Ексміністр економіки Шеремета добровільно пішов служити в Нацгвардію

Ухвалення Верховною Радою в другому читанні законопроєкту №12377 стало одним із найвагоміших кроків у реформуванні житлового законодавства за роки незалежності України. Документ закладає підґрунтя для докорінної зміни підходів до житлових відносин і символізує прагнення держави остаточно відійти від застарілої радянської моделі, яка тривалий час існувала формально та дедалі більше суперечила реаліям сучасного життя.

Чинний Житловий кодекс, ухвалений ще у 1983 році, був розрахований на зовсім інші соціально-економічні умови. Він не враховував ані ринкову економіку, ані домінування приватної власності на житло, ані масштабні міграційні процеси. Повномасштабна війна лише загострила ці проблеми, додавши мільйони внутрішньо переміщених осіб і зруйноване житло, для яких старі норми виявилися непридатними.

Разом із тим сама ідея реформи не усуває правових ризиків, які вона за собою тягне. Найбільш чутливим залишається питання безоплатної приватизації державного та комунального житла. Саме цей механізм упродовж багатьох років був ключовим шляхом набуття житла у власність для мільйонів громадян. Хоча новий закон не скасовує приватизацію негайно, він фактично створює правові підстави для поступової відмови від цієї моделі після завершення воєнного стану та перехідного періоду.

Практичні наслідки такого підходу очевидні. Громадяни, які тривалий час проживають у неприватизованому житлі, отримують обмежений у часі шанс реалізувати своє право. Будь-які проблеми з документами, складом сім’ї, реєстрацією або статусом житла в майбутньому можуть призвести до втрати можливості приватизації. Таким чином, ризик правової невизначеності поступово перекладається з держави на громадян, що неминуче спричинить зростання кількості судових спорів.

Серед потенційних позитивних наслідків реформи експерти відзначають формування єдиної та логічнішої житлової політики, розвиток ринку оренди й соціального житла, відмову від застарілих і корупційно вразливих механізмів, а також поступову інтеграцію європейських стандартів у житлове право. Водночас існують серйозні ризики: правова невизначеність для мешканців неприватизованих квартир, зростання соціальної напруги, особливо серед вразливих груп населення, можливий сплеск судових спорів щодо права користування та власності, а також небезпека того, що держава відмовиться від старих зобов’язань швидше, ніж запровадить ефективні альтернативи забезпечення житлом.

13 січня 2026 року Верховна Рада України прийняла в другому читанні та в цілому Закон про основні засади житлової політики. Документ визначає правові, економічні та організаційні засади житлової сфери, принципи та пріоритети держави, вимоги до якості житла, механізми державної підтримки будівництва, придбання й оренди, порядок формування та використання житлових фондів, а також повноваження органів влади та місцевого самоврядування.

Закон також запроваджує єдину інформаційно-аналітичну житлову систему, фінансово-кредитні механізми підтримки житлових програм, револьверні фонди, інструменти публічно-приватного партнерства, механізми комплексної реновації застарілого житлового фонду та нові підходи до стратегічного планування житлової політики. Окремо підкреслюється орієнтація на європейські стандарти та норми Конституції України.

Водночас документом визнано такими, що втратили чинність, Житловий кодекс України та Закон про приватизацію державного житлового фонду. Це означає, що житлова система України входить у період глибокої трансформації, наслідки якої стануть визначальними вже в найближчі роки — як для громадян, так і для органів влади та юристів, що працюють у цій сфері.

Принцеса Беатріса з Підвиноградова: Як депутат-підприємець Микола Греченюк перемагає у державних тендерах та радує доньку розкішними витівками

Беатриса Миколаївна Греченюк, незважаючи на те, що її батько — колишній сільський депутат від Партії регіонів на Закарпатті, живе як справжня принцеса. Така життєва позиція забезпечує їй замки, дорогі прикраси та можливість відвідувати найрозкішніші курорти світу.

