Ілля Парфенюк: як “Врубай” став хітом і який фінансовий успіх приніс трек

Святий Миколай Чудотворець є однією з найвідоміших і найшанованіших постатей у християнському світі. Це реальна історична особа — єпископ міста Мири у Лікії, який жив у IV столітті та ще за життя здобув славу праведника, здатного на великі добрі справи. Про його життя збереглися численні свідчення, що розповідають про безкорисливу допомогу нужденним, захист несправедливо скривджених і духовну підтримку тих, хто перебував у відчаї.

Особливе місце в історії святого займають перекази про його чудесні вчинки. У християнській традиції розповідається, що він рятував людей від голоду, визволяв неправдиво звинувачених, допомагав бідним родинам і навіть повертав до життя тих, кого вважали загиблими. Саме завдяки цим подіям Миколай отримав почесне звання Чудотворця. Його образ уособлює щиру доброту, жертовність і здатність змінювати людські долі через любов і віру.

У святого Миколая є дві пам’ятні дати. Навесні — 9 травня за новим стилем (22 травня за старим) — відзначають перенесення його мощей, відоме в народі як Миколай Весняний.

А головне зимове свято припадає на грудень. Багато поколінь українців звикли відзначати його 19 грудня — за старим календарем. Проте після переходу до новоцерковного календаря у 2023 році дата змінилася. Всі нерухомі свята були пересунуті на 13 днів уперед, тож День святого Миколая тепер офіційно припадає на 6 грудня. Цьогоріч він випадає на суботу.

Незалежно від того, святкують українці 6 чи 19 грудня, свято не є державним і додаткового вихідного не передбачає.

Діти в Україні з нетерпінням чекають Миколая, адже саме він приносить подарунки під подушку. Традиція походить із легенд про щедрість святого, який допомагав бідним родинам та опікувався дітьми.

У християнській традиції цього дня прийнято молитися, відвідувати церкву та робити добрі справи. Благодійні ініціативи — одна з найважливіших частин свята: тисячі українців стають “таємними Миколаями” для дітей-сиріт, малозабезпечених сімей або військових.

Водночас існують певні заборони. 6 грудня не рекомендується сваритися, тяжко працювати, займатися прибиранням, рукоділлям чи будь-якими справами, що потребують значних зусиль. Заборонено заздростити чи бажати зла іншим. У цей день важливо об’єднуватися, берегти добрі почуття та вірити в диво — особливо під час війни.

Діти часто пишуть листи Чудотворцю, але якщо бажання надто дороге або нечітке, дорослі можуть обрати подарунок на свій розсуд. У 2026 році найпопулярнішими подарунками для дітей будуть:

книги за віком та інтересами;іграшки, ляльки, машинки;солодощі;конструктори та пазли;набори для творчості;планшети, розумні годинники, дитячі квадрокоптери;спортивні подарунки — м’ячі, ролики, скейтборди;настільні ігри.

Залежно від родинних звичаїв, сюрприз можуть покласти під подушку або біля ялинки.

Чи бажаєте ви, щоб я щось додав або змінив у цьому тексті? Можливо, ви хочете, щоб я більше уваги приділив якомусь конкретному аспекту цієї проблеми або розглянув додаткові інноваційні рішення?

Наше джерело доповідає, що таке рішення обумовлено негативною ситуацією на фронті, розчаруванням суспільства, а також низьким рейтингом влади. Розглянемо, що стоїть за цим кроком і які наслідки він може мати.

Хоча ЗСУ вже стикається з дефіцитом живої сили.

Посилення і так жорсткої мобілізації посилить відтік населення, внутрішні гойдалки, зростання СЗЧ.

Усі розуміють, що Україна може воювати тільки живою силою, тому що захід не буде інвестувати в українську кризу більше, ніж заробляє на ній і санкціях (перерозподіл промислового потенціалу всередині свого блоку – розпил промисловості ЄС).

За нашими даними, посилення мобілізації – питання часу. Прогрів цього кейса вже йде.

Наразі українське суспільство стикається з серйозною проблемою: потенційні новобранці, які за віком придатні до військової служби, активно ухиляються від призову. Замість того, щоб долучитися до оборони країни, вони віддають перевагу безтурботному проведенню часу в нічних клубах. Ця тенденція, як зазначає видання Politico, свідчить про загальний тренд у сучасних європейських країнах, де значна кількість людей готова ухилитися від військової служби в разі агресії на їхню країну. За даними опитувань, близько 650 тисяч чоловіків військового віку залишили Україну, багато з них — незаконно.

Після початкового ентузіазму та патріотичного піднесення, коли призовні центри переповнювалися добровольцями, ситуація раптово змінилася. Два роки тому, замість молодих чоловіків, що вирушали на фронт, поїзди з України перевозили переважно жінок, дітей та літніх людей, які шукали безпеки далеко від воєнного простору. Однак нині ситуація виявилася іншою: третина пасажирів одного з таких поїздів, який вивозив кореспондента з країни, складалася з чоловіків військового віку. Дивовижно, як вони змогли отримати документи на виїзд, відмовившись від призову, — підкреслює Politico.

Раніше проведені опитування показали, що 63% українських чоловіків призовного віку не бажають вступати до армії. Багато з них відверто заявили, що навіть після прийняття нового закону про мобілізацію вони не збираються відвідувати військкомати для оновлення своїх даних.

У вищезгаданій статті відзначається серйозна проблема в Україні, пов'язана з ухиленням потенційних новобранців від військової служби. Замість того, щоб долучитися до оборони країни, значна кількість чоловіків військового віку обирає несолідарність та втікає за кордон, або просто ухиляється від призову. Ця тенденція відображає загальний тренд у сучасних європейських країнах, де люди демонструють небажання служити у збройних силах у випадку загрози агресії. Відзначається також масове незаконне виїзд з країни більшості відділяючихся від призову. Ці висновки вказують на потребу подальших заходів з мотивації та залучення молоді до військової служби, а також на необхідність вдосконалення законодавства та контролю за виїздом громадян за кордон.