Дощі, грози та прохолода: прогноз погоди на 14 червня

Керівниця відділу управління Державної казначейської служби у Кіровоградській області Тетяна Бугайова стала героїнею публікацій після того, як у її декларації з'явилась інформація про покупку нового автомобіля Toyota Corolla 2025 року випуску вартістю 1,74 мільйона гривень. Це придбання привернуло увагу ЗМІ, зокрема видання «Absolution», яке розкрила деталі цієї угоди. Згідно з декларацією, автомобіль був придбаний у два етапи: 16 вересня чиновниця сплатила 496 тис. грн, а наступного дня ще 1,22 млн грн.

Цікавість до цього придбання посилилася через факт, що продавцем автомобіля виступило ТОВ «Мотор-Олві», і саме цієї ж компанії Бугайова вже 17 вересня отримала 1,22 млн грн як дохід від відчуження рухомого майна. Це викликало певні питання щодо можливого обміну або продажу попереднього транспортного засобу, оскільки сума доходу від продажу точно співпала з сумою другого етапу оплати нового авто.

Це вже друга дорога покупка Бугайової за останній час. Минулого року вона придбала Toyota Yaris Cross вартістю 1,39 млн грн, частину якої фінансувала за рахунок кредиту від банку «Креді Аґріколь», що згодом був повністю погашений.

У декларації за 2025 рік чиновниця також відобразила 425 тис. грн доходу від продажу нерухомості. Загалом родина Бугайових володіє квартирою і будинком у Кропивницькому, кількома земельними ділянками в області, значна частина яких перебуває в оренді.

За декларацією за 2024 рік, зарплата Тетяни Бугайової склала близько 609 тис. грн. Додатково вона отримала 321,5 тис. грн від виробництва електроенергії, а також подарунки від Носенка Миколи Івановича на загальну суму 700 тис. грн. Її чоловік задекларував у кілька разів менші доходи.

Попри скромну офіційну зарплату на держслужбі, Тетяна Бугайова демонструє значні фінансові можливості, зокрема завдяки доходам від продажу майна та отриманим подарункам.

Економіст Павло Вернівський, який спеціалізується на аналізі оборонного сектору, звертає увагу на комплекс факторів, що впливають на цю ситуацію. За його словами, існує низка причин, через які Україна, маючи нагальну потребу в сучасних ракетних системах, все ще не досягла бажаного обсягу виробництва.

Чому Україна не виготовляє ракети? Озвучу власну версію.

У нас не виготовляють ракети не тому, що не вміють. Якщо трохи погуглити, то можна побачити безліч перспективних розробок. І ОТРК “Грім-2”, наш аналог “Іскандера”. І крилаті ракети “Коршун”. Навіть рік тому хтось там хвалився, що в нас переробили ракету “Нептун” для ударів по наземних цілях.

Тож проблема не в тому, що ми не можемо виробляти ракети. Проблема в тому, що ми робимо це дуже повільно та в недостатній кількості. А це тому, що нам не вистачає системності, пріоритетності. Плюс — ефективних і якісних управлінських рішень для пришвидшення розробок і подальшого виробництва. І увесь цей комплекс питань, а саме відсутність розуміння та бажання втручатися у виробничі процеси, породжує ситуацію, коли “верхи не розуміють, а низи не можуть”. І, ймовірно, саме через це вітчизняна ракетна програма досі буксує.

Загалом усі проблеми, які заважають розробці й виробництву власних ракет, спостерігалися ще до початку повномасштабного вторгнення протягом усіх років незалежності. Українська промисловість деградувала упродовж 30 років, багато чого втрачено й забуто. А деякі процеси, від логістичних звʼязків і до внутрішніх виробничих процесів, були порушені. Усе потрібно відбудовувати, та цим наразі практично ніхто не займається.

