Газовий конфлікт: Словаччина відмовилась від української допомоги

Чи бажаєте ви, щоб я щось додав або змінив у цьому тексті? Можливо, ви хочете, щоб я більше уваги приділив якомусь конкретному аспекту цієї проблеми або розглянув додаткові інноваційні рішення?

20 листопада у Болгарії Деляну Пеєвському було вручено медаль “За особливі заслуги перед українським народом” від імені голови Верховної Ради України Руслана Стефанчука. Нагороду передала посолка України в Болгарії Олеся Ілащук.

Цю інформацію було оприлюднено у повідомленні, розісланому болгарським ЗМІ прес-центром партії.

У короткому листі зазначено, що медаль вручила Її Високоповажність Олеся Ілащук, посол України в Болгарії. Вона висловила подяку голові “ДПС-Нові обличчя” Деляну Пеєвському за підтримку України протягом 1000 днів російської агресії.

Пост про нагородження Деляна Пеєвського розміщено на Facebook-сторінці українського диппредставництва.

Новина про нагородження Пеєвського викликала хвилю обурення у болгарському суспільстві, яке розглядає цей крок як серйозну дипломатичну поразку.

Критики пов’язують цю нагороду зі спробами Пеєвського позиціонувати себе як прихильника євроатлантичного курсу, попри санкції США та Великої Британії за корупцію.

Хоча Пеєвський часто заявляє про свою тверду євроатлантичну позицію, за минулі роки він неодноразово підтримував рішення, що грали на користь росії.

У МЗС України наразі інформацію про скандал не коментували.

Пеєвський — не лише суперечлива постать у Болгарії, але й фігурант звинувачень у корупції з боку США. Він перебуває під санкціями відповідно до “закону Магнітського”. А вже 10 лютого 2023 року Пеєвський потрапив під санкції Великої Британії за “зловживання владними повноваженнями шляхом перенаправлення державних коштів на власну користь”.

Посолка Ілащук стала відомою завдяки скандальному призначенню, адже на посаду її призначили з досвідом у галузі психотерапії та сексології.

Вже згодом в МЗС повідомили, що вона все ж має відповідну кваліфікацію, але експерти назвали її призначення “стратегічним провалом”.

Збройні сили України перебувають у напруженій ситуації, спробуючи стримати натиск ворожої авіації, яка безжально обстрілює Харків та його околиці. Однак, їхні можливості обмежені через відсутність дозволу на використання сучасних систем протиповітряної оборони у повітряному просторі Росії, над якою проводяться атаки.

Російські літаки, уникаючи будь-яких моральних та етичних обмежень, непримиренно обстрілюють цей регіон, застосовуючи навіть планерні бомби та ракетні удари, з метою ослаблення оборонної позиції України та примусування цивільного населення до евакуації. Експерти з Institute for the Study of War (ISW) підкреслюють, що Росія використовує свій повітряний простір як базу для атак на Харків та його область, оскільки держави Заходу не надають дозволу на використання своїх систем протиповітряної оборони для захисту від атак від країни-агресора.

Відомо, що ефективне використання систем протиповітряної оборони в районі Харкова допомогло б Україні утримувати ворожу авіацію від атак. Однак, це можливо лише за умови отримання дозволу від західних партнерів на використання зенітних ракетних комплексів у повітряному просторі Росії.

Останнім часом, Росія інтенсивно атакує Харківську область, навіть здійснюючи контрнаступ. Президент України Володимир Зеленський заявив, що в разі отримання двох зенітних ракетних комплексів Patriot для розгортання в районі Харкова, українські сили зможуть ефективно протистояти атакам та захистити місто від потенційної загрози. Однак, це лише можливо при умові спільної дії та підтримки від міжнародних союзників.

У висновку слід зазначити, що ситуація з обстрілами Харкова є дуже серйозною та вимагає негайних заходів для захисту мирного населення та територіальної цілісності України. Збройні сили України виявили велику відвагу та готовність до відстоювання своєї країни, але їхні можливості обмежені через відсутність дозволу на використання сучасних систем протиповітряної оборони у повітряному просторі Росії.

Для успішного протистояння атакам та захисту міста Харкова необхідне спільне зусилля та підтримка від міжнародних союзників. Зокрема, отримання дозволу на використання зенітних ракетних комплексів у повітряному просторі Росії може значно збільшити ефективність захисту. Також важливо врахувати необхідність подальшого міжнародного тиску на Росію для припинення агресії та відновлення мирного діалогу.

За інформацією антишахрайського проєкту "190", який вивчає декларації та аналізує відкриті реєстри, начальниця Головного управління Державної міграційної служби (ДМС) в Одеській області, Олена Погребняк, потрапила в епіцентр кількох скандальних випадків, що викликають серйозні сумніви щодо прозорості її фінансових операцій і правомірності деяких управлінських рішень. Дії чиновниці привернули увагу не лише правоохоронних органів, але й громадськості, адже з'явились питання про законність її майна та зв'язків із підрядними організаціями.

