Кабмін скасує чинні відстрочки від мобілізації: змінено правила бронювання

За період з початку поточного року спостерігається тенденція скорочення обсягів банківських вкладів українців. Це не лише сезонне явище, а й результат монетизації негативних прогнозів щодо ситуації в країні та на фронті. Незважаючи на стабільну та надійну роботу української банківської системи протягом війни, обсяги депозитів у гривні зменшилися, зокрема на понад 3% за січень 2024 року. Ситуація стосовно валютних вкладів також не є сприятливою, хоча темпи зменшення менші. Експерти вказують на те, що така тенденція характерна для першого місяця року, проте за останні роки вона була неспостережною, зокрема у 2022 році перед російським вторгненням. Однак навіть з урахуванням цього факту, обсяги відтоку вкладів цього року є рекордними, що вимагає уважного аналізу та подальших заходів для збереження стабільності в банківській сфері країни.

За аналізом експертів, спостерігається скорочення обсягів банківських вкладів у січні, що пояснюється сезонністю та високими витратами на імпорт, традиційними для цього періоду. Ця тенденція не є новою та спостерігалася раніше. Незважаючи на це, дані Нацбанку за 2023 рік свідчать про зростання гривневих депозитів фізичних осіб, проте у січні 2024 року спостерігається їх зменшення. Економісти вказують на можливі причини такого розвитку подій, включаючи ініціативи уряду та парламенту щодо посилення контролю над рахунками громадян та податкову мобілізацію. Наприклад, новий законопроєкт про мобілізацію може бути однією з причин зменшення депозитів, хоча відразу ж наголошується, що такі норми не будуть підтримані. Варто також зазначити, що зміни до правил зберігання та захисту банківської таємниці можуть спричинити занепокоєння серед громадян щодо приватності та безпеки їхніх фінансових даних.

Запропоновані зміни в оподаткуванні доходів, які можуть стати реальністю, вже впливають на українців, які обмінюють гривні на іноземну валюту. Нові норми можуть змусити багатьох змінити тактику управління фінансами та перевести гроші у валюту для захисту від податкового тиску. Основною причиною зменшення банківських депозитів у січні 2024 року стала купівля готівкової іноземної валюти, що вказує на бажання населення та бізнесу зберегти стабільність своїх фінансів у змінних умовах. Зростання кількості імпортованих товарів також підтверджується, що призводить до збільшення витрат населення та підприємств і вимагає більше коштів. Українці шукають альтернативні шляхи імпорту через проблеми на кордонах, що може призвести до підвищення цін на товари та послуги для кінцевих споживачів. Все це вказує на складні економічні та соціальні виклики, з якими стикається Україна, і на необхідність пошуку ефективних рішень для підтримки стабільності та розвитку.

За результатами опитування, проведеного Центром Разумкова в січні 2024 року, більшість українців – 57%, – характеризували економічну ситуацію в країні як погану, а понад третина вважала матеріальний стан своєї родини таким самим. Кожен десятий респондент відзначав, що зусиллями ледве вдається забезпечити базові потреби. Незважаючи на це, ці показники навіть трохи покращилися у порівнянні з груднем 2023 року і залишаються на рівні, що був до війни. Однак 58% опитаних вважають, що матеріальний стан їхніх родин погіршився від початку російської агресії. У січні 2024 року також помітно зросла кількість тих, хто передбачає ще більше погіршення ситуації в українській економіці – цю думку поділили 33% опитаних, у порівнянні з 23% у минулому році. Кожен четвертий опитаний очікує погіршення для своєї сім'ї. Згідно з даними Світового банку у 2022 році за межею бідності опинилося близько 7 мільйонів українців, а рівень бідності зріс до 24%. Інститут демографії підрахував, що у 2023 році понад 20 мільйонів українців з 30-31 мільйона, що проживають на контрольованій Україною території, живуть у бідності з доходом менше 5000 гривень на місяць.

У результаті проведеного опитування Центру Разумкова у січні 2024 року виявлено, що економічна ситуація в Україні залишається невтішною для значної кількості громадян. Більшість українців вважають її поганою, а третина так само оцінює матеріальний стан своїх сімей. Хоча є деяке поліпшення у порівнянні з попереднім періодом, більшість вважає, що їхні сім'ї зазнали погіршення від початку російської агресії. Крім того, зростає кількість тих, хто передбачає подальше погіршення економічної ситуації в країні. Ці дані свідчать про серйозні виклики, які стоять перед українським суспільством та владою, і потребують комплексних заходів для поліпшення економічної стабільності та підвищення добробуту населення.

Степан Хмара: життя, боротьба та спадок борця за свободу

Українська політична сцена втратила видатну особистість – Степана Хмару, який відомий своєю багатолітньою боротьбою за ідеали і свободу. У віці 87 років він пішов із життя, залишивши позаду слід своєї невтомної діяльності.

Степан Хмара був відомим дисидентом і антикомуністом, який ніколи не втомлювався у своїй опозиційній діяльності. Його політичний шлях пролягав через радянську диктатуру та незалежну Україну, де він продовжував боротьбу за ідеали свободи та демократії.

Він завжди підтримував оптимістичний погляд на життя, не зупиняючись на своїх зусиллях у боротьбі за краще майбутнє України. Хоча він ніколи не бачив реалізації своїх мрій про кращу країну, йому було важливо залишатися активним і допомагати у будівництві демократичного суспільства.

У своїй діяльності він був редактором та видавцем самиздату, а також активним учасником українського дисидентського руху. Його статті та твори розкривали проблеми репресій та порушень прав людини в радянському суспільстві.

Степан Хмара неодноразово потрапляв під прес, був засуджений та перебував у в'язниці через свою політичну діяльність. Проте, навіть під час ув'язнення він не втрачав віру у перемогу ідеалів свободи та гідності.

