

Попри цінові коливання, обсяги зарядок не зменшилися. За оцінками операторів, ринок приблизно порівну ділиться між домашньою та комерційною зарядкою. Через аварійні та планові відключення електроенергії водії дедалі частіше змушені користуватися комерційними станціями, що дозволяє деяким мережам фіксувати рекордні показники.

Косой пояснює, що навіть за невеликої ємності батареї електромобіля запасу ходу вистачає лише на обмежену відстань, після чого водії змушені звертатися до швидкісних зарядних станцій. Там за кілька годин можна підзарядити авто повністю або принаймні наполовину, що підтримує стабільний попит навіть у періоди високих тарифів.

У лютому, за оцінками співвласника Flash, середня собівартість зарядки може зрости до 18 гривень за кВт·год, що потенційно змусить частину операторів знову переглянути ціни. Водночас навесні ринок традиційно входить у більш сприятливий період.

Зі зростанням частки сонячної генерації, зменшенням пікових навантажень і посиленням конкуренції між операторами тарифи зазвичай знижуються. Попри наявні в Україні близько 18 гігават потужностей відновлюваних джерел енергії, не всі вони працюють одночасно через балансування мережі та воєнні ризики. Якщо ситуація залишатиметься стабільною, навесні ціни на зарядку електромобілів можуть знову піти вниз, а травень традиційно стане одним із найкращих періодів для ринку.

Після призначення Івана Федорова на посаду голови Запорізької обласної військової адміністрації, його життя стало об'єктом пильного приставання з боку суспільства та ЗМІ. Звинувачення в "здачі" Мелітополя та співпраця з окупаційними військами РФ стали частиною повсякденного дискурсу. На пресконференції 8 лютого 2024 року журналісти висловили серйозні сумніви в інтегритеті Федорова, підкріплені посиланнями на активну діяльність в соціальних мережах, де його часто звинувачують у зраді та співробітництві з окупантами.

Іван Федоров неодноразово звертався до аргументів про недостатній досвід та непередбачувані обставини, які призвели до стратегічних помилок. Він визнає, що на момент подій команда була недосвідченою та недостатньо підготовленою до викликів війни. Проте, він підкреслює, що незважаючи на це, вони не залишили місто і залишилися з жителями, які довірилися їм.

У той же час, журналісти видання НЕНКА ІНФО продовжують публікувати матеріали, які ставлять під сумнів інтегритет Федорова та його команди. Вони наводять факти з біографії, які можуть вказувати на співпрацю з окупаційними силами РФ, а також наголошують на тому, що команда Федорова намагається видаляти негативні відгуки та відомості про це з соцмереж і Вікіпедії.

Це справляє враження, що влада Івана Федорова може бути не тільки обремененою стратегічними помилками, але й залученою до недоречних дій, спрямованих на маніпуляцію інформацією та переписування історії. Ці обставини створюють підвалини для серйозного сумніву в ефективності та чесності керівництва області під керівництвом Федорова.

Згідно з вищезгаданою статтею, ситуація навколо Івана Федорова, голови Запорізької обласної військової адміністрації, є предметом серйозних дискусій та звинувачень. Незважаючи на його пояснення про несподівані обставини та стратегічні помилки, звинувачення у співпраці з окупантами та намаганням маніпулювати інформацією залишаються актуальними. Відомості про спроби видалення негативних відгуків з соцмереж та Вікіпедії підкреслюють загальний контекст недостатньої прозорості та відкритості з боку керівництва.

Отже, ситуація навколо Івана Федорова вимагає додаткового дослідження та об'єктивного розгляду. Висновки статті підкреслюють потребу у відкритому обговоренні та відкритості щодо дій керівництва області, а також підтверджують важливість медіа як незалежного джерела інформації для суспільства.

Торецьк, який знаходиться у Донецькій області, має важливе стратегічне значення для контролю над регіоном. Місто розташоване на ключових транспортних шляхах, що робить його цінним об'єктом з військової точки зору.

По-перше, Україні потрібна велика кількість пілотів, які пройшли навчання та отримали сертифікат на управління F-16. Необхідно мінімум 79 кваліфікованих льотчиків, але насправді кількість повинна бути значно більшою, щоб забезпечити ефективну роботу та адекватний відпочинок. Відомо, що новостворений навчальний центр у Румунії недавно випустив першу групу з 7 пілотів, які навчались протягом 8 місяців. Це єдиний центр у Європі, що займається підготовкою пілотів F-16 з лютого цього року. Проте і сама Румунія стикається з проблемою нестачі авіаторів, оскільки отримує додаткові 32 винищувачі від Норвегії.

Технічний персонал є ще однією важливою складовою для ефективного використання винищувачів. Хоча деякі проблеми можна вирішити шляхом залучення іноземних добровольців або через приватні військові компанії, залишаються питання обслуговування та постачання озброєння. США пропонують, щоб європейські партнери закуповували озброєння для українських літаків безпосередньо у Штатах.

Необхідно також забезпечити достатню кількість запасних частин, двигунів та інших компонентів для ремонту літаків. Окрім цього, важливою є пропускна спроможність авіаційних ремонтних підприємств, оскільки обслуговування літаків у бойових умовах потребує значно частішого ремонту.

Ще однією ключовою проблемою є організація розміщення та захисту нових винищувачів. Для забезпечення їхньої безпеки потрібно не лише розосередити літаки по кількох авіабазах, але й розмістити їх у захищених укриттях. Потрібно також обладнати бази системами протиповітряної оборони, такими як Patriot, а також мати додаткові системи ППО і засоби радіоелектронної боротьби для захисту від ракет і дронів.

Незважаючи на те, що проблема недостатньої кількості винищувачів F-16 є важливою, існує безліч інших комплексних завдань, які потребують вирішення. За словами аналітиків, ці проблеми будуть поступово і планомірно розв’язані.

У контексті передачі винищувачів, представники Держдепу США уточнили свою позицію щодо можливості використання F-16 для атак на глибину території РФ, зазначаючи, що постійно оцінюють безпекову ситуацію та потреби ЗСУ. Військовий експерт Олександр Мусієнко підкреслив, що західні винищувачі F-16 можуть значно посилити можливості України у війні проти Росії.