П’ятниця, 17 Липня, 2026

Депутат із кримінальним минулим Сергій Андрійченко хоче повернутися до влади на Донеччині

Важливі новини

Російські війська готують нову фазу наступу на Костянтинівку, відтворюючи вже відпрацьовану тактику

У новому аналітичному звіті Інституту вивчення війни зазначається, що російські сили намагаються повторити сценарій підготовки наступальних дій, який раніше застосовувався на Покровському напрямку. Цього разу аналогічну модель ворог використовує для створення умов атаки на Костянтинівку — важливий логістичний і оборонний вузол на Донеччині.

Аналітики звертають увагу на зростання активності російської авіації в районі Костянтинівка–Дружківка. Йдеться передусім про інтенсивні дії з повітряного перехоплення та удари, спрямовані не стільки на негайне просування вперед, скільки на поступове послаблення українських можливостей. Така кампанія має на меті ускладнити роботу Сил оборони, обмежити маневреність підрозділів і створити передумови для подальших сухопутних операцій.

Командир української бригади, яка діє на цьому напрямку, повідомив 4 лютого, що останнім часом російські війська зосередилися саме на перехопленні логістики, а не на активних бойових діях. Частково це пов’язано з низькими температурами, які обмежують можливості для масштабних наземних операцій. За його словами, такі дії змушують українські підрозділи дедалі більше покладатися на наземні безпілотники для постачання особового складу і позицій у районі Костянтинівки. У січні 2026 року використання таких дронів бригадою зросло вдвічі.

Російські сили, за словами українського командира, системно перехоплюють логістичні маршрути, поєднуючи спостереження, удари та дистанційне мінування наземних ліній зв’язку за допомогою FPV-дронів. Крім того, вони влаштовують засідки з використанням безпілотників та цілеспрямовано знищують українські наземні безпілотні апарати. Окрему увагу противник приділяє ураженню операторів дронів, застосовуючи плануючі авіабомби, безпілотники типу «Молнія» та FPV-дрони. Це ускладнює ротацію і виведення українських операторів із міста.

Представник іншої української бригади, що діє в тактичному районі Костянтинівка–Дружківка, повідомив 8 січня, що у 2025 році дальність дії російських безпілотників значно зросла. Це серйозно ускладнює маневри та просування українських сил у районі Костянтинівки.

Аналітики Інституту вивчення війни вважають, що російські війська свідомо намагаються відтворити модель кампанії, яку раніше успішно застосували спочатку на Покровському напрямку, а згодом і в східній частині Запорізької області. Тоді РФ завдавала ударів по різних цілях у тилу України на оперативній глибині від 25 до 100 кілометрів і більше, перш ніж переходити до активних наземних наступів.

Окремим елементом цієї стратегії були удари по українських операторах безпілотників, що дозволяло створювати вразливі місця в українській системі протидії дронам. За оцінками ISW, протягом кількох місяців російські війська проводили такі повітряні кампанії для підготовки наступів на Покровському та Гуляйпольському напрямках, що зрештою дозволило їм просунутися там восени 2025 року.

День 2 грудня: народні традиції, історичні постаті та культурна спадщина зимового календаря

Другий день зими в Україні не супроводжується державними святами, проте ця дата має багатий культурний і духовний зміст. Упродовж століть 2 грудня було важливою віхою народного календаря, коли українці спостерігали за природою, звертали увагу на прикмети та дотримувалися домашніх обрядів, що передавалися в родинах як частина зимової традиції. Цей день пов’язували зі зміною природних циклів і наближенням Різдвяного посту, надаючи особливого значення побутовим клопотам і підготовці до зимових робіт.

Культурний вимір дати збагачують і видатні українці, народжені цього дня. Серед них журналіст і політик Тадеуш Рутовський, який залишив помітний слід у суспільному житті; Лев (Лео) Орнштейн — всесвітньо відомий піаніст і композитор, чия творчість стала частиною музичного авангарду XX століття; поет та перекладач Петро Осадчук, що збагатив українську літературу численними поетичними збірками та художніми перекладами; а також Герой України Павло Мазуренко, учасник Революції Гідності, який віддав життя за право країни йти шляхом свободи. Згадка про цих персоналій робить 2 грудня нагадуванням про силу українського духу та різноманітність талантів, що формують національну ідентичність.

