Хто така Ольга Селих і чому її призначення послом в Оман викликає питання

Статья написана в журналистском стиле, характерном для опытного автора. Она включает:

“Через удар російського дрона по цивільній автівці поблизу Гаврилівки постраждали четверо людей. Смертельні травми дістали двоє жінок, яким було 72 та 56 років. Ще двох потерпілих “швидка” доставила до лікарні. У 72-річного чоловіка та 63-річної жінки діагностували вибухові травми і контузії”, – повідомили в ОВА.

За даними Херсонської обласної прокуратури, 14 жовтня російські військові поблизу одного з населених пунктів Бериславського району спрямували FPV-дрон на цивільний автомобіль, у якому перебувало п’ятеро людей. Водій не постраждав.

Розпочато досудове розслідування у кримінальних провадженнях за фактами порушення законів і звичаїв війни (ч. 1, 2 ст. 438 КК України).

У своєму матеріалі журналіст наголошує на необхідності постійного вдосконалення військової стратегії відповідно до змін на полі бою. Він підкреслює важливість гнучкості та адаптивності у прийнятті рішень на вищому командному рівні.

Чому Україна – єдина у світі у ХІХ-ХХІ століттях армія, яка не воює дивізіями і корпусами, та чому генерали ухиляються від відповідальності?

Основна проблема війни – визначення відповідальності командирів усіх рівнів за результат, тобто за знищення ворога, збереження своїх людей, утримання вигідних позицій.

На фронті багато критики на адресу генералів, що штаби ОТУ й ОСУВ контролюють та карають комбригів і комбатів виключно за смуги та точки на карті, за утримання позицій, не звертаючи уваги на стан військ, на тактичну обстановку, на проблеми знищення ворога та збереження своїх сил. Драматичний розрив між стратегічними завданнями й тактичними можливостями призводив та призводить до постійного повтору одних і тих самих помилок, де планування закладається із самого початку помилкове, оскільки воно прив’язане до хибних тактичних рішень.

Це протиріччя закладене самою організаційною структурою наших сил оборони, і не має прикладів у світовій історії під час масових мобілізаційних війн.

Як керують у нас?

В Україні на фронті найвищою організаційною формою є з’єднання – бригада. Командир бригади відповідає за смугу оборони, боєздатність бригади, завдання ураження ворогу та збереження власного особового складу й техніки, тобто відповідає за все. Смуги оборони бригад у нас від 4 до 20 км, залежно від напрямку та умов – загальний фронт активних дій наразі приблизно 800 км. Якщо порахувати відкриті джерела, то бригад наземних сил усіх видів у нас розгорнуто понад 100, плюс сотні окремих підрозділів, батальйонів, рот, загонів. Тому логічно було б очікувати, що така велика кількість об’єктів управління, такий великий фронт вимагають збільшення з’єднань до розміру дивізій та створення об’єднань – корпусів або армій. Але цього не відбувається.

Для управління військами у нас створені оперативно-тактичні управління – ОТУ, яким нарізають ділянки, які відповідають корпусним районам, та оперативно-стратегічні управління військами – ОСУВ, зона відповідальності армії.

Але вони не відповідають за війська. Війська у нас адміністративно входять в структуру окремих оперативних командувань – ОК. ОК тимчасово підпорядковують свої сили фронтовим ОТУ та ОСУВ, які відповідають безпосередньо за війну.

Тому за боєздатність бригад та збереження людей відповідають ОК і бригади. А за смуги та точки на карті відповідають ОТУ й ОСУВ, і вони відповідають за досягнення результатів у бойових діях. І все це різні штаби, різні генерали.

Ось тому й існує розрив. Це розрив відповідальності на рівні генералів. Точки на карті не можуть існувати у відриві від усвідомлення боєздатності, від особового складу, від планування та організації знищення ворога.

Генерали не відповідають комплексно за результат – відповідають тільки комбриги, і все, далі відповідальність розпорошується.

В історії світових війн ХІХ-ХХІ століть масових мобілізованих армій, прикладів такого дивного стану справ ще не було.

