Іспанський легіонер розповів про реалії війни в Україні

Український президент Володимир Зеленський виконав рішучий крок, який здивував багатьох. Він провів кадрові перестановки в Офісі Президента, звільнивши з посади першого помічника президента України Сергія Шефіра. Це рішення офіційно опубліковано в указі №207/2024 на сайті Офісу Президента. Попередньо від виконання обов’язків своїх позаштатних радників були також звільнені Михайло Радуцький, Сергій Трофімов та Олег Устенко, а також Наталія Пушкарьова та Альона Вербицька.

Сергій Шефір – це давній друг і бізнес-партнер Володимира Зеленського, співвласник студії “Квартал 95”. Він обіймав посаду першого помічника президента з 21 травня 2019 року. ЗМІ повідомляли, що саме Шефіру Зеленський передав свою частку “Кварталу 95” напередодні президентських виборів 2019 року. Вересні 2021 року на Шефіра був скоєний замах – його автомобіль обстріляли з автомата в Київській області. В Офісі Президента пов’язували напад на Шефіра із законом про деолігархізацію.

Михайло Радуцький став позаштатним радником президента 30 липня 2019 року. Він є нардепом від партії “Слуга Народу” і президентом клініки “Борис”. Раніше, у 2014-2015 роках, він був радником голови КМДА Віталія Кличка. У 2013 році вийшов випуск російського телешоу “Битва екстрасенсів” за участю Радуцького, у ньому учасники намагалися “прочитати думки з його голови”.

Сергій Трофімов був радником Зеленського з 4 листопада 2020 року, а до цього до листопада був першим заступником керівника Офісу Президента і відповідав за регіональну політику. Ще раніше працював виконавчим продюсером студії “Квартал-95”.

Олег Устенко був радником глави держави з 28 травня 2019 року. Він економіст і є членом наглядової ради міжнародного Фонду Блейзера. У 2014 році був директором Центру світової економіки і міжнародних відносин НАН України. Також є членом Національної інвестиційної ради.

Наталія Пушкарьова перебувала на посаді уповноваженого президента з питань волонтерської діяльності з 4 грудня 2019 року. Восени 2023-го волонтери розкритикували її через бездіяльність. Вони намагалися домогтися відсторонення посадовця за допомогою петиції президенту.

Альона Вербицька було призначено на посаду 13 жовтня 2021 року. До цього вона займалася правозахисною діяльністю в секторі безпеки та оборони. Також Вербицька є головою Консультативної ради із забезпечення прав і свобод захисників України.

Здавалося б, президент вирішив оновити команду, додаючи новий запал та енергію до колективу, який, можливо, вже відчував втому та втратив ефективність після років напруженої праці. Слід зазначити, що у 2019 році багато людей прийшли до влади з власними амбіціями та цілями, проте реальність війни змусила багатьох переглянути свої плани. Таким чином, не виключено, що всі звільнені вирішили піти з посад за власним бажанням, можливо, шукаючи нових можливостей або спробуючи змінити своє життя. Однак залишається відкритим питання, хто займе вакантні посади та які ідеї та підходи принесе нова команда до роботи у владі.

У висновку можна зазначити, що рішення президента з вирішення кадрових питань у владі свідчить про його бажання оновити та удосконалити роботу державних структур. Вважається, що такі кроки можуть призвести до зміцнення дієвості та ефективності владних органів, а також сприяти втіленню нових ідей та стратегій у державному управлінні. При цьому важливо враховувати, яким чином буде здійснено заповнення вакантних посад, оскільки велика роль у подальшій роботі команди влади залежатиме від кваліфікації та професійних якостей нових кадрів.

Чи бажаєте ви, щоб я щось додав або змінив у цьому тексті? Можливо, ви хочете, щоб я більше уваги приділив якомусь конкретному аспекту цієї проблеми або розглянув додаткові інноваційні рішення?

Гаррісон Касс — фахівець із питань оборони та національної безпеки, автор понад тисячу статей з питань глобальної політики. Адвокат, пілот, гітарист, у минулому професійний хокеїст. Має ступінь бакалавра коледжу Лейк Форест, ступінь доктора філософії Університету штату Орегон та ступінь магістра Нью-Йоркського університету.

▪️Американські Bradley зміцнили оборону України. Чи допоможе подальша західна допомога?

США подарували Україні понад 300 БМП Bradley часів холодної війни. Вступивши в розпорядження ЗСУ у набагато більшій кількості, ніж танки Abrams, вони зміцнили оборону країни і набули практично легендарного статусу серед бійців.

Саме успіх Bradley критики обережного підходу США до військової допомоги Україні наводять як приклад того, чого можна було б досягти, якби західна зброя надходила у значних кількостях.

“Манера західних партнерів постачати Україні зброю в невеликих кількостях і після значних затримок піддавалася різкій критиці протягом усього конфлікту. Достатні поставки вкрай важливі для військових, оскільки забезпечують їм більш гнучкий підхід. На додачу це ще й можливість використовувати техніку в більш ризикованих ситуаціях, де є шанс досягти серйозного прориву – а неминучі в таких випадках втрати не стануть ні тактичною, ні іміджевою катастрофою”, – стверджує Шінед Бейкер у статті для Business Insider.

Іншими словами, Бейкер має на увазі, що, якби Україна мала більше західної зброї, то втрата цих систем разом з екіпажами не була б такою вже проблемою: військові б легше це перенесли, а громадськість навряд чи б схвилювалася. Про подаровану зброю, надану мільярдну допомогу та десятки тисяч загиблих з початку конфлікту, який давно застиг уздовж практично нерухомої лінії фронту, Бейкер замовчує. По суті, майже через три роки бойових дій, Бейкер каже нам: дайте нам ще трохи, і ми все зробимо. Більше грошей. Більше зброї. Більше за бійню.

Вона відкидає мудрість американського підходу надавати технічно складнішу зброю в менших кількостях і ратує натомість за більшу кількість простої та слабкої техніки, наводячи приклад саме Bradley. ЗСУ використовували ці БМП проти російської піхоти, бункерів та укріплень, бронетранспортерів, безпілотників та танків. Враховуючи розмір українського парку Bradley, машини використовувалися широко та дуже успішно.

Бейкер посилається на “експертів”, які критикують партнерів України за неправильний формат допомоги. Зокрема, пише вона, “зброя нерідко надходить після багатомісячних обговорень (і за цей час Росія встигає підготуватися), у невеликих кількостях та партіями, які не дають Україні ні чіткої картини, ні впевненості у майбутніх постачаннях”. В результаті, робить висновок вона, “ЗСУ позбавлені можливості розробляти довгострокові стратегії”.

Що ж, я хотів би на це заперечити, що якщо ви не в змозі забезпечити себе засобами оборони, не можете належним чином захиститися і не здатні розробляти довгострокові стратегії — незважаючи на багатомільярдну допомогу — то залишається лише найрішучішим чином добиватися миру.

Думка, що достатньо лише поставки зброї, і Україна одразу ринеться в прорив, відіб’є частину території або покращить своє становище на фронті напередодні мирних переговорів, — лише порожні мрії. За останні два з половиною роки бойових дій ніщо не віщує, що Україна суттєво покращить своє становище. Натомість, щоб вимагати більше зброї, розбазарювати кошти та проливати ще більше крові, Київ має домагатися припинення конфлікту.