Світ цього дня відзначає Міжнародний день за скасування рабства — нагадування про те, що, попри юридичні заборони, сучасні форми експлуатації все ще існують у різних країнах. Також 2 грудня проходить День безпородних собак, який закликає брати тварин з притулків і дарувати їм шанс на дім. Серед інших міжнародних дат — День комп’ютерної грамотності, День модельної залізниці, День інклюзивної освіти, День оладок і День гри в баскетбол.

У церковному календарі за новим стилем сьогодні вшановують пророка Авакума, одного з біблійних провісників, якому приписують передбачення важливих історичних подій. За старим стилем цього дня згадують преподобного Варлаама Києво-Печерського та ікону Божої Матері «Утіха скорботних», до якої звертаються ті, хто пережив утрату.

Народні вірування пов’язували 2 грудня з підготовкою до зими: наші предки стежили за погодою, спостерігали за птахами й намагалися упорядкувати дім перед холодами. Вважалося, що якщо дика качка ще не відлетіла, зима прийде пізно, а ясне небо пророкує морози. Сніг, який випадав цього дня, мав пролежати до весни, а часті зміни вітру обіцяли мінливий грудень. Особливо сприятливим день вважали для дітей: батькам радили приділити їм більше уваги, помолитися за здоров’я та добре майбутнє.

За повір’ями, цього дня добре займатися прибиранням або дрібним ремонтом у домі. Оновлена обстановка, особливо в спальні, нібито приносила гарний настрій і «оновлення щастя». До пророка Авакума зверталися з молитвами про захист дитини від зла й виконання дитячих бажань.

Втім, існували й заборони. 2 грудня не рекомендували шумно веселитися, переїдати чи робити великі покупки. Також уникали далеких поїздок, сварок і згадування старих образ. У народі вірили: хто цього дня лаятиметься, той увесь рік проживе у суперечках.

Путін затвердив оновлену ядерну доктрину Росії на тлі нових повідомлень про допомогу Україні

Чи бажаєте ви, щоб я щось додав або змінив у цьому тексті? Можливо, ви хочете, щоб я більше уваги приділив якомусь конкретному аспекту цієї проблеми або розглянув додаткові інноваційні рішення?

Основні тези доктрини, яка узаконена указом президента РФ:

– агресія проти Росії та її союзників з боку неядерної країни за підтримки ядерної держави буде розглянута як спільний напад;

– Росія може застосувати ядерну зброю в разі критичної загрози суверенітету і територіальній цілісності себе і Білорусі;

– серед умов для застосування ядерної зброї прописано старт балістичних ракет проти РФ (саме такими ракетами є ATACMS – Ред.)

– ядерна відповідь з боку РФ можлива в разі «критичної загрози її суверенітету» навіть звичайною зброєю, у разі масованого старту військових літаків, крилатих ракет, безпілотників, інших літальних апаратів і перетину ними російського кордону.

– надання території та ресурсів для агресії проти РФ – також підстава для ядерного стримування.

Ключова зміна в ядерній доктрині РФ полягає в цьому пункті: «агресія проти Росії або її союзників з боку неядерної держави за підтримки ядерної розглядається як спільний напад».

Цей пункт, вочевидь, виписано конкретно під війну в Україні й покликаний обґрунтувати можливість використання Росією ядерної зброї як проти України, так і проти країн, які Києву у війні допомагають. Тобто, проти США та їхніх союзників по НАТО.

Раніше представники російської влади на різних рівнях посилали сигнали, що Москва може застосувати ядерну зброю в разі ударів західними далекобійними ракетами по її території. Зокрема, вчора це дав зрозуміти спікер Держдуми Володін. Путін раніше заявляв, що такі удари означатимуть пряму участь країн Заходу у війні проти Росії. А сьогодні про це заявив Пєсков.

«Використання Україною західних неядерних ракет проти РФ за новою доктриною може спричинити ядерну відповідь», – заявив Дмитро Пєсков.

