Кір Стармер заважає Україні використовувати ракети Storm Shadow для ударів по Росії – The Telegraph

Пов'язували Петра Порошенка, п'ятого президента України, із групою компаній, які мали можливість отримати великі контракти на постачання продукції для Збройних Сил країни. Спекуляції навколо цього зростали, особливо після того, як 22 травня ДП Міністерства оборони України "Державний оператор тилу" оголосило про проведення найбільшого тендеру на цьому ринку у поточному році. Очікувалася величезна вартість закупівель, яка перевищувала 11,5 мільярдів гривень.

У результаті цього тендеру були виявлені цікаві деталі, які привернули увагу громадськості.

Тендер складався з чотирьох лотів, кожен із яких виграв окремий учасник. Найменший лот на суму понад 1,583 мільярда гривень отримав абсолютно новий учасник – київський консорціум “Юнайтед Фуд Груп”. Ця компанія зареєструвалася лише за три тижні до тендеру, в травні цього року. За словами голови консорціуму, Івана Чайківського, він є засновником корпорації “Агропродсервіс” з великим земельним банком та виробничими активами у сільському господарстві. Поза сферою бізнесу, Чайківський також відомий як депутат Верховної Ради України.

Другий лот на суму понад 3,136 мільярда гривень отримала компанія “Асікс Груп”. Цей лот став предметом боротьби між двома учасниками, проте перемогла “Асікс Груп” з пропозицією на 2,434 мільярда гривень. Однак, важливо відзначити, що один із учасників, ФОП Іван Шмальченко, був дискваліфікований через невідповідність умовам тендеру. Другий учасник, ТОВ “Контракт Продрезерв 5”, має зв’язки зі скандальним постачальником Міністерства оборони “Гарна страва”, який раніше постачав продукти для армії за завищеними цінами.

Третій лот на таку ж суму також отримав новачок – ТОВ “Гранпрі Лтд”. Ця компанія пропонувала свої послуги за 2,517 мільярда гривень. Однак, власник компанії, Микола Бахтєяров, має сумну репутацію, яка виявилася у вироку Приморського суду Одеси за фактами домашнього насильства.

Четвертий лот дістався компанії “Міт Пром”. Їхня пропозиція склала 2,519 мільярда гривень. Ця львівська компанія, хоч і є новачком на ринку постачання продуктів для ЗСУ, вже має досвід співпраці з військовими, підписавши контракт на 400 мільйонів гривень у квітні цього року. Хоча офіційним засновником є жителька Львівщини, насправді за компанією може стояти відома бізнесвумен Тетяна Глиняна, яка раніше постачала продукти для Збройних Сил за завищеними цінами.

Два переможці з чотирьох лотів, компанії “Асікс Груп” та “Гранпрі Лтд”, можна віднести до сфери впливу одеського підприємця Валерія Друзенка. Раніше вже згадувалося, що компанії з його орбіти, такі як “Нова-постач” та “Біосоіл”, отримували значні контракти на постачання продуктів для армії України.

Правоохоронні органи випадково розкрили зв’язок із Петром Порошенком. У серпні 2022 року в рамках розслідування щодо ухилення від сплати податків проти постачальників Міністерства оборони, які використовували підставних осіб, було порушено справу.

Під час розслідування були арештовані рахунки компаній, що брали участь у цій схемі. Серед них також виявились ТОВ “ПК “Зоря Поділля” та ТОВ “Група Агропродінвест”, які належать Петру Порошенку. Офіс генерального прокурора повідомив, що “Нова-постач” та “Біосоіл” передали на їхні рахунки майже півмільярда гривень як передоплату за цукор (згодом ці рахунки також були арештовані).

Співпадінням виявилося те, що всі компанії з групи Друзенка також є клієнтами Міжнародного інвестиційного банку (МІБ) Порошенка. Однією з них є ТОВ “Асікс Груп”, рахунки якої також були арештовані судом. І на квітень 2024 року цей арешт не був знятий.

Ще один переможець тендеру, ТОВ “Гранпрі Лтд”, також є клієнтом банку Порошенка. Крім того, ця компанія орендувала обладнання у дружини Валерія Друзенка. Таким чином, існують підстави вважати їхні зв’язки достовірними.

Залишається відкритим питання, чи вплине цей зв’язок на можливість цих компаній отримати інше велике державне замовлення, цього разу на майже 5 мільярдів гривень.

