КМДА звільнила керівника департаменту довкілля

Цей тиждень обіцяє стати переломним для складу Кабінету Міністрів України, оскільки очікується низка нових призначень на важливі посади. Особливою увагою відзначаються ключові міністерства інфраструктури та регіональної політики. Після інтенсивних дискусій та аналізу кандидатів, очікується, що ці призначення принесуть нові ідеї та стратегії для подальшого розвитку країни. Зміни у складі уряду сприятимуть зміцненню та модернізації інфраструктурних проектів, а також підтримці ефективної регіональної політики, спрямованої на забезпечення розвитку всіх регіонів країни. Враховуючи важливість цих секторів для економічного зростання та підвищення якості життя громадян, нові лідери мають перед собою величезну відповідальність та можливості для реалізації стратегічних реформ і досягнення нових висот у сфері розвитку країни.

На посаду глави новоствореного Міністерства регіональної політики може бути призначений заступник голови Офісу президента Олексій Кулеба. На його місце в Офісі президента може призначити нинішнього голову Закарпатської обласної адміністрації Віктора Микиту. Також розглядається можливість надання Олексію Кулебі статусу віце-прем’єра.

На посаду глави Міністерства інфраструктури фаворитом вважається голова правління “Нафтогазу України” Олексій Чернишов, який, очевидно, також отримає статус віце-прем’єра.

Варто зазначити, що раніше розглядалася можливість переведення керівника Міністерства стратегічних галузей та промисловості Олександра Камишина на посаду глави Міністерства інфраструктури, але від цього варіанту відмовилися.

Деякі джерела вказують, що розглядання кандидатур на вакантні посади у Кабінеті міністрів, зокрема віце-прем’єра з питань відновлення, має стратегічне значення перед проведенням Конференції з питань відновлення України, запланованої на 11-12 червня у Берліні. Ймовірно, призначення можуть відбутися вже з 4 по 6 червня.

Остаточне рішення з усіх кадрових питань планується прийняти сьогодні ввечері на нараді керівництва парламенту, “Слуги народу” та президента.

У палких дебатах правосуддя та недоумливі коментарі стало відомо, що ВАКС випустив Олександра Лієва, колишнього експосадовця Міноборони, під особисте зобов'язання. Звинувачення Лієва у змові з військовими контракторами для незаконного збагачення майже на півтора мільярда гривень викликало невпевненість у судовій системі. Адвокат Назар Кульчицький відзначив, що суд не зміг визначити об’єктивні докази Лієвого винуватості, що призвело до його звільнення. Однак усе це відбувалося за відсутності прокурора, який із загадкових причин не з’явився на засідання. Справу повернули у Національну поліцію, а НАБУ та САП не змогли представити достатніх доказів для продовження переслідування.

Адвокат поділився, що Лієва взяли під варту ще у лютому, але через місяць його відпустили під особисте зобов'язання. Термін тримання під вартою вичерпався, і він залишився без запобіжного заходу. ВАКС у своїй наступній сесії розглянув клопотання про зміну запобіжного заходу, але відмовився його розглядати за згодою обвинувачення.

Це рішення породжує велике запитання щодо ефективності судової системи і впевненості в правовій безпеці громадян.

У світлі подій, що відбулися у судовій системі щодо справи експосадовця Міноборони Олександра Лієва, виникає безліч запитань стосовно ефективності правосуддя та його здатності забезпечити правову безпеку громадян. Рішення суду про випуск Лієва під особисте зобов'язання відбулося в умовах відсутності прокурора на засіданні, що підносить питання про об'єктивність судового процесу. Нагадаємо, що НАБУ та САП не змогли представити достатніх доказів для продовження переслідування у справі. Такі обставини викликають серйозні сумніви у громадськості щодо прозорості та справедливості правосуддя в Україні.

Ця тема була піднята депутатом від Консервативної партії Джеймсом Картліджем, що свідчить про її актуальність та важливість для британських політиків. Обговорення такого питання на рівні парламенту підкреслює відкритість та прозорість процесу прийняття рішень у Великій Британії, особливо коли йдеться про питання міжнародної безпеки.

Серед таких компаній – мережа мікрокредитних організацій, зокрема «Просто Позика», яка надає кредити від 2 до 50 тисяч гривень з відсотковими ставками, що досягають астрономічних 1 597 820,85% річних. Її власником є Андрій Манучаров, який володіє 90% компанії, тоді як 10% належать Євгенію Слюсарю.

Журналісти “Схем” виявили, що “Просто Позика” має підозрілі зв’язки. Зокрема, Андрій Манучаров, який був на державній службі в Україні до 2014 року, отримав російський паспорт після анексії Криму. Незважаючи на те, що компанія формально зареєстрована як українська і її власники стверджують про відсутність зв’язків з Росією, факти свідчать про зворотнє.