Також характерно, що Путін затвердив нову ядерну доктрину незабаром після появи в західних ЗМІ повідомлень про те, що Байден дозволив Україні завдавати ударів американськими далекобійними ракетами по території РФ. Офіційно Білий дім це поки що не підтверджував.

Укренерго пропонує перегляд тарифів на передачу електроенергії

НЕК Укренерго звернулася до Національної комісії, що здійснює регулювання...

До 10 мільйонів частинок щороку: як мікропластик впливає на здоров’я

Уживання мікроскопічних частинок пластику разом із їжею або напоями може мати серйозні наслідки для здоров’я. Про це свідчать результати нового дослідження, проведеного вченими Університету Каліфорнії у Девісі (США). У ході експерименту лабораторним мишам щодня давали невеликі дози полістиролових наночастинок — виду пластику, який часто використовують у пакуванні продуктів. Така кількість відповідала тій, яку сучасна людина […]

Депутат Покровської міськради від «Молодіжної партії України» Сергій Андрійченко, в кримінальних колах більше видомий на прізвисько «Чікян», запустив піар компанію з метою повернутись до влади.

Про це пише видання 360ua.news.

На початку квітня цього року Сергій Андрійченко нагадав мешканцям Покровська та Покровського району на Донеччині про своє існування, виклавши на власних сторінках у соцмережах «Facebook» та «Instagram» звернення до мешканців, розповідаючи про системні факти корупції керівництва місцевої військової адміністрації. Зазвичай нічого нового, загальні речі конкретики не має.

Але сам факт виходу Сергія Андрійченка у публічну площину викликає настороженість. Як виявилось, він є фігурантом кримінального провадження №12024000000001003 від 23.05.2024 року, якому правоохоронцями повідомлено про підозру у скоєнні злочину за ч.3 ст.369 Кримінального кодексу України – надання неправомірної вигоди посадовій особі, тобто хабаря.

Так, Сергій Андрійченко за грошові кошти у розмірі 1 млн. грн. грн. намагався вирішити для себе питання виділення земельної ділянки за що і був притягнутий до кримінальної відповідальності. Тепер Сергій Андрійченко, відчуваючи неминуче покарання (справа розглядається у Заводському районному суді міста Кам’янське Дніпропетровської області) намагається усіма засобами уникнути відповідальності за злочин, граючи роль «політичної жертви».

Щодо кримінального минулого Сергія Андрійченка вже неодноразово писали журналісти, але в контексті його нещодавніх заяв слід нагадати хто він такий. З 2005 року Сергій Андрійченко на тлі торгівлі наркотичними засобами на Донеччині зблизився із кримінальним авторитетом Арменом Саркісяном (він же «Армен Горлівський»), який в свою чергу підпорядковувався Юрію Іванющенку (відомий як «Юра Єнакіївський»).

Усі троє таким чином і перебували у пулі екс-президента-втікача Януковича для виконання «брудної роботи», верхівкою якої стало засилання «тітушек» для розгону мітингувальників «майдану» під час «Революції гідності» у Києві, а також залякування та вбивства проукраїнські налаштованих громадян.

Починаючи з 2011 року Армен Саркісян призначає «Чікяна» «наглядачем» за Покровськом (на той час ще Красноармійськ) та наближених населених пунктів – Новогродівка, Мирноград (на той час Димитрів), Добропілля, Селидове. Армен Саркісян – це саме той персонаж, який після подій 2014 року залишився на тимчасово окупованій території у Горлівці та за 10 років зміг через російських покровителів та спецслужб країни-агресора значно розширити бізнес-сферу свого впливу та, навіть, з 2022 року сформував свою ПВК «АрБат» («Вірменський батальйон»). А у лютому 2025 року був підірваний у москві в ЖК «Алі паруси».

На відміну від Армена Саркісяна Сергій Андрійченко не виїхав до окупованої території та продовжив свою кримінальну діяльність на «ввіреній» йому Саркісяном території, яка підконтрольна органам влади України. За час кримінальної діяльності Сергій Андрійченко швидко перетворився на місцевого бізнесмена, взявши під контроль через кримінальні методи низку підприємств, та попрямував у політику.