Для аналогії уявіть, що у вас є автомобіль, який побував у декількох ДТП і починає барахлити. За аналогією з таким автомобілем, механізми українського ВПК неадекватно працюють, але замість того, щоб поремонтувати, усі вважають, що він поїде самостійно, достатньо лише залити бензин. Однак це так не працює.

Водночас люди, які дали вказівку розробляти ракетну програму, вважають: для того, щоб вирішити проблему, треба лише виділити кошти і дати держзамовлення. На цьому вся їхня робота закінчується. Проте, навіть якщо на ракетну програму знайдуть гроші, так само, як колись для заводу “Антонов”, коли Зеленський пообіцяв закупити його літаки, це не гарантує швидкої появи цих ракет. Тим паче, що багато проблем, які наразі стоять перед підприємствами оборонного сектору, вони самостійно вирішити не в змозі.

Наприклад, візьмемо процес розробки. Будь-яка промислова продукція — це своєрідний конструктор, який збирають із різних деталей та компонентів. Певні деталі цього умовного конструктора ми можемо імпортувати, але є компоненти, які імпортувати дуже важко, тому що країни-власники цих технологій можуть встановлювати обмеження на їхній експорт. У США експорт ракетних технологій регулюється спеціальним режимом — Missile Technology Control Regime (MTCR), який обмежує доступ до цих технологій усім охочим і дозволяє постачати їх лише ключовим країнам-партнерам. Однак, навіть з урахуванням того, що зараз Україна є партнером США, це не означає, що дозвіл на отримання цих технологій ми отримали автоматично. Його треба отримувати окремо. А це, у свою чергу, політичне питання. Тобто навіть у цьому напрямку потрібна системна робота, аналогічна тій, яка ведеться для отримання вже готової зброї від Заходу. Частково вона триває, але не є системною, водночас здебільшого ця ініціатива йде знизу, від компаній. А далі до неї приєднуються політики, щоб попіаритися, підписати якийсь меморандум — і все. Тож політична робота для пришвидшення отримання цієї технології не ведеться взагалі.

Додатково у виробників можуть виникати проблеми з кадрами. Дуже часто цю проблему важко вирішити, бо через деградацію сектору в галузі залишилося мало фахівців. Тому тут теж потрібні й політичні, й управлінські рішення для пошуку та підготовки необхідних кадрів. Причому, додатково треба заново популяризувати професію, шукати фахівців з інших галузей чи й залучати іноземних фахівців, які б закривали наші слабкі місця у певних сферах. Цієї роботи також немає.

Окремо потрібно відзначити, що проблеми спостерігаються не лише на етапі розробки, а й у виробництві. Тобто, коли вже є якась готова розроблена зброя, але навіть її ми не можемо випускати у великих кількостях. Усе це пояснюється деградацією виробництва, втратою кадрів, навичок організації виробництва. Про що тут говорити, якщо ці люди зараз не можуть створити навіть масового виробництва простіших реактивних снарядів для РСЗО чи навіть снарядів, тобто елементарнішого продукту, аніж технологічні ракети. І якщо ми не можемо вирішити проблему зі снарядами, то я не думаю, що варто очікувати просування у ракетній програмі, адже для цього не створено відповідних передумов.

Не виключаю навіть саботажу на виробництвах зброї, адже росіяни можуть вербувати співробітників сектору ВПК так само, як і коригувальників для ракетних ударів. І учасники процесу можуть цілеспрямовано гальмувати процес, розповідаючи наших держдіячам, які в тому не петрають, що швидше й більше зробити неможливо.

Тому у мене є сумніви, що ці проблеми буде вирішено. Якби було помітно, що в управлінців є бажання вирішувати ці проблеми, то, можливо, у мене був би кращий прогноз. Зараз я цього не бачу.

Національне агентство з питань запобігання корупції за результатами повної перевірки декларації народного депутата від фракції «Слуга народу» Ореста Саламахи встановило наявність недостовірних відомостей на суму, що перевищує 9 мільйонів гривень. Виявлені розбіжності стосуються вартості задекларованого майна, фінансових операцій та пояснень щодо джерел походження коштів.

