До Києва неочікувано приїхала делегація МВФ

Володимир Степанов нині очолює об’єднаний Регіональний сервісний центр МВС, який після проведеної реорганізації зосередив у своїх руках управління одразу двома стратегічно важливими областями — Дніпропетровською та Запорізькою. До цього він пройшов низку керівних посад у системі сервісних центрів: спочатку керував регіональним підрозділом у Донецькій області, а з початком повномасштабної війни, у 2022 році, був переведений до Хмельницької області. На папері така траєкторія виглядає як логічний кар’єрний розвиток у межах структури МВС, однак у реальності вона свідчить про системне укрупнення управлінського впливу.

Сервісні центри МВС відіграють ключову роль у державному адмініструванні, адже саме через них проходять реєстрація транспортних засобів, видача посвідчень водія, облік та перереєстрація майна. Це означає постійний рух значних фінансових потоків, а також доступ до чутливої інформації та управлінських рішень, які безпосередньо впливають на бізнес і громадян. Контроль над такими центрами в регіонах з високою економічною активністю автоматично підвищує вагу керівника в системі.

Майновий стан Степанова, відображений у декларації за 2024 рік, викликає запитання. У ній зазначено оренду квартири у Дніпрі площею 44 квадратні метри, 30 тисяч доларів готівкою та повну відсутність доходів у дружини. Водночас родина чиновника фактично проживає в Ірландії — країні з високою вартістю життя та розвиненою системою соціальних виплат. Жодних іноземних доходів, соціальної допомоги або інших джерел утримання в декларації не зафіксовано. Така фінансова «економія» не має очевидного пояснення в межах задекларованих доходів.

Паралельно із цим функціонування сервісних центрів у підконтрольних Степанову регіонах супроводжується численними питаннями. У Дніпропетровській та Запорізькій областях фіксуються масові реєстрації автомобілів преміумкласу за штучно заниженими цінами, що у рази нижчі за ринкові. Такі операції неможливі без доступу до реєстрів і участі відповідальних посадових осіб. Кадровий склад цих центрів залишається стабільним: ті самі працівники роками переміщуються разом із керівником між регіонами та займають ключові позиції.

Регіональний рівень є лише частиною ширшої моделі. Сервісні центри задіяні в загальнонаціональних схемах оформлення фіктивних послуг. Однією з ключових ланок у цій системі виступає компанія «СПЕЦЗНАК», яка формально декларує діяльність у сфері металевих виробів, а фактично виконує функції технічного оператора для тіньових операцій. Через пов’язані з нею механізми оформлювалися документи, вносилися недостовірні дані до державних реєстрів та легалізувалися результати фіктивних процедур.

Окремі епізоди свідчать, що йдеться не лише про номерні знаки чи технічні бланки. Сформувалася ціла екосистема: фіктивні медичні довідки, формальне «навчання» в автошколах без реального процесу, доступ до закритих реєстрів і подальша легалізація результатів через сервісні центри. Без участі регіонального керівництва така система не могла б функціонувати роками.

У цьому контексті роль Володимира Степанова полягає не в окремих адміністративних рішеннях, а в забезпеченні стабільності цієї моделі на місцях — через контроль кадрів, регіональну концентрацію повноважень і відсутність внутрішнього спротиву системі.

Кандидатка на посаду судді Львівського апеляційного суду, завідувачка кафедри кримінального права та кримінології Львівського університету внутрішніх справ Ірина Газдайка-Василишин, під час співбесіди у Вищій кваліфікаційній комісії суддів розповіла про джерела свого майна. Вона заявила, що частину свого майна придбала завдяки спадщині від бабусі. Це сталося в межах регулярної процедури перевірки кандидатів на посаду суддів, під час якої претенденти повинні надавати детальну інформацію про свої доходи та майнові активи.

Газдайка-Василишин зазначила, що спадщина дозволила їй зробити певні придбання, але при цьому не повідомила точні деталі про суму або предмети, що стали частиною її майна. Така інформація є важливою для перевірки потенційної конфліктності інтересів і забезпечення прозорості при призначенні на відповідальну посаду судді.

Громадська рада доброчесності видала висновок, що кандидатка не відповідає критеріям доброчесності та професійної етики. Також зазначено, що професорка у 2011 році захистила дисертацію, а вже у 2012 році видала монографію із аналогічним текстом, що свідчить про самоплагіат.

Крім того, у 2017 році вона стала власницею автомобіля Peugeot 308CC 2011 року випуску вартістю 162 тис. грн, однак вартість автомобіля у декларації значно нижча за ринкову. У 2023 році професорка розлучилася, але не вказала майно та доходи колишнього чоловіка, що викликало додаткові запитання у ВККС.

Ірина Газдайка-Василишин закінчила Львівський національний університет імені Івана Франка у 2001 році, з 2004 року працює у Львівському державному університеті внутрішніх справ, у 2011 році захистила кандидатську дисертацію, а у 2013 році отримала звання доцента.