Експосадовець Міноборони Лієв залишився на волі після підозри у втраті 1,5 мільярда гривень

Верховна Рада України зробила значний крок у напрямку вдосконалення військового законодавства, ухваливши в першому читанні законопроєкт, який стосується питань самовільного залишення військових частин та дезертирства в умовах дії воєнного стану. Цей документ спрямований на внесення змін до чинного законодавства з метою пом'якшення наслідків для військовослужбовців, які приймають рішення повернутися до виконання своїх обов'язків.

Як повідомляє українське видання «Трибуна», Спортивний арбітражний суд (CAS) у Лозанні задовольнив апеляцію колишнього футболіста Анатолія Тимощука на рішення дисциплінарного комітету УАФ.

45-річний тренер пітерського «Зеніту» вимагав зняти з нього санкції, які було накладено через продовження його роботи в РФ.

УАФ у березні 2022 року позбавила його всіх титулів, тренерської ліцензії та довічно вилучила з офіційного реєстру збірних.

Тимощук 2023 року подав апеляцію в CAS, слухання справи почалося у квітні 2024 року. Наразі суд скасував рішення українських футбольних інстанцій.

Своє рішення CAS аргументував тим, що в період від початку повномасштабного вторгнення до 11 березня 2022 року Тимощук не вчинив жодних дій, через які б до нього треба було прийняти такі дисциплінарні санкції.

Рішення CAS прокоментували в УАФ.

«УАФ дійсно вже отримала рішення від CAS. На жаль, до цієї справи європейці підійшли максимально формально і підтвердили часткове нерозуміння реалій, у яких ми живемо. Позиція української футбольної спільноти однозначна і не змінювалася ніколи. Таким як Тимощук не місце в українському футболі», – заявили в УАФ.

Тимощук працює асистентом головного тренера в тренерському штабі «Зеніту» з 2017 року.

Ключові елементи ефективної системи реагування на стихійні лиха:

Він підкреслив, що українська операція в цій зоні була успішною і зірвала плани Росії щодо наступу на Сумському напрямку. За словами Сирського, завдання було виконано, і ворог зазнав значних втрат.

Сирський акцентував увагу на тому, що Росія зосередила близько 45 тисяч військ на Курщині, а також намагається збільшити їхню кількість, залучаючи військових з Північної Кореї через дефіцит власних сил. На думку Сирського, окупанти прагнули розширити територію контролю на півночі України, зокрема на Сумщині, але Сили оборони України завчасно вжили заходів для запобігання цьому.

З іншого боку, депутат Мар’яна Безугла відреагувала на заяву Сирського гострою критикою. Вона вважає, що його слова можна трактувати як передумови для виведення українських військ з Курщини. Безугла також зауважила, що Сирський не згадує про втрати ЗСУ в цьому процесі та можливі негативні наслідки для українського фронту. Вона навіть запропонувала Сирському “залишитися” в Курській області, натякаючи на те, що його висловлювання ставлять під сумнів цілісність оборонної стратегії України.

Таким чином, між військовими та політичними представниками виникає розбіжність у трактуванні військової ситуації на фронті. В той час як Сирський фокусується на досягнутій перемозі та розгромі ворога, Безугла звертає увагу на недоліки в плануванні та намагається поставити питання про більші стратегічні втрати України.

Українці занепокоєні родинними зв'язками нового главкома ЗСУ, Олександра Сирського, з Росією. Виявлення того, що батьки та брат Сирського проживають у РФ і підтримують політику Путіна, викликає серйозні морально-етичні питання щодо його вірності та здатності вести армію в інтересах України. Ця ситуація піднімає питання про можливий конфлікт інтересів та можливість небажаних впливів на прийняття стратегічних рішень. Сирському доведеться виявити високий ступінь професійної етики та незалежності, щоб забезпечити безпеку та інтереси України у складних геополітичних умовах.

Українська армія, як і будь-яка інша суспільна інституція, повинна ґрунтуватися на принципах вірності, відданості та незалежності від зовнішніх впливів. Виявлення родинних зв'язків главкома Збройних сил України з Росією і можливе його впливу на прийняття стратегічних рішень викликає серйозні питання з точки зору національної безпеки та етики військового керівництва. Необхідно, щоб керівництво армією демонструвало відданість інтересам України та готовність захищати її суверенітет і територіальну цілісність, незалежно від особистих родинних зв'язків. Забезпечення військової незалежності та ефективності армії вимагає відкритості та прозорості в роботі керівництва, а також відповідальності перед українським народом.

У серці Закарпаття, в самій Королівській об'єднаній територіальній громаді, тягар злочинної імперії належить банді під керівництвом Вацка Василя Федоровича. Тут, де земля опустошена та засмічена, а місцеві жителі живуть у бідності, Вацко контролює кожен аспект життя, зловживаючи владою та підкупом. Сміттєві завалища стали джерелом незаконних доходів, а бюджетні кошти, призначені на їхня вивезення та утилізацію, зникають у кишенях Вацка. Сам Вацко, перебуваючи під судом за бандитизм, збирає компромат на місцевих чиновників та силовиків, котрі замішані у його справах. Навіть дороги, які немає, стають предметом корупції, а земля об'єднаної територіальної громади розпродана безвідомо кому, перетворившись на платні сміттєзвалища. Жителі живуть у страху перед бандою Вацка, яку прикривають місцеві чиновники і поліція, отримуючи хабарі. Але під всією цією сірою діяльністю та схемами ховається організована контрабанда наркотиків, що приносить Вацкові мільйонні доходи. За деклараціями, він заробляє лише копійки порівняно з тим, що насправді залишається на його берегах, у вигляді зароблених крізь злочини мільйонів, які зберігаються у готельному комплексі "Чорна Скеля". Це великий злочин, що чекає на розкриття і притягнення до відповідальності.

У вищезгаданій статті відображено тяжку ситуацію з корупцією та злочинністю в Королівській об'єднаній територіальній громаді на Закарпатті. Влада тут перетворилася на інструмент збагачення окремих осіб, таких як Вацко Василь Федорович. Зловживання владою, підкуп, контрабанда та інші злочинні дії перешкоджають розвитку регіону та поглиблюють бідність та безправ'я місцевого населення. Спільними зусиллями громадянського суспільства, місцевої та державної влади необхідно боротися з цими негативними явищами, відновлюючи законність, справедливість та економічний розвиток регіону.