В усіх інших арміях еволюційно приходили до єдиної логіки – чим вище злагодженість та відповідальність, тим вище боєздатність, тим краще керованість.

А яка керованість у наших ОТУ? Як може керувати ефективно штаб ОТУ, якщо у нас є ОТУ, яким підпорядковувалось у певні періоди одночасно понад 20 бригад та понад 20 батальйонів тільки різнорідної піхоти, плюс ще більша кількість підрозділів інших родів військ? Ви собі уявіть, чи може бути ефективним управління, якщо у вас одночасно 100 підлеглих командирів, і по кожному постійно треба планування та рішення? Нонсенс.

А як може відновлювати боєздатність бригад та батальйонів ОК, якщо вони практично не бачать свої підрозділи, і відірвані від їхнього застосування, не можуть оцінити проблеми? Ніяк.

У чому причина?

Я писав про цю проблему починаючи з 2014 року, коли управління бойовими діями на Донбасі було передано тимчасовим структурам – секторам, а потім – тимчасовим оперативним управлінням. Нагадаю, що структура армійських корпусів в Україні існувала до 2014 року, але у 2011-13 роках президент Янукович проводив системне знищення обороноздатності України й армійські корпуси розформував. Останній 8-й армійський корпус був ліквідований вже у червні 2014-го.

Тодішній новий начальник Генштабу В.Муженко хотів переробити усю структуру армійського управління на свій розсуд. Тому історія з розформуванням корпусів, зі створенням тимчасових штабів, секторів, ОТУ, була зручною для ручного контролю армією, для швидкого зняття та призначення на посади будь-якого генерала, і тому її зберегли тоді, і зберігають досі. Тобто відсутність дивізій та корпусів на фронті – причини політичні, які не мали нічого спільного з боєздатністю армії.

Після заміни Муженка ця тимчасова структура зберігалася, оскільки виявилася зручною і для його наступників. Але для війни це рішення працювало жахливо як у 2014-му, так і у 2024-му.

Нам потрібна реорганізація військ – створення дивізій та корпусів постійного складу, тому що цього вимагає увесь досвід і логіка війни. Нам потрібно, щоб генерали особисто відповідали не за проведення селекторів та нанесення точок на карті, а щоб вони, як комбати та комбриги, спільно відповідали за підпорядкований до них постійний сталий комплект військ, і спільно відповідали за результат – за знищення ворога, за збереження своїх, за утримання рубежів оборони.

Юрій Бутусов

Попри масштабні потрясіння останніх років — пандемію COVID-19 та повномасштабну війну — українці зберігають високу мобільність і активність у подорожах за межі країни. За інформацією Державної прикордонної служби, у період із 2020 по дев’ять місяців 2025 року зафіксовано 104,97 мільйона перетинів державного кордону на виїзд із України. Цей показник свідчить про те, що, навіть в умовах обмежень, небезпеки та економічної нестабільності, українці продовжують активно переміщатися — як із трудових, так і з гуманітарних чи особистих причин.

Водночас за цей самий період в’їзд іноземців до України становив 16,91 мільйона випадків. Хоча ці цифри помітно нижчі за довоєнні рівні, вони демонструють поступове відновлення інтересу до України з боку іноземних громадян — як бізнесу, так і гуманітарних організацій чи дипломатичних місій.

Потік іноземців до України різко просів у 2022 році, але згодом почав відновлюватися. У 2020-му в’їздів іноземців було 3,39 млн, у 2021-му — 4,27 млн; у 2022-му показник впав до 2,31 млн, у 2023-му зріс до 2,45 млн, у 2024-му — до 2,55 млн, а за дев’ять місяців 2025-го — 1,94 млн. Це свідчить про поступове повернення ділової, гуманітарної та туристичної активності.

