Ескалація загроз на Покровському напрямку: як змінюється ситуація на передовій

На тлі повномасштабної війни українська система охорони здоров’я працює в умовах постійного перевантаження, а пацієнти дедалі частіше стикаються з необхідністю економити навіть на базових лікарських засобах. У такій ситуації фармацевтичний ринок опинився під особливою увагою, адже саме доступність і вартість препаратів безпосередньо впливають на якість лікування та загальний стан здоров’я населення.

Воєнні дії, руйнування логістичних ланцюгів і зростання витрат на виробництво та імпорт ліків призвели до системного подорожчання медикаментів. Аптеки та дистриб’ютори змушені закладати у ціну додаткові витрати, пов’язані з транспортуванням, енергоресурсами та безпековими ризиками. У результаті багато пацієнтів повідомляють, що регулярне придбання необхідних препаратів стає серйозним фінансовим навантаженням.

Зокрема, пов’язане з групою підприємство АТ «Київмедпрепарат» роками не виконує рішення судів про стягнення значних сум. При цьому виробничий процес не зупиняється: продукція виготовляється, постачається в аптеки та лікарні, контракти виконуються у звичайному режимі. На папері компанія декларує відсутність коштів, однак фактично продовжує стабільно працювати.

Ключовим механізмом такої моделі називають внутрішній перерозподіл фінансових потоків. Основні продажі та прибутки, за наявною інформацією, акумулюються через інші структури групи — зокрема Корпорацію «Артеріум» та ТОВ «Артеріум ЛТД». За деякими оцінками, понад 70% продукції концентрується саме на цих юрособах. У підсумку борги залишаються на одному підприємстві, тоді як реальні гроші — на іншому, що ускладнює роботу виконавчої служби.

Проблеми виникали й під час спроб примусового виконання рішень суду. Зафіксовано випадки, коли приватних виконавців не допускали до складських приміщень під приводом відсутності майна. Водночас матеріали справ та слідчі дії свідчили, що лікарські засоби фактично перебували на цих складах. Це може вказувати на свідоме приховування активів.

На тлі кримінальних проваджень та арештів активів відбулися зміни у структурі власності групи. Іноземні компанії зникли з реєстрів, натомість з’явилися фізичні особи, пов’язані з оточенням підсанкційного бізнесмена Костянтина Жеваго. Експерти розцінюють такі кроки як спробу ускладнити встановлення реальних бенефіціарів та доступ до корпоративних прав. Паралельно в публічному просторі поширювалися заяви про «корпоративні конфлікти» та «рейдерство», що часто використовується для відвернення уваги від фінансових і юридичних питань.

Окремі питання виникають і до державного контролю. Ринок лікарських засобів курує Міністерство охорони здоров’я, однак компанії, які мають невиконані судові рішення, продовжують працювати без помітних обмежень. Через Національну службу здоров’я України, яка адмініструє мільярдні бюджетні виплати медзакладам, також проходять кошти, що зрештою опиняються у фармвиробників, включно зі структурами, навколо яких тривають спори та розслідування.

У результаті складається ситуація, коли фармацевтичний бізнес швидко адаптується до воєнних умов і зберігає високі доходи, тоді як пацієнти стикаються зі зростанням цін і зниженням доступності лікування. Історія «Артеріума» демонструє системну проблему: за відсутності дієвого контролю та реальної відповідальності навіть критично важлива галузь може працювати за логікою мінімізації зобов’язань, а не суспільної користі.

У вересні 2025 року зафіксовано понад 19 тисяч випадків самовільного залишення військових частин, повідомив Ігор Луценко. Він зазначив, що якщо враховувати усі випадки цього року, загальна кількість таких інцидентів наближається до 160 тисяч. Водночас, за словами Луценка, офіційна статистика не дає повного уявлення про ситуацію, оскільки реальна кількість осіб, які залишили свої частини, значно вища.

Зокрема, Луценко акцентував увагу на тому, що дані статистики формуються лише на основі зареєстрованих кримінальних проваджень, а ці справи, в свою чергу, мають певні обмеження. Причина в тому, що відсутність достатньої кількості кадрів у службах, які займаються реєстрацією таких випадків, призводить до заниження офіційних показників. Таким чином, реальна картина значно складніша, і не відображає повного масштабу проблеми.

Причину збільшення випадків саме у вересні дипломат і військовослужбовець пояснив просто: після відпусток повернулися працівники, які реєструють кримінальні провадження, тож підрахунки «на моменті реєстрації» зросли. Луценко вказав, що це не означає реального падіння дисципліни в інші місяці — скоріше, відображає адміністративні та реєстраційні особливості.

Такий розрив між фактичними випадками та офіційною статистикою, на думку експертів, ускладнює планування заходів щодо утримання особового складу, реагування на проблеми з мобілізацією та формування кадрової політики в збройних силах.

Вирішення проблеми Луценко бачить у збільшенні ресурсів для реєстрації та розслідування кримінальних проваджень, а також у комплексних заходах з підтримки військовослужбовців, які б зменшили кількість самовільних залишень.