Микола Греченюк, який є власником ФОПу з села Підвиноградів, став знаний завдяки тому, що виграє практично всі державні тендери на ремонти та розчистку доріг у Виноградівському районі Закарпатської області. Його перемоги на тендерах з ремонту доріг вражають своєю систематичністю та обсягами.

Навіть тендери на прибирання снігу, як, наприклад, той, який був виграний у січні 2024 року на суму 400 000 гривень, стають предметом його участі. Це стає можливим завдяки тому, що він єдиний учасник в тендерах, але не менш відомо, що ці послуги фактично не використовуються протягом всього року.

Помітно, що інтерес до Греченюка зберігається і у сусідніх країнах. Його перемога на тендері з капітального ремонту дороги в селищі міського типу Вилок, що знаходиться неподалік від кордону з Угорщиною, на суму 746 тисяч гривень — це яскравий приклад.

Село Підвиноградів, де проживає Микола Греченюк, славиться своїм розкішним ромським поселенням, яке порівнюють з київською Конча-Заспою чи підмосковною Рубльовкою. Таким чином, життя принцеси Беатріси з Підвиноградова — це справжнє суцільне казкове пригода, навіть у стінах українського села.

У 2015 році, коли Микола Греченюк обіймав посаду депутата сільської ради від Партії регіонів, його родичі та близькі особи отримали в Підвиноградові не менше чотирьох земельних ділянок. Це було виконано в рамках їхнього законного права на безкоштовне отримання землі, яке гарантується кожному громадянину України Конституцією. Зокрема, ділянки отримали Беатриса Миколаївна Греченюк (дочка), Михайло Васильович Греченюк (брат), Михайло Михайлович Крайнер (про що повідомляли ЗМІ, водій Греченюка), та Маріанна Олександрівна Крайнер (дружина водія Греченюка). Питання виділення цих земельних ділянок вирішувалися у судах до 2021 року, проте згадані особи врешті-решт змогли відстояти своє право на землю.

Сам Микола Греченюк має в Підвиноградові чотири земельні ділянки та будинок. Його дочка, Беатриса, володіє трьома ділянками та власним маєтком. Окрім ФОПу, Микола Греченюк є також засновником ТОВ "Лігаспецбуд", якому доводиться успіх у тендерах. За даними "Прозоро", ця фірма приймала участь щонайменше в 124 конкурсах і виграла підрядів на суму близько 370 мільйонів гривень. Ці суми, хоча й не такі великі, як у інших "тендерних воротилах", дозволяють Беатрисі (чи Беатрікс, як вона зазначається в реєстрах) насолоджуватися життям у розкішному стилі.

На її сторінці Instagram вона демонструє свій розкішний спосіб життя, не відстаючи від своїх друзів, серед яких сестра опального розкрадача армії Романа Гринкевича — Ольга, та колишня дружина народного депутата від "Слуги народу" Миколи Тищенка — Алла Барановська. Її чоловік, Андрій Петьовка, є сином народного депутата Василя Петьовки, який є двоюрідним братом іншого нардепа Івана Балоги. Помітно, що впливові родини об'єднуються для управління рідним краєм з великим розмахом.

У 2008 році Мукачівська міська рада передала в оренду компанії дружини Петьовки найвідоміший замок Закарпаття "Паланок". Імовірно, що Беатриса Греченюк може мати в ньому свої покої, як справжня принцеса. У своєму Instagram вона також вказує, що є дизайнером інтер'єрів і показує свій власний дім, який, за її словами, вона сама оформила. Ще одним бізнесом Беатриси є ресторан Darlin’ restobar у Мукачевому, де подаються розкішні страви, такі як Філе міньйон із фуа-гра, та високоякісні вина.