У центрі уваги перевірки опинилися операції з нерухомістю, здійснені у 2024 році. Згідно з матеріалами НАЗК, дружина депутата Анна Саламаха придбала три земельні ділянки у селі Сокільники Львівського району. Ця локація давно має репутацію одного з найдорожчих передмість Львова і часто порівнюється з елітними котеджними містечками під Києвом. Площі придбаних ділянок становлять 628, 835 та 1350 квадратних метрів, що загалом формує значний земельний масив у престижній зоні.

НАЗК дійшло висновку, що Орест Саламаха був обізнаний із цими операціями. Це підтверджується його згодою на подальшу передачу земельних ділянок до статутних капіталів будівельних компаній уже за ринковою вартістю. Зокрема, землю передали до ТОВ «Монс Девелопмент» з оцінкою 15,3 мільйона гривень, що становить 90% статутного капіталу товариства. Співзасновниками компанії є Анна Саламаха та її мати Ірина Дорош.

Інші ділянки були передані до ТОВ «ДСТБуд», де частка Анни Саламахи становить 32,09%. Серед співзасновників компанії — батько Анни Володимир Дорош, а також колишній народний депутат від «Слуги народу» Олександр Трухін.

Окрему увагу НАЗК приділило придбанню Анною Саламахою апартаментів у львівському житловому комплексі Mill Town у травні 2024 року. Вартість житла у декларації не зазначена. Водночас агентство зафіксувало, що в день купівлі на її банківський рахунок було внесено 1,5 мільйона гривень готівкою. Ці кошти не були відображені в декларації як зменшення готівкових заощаджень.

Порівняння декларацій за 2023 і 2024 роки показало, що суми готівки, задекларовані дружиною нардепа, залишилися незмінними до копійки — 555 тисяч гривень, 315 тисяч доларів і 210 тисяч євро, попри значні покупки.

Питання у НАЗК також виникли щодо автомобіля BMW X5 2020 року випуску, який було придбано за 2,7 мільйона гривень. Авто раніше належало брату депутата Тарасові Саламасі, однак сам Орест Саламаха регулярно ним користувався. У поясненнях агентству нардеп заявив, що автомобіль дружина придбала без його відома, а кошти на покупку вона нібито позичила у Назарія Мигаля. За словами депутата, про позику він дізнався вже після факту придбання.

Водночас НАЗК зазначає, що Мигаль є бізнес-партнером тестя Ореста Саламахи та близьким другом родини. Жодних договорів позики в декларації не відображено, що агентство розцінює як суттєве порушення вимог фінансового контролю.

Крім того, у жовтні 2024 року сестра Анни Саламахи Світлана Дорош подарувала їй будинок у Сокільниках площею 180 квадратних метрів. Задекларована вартість нерухомості становить 4 мільйони гривень, що, за оцінкою НАЗК, не відповідає задекларованим доходам родини.

На трасі Київ – Одеса стався страшний інцидент, внаслідок якого хмельницький водій дальнобійник потрапив у центр уваги правоохоронців. Згідно з повідомленням, він є підозрюваним у вбивстві жінки, яку зустрів біля автозаправної станції.

За даними поліції, подія відбулася у вечірні години біля однієї з автозаправних станцій на популярній трасі Київ – Одеса. Чоловік, який працює далекобійником і проживає у Хмельницькому, познайомився з жінкою.

40-річний чоловік і 29-річна жінка продовжили спілкування в кабіні фури за розпиванням алкоголю. Там у них стався конфлікт і водій задушив жінку.

Він ліг спати з трупом в автомобілі, а вранці викинув його за 35 км від місця вбивства біля відстійника для фур.

Затримали його через тиждень у Львівській області. Він у всьому зізнався.