Його життєва історія стала символом непохитної вольової відваги та принциповості. Степан Хмара залишиться в пам'яті не лише як політичний діяч, а й як символ боротьби за свободу і справедливість.

Символ боротьби та гідності: життєвий шлях Степана Хмари

У 1990-му році він увійшов у парламент та став активним учасником національної революції разом із іншими націонал-патріотами. Його ім'я звучало разом з авторами Декларації про державний суверенітет України та інших законів, спрямованих на конфіскацію майна Компартії та департизацію державних установ.

Степан Хмара завжди підтримував студентські протести та страйки, борючись за права інтелектуальної молоді та відставку уряду. Його активна участь у голодуваннях та протестних акціях була свідченням непохитної віри у перемогу ідеалів свободи та гідності.

Навіть у віці Хмара залишався вірним своїм переконанням і продовжував активну політичну діяльність, не зупиняючись на досягнутому. Він був яскравим прикладом стійкості та відданості ідеалам, за які він боровся.

Степан Хмара був нагороджений найвищими державними нагородами за свою активну участь у національних рухах та революціях. Його внесок у формування сучасної України важко переоцінити, і його ім'я завжди буде пов'язане з боротьбою за свободу та гідність.

Портрет відданого патріота: політична діяльність Степана Хмари

Степан Хмара, який пройшов складний політичний шлях, відзначався рішучістю та послідовністю у захисті національних інтересів. Він активно боровся проти відмови України від ядерного статусу та виступав проти домінування Росії. Степан Хмара вніс важливий внесок у створення Конституції України та боротьбу за суверенітет країни.

Його гостра критика влади, навіть на тлі подій у Криму та на Донбасі, свідчила про його незламну відданість принципам. Він відверто виступав проти російської агресії та закликав до рішучих заходів, включаючи виведення російських військ з українського території.

Степан Хмара не боявся виражати свої погляди навіть у найважчі часи для країни. Його активна участь у протестах та глибоке переконання у необхідності боротьби за справедливість робили його важливою фігурою на політичній арені України.

Степан Хмара залишиться в історії як відданий патріот і гідний захисник національних інтересів, який відстоював свої переконання навіть у найскладніші моменти для країни.

У висновку можна сказати, що Степан Хмара був видатною постаттю української політики, яка відзначалася великим внеском у боротьбу за національні інтереси та захист суверенітету країни. Він виступав проти будь-яких спроб посягання на незалежність України і активно працював над зміцненням державних засад. Степан Хмара залишиться в пам'яті як символ відданості своїм переконанням та великий патріот, який віддавав усі сили заради майбутнього своєї країни.

Зберігання Авдіївки: Сирський готовий піти на будь-які жертви

Утримання міста Авдіївка стає вирішальною проблемою для українських військ, а також для політичного курсу президента Зеленського. Згідно з наявною інформацією, новий головком Сирський взяв на себе зобов'язання перед президентом тримати місто будь-якими засобами, навіть у складних обставинах. Однак, ситуація в Авдіївці надзвичайно складна, і втрата міста може сильно підірвати підтримку Зеленського. Влада знову опиняється в політичному та військовому напруженні, і вирішення цієї проблеми стає важливим завданням для Офісу Президента.

Питання вручення повісток під час мобілізації залишається одним з найбільш чутливих і обговорюваних у суспільстві. Останні офіційні роз’яснення територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки вказують на те, що перелік осіб, уповноважених здійснювати оповіщення військовозобов’язаних, є значно ширшим, ніж багато хто міг би припустити. Згідно з новими роз'ясненнями, повістки під час мобілізації можуть вручати не лише співробітники ТЦК, як це було прийнято вважати раніше.

Відповідна інформація була оприлюднена на офіційних ресурсах центрів комплектування, що підтверджує чинну практику, коли, окрім військових, повноваження вручати повістки можуть мати й інші категорії осіб. Йдеться про представників органів місцевого самоврядування, а також інших державних структур, які залучаються до процесу оповіщення військовозобов'язаних у межах своїх повноважень. Це означає, що громадяни можуть отримати повістки не лише від військових, але й від представників інших органів влади.

Згідно з роз’ясненнями, право вручати повістки мають співробітники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, представники структурних підрозділів районних і міських державних адміністрацій, а також військових адміністрацій. До цього переліку входять посадові особи виконавчих органів сільських, селищних і міських рад, а також районних рад у містах у разі їх створення. Крім того, повістки можуть вручати уповноважені представники підприємств, установ і організацій. Окремо зазначено, що співробітники відповідних підрозділів розвідувальних органів та СБУ мають право здійснювати оповіщення виключно щодо резервістів і військовозобов’язаних, які перебувають у них на військовому обліку.

Юристи наголошують, що ключова функція всіх цих осіб полягає саме в оповіщенні громадян. Вони не наділені повноваженнями перевіряти документи, затримувати осіб або примусово доставляти їх до ТЦК.

Як пояснюють правники, представники органів місцевого самоврядування, житлово-експлуатаційних організацій або підприємств діють виключно в межах отриманого офіційного доручення. Їхнє завдання обмежується врученням повістки як формою повідомлення військовозобов’язаного про необхідність з’явитися до ТЦК.

Процедура виглядає так: територіальний центр комплектування направляє офіційне доручення з вимогою забезпечити оповіщення або явку конкретної особи. Після цього відповідальна особа зобов’язана здійснити спробу вручення повістки за місцем проживання чи роботи.

У разі відмови громадянина прийняти документ або якщо особу не виявили за вказаною адресою, складається відповідний акт. У ньому фіксуються обставини відмови чи відсутності, після чого цей документ передається до ТЦК як підтвердження виконання процедури оповіщення.