Чоловік Беатриси, Андрій Петьовка, крім автобізнесу, також відомий своєю спробою політичного врядування, але невдалої, як він невдало балотувався в Мукачевому від партії "Рідне Закарпаття". У червні 2022 року, коли в Україні розгорталась війна з Росією, нардеп Василь Петьовка звернувся до керівництва Закарпатської обласної військової адміністрації з проханням про виїзд за кордон на 3 місяці для свого сина. Зазначалося, що Андрій Петьовка волонтерить у Благодійному фонді "Наша паляниця". У списку осіб, для кого нардеп просив дозвіл на виїзд за кордон, також був його сват — Микола Греченюк.

З цього приводу Національне агентство з питань запобігання корупції склало адмінпротокол на Петьовку. Проте, після того, як було запевнено, що і син, і сват повернулися до України з волонтерською допомогою, НАЗК припинило переслідування щодо нього.

У липні 2022 року, коли були дійсні зазначені вище дозволи на виїзд за кордон, Беатриса Греченюк народила дочку, що може свідчити про те, що батько і чоловік зверталися за дозволом на виїзд не для волонтерства, а для придбання подарунків на сімейне свято. Проте в вересні 2023 року, за знімками у Instagram, Беатриса Греченюк відправилася у розкішну подорож до Італії, можливо, разом із чоловіком. Вони не просто відпочивали в готелі, але перебували в справжньому палаці.

Вихідці з Закарпаття завжди вражали своїм прагненням до розкошів, золота та інших елементів розкішного життя. Проте те, що можна побачити на сторінках соціальних мереж колишньої сільської депутатки та дружини народного депутата, може вразити навіть найбільш відомих світських дів.

Питанням залишається, чи все це розкош купується за рахунок контрабанди, яка тоннами ввозиться через Закарпатську область. Адже саме ця область є лідером серед регіонів України за обсягами незадекларованих товарів.

У вищезгаданій статті розкривається історія сім'ї Греченюків з Закарпаття, яка відзначається розкішним способом життя та вигідними державними контрактами. Микола Греченюк, колишній сільський депутат, та його родичі користуються перевагами, отримуючи земельні ділянки та успішно виграючи тендери на ремонт доріг. Беатриса, дочка Миколи Греченюка, із задоволенням демонструє свій розкішний спосіб життя у соціальних мережах, показуючи розкішні подорожі та придбання найвищого класу речей.

Зауважується також, що сім'я Греченюків має певні зв'язки з політичною елітою Закарпаття, що може допомагати їм у отриманні вигідних контрактів та розширенні впливу.

Народний депутат Василь Петьовка, сват Миколи Греченюка, також зазнав критики через свої звернення до владних структур з проханням надання дозволу на виїзд за кордон, що, здавалося б, було пов'язане з волонтерською діяльністю, але пізніше виявилося, що він можливо використовував ці дозволи для особистих цілей.

Отже, стаття відображає питання корупції, підкупу та впливу влади на дії певних осіб, а також показує недоліки у системі державного управління та реалізації законодавства, що сприяє нерівності та несправедливості у суспільстві.

Знаменитий бельгійський актор, володар неперевершеної фізичної форми та символ цілої епохи бойовиків Жан-Клод Ван Дамм у жовтні відсвяткував свій 65-й день народження. Для мільйонів шанувальників у всьому світі ця дата стала нагодою ще раз нагадати, наскільки вагомий внесок зробив актор у кінематограф і популяризацію бойових мистецтв. Проте серед сотень привітань, які отримав Ван Дамм, особливо зворушливим виявилось послання від його близької подруги — українки Альони Каверіної, уродженки Кривого Рогу.

Альона, яка тривалий час підтримує дружні стосунки із зіркою, уперше поділилася спільним фото з актором у своєму Instagram. На знімку вони виглядають щиро усміхненими, а підпис до нього наповнений теплом і вдячністю: «З днем народження, мій найкращий друже. Ти найкращий у світі. Нехай усі твої мрії здійсняться». Ці слова швидко привернули увагу користувачів мережі, адже в них відчувається справжня прихильність і людяність, які виходять за межі зіркових статусів.