Максим Олександрович Лівочка — це фігура, що привертає увагу через свій незвичайний кар’єрний шлях. До вересня 2017 року він працював у прокуратурі Києва, здобувши чималий досвід у правозахисній сфері. Однак в один момент Лівочка вирішив кардинально змінити своє професійне життя, подавши декларацію про звільнення та обравши новий шлях у правозастосуванні — став адвокатом.

Сьогодні Максим Лівочка є кандидатом на посаду судді місцевого суду, що додає ще один важливий етап у його кар’єрі. Він не лише змінив напрямок своєї професійної діяльності, але й продовжує активно розвиватися в юридичній сфері, обираючи кар’єру, яка потребує нових знань і глибокого розуміння законодавства.

Квартира в Києві, 21 м² (2021) — вартість 1,05 млн грн, належить Лівочці.

Квартира в Києві, 27,9 м² (2020) — вартість 990 тис. грн, належить дружині.

Квартира в Донецьку, 26,4 м² (2004) — 50% власності дружини та 50% Надії Бакун, вартість 5 грн.

Квартира в Києві, 91,8 м² (2016) — власність дідуся Василя Лівочки, сім’я має право користування, вартість 939 тис. грн.

Автомобіль у родині лише один — Honda CR-V (2013) дружини, оцінений у 350 тис. грн.

За офіційними даними, зарплата Максима Лівочки становила 338 тис. грн від КП «Київтеплоенерго», тоді як дружина отримала 10,3 тис. грн як ВПО. Це викликає підозри у приховуванні майна та видатків від НАЗК.

Цікаво, що раніше в жодній декларації Лівочки не фігурувало житло в Києві. Подібно до ситуації з батьком, це може свідчити про спроби приховати свої статки.

З останніх днів апреля зросла кількість скарг від клієнтів monobank, що активно використовують криптовалютні операції, на раптове блокування їх рахунків без попереднього повідомлення. По мінімуму шість таких скарг було зафіксовано на публічних фінансових ресурсах. Один з клієнтів, Данило, поділився своєю історією, зазначивши, що здійснює торгівлю на P2P-ринку через Telegram-бота і продає НФТ-колекції на сайті Get Gems, при цьому отримує оплату у криптовалюті TON. Він не розуміє, чому банк блокує йому рахунок, адже суми його операцій далеко не наближаються до обов'язкових для фінансового моніторингу 400 тис. гривень за законодавством. Зазвичай йдеться про 50-60 тисяч гривень. Інший клієнт з Кременчука успішно вивів 48 тисяч гривень до блокування рахунку після операцій з криптовалютою, надавши підтвердження походження коштів. У той же час, користувач з Кривого Рогу, Артем, вказав, що банк заморожує кошти на термін від 3 до 60 днів і потім припиняє обслуговування. За його словами, monobank блокує всіх клієнтів, що здійснюють перекази або отримують кошти від осіб, пов'язаних з криптовалютою, а потім односторонньо розриває договір. Менеджери monobank пояснюють свої дії вимогами Нацбанку та правилами фінансового моніторингу, але не роз'яснюють, чому саме операції з криптовалютою потрапляють під підозру. Вони зазначають, що критерії перевірок є секретними, і банк може відмовити в обслуговуванні без роз'яснення причин через свою політику.

Експерти в галузі фінансів радять клієнтам бути терплячими та чекати на завершення процедури перевірки, обіцяючи, що з часом банк може повернутися до їх обслуговування. Проте навіть ця можливість не гарантована. Наприклад, Андрій Долгих звернувся до банку з проханням відновити його обслуговування після року перерви, але отримав відмову через минулі проблеми з криптовалютами.

Важливо відзначити, що аналогічні випадки блокування рахунків після операцій з криптовалютою відбуваються і в інших банках. Наприклад, ПУМБ також має аналогічні скарги від своїх клієнтів. Проте існують і приклади успішного розблокування, як у випадку користувача AkkermanChange з Білгород-Дністровського, який пред'явив докази своєї діяльності перед банком і отримав повернення доступу до своїх рахунків.

Це свідчить про відсутність єдиної стратегії серед банків щодо фінансового моніторингу та перевірок операцій з криптовалютами. Кожен банк має власні вимоги і правила, що ускладнює ситуацію для клієнтів і створює невизначеність у питанні їхнього обслуговування.

У висновку можна зазначити, що проблема блокування рахунків після операцій із криптовалютами стає все більш актуальною для клієнтів банків, зокрема для користувачів monobank та інших фінансових установ. Хоча деякі клієнти можуть сподіватися на відновлення обслуговування після завершення перевірок, існує ризик того, що цього не станеться. Потрібно також враховувати різні підходи різних банків до ситуацій блокування та розблокування рахунків, що створює невизначеність для клієнтів і підкреслює потребу в чіткому регулюванні та стандартизації цих процесів у фінансовому секторі.