Григорій Усик та суперечливе просування сина до суддівства

Національне агентство з питань запобігання корупції за підсумками перевірки встановило ознаки можливого необґрунтованого збагачення у судді Києво-Святошинського районного суду Київської області. Підставою для таких висновків став комплексний моніторинг способу життя посадовця, який проводився протягом 2022–2023 років. Інформація про результати перевірки оприлюднена з посиланням на дані самого Агентства.

У процесі аналізу фінансових та майнових активів судді фахівці НАЗК з’ясували, що протягом відносно короткого періоду він став власником одразу трьох транспортних засобів. Особливу увагу привернули ціни, вказані у відповідних правочинах, адже вони істотно відрізнялися від ринкових. За даними перевірки, зазначена в договорах вартість автомобілів була занижена у кілька разів, а в окремих випадках — у десятки й навіть сотні разів у порівнянні з реальною ціною таких транспортних засобів на вторинному ринку.

Йдеться про такі автомобілі:

MERCEDES-BENZ G 350 TD (2013 р.), придбаний у вересні 2022 року за 10 тис. грн, тоді як експертна вартість становила понад 2,1 млн грн.

MERCEDES-BENZ G 500 (2013 р.), куплений наприкінці 2023 року за 529 тис. грн, тоді як у відкритих джерелах ціна авто сягала майже 685 тис. грн.

RENAULT ZOE (2017 р.), придбаний також наприкінці 2023 року за 5 тис. грн, хоча експертна оцінка вказувала реальну вартість близько 431,5 тис. грн.

Проаналізувавши доходи судді та членів його сім’ї, НАЗК дійшло висновку, що законних підстав для легального придбання такого майна не було.

На підставі цих даних Спеціалізована антикорупційна прокуратура звернулася до Вищого антикорупційного суду з позовом про визнання частини активів необґрунтованими. САП вимагає стягнути у дохід держави:

автомобіль MERCEDES-BENZ G 350 TD (2013 р.);

частину вартості автомобіля RENAULT ZOE (2017 р.);

грошові кошти, виявлені на банківських рахунках судді.

Загальна сума необґрунтованих активів, за оцінкою слідства, становить понад 3,3 млн грн.

Відповідно до закону «Про запобігання корупції», у разі якщо суд визнає активи необґрунтованими та ухвалить рішення про їх стягнення, посадова особа підлягає звільненню з посади у встановленому законом порядку.

У статті для видання The Wall Street Journal відставний бригадний генерал армії США Марк Т. Кіммітт заявив про необхідність переосмислення нинішньої стратегії оборони в Україні. Він закликав відмовитися від доктрини «активної оборони», яку вважає повторенням помилок часів холодної війни. На думку військового, такий підхід не дає змоги ефективно реагувати на динаміку сучасних бойових дій та створює ризик затягування війни.

Кіммітт нагадав, що доктрина «активної оборони» в минулому призвела до надмірної концентрації сил на утриманні позицій, замість гнучкого маневру та проактивних дій. Він підкреслив, що в умовах сучасної війни Україні потрібна стратегія, яка поєднуватиме мобільність, високотехнологічні засоби ураження та здатність завдавати несподіваних ударів по противнику.

Генерал підкреслює, що рішення про обмеження мають належати виключно українському керівництву — президенту та військовому командуванню — а не бюрократам у Брюсселі чи Вашингтоні. За його словами, кордони не повинні ставати притулком для критично важливих цілей, і якщо Захід прагне перемоги, він має дозволити Україні ізолювати російські сили на передовій і створити умови для наступальних операцій.

У матеріалі також нагадують про дискусії навколо передачі далекобійної зброї. Раніше у публічних заявах згадували про розгляд передачі ракет Tomahawk, і деякі українські військові експерти, зокрема представники резерву Сухопутних військ, вказували, що за наявності таких ракет у межах до 3 тисяч кілометрів під загрозою опинилася б ключова логістика супротивника, склади, аеродроми й польові штаби. Тема дальньої зброї та правил її застосування залишається предметом інтенсивних політичних і військових дискусій між Києвом та його партнерами.