На знімку пара позує в обіймах, що одразу викликало жвавий інтерес серед прихильників Ван Дамма.

Чутки про роман між Жаном-Клодом Ван Даммом і українкою ходять ще з 2009 року. Попри це, пара уникає публічності та не коментує свої стосунки. Відомо, що вони разом подорожують і час від часу з’являються на світських заходах.

Наприкінці 2022 року Ван Дамм навіть приїздив до України — відвідав Ужгород, де навідався до однієї з клінік. Медики тоді не розголошували деталей його перебування, але цей візит викликав великий інтерес у шанувальників.

Актор п’ять разів був одружений із чотирма жінками, зокрема двічі — з бодибілдеркою Гледіс Португез. Вона народила йому двох дітей, і формально вони досі перебувають у шлюбі. Проте подейкують, що живуть окремо вже багато років.

Сам Ван Дамм неодноразово називав Гледіс «спорідненою душею», але водночас проводить чимало часу з Альоною Каверіною, яку називає «другою подругою та близькою людиною».

Попри тісні зв’язки з Україною, останнім часом Ван Дамм викликав обурення серед українських фанів. Раніше він підтримував Україну і неодноразово вигукував «Слава Україні!», але цього року шокував своїми заявами на користь російського диктатора Путіна.

Актор навіть записав відеозвернення, у якому хвалив російського лідера, і натякнув, що планує поїздку до Росії. Цей вчинок викликав хвилю критики — багато українців назвали це зрадою і втратилося будь-яке співчуття до колишньої підтримки актора.

Схоже, для Ван Дамма «особисті стосунки» й політична позиція залишаються на різних полюсах — хоча для українців така подвійність звучить особливо болісно.

Конотопський міськрайонний суд Сумської області ухвалив рішення на користь жінки, з якої колекторська компанія намагалася стягнути понад 56 тисяч гривень за кредитом, оформленим без її відома. Під час розгляду справи було встановлено, що позика стала наслідком шахрайських дій після незаконного зламу SIM-картки абонентки мобільного оператора «Київстар».

З матеріалів судового провадження випливає, що 3 листопада 2021 року на ім’я громадянки було дистанційно оформлено споживчий кредит у фінансовій компанії на суму 9 600 гривень. Договір уклали в електронному форматі з використанням персональних даних, до яких жінка фактично не мала доступу в той момент. Отримані кошти були зараховані на банківську картку, якою вона не користувалася і відкриття якої не підтверджувала.

Однак жінка заперечила, що брала будь-який кредит. Вона пояснила, що ще наприкінці жовтня 2021 року її мобільний номер, який був фінансовим номером у ПриватБанку, був зламаний після дзвінка невідомої особи. Шахраї отримали доступ до її SIM-картки та банківського акаунта, що призвело до блокування номера та підозрілих фінансових операцій.

У той самий день жінка звернулася до банку і мобільного оператора, де їй заблокували старий номер і банківську карту. Наступного дня вона подала заяву до поліції про шахрайство, і було відкрито кримінальне провадження.

Суд також взяв до уваги, що кредит був оформлений уже після того, як номер телефону було заблоковано, а жінка звернулася до банку, мобільного оператора і поліції. Додатково було встановлено, що доступ до онлайн-сервісів, з яких подавалися заявки на кредити, здійснювався з IP-адрес у Харківській області та Дніпрі, тоді як у цей час жінка перебувала на своєму робочому місці у Конотопі.

Колекторська компанія наполягала, що відсутність вироку у кримінальній справі не є доказом шахрайства. Проте суд зазначив, що саме кредитор зобов’язаний довести, що договір був укладений конкретною особою та що вона не стала жертвою злочину. Таких доказів компанія не надала.

У результаті суд відмовив у задоволенні позову, визнавши, що жінка не укладала кредитний договір і не сприяла доступу до своїх персональних даних. При цьому колекторам роз’яснили право звертатися з вимогами про відшкодування збитків до осіб, які фактично вчинили шахрайство.