Інна Шевченко вперше показала сина після народження у Франції: радісні миті материнства

Аналітичний центр Opta презентував черговий рейтинг найсильніших футбольних клубів світу, і цього разу до переліку увійшли й представники України, що продовжують тримати спортивний фронт у надзвичайно непростих умовах. Попри війну, вимушені переїзди, кадрові перебудови та фінансові труднощі, українські команди залишаються частиною глобальної футбольної ієрархії, демонструючи стабільність і конкурентоспроможність.

На вершині світового рейтингу аналітики залишили лондонський «Арсенал», який за сукупністю результатів, стабільністю гри та силою складу знову був визнаний найпотужнішим клубом планети. Мюнхенська «Баварія» утримала другу позицію, продовжуючи підтверджувати статус одного з найбільш системних та ефективних клубів Європи. Третю сходинку посів чинний тріумфатор Ліги чемпіонів — паризький «ПСЖ», який після кількох років розчарувань нарешті продемонстрував омріяну результативність на міжнародній арені.

Сюрпризом рейтингу стала шоста позиція «Астон Вілли», яка випередила навіть «Реал Мадрид» та «Ліверпуль». Клуб з Бірмінгему зараз демонструє феноменальний прогрес — треті місця в АПЛ та Лізі Європи підтверджують стабільність команди Унаї Емері.

Попри воєнні реалії та вимушені переїзди, українські клуби утримуються в міжнародному рейтингу.

• Найвищу позицію серед українських команд посідає донецький «Шахтар», який розташувався на 212 місці. Чемпіон України залишається найсильнішим представником країни на міжнародній арені й стабільно виступає в єврокубках.

• Київське «Динамо» — друге серед українських клубів і 352-ге у світовому рейтингу. Попри перебудову складу та зміну поколінь, клуб продовжує демонструвати прогрес.

• До топ-1000 увійшли ще три клуби УПЛ:– «Полісся» — 684 позиція;– «Кривбас» — 865 позиція;– «ЛНЗ» — 979 позиція.

Участь одразу п’яти українських клубів у топ-1000 свідчить про те, що вітчизняний футбол навіть у період повномасштабної війни зберігає конкурентність і впізнаваність на міжнародному рівні.

Адвокат Української православної церкви Роберт Амстердам наголосив, що результати його досліджень, зібрані у звіті обсягом понад 250 сторінок, стверджують факти нападів на УПЦ, а також на її святині та духовенство. Цю інформацію він розголосив у відеозверненні, де висловив серйозні занепокоєння стосовно законопроекту 8371, який, на його думку, має на меті заборонити УПЦ.

"Цей законопроект — це лише прояв мови ненависті", — підкреслив Амстердам. "Напади на віруючих під час конфлікту, вигнання їх зі святилищ, обмеження доступу до молитовних місць — це абсолютно недопустимо. Закликаю владу припинити розгляд цього законопроекту і не поділяти нашу націю".

Він також наголосив, що УПЦ не має жодного пов'язання з Московським патріархатом та активно відділяється від ідеології "русского мира". "Ми будуємо мир Божий, а не російський", — зазначив він, процитувавши висловлювання митрополита Київського Онуфрія.

Крім того, Амстердам звернувся до Сполучених Штатів Америки з проханням підтримати Україну. "Підтримка України є критично важливою не лише для України, а й для Америки. Як ми можемо вірити в США після подій у Кабулі і тепер у Києві?" — написав він у соцмережі.

У вищезгаданій статті висвітлено позицію адвоката Української православної церкви, Роберта Амстердама, щодо нападів на УПЦ та її прихожан. За його словами, зібраний звіт, обсягом понад 250 сторінок, містить докази цих нападів та ставить під сумнів законопроект 8371, спрямований на заборону УПЦ. Амстердам закликає уряд України відмовитися від подальшого розгляду цього законопроекту та припинити поділ нації. Він також наголосив на тому, що УПЦ відділяє себе від Московського патріархату та повністю підтримує державу Україну у її захисті від російської агресії. Амстердам закликав до підтримки України з боку Сполучених Штатів Америки. У цілому, висновки статті підкреслюють необхідність захисту прав УПЦ та важливість міжнародної підтримки для України в умовах конфлікту.

Петиція до президента про мобілізацію правоохоронців, держслужбовців та інших працівників бюджетної сфери здобула вражаючу підтримку, набравши 25 тисяч голосів за ледь три дні. Це важливий сигнал українського суспільства щодо необхідності активної мобілізації кадрів у ключових сферах державного управління та правоохоронної системи.

Зокрема, ініціатор петиції висловив пропозицію надати перевагу прийому на роботу в державні, комунальні структури та правоохоронні органи особам, які демобілізувалися з Збройних Сил України після розпочаття повномасштабної війни. Це не лише стимулюватиме реінтеграцію військовослужбовців у мирне життя, але й забезпечить підвищення кваліфікації та професійну підготовку кадрів у сфері державного управління.

Цікаво, що попередня подібна ініціатива від народного депутата Дубінського зіткнулася зі значною відмінністю у часових рамках та рівні підтримки. Петиція №22/204852-ЕП, що стосувалася мобілізації депутатів і чиновників, набрала необхідну кількість голосів протягом 87 днів, і то лише завдяки підтримці великих телеграм-каналів. Цікаво відзначити, що хоча ця петиція перебуває "на розгляді" президента Зеленського вже 4,5 місяці, її реалізація поки що залишається у сфері обговорення.

Дані порівняння свідчать про зміну в уявленнях громадян щодо необхідності мобілізації кадрів у сфері державного управління. Якщо восени 2023 року українці не поспішали підтримувати мобілізацію чиновників, то тепер, навіть з урахуванням необхідності авторизації, подібні петиції набирають необхідну кількість голосів за лічені дні, свідчачи про зростання свідомості та активності громадян у важливих питаннях державного будівництва.

Українська громада віддавна виявляє зацікавленість у покращенні діяльності державних установ та правоохоронних органів. Швидкість з якою набирається підтримка петиції про мобілізацію кадрів бюджетної сфери, а також порівняння з попередніми ініціативами, свідчать про зростання усвідомленості громадян щодо важливості залучення досвідчених фахівців до роботи в державних структурах. Надання переваги в прийомі на роботу військовим, які демобілізувалися, також відображає бажання сприяти їхній реінтеграції в цивільне життя та підтримувати їхню професійну адаптацію. Ці позитивні тенденції свідчать про активну громадянську позицію та готовність українців до змін у системі державного управління на благо країни.