До складу українських бойових підрозділів продовжують долучатися іноземні добровольці — зокрема, з Колумбії. Вони прибувають до України у складі організованих груп і вже беруть участь у бойових операціях на передовій, зокрема в Сумській області. Колумбійські вояки, які зазвичай приїздять воювати за фінансову винагороду, демонструють високу ефективність. У районі бойових дій вони вже провели успішні штурми […]
Усього за 45 кілометрів від столиці вже понад десять років триває конфлікт, який розриває громаду Обухова зсередини. Пенсіонери ходять на мітинги, поля охороняють поліція, а посіви нищать трактори. На перший погляд — звичайна суперечка між агропідприємством і селянами. Насправді — відлуння масштабної схеми розпаювання землі, яку заклала ще у 2013 році тодішня очільниця Держгеокадастру Київщини Людмила Приходько. Про це пише видання СтопКор у своєму розслідуванні.
Все починалося з надій. Працівникам колишнього радгоспу, а згодом — акціонерного товариства «Обухівське» пообіцяли землю. Компанія підготувала проект, визначила перелік працівників, навіть підписала попередні договори оренди. Але коли документи вже лежали на столі Держкомзему, їм повідомили: все зупинено на вимогу прокуратури.
І тут починається інше кіно. У період, коли база Держгеокадастру фактично не оновлювалася, Приходько перестала вносити відомості про старі державні акти. Землі, які насправді були у користуванні підприємства, на кадастровій карті виглядали «вільними». А ті ділянки, які «раптом» з’являлися в системі, отримували тільки ті, хто заздалегідь уклав угоду з приватною компанією «Роза-Л».
Юристка підприємства Катерина Школьна наголошує: більшість із тих, хто сьогодні вимагає землю, взагалі не мали жодного стосунку до ПрАТ «Обухівське». Часто — це фіктивні заявники, оформлені для прикриття схеми. До того ж, людям видавали понад 3 гектари на особу, попри норму в 2 гектари — що само по собі вже порушення.
Ситуація ускладнилася появою “ініціативної групи” під керівництвом місцевого депутата Володимира Євменова. Вона проводить протести, блокує роботу підприємства і фактично веде власну боротьбу за контроль над землею. Самі акції, як пишуть у соцмережах, організовуються за значні суми — до 10 тисяч доларів за одну.
Кульмінацією абсурду стали випадки знищення врожаю — наприклад, знищені 25 гектарів посівів кукурудзи. І все це — не через війну, не через обстріли, а через юридичну війну, спричинену маніпуляціями в кадастрі десять років тому.
Сьогодні Людмила Приходько екстрадована в Україну і перебуває в СІЗО. Її підозрюють у захопленні понад 1000 гектарів землі під Києвом. Але наслідки її діяльності в Обухові не завершились — сотні людей досі не можуть оформити свої паї, суди не дають остаточних рішень, а поліція й надалі регулярно виїжджає на виклики.
На тлі війни, блокади експорту та втрати орних земель на півдні, поля в центрі країни перетворилися на театр внутрішнього земельного фронту. І поки чиновники судяться, а громади сваряться, гинуть урожаї, а селяни залишаються без землі, яка мала би бути їхньою ще десять років тому.