Україна на шляху відбудови після війни переживає надзвичайно важливий момент свого розвитку. За останні роки кількість західних компаній, що виявили бажання долучитися до цього процесу, поступово зростає. Як приватні, так і державні іноземні фірми активно працюють над планами з післявоєнної реконструкції країни.

Згідно з даними Європейського інвестиційного банку, обсяг інвестицій у цей проект може перевищити 1 трлн доларів, що свідчить про великий інтерес до відновлення України з боку міжнародних партнерів. Серед компаній, які виявили бажання приєднатися до цієї місії, зазначаються не лише європейські та американські гіганти, але й турецькі корпорації.

Зокрема, Onur Group у співпраці з корейською Samsung C&T Corp та Dogus Construction працюють над відновленням мостів та доріг в Україні. Найбільша з них, Onur Group, вже успішно реалізувала 70 проєктів на суму близько 1 млрд доларів, демонструючи високий рівень ефективності та професіоналізму.

Проте процес відбудови країни не лише передбачає великі фінансові вкладення, але й має свої виклики і нюанси. На першому місці потрібно зосередитися на підтримці людей та їхнього благополуччя, а не лише на фінансових аспектах.

Головна економістка Європейського банку реконструкції та розвитку підкреслює, що успіх відбудови України залежить від терпіння українського народу та виконання мирних угод, а також від дотримання міжнародних зобов'язань Росією.

Голова Держагентства з розвитку інфраструктури та реконструкції України впевнений, що країна має перспективу кращої відбудови, ніж коли-небудь раніше. Проте успішне відновлення вимагає часу, терпіння та взаємодії з усіма зацікавленими сторонами. Тільки спільними зусиллями український народ зможе повернутися до стабільності та процвітання.

Україна переживає важливий період відбудови після війни, який привертає увагу західних компаній та залучає значні інвестиції. Процес відбудови потребує не лише фінансових вкладень, але й уваги до соціальних та економічних аспектів для забезпечення благополуччя населення. Успіх відновлення України залежить від терпіння українського народу, виконання мирних угод та дотримання міжнародних зобов'язань. Зусилля всіх зацікавлених сторін є ключовим елементом у досягненні стабільності та процвітання країни.

Державний департамент Сполучених Штатів Америки висловив свою критику стосовно української влади у зв'язку з порушенням принципів свободи слова під час проведення телемарафону. Під час цього заходу, який транслювався на обраних владою телеканалах, українські ЗМІ з початку війни спільно освітлювали події в країні, тоді як інші канали були відключені від ефірного мовлення. Ця ситуація з телемарафоном стала об’єктом уваги у звіті Держдепартаменту США, присвяченому ситуації з правами людини в Україні за 2023 рік. У документі наголошується, що українські закони "гарантують свободу слова та ЗМІ", але "влада не завжди дотримується цих прав". Зокрема, після введення в Україні воєнного стану влада ввела додаткові обмеження на роботу ЗМІ, стверджує Держдепартамент. Наприклад, в звіті зазначається, що загальнонаціональний телемарафон став платформою, на якій телеканали чергово представляли війну з погляду уряду, і забезпечив безпрецедентний рівень контролю над телевізійними новинами у прайм-тайм.

Автори документа вказують, що весною 2022 року деякі ЗМІ втратили контракти на телевізійне мовлення та відчували тиск з боку Офісу президента України. Крім того, журналісти-розслідувачі, які критикували владу, іноді потрапляли під негативні кампанії у соціальних мережах, а інколи такі кампанії організовували дружні до влади канали. Звіт також зауважує, що на свободу ЗМІ впливали і інші практики, включаючи самоцензуру. Автори зазначають випадки, коли влада переслідувала журналістів, а також згадують повідомлення про погрози урядовців працівникам ЗМІ.