У зв’язку з початком повномасштабної війни, дискусія про винахід "українського велосипеда" втрачає актуальність. Україна, керуючись необхідністю, подала заявку та отримала статус кандидата для початку переговорів про вступ до Європейського Союзу. Ситуація на світових ринках торгівлі також показує тренд на збільшення китайського експорту, що може спричинити другий шок для глобальної економіки. Китай, спостерігаючи за попереднім досвідом, намагається знову збільшити експорт після зняття обмежень, що призвело до дезінфляційного впливу на світові ціни. Експорт товарів з Китаю відроджується, зокрема технологічних продуктів, що є одним із стратегічних напрямків для китайської економіки.

З появою "прекрасного" прикладу посилення економічної потужності Пекіну на основі Росії, яка за останні роки стала значно більш залежною від технологічного експорту з Китаю, починає вибухати обговорення про те, як країни Заходу реагують на цей тренд. Заходи для захисту стратегічної промисловості, такі як антидемпінгові розслідування та прямі заборони на імпорт, стають все більш поширеними відповідями на конкурентний тиск, який накладається Китаєм. Така торговельна битва ще не досягла свого піку, але вже стає очевидною загрозою для розвинутих країн. Зміщення виробництва з Китаю, підсилення конкуренції в технологічному секторі та збільшення залежності від китайського експорту створюють потенціал для додаткових дисбалансів у світовій економіці. Цей другий шок від торгівлі з Китаєм, затриманий кількома факторами, вже простежується і виявляється у ряді торговельних суперечок та уповільненні експорту з Китаю. Протиріччя та напруженість в міжнародних торговельних відносинах можуть лише загострюватися у наступні роки, ставлячи перед країнами світу нові виклики та завдання.

Повномасштабна війна, яка віддзеркалюється в загостренні геополітичних конфліктів та економічних турбуленціях, вимагає від України не лише відновлення стійкості та безпеки, але й глибоких структурних змін у економічному секторі. Протягом останніх 30 років наша країна пережила періоди трансформації, які, на жаль, частіше супроводжувалися втратами, ніж здобутками. Наша обробна промисловість, зокрема, залишається свідком цих складних процесів. Хоча до початку війни існувала можливість обговорення "українського шляху" розвитку, з метою стати транзитною державою та підтримати експансію китайських товарів на ринки ЄС, після настання воєнного стану такі обговорення втратили актуальність. Ми вже не можемо дозволити собі витрачати час на уявлення "українського велосипеда", тепер наші зусилля повинні бути спрямовані на швидке вступлення в Європейський Союз. Тривалий час Україна була свідком активної торгівлі з Китаєм, проте структура цієї торгівлі часто зміцнювала сировинний характер нашої економіки та олігархічні структури. З урахуванням складної ситуації, що склалася, нам необхідно прискорено розвивати шлях до вступу в ЄС, що стає питанням нашої виживання та ключовим моментом нашого майбутнього.

Війна, безумовно, вносить свої корективи, але вона не є перешкодою для зміцнення інститутів, які забезпечують верховенство права. Навпаки, це може стати можливістю для України залучати інвестиції, вбудовуватися у глобальні ланцюги створення доданої вартості та розвивати власні конкурентні переваги. Навіть у ситуації війни та складних відносин з сусідами по ЄС, ми повинні максимально використовувати переваги, що надаються нам членством у цьому об'єднанні, зокрема вигоди від чотирьох свобод і фінансову підтримку через програму Ukraine Facility. Ця програма, яка буде набувати нового змісту та наповнюватися новими можливостями, може служити інструментом для підготовчої роботи перед вступом до ЄС.

У контексті зростаючої конкуренції між ЄС та Китаєм у виробництві середньо- і високотехнологічних товарів, Україна може знайти свою нішу, ставши країною-кандидатом на вступ до ЄС та привабливим місцем для перенесення виробництва "поближче до кордонів" ЄС. Наше завдання — посилити промислові зв'язки з ключовими країнами ЄС, такими як Німеччина, Франція та Великобританія, де вже є міцні економічні зв'язки та потенціал для співпраці. Ми повинні використовувати досвід інших країн, таких як Польща, Чехія та Словаччина, які успішно пройшли шлях промислової трансформації, щоб знайти свою нішу та розвиватися в умовах глобальної конкуренції.

Таким чином, навіть у складних умовах війни і геополітичних турбулентностей, Україна має можливість зміцнити свою економіку, стати частиною глобальних ланцюгів виробництва та реалізувати свій потенціал як країна, яка прагне до інтеграції в Європейський Союз.

