Індивідуальний вибір номерів для авто: які можливості мають водії в Україні

Вищий антикорупційний суд України затвердив угоду про визнання винуватості Бориса Плотніцького, колишнього голови Західного апеляційного господарського суду, у справі, пов’язаній із корупційними діями. За даними «Судового репортера», Плотніцький визнав провину у вимаганні та одержанні неправомірної вигоди від одного зі співвласників компанії «Ескулаб».

Розгляд справи відбувся 10 грудня під час закритого засідання, а офіційний текст вироку поки що не оприлюднено. У ході процесу сторона обвинувачення представила докази систематичного отримання коштів з боку Плотніцького, що підтверджують його участь у корупційних схемах. Сам обвинувачений визнав свою провину, що дозволило суду застосувати процедуру затвердження угоди про визнання винуватості.

Раніше НАБУ у листопаді 2025 року завершило досудове розслідування стосовно трьох колишніх голів господарських судів Львівської області, підозрюваних у корупції. Борис Плотніцький, який вийшов у відставку в серпні 2024 року, разом із тодішнім головою Господарського суду Львівської області Василем Артимовичем та ексголовою Михайлом Юркевичем пропонували підприємцю ухвалення «потрібних» судових рішень за 1 млн доларів США. Під час документування справи НАБУ та САП задокументували передачу 75 тисяч доларів.

Також у справі фігурує суддя Львівського апеляційного господарського суду Ірина Малех, якій навесні 2025 року вручили підозру за ухвалення замовного рішення. Під час обшуку у неї вилучили 20 тисяч доларів міченими купюрами. За її словами, ці кошти були позичені в Плотніцького на лікування дочки, але слідство не визнало цього аргументом.

У жовтні 2025 року Друга дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя застосувала до Артимовича і Малех стягнення у вигляді звільнення із посади судді.

Справи Бориса Плотніцького та інших суддів Львівської області є частиною широкої антикорупційної політики щодо посадовців судової системи, які порушували законодавство та отримували неправомірні вигоди.

Протягом останніх п'яти років, Україна пережила вражаючий стрибок до лідерства серед країн-імпортерів зброї. За період з 2019 по 2023 рік, згідно з даними Стокгольмського інституту дослідження проблем миру (SIPRI), обсяг імпорту зброї зріс на неймовірних 6633%, порівняно з попереднім п'ятиріччям з 2014 по 2018 рік. Цей ріст призвів до того, що Україна зараз очолює світовий список імпортерів зброї.

Результати аналізу свідчать, що в той самий період експорт зброї з Росії вдвічі скоротився, що призвело до зниження її позицій у світовому рейтингу експортерів. Україна наразі займає перше місце серед країн Європи та четверте у світі за обсягом імпорту зброї.

Цей успіх став можливим завдяки широкому спектру отриманої основної зброї від понад 30 країн з 2022 року. Серед основних постачальників України є США (39% озброєння), Німеччина (14% озброєння) і Польща (13% озброєння).

У той же час, Росія втратила свої позиції на ринку зброї. Російські поставки були випереджені Францією, яка збільшила свій експорт озброєння на 47%. Крім того, експорт російської зброї впав на рекордні 53% за останні два роки, зменшившись до 10% загального обсягу на світовому ринку.

США залишаються найбільшим експортером зброї, забезпечивши 55% світового експорту, що на 20% більше, ніж у попередньому п’ятирічному періоді.

У висновках можна підкреслити, що Україна за останні п'ять років стала визнаним лідером серед імпортерів зброї, демонструючи значний зріст у цьому напрямку згідно з даними Стокгольмського інституту дослідження проблем миру. Цей ріст є наслідком рішучих кроків у розвитку оборонної галузі та стратегічних дипломатичних зусиль України.

Спадщина успіху полягає у широкому спектрі отриманої основної зброї від численних країн, що вказує на довіру міжнародного співтовариства до українських оборонних потреб. Це досягнення відображає високий рівень технологічного потенціалу та здатність України забезпечити власну безпеку в умовах геополітичних викликів.

Подальші перспективи України як лідера в імпорті зброї залежать від здатності країни до підтримки цього темпу розвитку та збереження стратегічних партнерств з ключовими постачальниками зброї. Такий успіх має важливе значення для зміцнення оборонної потужності України та забезпечення національної безпеки в умовах складної геополітичної ситуації.