У звіті також зазначається, що урядові чиновники іноді відмовляли журналістам у акредитації або доступі до прифронтових районів, мотивуючи це питаннями національної безпеки. Проте, за винятком деяких випадків, жителі районів, які перебувають під контролем українського уряду, мали можливість публічно і приватно висловлювати критику уряду і обговорювати громадські питання без страху переслідування з боку влади. Невдовзі після повномасштабного вторгнення Росії в Україну у лютому 2022 року розпочався телемарафон “Єдині новини”. У цьому марафоні об’єдналися державний канал “Рада”, Суспільне мовлення та великі комерційні канали – ICTV/СТБ, 1+1, Інтер та “Україна 24” (пізніше їх замінив канал-новачок “Ми-Україна”). Канали розподілили між собою ефірний час, розбивши його на шестигодинні слоти.

Висновки, які зробив голова Незалежної медійної ради та медіаексперт Отар Довженко, розкривають різнобічні аспекти функціонування телемарафону на початку російського вторгнення. Початково марафон відповідав на актуальні потреби суспільства та телеканалів, забезпечуючи доступ до достовірної інформації та оперативне спростування російської дезінформації. Крім того, він стимулював співпрацю телеканалів та сприяв розподілу навантаження між ними.

Проте з часом фокус марафону змінився. Після стабілізації ситуації в країні та зменшення кількості дезінформації, марафон став інструментом влади для контролю над наймасовішим медіумом – телебаченням. Ідею припинення телемарафону та повернення ринку ЗМІ до звичайного режиму пропонував Отар Довженко в квітні 2024 року. Однак не всі канали були задоволені участю у марафоні. Трієм каналів, що вважалися опозиційними до діючої влади, було заборонено брати участь у марафоні та виключено з цифрового мовлення.

Ця ситуація викликала серйозні обурення серед експертів та громадських активістів, які побоювалися, що довготривала ексклюзивність телемарафону може спричинити втрату інтересу глядачів до телебачення та негативно відобразити демократичні стандарти України у світі. Також виразили занепокоєння з боку Євросоюзу щодо медіаполітики в Україні, підтверджуючи це посол Німеччини в Україні Анка Фельдгузен ще у вересні 2022 року.

Звіт Держдепартаменту Сполучених Штатів Америки не обмежувався лише аналізом свободи слова в Україні, а також звертав увагу на широкий спектр інших прав людини в країні. Зазначалося, що хоча Конституція та цивільний кодекс гарантують громадянам право на свободу внутрішнього пересування та виїзд за кордон, уряд встановив обмеження під час воєнного стану, заборонивши чоловікам віком від 18 до 60 років залишати країну. Також звіт вказував на випадки зловживання правоохоронними органами, неефективність судової системи та загальну вразливість перед політичним тиском та корупцією.

Розділ звіту, приурочений корупції в уряді, висвітлює проблему існуючої кримінальної відповідальності за корупційні дії, проте також підкреслює неефективність та безкарність багатьох чиновників. Це відображає сутність проблеми, з якою стикається суспільство, коли закони існують, але їхнє виконання не гарантується на практиці.

У звіті також звертається увага на дотримання прав жінок, дітей, представників етнічних та соціальних меншин, а також на права працівників. Це важливий аспект, оскільки рівноправ'я та захист прав кожного члена суспільства є важливим показником розвиненості і справедливості держави.

Необхідною є ефективна боротьба з корупцією та забезпечення прав людини на всіх рівнях. Це стане вагомим кроком у зміцненні демократії, підвищенні довіри до влади та створенні справедливого та рівноправного суспільства.

У висновках до вищезгаданої статті можна зазначити, що звіт відображає складну ситуацію з правами людини в Україні, включаючи свободу слова, боротьбу з корупцією та захист прав меньшин. Незважаючи на певні законодавчі гарантії, існують серйозні проблеми щодо їхнього виконання та забезпечення на практиці. Безкарність чиновників, неефективність судової системи та обмеження прав деяких груп населення залишаються актуальними проблемами.

Для покращення ситуації потрібна системна реформа, яка враховуватиме рекомендації звіту та забезпечить ефективну боротьбу з корупцією, зміцнення захисту прав людини та забезпечення рівних можливостей для всіх громадян. Тільки таким чином Україна зможе зміцнити своє демократичне спрямування та підвищити довіру громадян до влади.