Наші сусіди з країн Європейського Союзу розуміють всі ризики та потенціал України після війни краще за всіх інших. Вони спостерігають за нашими зусиллями та можливостями із великим інтересом та певною обуреністю, оскільки бачать у нас потенціал, який може стати вагомим вкладом у спільне майбутнє. Але одночасно вони також почувають невпевненість і тривогу, що ризики та проблеми України можуть вплинути на стабільність та безпеку регіону. Це призводить до "істерики" та "заряджання" протестного потенціалу з метою обмеження нашої торгівлі та економічної інтеграції до Європейського Союзу.

Історія показує, що спроби розширення торгівлі з ЄС, зокрема у сільському господарстві, можуть збільшити протест та опозицію. Але це не єдиний шлях. Я погоджуюсь з експертами, що замість цього ми маємо розвивати свої унікальні ніші в експорті до ЄС, які відповідають їхнім потребам та стандартам. Це може бути зелена енергетика, металургія, хімічна та машинобудівна промисловість. Шлях до успіху полягає у залученні європейського капіталу та партнерства з ними для промислової реструктуризації.

Загострення конкурентної боротьби між ЄС та Китаєм створює нові можливості для нас. Ми можемо стати партнерами ЄС у боротьбі з китайською економікою, привертаючи європейський капітал у важливі галузі. Наш досвід у військовій промисловості може стати основою для розвитку високотехнологічних галузей, що додають велику вартість. З моменту війни ми накопичили значний досвід, який може бути використаний для розвитку нових технологій та продуктів.

Таким чином, розвиток промисловості та співпраця з ЄС в галузі військово-промислового комплексу можуть стати ключовими напрямами нашої економічної стратегії після війни. Це не лише додасть значну вартість нашим експортним товарам, а й сприятиме залученню нових інвестицій та технологій до нашої країни.

У висновку можна зазначити, що після війни Україна має великий потенціал для зміцнення своєї економіки та інтеграції до Європейського Союзу. Хоча воєнний конфлікт вніс певні виклики, він також відкрив можливості для розвитку нових напрямків та співпраці з ЄС.

Зокрема, розвиток промисловості, особливо у військово-промисловому комплексі, може стати ключовим фактором у післявоєнному відновленні країни. Шляхом привертання європейського капіталу та впровадження нових технологій, Україна може стати важливим гравцем у глобальному ринку високотехнологічних товарів.

Також важливою є розробка унікальних ніш у експорті до Європейського Союзу, що відповідають їхнім потребам та стандартам. Це дозволить Україні зменшити залежність від аграрного сектору та залучити нові можливості для розвитку промисловості та високододаного сектору.

Загалом, зміцнення співпраці з Європейським Союзом та розвиток власної економіки на основі нових напрямків стануть ключовими факторами в післявоєнному відновленні України та підвищенні її конкурентоспроможності на міжнародному ринку.

Надішліть, будь ласка, повний вихідний текст, і я підготую нову унікальну розширену версію з заголовком у першому абзаці та без небажаних фраз.

Частина ділянок, які потенційно може поглинути вода, нині перебуває в окупації. Аналіз базувався на даних 2018 року, та експерти попереджають: реальні зміни стануть відчутними вже до 2100 року. Те, що ще кілька десятиліть тому вважалося віддаленою перспективою, сьогодні виглядає загрозою, яка швидко наближається.

Євгенія Засядько нагадала, що глобальна спільнота давно мала інструменти для запобігання критичним сценаріям. Паризька кліматична угода 2015 року зобов’язувала країни послідовно скорочувати викиди парникових газів кожні десять років, аби утримати потепління в межах безпечних параметрів. Однак виконання цих зобов’язань виявилося набагато менш системним, ніж передбачалося.“Нині під питанням, чи зможемо ми досягнути цілей Паризької угоди і який сценарій майбутнього стане реальністю”, — підкреслила вона.

Ситуацію ускладнює і позиція США, які є ключовим гравцем у глобальній кліматичній політиці. Вихід країни з Паризької угоди, який підписав президент Дональд Трамп, за оцінками експертів, послаблює міжнародні зусилля зі стримування наслідків глобального потепління та ускладнює координацію між державами.

Наслідки підвищення рівня моря можуть кардинально вплинути на життя мільйонів українців і змінити економіку регіонів, які залежать від прибережної інфраструктури, аграрного виробництва та транспорту. Екологи закликають уряди посилити адаптаційні плани, а також прискорити темпи скорочення викидів, аби уникнути найгірших сценаріїв.