Допомога українцям на оплату комунальних послуг: нові можливості для підтримки сімей

На нещодавній конференції "Український експорт. Вікно відкривається?", що відбулася в Києві, було порушено критично важливе питання для вітчизняної металургійної галузі. Олександр Каленков, який очолює об'єднання підприємств "Укрметалургпром", наголосив на нагальній потребі проведення переговорів з Європейським Союзом щодо можливого відтермінування впровадження механізму транскордонного вуглецевого регулювання (CBAM) для України.

З 1 січня 2026 року в Європейському Союзі розпочне діяти механізм CBAM, відповідно до якого імпортні товари з високими викидами вуглецю підлягатимуть додатковим тарифам. Це правило має на меті захистити європейських виробників, які вже сплачують внески в межах системи торгівлі квотами на викиди вуглецю. CBAM буде застосовуватися до продукції з різних галузей, включаючи цемент, залізо, сталь, алюміній, добрива та електроенергію.

Каленков наголосив, що з 1 січня 2026 року Україна буде зобов’язана сплачувати кошти в рамках CBAM. З огляду на те, що війна завдала значної шкоди економіці, він закликав європейських партнерів розглянути можливість відтермінування впровадження CBAM для українських товарів. В умовах, коли Україна експортує більшість своєї продукції до Європи, введення цього механізму стане серйозним ударом для економіки, охоплюючи не лише металургію, а й інші галузі, пов’язані з електроспоживанням.

У рамках перехідного періоду, що розпочнеться з 1 серпня 2024 року, компанії, які постачають товари до ЄС, зобов’язані будуть подавати дані про викиди, які включають не лише власні викиди, а й викиди, пов’язані з виробництвом сировини. З 2026 року ці дані потрібно буде підтверджувати незалежними верифікаторами, а в разі перевищення норм, купувати сертифікати на викиди.

Видання Politico раніше повідомило, що через введення CBAM Україна може щорічно втрачати близько 1,4 млрд євро. Однак ці втрати можна уникнути, якщо розпочати переговори з ЄС про надання пільг, оскільки механізм CBAM передбачає можливість відстрочки сплати податків у разі форс-мажорних обставин, таких як війна.

Голова Комітету промислової екології та сталого розвитку ЕВА Станіслав Зінченко також зазначив, що введення CBAM призведе до зміни торговельних потоків та збільшення фінансового навантаження на імпорт, що для України наразі означає тільки втрати.

У першій половині 2024 року в Україну було імпортовано понад 160 тисяч автомобілів, що становить зростання на 21% порівняно з аналогічним періодом минулого року. Цей тренд свідчить про стабільний розвиток автомобільного ринку країни та підвищений інтерес громадян до придбання автотранспорту. Важливо відзначити, що зростання обсягів імпорту автомобілів може свідчити про зростання споживчого попиту та економічного зростання в цілому. Також це може бути відображенням певних тенденцій у галузі автомобілебудування та вибору споживачів щодо якості та функціональності транспортних засобів. Разом з тим, цей позитивний динамічний розвиток може потребувати від уряду уважної уваги до регулювання та контролю якості імпортованих автомобілів з метою забезпечення безпеки та задоволення потреб споживачів.

За 5 місяців 2024 року 160 750 транспортних засобів імпортовано в Україну. Це на 21% більше, ніж за аналогічний період у 2023 році. Таку статистику наводить Опендатабот.

Найпопулярнішою маркою серед усіх ввезених автомобілів цьогоріч став VOLKSWAGEN — 18 771 авто або ж 11,7% від загальної кількості. На другому місці опинився RENAULT з 13 187 транспортними засобами (8,2%), а третє місце посідає AUDI — 9 137 авто (5,7%).

Топ авто у 2024 році

Бензинові авто залишаються найпопулярнішими — це практично кожен другий ввезений автомобіль. Дизельними були 29% ввезених цьогоріч авто. На електрокари припадає 12,9%.

72% від усіх ввезених автомобілів цьогоріч були вживаними. Наразі середній вік ввезених авто складає 10 років.

Найбільше нововвезених авто зареєстрували у Києві — 13,9%. До ТОП-3 потрапили також Львівщина (10,2%) та Одещина (7,5%).

Після оприлюднення спільної американсько-російської ініціативи щодо припинення війни в Україні в європейському політичному просторі дедалі частіше з’являються порівняння із драматичними подіями 1939 року. Аналітики, історики та журналісти проводять чіткі паралелі між сучасними домовленостями великих держав і тим, як у минулому вони вже намагалися перерозподілити сфери впливу на континенті без урахування інтересів менших країн.

Оглядач Bloomberg Марк Чемпіон наголосив, що новий план, запропонований Вашингтоном і Москвою, нагадує логіку пакту Молотова–Ріббентропа — угоди, яка фактично поділила Східну Європу між двома тоталітарними режимами та відкрила шлях до вторгнення нацистської Німеччини в Польщу. На його думку, сьогоднішня ситуація демонструє таку саму тенденцію: великі держави ухвалюють стратегічні рішення, що прямо зачіпають інтереси України, при цьому не включаючи її до ключових переговорних процесів.

Європейський проєкт будувався як антипод воєн між своїми — саме за це ЄС отримав Нобелівську премію миру у 2012 році. Але у сфері оборони блок системно перекладав відповідальність на НАТО, тобто на США. У результаті, пояснює Чемпіон, нинішній ЄС нагадує футболіста, якого змушують зіграти в регбі: наявних інструментів для силової дипломатії не вистачає.

Втім, Європі, на думку оглядача, доведеться зробити стрибок у невідоме. Розв’язання він бачить поза межами інституцій ЄС — через коаліції країн, які готові діяти швидше й рішучіше. Приклади вже з’являються: Велика Британія очолює Об’єднані експедиційні сили з десяти північних держав; існує Північно-Балтійська вісімка, а Лондон та Париж разом формують коаліцію для майбутньої миротворчої місії в Україні. Дослідник Фінського інституту міжнародних відносин Ніклас Гельвіг вважає таку фрагментарність не хибою, а, можливо, навіть перевагою — адже ключові регіональні гравці, зокрема Британія, Норвегія та Туреччина, не входять до ЄС.

Європа, підкреслює Чемпіон, повертається в реальність історії після кількох десятиліть «утопічного перепочинку». Її першочергове завдання — переозброєння і формування спільної позиції щодо загроз. Але в історії континент об’єднувався лише тоді, коли небезпека ставала очевидною та екзистенційною: як під час Холодної війни чи протидії Османській імперії у XVII столітті.

На думку оглядача, сьогоднішній виклик для європейських лідерів — знайти спосіб одночасно зберегти мир усередині блоку та виробити силу зовні, щоб протистояти Росії та не дозволити їй нав’язати сценарій, схожий на той, що був узгоджений між Москвою і Берліном у 1939 році.

Європейські медіа нагадують, що ці процеси розгортаються на тлі поглиблення контактів між США та Росією, а також погроз Вашингтона обмежити підтримку Києва. За оцінками New York Post, фінансування української оборони упродовж чотирьох років коштуватиме Європі значно дешевше, ніж наслідки капітуляції перед Кремлем. Bloomberg своєю чергою пише, що багато європейських країн уже готуються стримувати Росію самостійно — інвестують у збройову промисловість і проводять навчання без участі США.