На кшталт Армену Саркісяну, який очолював т.зв. «Федерацію боксу днр», Сергій Андрійченко також очолив подібну федерацію, ставши Президентом «Федерації боксу міста Красноармійськ». Така діяльність дозволяла формувати для нього майбутній політичний імідж, а також відбирати спортсменів, здатних виконувати кримінальні доручення, в т.ч. по тиску на учасників «Революції гідності».

Отже політична діяльність Сергія Андрійченка розпочалась з отримання на місцевих  виборах 2015 року депутатського мандату Покровської міської ради від «Молодіжної партії України», а також дозволила йому завести до ради підконтрольних однодумців, за допомогою яких лобіювати участь підконтрольних йому підприємств у тендерних закупках за бюджетні кошти. Згодом, у 2020 році  Сергій Андрійченко переобрався депутатом Покровської міської ради, та продовжив лобіювання комерційних інтересів підконтрольних підприємств, про функціонування яких він завжди дбав заздалегідь.

Так, тільки за офіційними даними з його декларацій можна нарахувати більш ніж 20 підприємств, де «Чікян» є, або був директором, власником/співвласником, або кінцевим бенефіціаром. Напрямки діяльності фірм теж різноманітні – від надання послуг по ремонту різнопланового обладнання машиноустаткування до послуг по похованню. І це зовсім не означає, що  він має рацію практично усіх сферах бізнесу. Просто потрібно «надавити» на власників вже діючих підприємств застарілими кримінальними методами, пообіцяти їм лобіювання інтересів, в т.ч. через своє депутатство, та отримувати у подальшому дохід від їх діяльності.

Не дивно, що сумарний дохід, задекларований «Чікяном» за 2024 рік склав майже 15 млн.грн. При цьому, він офіційно показав у наявності 40 млн. грн., 1 млн. доларів США, 25 тис.євро, 6 автівок (на 2017 рік в нього їх було 26), 15 об’єктів нерухомості (загальна площа сягає більш ніж 7300 кв. метрів).

Значні статки дозволили у свій час Сергію Андрійченку придбати у власність Покровську місцеву ТОВ «Телебачення «КАПРІ», що забезпечило створення піару для продовження своєї депутатської діяльності, а також висвітлення інформаційних дискредитуючих сюжетів відносно своїх опонентів. При цьому, офіційним власником «КАПРІ» стала його дружина – Ірина Андрійченко, яка окрім інформаційної сфери також є власницею декількох бізнес-структур свого чоловіка.

Подальшу політичну діяльність Сергія Андрійченка перервало повномасштабне вторгнення російсько-окупаційних військ на територію України та припинення роботи депутатських корпусів. Восени 2022 року Сергія Андрійченка було мобілізовано до лав ЗСУ (одна з версій його мобілізації є уникнення розправи від мешканців Покровської громади, які також мобілізувалися та мали наміри нагадати «Чікяну» про його минулі «гріхи» та співпрацю з «Арменом Горлівським»).

По мобілізації Сергій Андрійченко проходив службу у лавах 25-ї окремій повітрянодесантній бригаді ДШВ на посаді снайпера, згодом перевівся до 77-ї окремої аеромобільної бригади. При цьому, участі у бойових діях не брав, а фактично займався матеріально-технічним забезпеченням підрозділу, витративши при цьому величезні власні кошти, чим зміг отримати привілейоване становище. Майже усю службу мешкав у Дніпропетровській та Харківській областях, відпочиваючи у ресторанах та піклуючись про власний бізнес. Демобілізувався у 2024 році з причин, нібито, отримання інвалідності в результаті бойових дій, після чого фактично одразу потрапив до криміналу з хабарем.

Отже поява Сергія Андрійченка в публічному просторі з претензією на моральність не просто його емоційний порив, а спроба людини зі зв’язками у кримінальному світі, в т.ч. тими, хто напряму пов’язані з розв’язуванням війни на території нашої країни та вбивстві наших громадян, повернутися до влади, до розкішного життя та уникнути кримінального покарання.

Останні новини