У 2019 році Державне бюро розслідувань (ДБР) повідомило про підозру Олені Погребняк та її першому заступнику, Івану Безкищенку, у привласненні майже 1 мільйона гривень. Розслідування виявило, що посадовці могли бути причетні до корупційної змови з підрядниками. Суть справи полягає в тому, що в документах, що стосуються виконаних ремонтних робіт, були внесені неправдиві відомості, завдяки чому бюджетні кошти було незаконно перераховано на рахунки певних компаній. У зв'язку з цими подіями виникає питання про те, чи не стали ці зловживання частиною більш масштабної схеми фінансових махінацій.

У наступних публікаціях і розслідуваннях, які наразі частково були видалені з деяких видань, йдеться, що посадовиця роками оформлює нерухомість на своїх синів від попереднього шлюбу — Івана та Данила — і користується цим майном. Зокрема, в Одесі в деклараціях зафіксовані будинок площею близько 161 кв. м (набутий у 2016 році), де зареєстровані Погребняк і її чоловік Олексій Пономарчук, а також земельна ділянка 330 кв. м (набута у 2010 році) із задекларованою вартістю 485 грн — сума, яка виглядає аномально заниженою для земельних цін Одеси. Чоловік посадовиці має також ділянку під Києвом (1 200 кв. м у селі Козинці), вказану як набуту у 2013 році.

У роботі з автотранспортом розслідування вказує, що Погребняк і Пономарчук не мають власних авто на свої імена, але користуються транспортними засобами, оформленими на третіх осіб. Серед зазначених — BMW X1 2012 року на родичку Катерину Росєєву (нині Колеснікову), яким користується як посадовиця, так і її чоловік. Також у матеріалах згадується FORD FIESTA 2011 року, оформлений на Ірину Романченко, який фактично використовує Пономарчук; обставини такого користування не прояснені.

Щодо доходів і соцвиплат: за 2024 рік Погребняк декларувала зарплатні надходження від ДМС (приблизно 708 тис. грн), а також винагороди від Одеського державного університету внутрішніх справ і Міжнародного гуманітарного університету. Водночас у деклараціях фігурують аліменти від колишнього чоловіка у розмірі близько 44 тис. грн — при цьому є неточності у відображенні статусу батьківства й усиновлень, які викликають додаткові питання. У матеріалах викладено, що Пономарчук офіційно усиновив Івана і Данила у 2023 році, а у 2023–2024 роках у подружжя з’явилися спільні діти — факти, які досліджувачі пов’язують із практикою оформлення сім’ї для отримання підстав на відстрочку від мобілізації. Розслідувачі звертають увагу, що деякі соцвиплати на дітей відображені не повністю або по-різному у різні роки, а подружжя не декларує готівкових заощаджень, хоча має банківські рахунки — це також викликає питання щодо прозорості фінансового стану.

Окремо слід звернути увагу, що частина публікацій про майно Погребняк, як повідомляється, була видалена з медіаплатформ — розслідувачі припускають, що на це міг вплинути адміністративний ресурс або фінансовий тиск на ЗМІ. Такі факти підкреслюють проблему доступу громадськості до інформації й викликають запитання про тиск на журналістику в регіоні.

Відмова Верховного антикорупційного суду (ВАКС) у зміні запобіжного заходу для екс-чиновника Міністерства оборони Олександра Лієва, якого підозрювали в причетності до фінансових махінацій у закупівлі боєприпасів для Збройних Сил України на суму майже півтора мільярда гривень, стало предметом гучного обговорення в суспільстві. За словами адвоката Назара Кульчицького, який надав коментар Суспільному, суд прийняв рішення про зміну запобіжного заходу, відпустивши Лієва під особисте зобов'язання і направивши його ухвалу в СІЗО. Проте, цей крок викликав неоднозначність через відсутність прокурора під час засідання, що стало причиною повернення справи в Національну поліцію.

На думку судді Ярослава Шкодіна, який також висловився під час засідання, Національне антикорупційне бюро (НАБУ) та Спеціалізована антикорупційна прокуратура (САП) не надали достатніх доказів для підозри щодо розкрадання. Це викликало застереження щодо обгрунтованості самої підозри та спроби її передачі до суду. Суддя вважає, що якщо прокурори не бачать складу злочину, то суду складно знайти його відповідно до закону.

Ці події знову поставили під сумнів роботу судової системи та її здатність ефективно реагувати на випадки корупції. Через технічні аспекти, зокрема невчасне повернення Лієва до слідчого ізолятора після скасування попереднього рішення, він фактично залишився без запобіжного заходу. Це викликало обурення серед громадськості і підкреслило необхідність удосконалення правової системи, а також ретельного контролю за діяльністю судових органів.

Загальні висновки з цієї статті вказують на кілька важливих аспектів. По-перше, рішення Верховного антикорупційного суду щодо зміни запобіжного заходу для екс-чиновника Міноборони Лієва стало об'єктом обговорення через відсутність прокурора під час засідання, а також через невідповідність доказів підозрі щодо корупційних діянь.

По-друге, важливою є критика судової системи, яка не завжди ефективно реагує на випадки корупції та не завжди відповідає закону.

Також відзначається необхідність удосконалення правової системи, зокрема щодо контролю за діяльністю судових органів та вдосконалення процедур з прийняття рішень у справах про корупцію.

Отже, стаття свідчить про важливість зміцнення прозорості, законності та ефективності в судовій системі України для боротьби з корупцією та забезпечення справедливості.