На запит щодо більш деталізованої статистики — зокрема про кількість виїздів чоловіків 15–25 років у 2022–2025 роках, а також про число іноземців, які перебували в Україні три місяці і більше, — у ДПСУ пояснили, що служба веде офіційний облік саме фактів перетину кордону. Показники, не передбачені формами державної звітності, у її базах не зберігаються. У відомстві підкреслюють: обсяг перетинів безпосередньо залежить від соціально-економічної та безпекової ситуації в країні.

Статистика демонструє: навіть у надскладні роки українці залишалися мобільними, а в’їзд іноземців після воєнного провалу поступово відновлюється. Детальніші портрети міграційних потоків вимагатимуть інтеграції даних інших держреєстрів — поза можливостями звичайної прикордонної статистики.

Національна поліція України розпочала розслідування можливих випадків розкрадання бюджетних коштів під час реалізації проєктів з «діджиталізації» в столиці. Слідство зацікавлене в діяльності посадовців Департаменту інформаційно-комунікаційних технологій Київської міської державної адміністрації (КМДА), а також керівників трьох комунальних підприємств — «Інформатика», «Київтелесервіс» та «ГІОЦ». За попередніми даними, ці особи могли бути причетні до організації схеми завищених закупівель, яка включала перерозподіл бюджетних коштів через підконтрольні підприємства, із подальшими «відкатами».

В рамках розслідування правоохоронці перевіряють більше тридцяти договорів, укладених між комунальними підприємствами та сторонніми постачальниками. Загальна сума цих угод становить близько 918 мільйонів гривень. Відомо, що частина коштів могла бути спрямована не за цільовим призначенням, а використана для особистого збагачення посадовців та їхніх спільників.

Особливу увагу слідчих привернули роботи з впровадження системи відеоспостереження. За версією слідства, низка договорів з виконання цих робіт була укладена з ТОВ «Українські інфосистеми», ТОВ «Сек’юріті Хаб» та ТОВ «Техком-Сервіс». Також під приціл потрапили контракти СКП «Київтелесервіс» з ТОВ «Ві Єм Джі» (пакети ПЗ для кіберзахисту на суму близько 26,1 млн грн) та з ТОВ «Технології для бізнесу» (два договори 2024–2025 рр. на загальну суму 138,9 млн грн щодо монтажу та наладки базових станцій зв’язку і поставки засобів зв’язку).

Правоохоронці вивчають і численні угоди між КП «Інформатика» та ТОВ «Українські інфосистеми» — мінімум 11 договорів на 257,7 млн грн (поставка джерел безперебійного живлення та монтаж), а також додаткові контракти на близько 70,7 млн грн, які можуть дублюватися у підрахунках. Загалом у справі фігурують також договори на поставку обладнання для оплати проїзду та електронного квитка — зокрема угода КП «ГІОЦ» з ТОВ «Центральний маршрутизатор» 2025 року на 3,5 млн грн.

У межах провадження суди вже надали дозволи на проведення обшуків у КП «Інформатика» та офісах окремих компаній-підрядників — всього 11 судових ухвал, повідомляє слідство. Найближчим часом планується проведення судово-економічних експертиз для встановлення розміру збитків, а також, за результатами слідчих дій, можуть бути вручені підозри.

Аналітичні дані показують широке співробітництво згаданих компаній з комунальними підприємствами: за даними Clarity-Project, на рахунках цих фірм — договори на загальну суму понад 1,54 млрд грн. Зокрема, ТОВ «Українські інфосистеми» має десятки угод із КП «Інформатика» та СКП «Київтелесервіс», ТОВ «Сек’юріті Хаб», ТОВ «Техком-Сервіс», ТОВ «Ві Єм Джі» та інші фігурують у значних закупівлях.

Це розслідування продовжує низку перевірок у сфері столичної «діджиталізації»: раніше щодо КП «Інформатика» та «Київтелесервіс» вже фіксувалися фінансові порушення, підозри та втрати бюджетних коштів. При цьому в правоохоронних провадженнях за останні роки декому з посадовців висували підозри, деякі справи завершувалися звільненнями або передачею матеріалів до суду, а інші — залишалися в стадії розслідування.