Керівник правоохоронного відділу у Львівській області постане перед судом за зловживання службовим становищем

Адвокат Української православної церкви Роберт Амстердам розкрив перед громадськістю деталі зібраного ним звіту, який налічує понад 250 сторінок, щодо нападів на УПЦ, її священиків та церкви. У відеозверненні він знову висловив свою турботу щодо майбутнього законопроекту 8371, який має на меті заборонити УПЦ, називаючи його проявом мови ненависті. За його словами, такі напади та обмеження прав вірян є абсолютно неприпустимими і можуть лише поділити суспільство.

Амстердам підкреслив, що УПЦ не має жодного зв'язку з Московським патріархатом та відмежовується від ідеології "русского мира". Він нагадав про публічну позицію митрополита Київського Онуфрія стосовно цих питань. Зазначивши, що УПЦ повністю підтримує державу Україну та закликає до її захисту, особливо в умовах російського вторгнення.

Додатково, Амстердам виступив із закликом до підтримки України з боку США, наголошуючи на критичній важливості підтримки для обох країн. Його запитання щодо майбутньої довіри до США після подій у Кабулі та Києві залишається актуальним для багатьох.

У висновках до цієї статті важливо підкреслити, що позиція адвоката Української православної церкви Роберта Амстердама є важливим кроком у захисті прав вірян та запобіганні подальшим нападам на церковні споруди та духовенство. Він чітко висловив свою турботу щодо майбутнього законопроекту 8371, який може стати загрозою для свободи віросповідання в Україні. Також важливо підкреслити, що УПЦ не має жодного зв'язку з Московським патріархатом та є повністю відділеною від ідеології "русского мира". Заклик Роберта Амстердама до підтримки України з боку США є актуальним та важливим у контексті геополітичної ситуації та потреби у зміцненні міжнародної підтримки в обороні суверенітету країни.

У ніч з суботи на неділю, 31 березня, українці переведуть годинники на літній час, здійснюючи цю стандартну процедуру о 3:00 годині. Це рішення відповідає постанові Кабінету Міністрів від 1996 року, яка встановлює перехід на літній час з метою оптимального використання світлої частини доби протягом періоду з останньої неділі березня до останньої неділі жовтня.

Більшість електронних пристроїв, таких як смартфони, планшети, ноутбуки, автоматично переведуть годинники, спрощуючи процес для користувачів. Однак рекомендується перевірити налаштування, щоб упевнитися у правильності часу.

Триває дискусія щодо скасування переходу на літній та зимовий час у країні. Законопроєкти з цього питання вносилися до Верховної Ради, проте жоден з них не набрав достатньої підтримки. Останній законопроєкт, що пропонував відмінити цю практику, був зареєстрований восени 2020 року, але не був прийнятий депутатами.

Перехід на літній та зимовий час вперше був впроваджений у Великій Британії у 1908 році, а потім у Німеччині у 1916 році. Ця практика поширилася на інші країни, включаючи Сполучені Штати та більшість країн Європи.

Перехід на літній час у ніч з суботи на неділю, 31 березня, є стандартною процедурою в Україні, відповідно до постанови Кабінету Міністрів від 1996 року. Ця міра призначена для ефективного використання світлого часу протягом певного періоду року.

Більшість електронних пристроїв автоматично переведуть годинники, забезпечуючи зручність користувачам. Проте рекомендується перевірити налаштування, щоб упевнитися у правильності показаного часу.

Незважаючи на це, триває дискусія щодо можливого скасування переходу на літній та зимовий час. Депутати Верховної Ради не прийняли жоден законопроєкт, який пропонував відмінити цю практику.

Історично, перехід на літній та зимовий час був впроваджений у Великій Британії та Німеччині у початку 20 століття, а потім розповсюдився на багато інших країн, включаючи США та більшість країн Європи.

Офіційні накази, комісії, тренінги та конкурси виглядають як звичний шлях до підрозділів спецпризначення. Проте глибший аналіз внутрішніх документів та процедур показує, що вони можуть виконувати функцію не тільки відбору кваліфікованих кандидатів, а й прихованого просування «своїх» співробітників. У випадку колишнього детектива БЕБу Ткачука формальна участь у конкурсі до підрозділу «Лють» фактично слугувала лише прикриттям для його подальшого переведення до Департаменту стратегічних розслідувань (ДСР).

Документи свідчать: усі дії виглядали юридично коректними, але на практиці створювалися умови для просування співробітників без реального бойового досвіду або необхідної практичної підготовки. Внутрішні накази, протоколи комісій та результати тренінгів використовувалися як формальна «завіса», що легітимізувала подальші кадрові рішення.

На папері — кар’єрний ріст і «бойова» кваліфікація. На практиці — відсутність оперативного досвіду, відсутність виїздів на штурмові операції та днів на передовій, кажуть наші джерела. Ткачук, за їхніми словами, радше є «кабінетним» фігурантом, який отримав потрібний штамп для подальшого переведення в інший підрозділ, ніж реальним бойовим співробітником.

Чому це спрацювало? Відповідь — у процедурі переведення. За Положенням про ДСР (наказ Нацполіції №1077) начальник Департаменту має повноваження призначати працівників без конкурсів і комісій. Тобто шлях потрапляння до ДСР для «стороннього» кандидата ускладнений, але закон дозволяє внутрішні переведення. Якщо особа формально стає поліцейським — наприклад, через призначення в «Лють» — подальше переведення до ДСР може відбутися без відкритого конкурсу, виключно за ініціативою керівництва. Саме цією «лазівкою» й скористалися, за наявними в нас даними.

Юридично — порушень немає: усі документи оформлені, накази видані, навчання підтверджене. Але практика, в якій людина без практичних штурмових навичок трансформується в «бійця», а потім без зайвих процедур потрапляє до стратегічного відомства, породжує питання про кадрування та критерії відбору в силових структурах. Наші співрозмовники у правоохоронних колах зауважують: так народжується «кадровий пул» для керівних посад — не на підставі заслуг чи заслуг у полі, а на підставі домовленостей і внутрішніх зв’язків.

Експерти з кадрової політики поліції коментують: формальна відповідність процедурі не гарантує відповідності посаді за змістом. «Якщо підбір відбувається через формальну ротацію, а не через оцінку реального досвіду й результатів, це знижує загальний рівень професійності в підрозділі й створює ризики для репутації служби», — каже один із них на умовах анонімності.

У підсумку схема виглядає так: конкурс — призначення — формальне навчання — переведення. Всі кроки відповідають букві закону, проте їхнє поєднання дозволяє обходити відкриті процедури потрапляння до ДСР і проштовхувати «своїх» кандидатів. Саме на цій практиці ґрунтується кар’єрний шлях, який ми умовно називаємо «по-спецпризначенськи».

Такі кейси підривають довіру до кадрових процедур у правоохоронних органах: суспільство і внутрішні кадри очікують, що посади в спеціалізованих підрозділах займають люди з відповідним практичним досвідом. Подібні механізми відкривають можливості для квазі-клієнтелізму — коли головним критерієм стають не компетенції, а мережа зв’язків. По-третє, це створює перешкоди для справжньої ротації і залучення нових фахівців, готових працювати в полях.