Наразі Манучаров проживає в Туреччині, а його мікрокредитний бізнес продовжує працювати в Україні.

Що особливо тривожить, так це зв’язки Манучарова з його сином Іваном Манучаровим, який є депутатом від партії «Єдина Росія» в окупованому Криму. Іван Манучаров активно підтримує агресивну політику Росії та створив телеграм-канал “Манучаров Крым Z”, де відзначає підтримку російських військових і пропагує акції на користь армії РФ. Це підкреслює можливу загрозу, яку становлять не тільки самі мікрокредитні установи, а й їхні власники, чий вплив може поширюватися на території України.

Компанія «Просто Позика» активно працює по всій Україні, маючи понад 30 філій, та запевняє, що не має зв’язків з Росією, хоча офіційні документи свідчать про російське громадянство основного власника. Далі більше – виявляється, що Андрій Манучаров контролює бізнес через довірену особу, що викликає додаткові питання щодо прозорості його діяльності.

У травні 2022 року Національний банк України заборонив громадянам Росії управляти небанківськими фінансовими установами. Однак, попри цю заборону, “Просто Позика” і подібні компанії продовжують працювати, порушуючи правила і потенційно загрожуючи безпеці країни. Національний банк України підтвердив, що наразі в них немає інформації про те, що власники “Просто Позика” мають російське громадянство, але зазначили, що подадуть запити до Служби безпеки України для подальшого розслідування.

Окрім фінансових ризиків, які несе високий рівень процентних ставок, є і серйозна загроза для національної безпеки. Люди, які перебувають у борговій залежності, стають легкою мішенню для вербувальників і можуть бути втягнуті в небезпечні і незаконні дії.

В Україні є й інші мікрокредитні компанії, які можуть мати подібні проблеми. Важливо бути уважними до умов кредитування та перевіряти інформацію про компанії, з якими ви маєте справу, щоб уникнути непередбачуваних ризиків.

В Україні помітно збільшується кількість випадків, коли пенсійні виплати тимчасово призупиняються або навіть припиняються повністю. За словами юриста Михайла Вулаха, ситуація ускладнюється тим, що підстави для таких рішень нерідко мають формальний характер або виникають через технічні збої та непослідовність норм законодавства. Видання «На пенсії» зазначає, що чимало таких рішень Пенсійного фонду виявляються неправомірними, але люди похилого віку рідко їх оскаржують — передусім через нестачу інформації, страх перед складною процедурою та недовіру до державних інституцій.

Юрист наголошує, що значна частина зупинок виплат здійснюється автоматично, без урахування індивідуальних обставин. Одним із найпоширеніших приводів є відсутність руху коштів на пенсійному рахунку протягом шести місяців. Така ситуація може виникнути не через провину пенсіонера, а через технічні помилки, проблеми з банком або тимчасову неможливість отримати кошти — наприклад, у разі вимушеного переїзду чи перебування в зоні бойових дій.

У таких випадках пенсію спочатку зупиняють. Якщо людина протягом тривалого часу не надає оновлені документи, ПФУ може припинити виплати повністю. Водночас юридична практика показує, що відновити нарахування та повернути заборгованість усе ж можливо.

Якщо недоотримані кошти виникли з вини самого пенсіонера — наприклад, через пропущені строки подання довідок, — держава поверне лише суму за останні три роки. Але у випадку помилки Пенсійного фонду або незаконної відмови у виплатах суди нерідко зобов’язують компенсувати всю суму, навіть якщо йдеться про період у сім-десять років і більше.

Проблемою стає й реальне зменшення купівельної спроможності пенсій. У 2025 році індексація склала 11,5%, тоді як ціни на окремі продукти та послуги зросли у рази швидше. За даними аналітиків, овочі подорожчали на 48%, масло — на 34%, комунальні послуги — на 19%. Це означає, що навіть своєчасно нарахована пенсія покриває менше базових витрат, ніж раніше.

Окрема категорія проблем пов’язана з неможливістю оформити пенсію через нові вимоги до страхового стажу. Навіть ті українці, які працювали десятки років, можуть не отримати виплату у 60 років, якщо не набрали необхідної кількості застрахованих років, а отже змушені або працювати довше, або чекати досягнення пізнішого пенсійного віку.

Юристи радять пенсіонерам та людям, які наближаються до пенсії, регулярно перевіряти дані у своєму кабінеті на порталі ПФУ, здійснювати хоча б мінімальні операції з пенсійного рахунку раз на кілька місяців, зберігати копії всіх довідок і вимагати письмових пояснень у разі суперечок з Пенсійним фондом.

За словами Михайла Вулаха, розуміння своїх прав та своєчасні дії нерідко дозволяють повернути незаконно невиплачені гроші. Суди у більшості випадків стають на бік пенсіонерів, якщо доводиться помилка або безпідставна відмова з боку державних органів.

Відомо, що Вищий антикорупційний суд вирішив питання щодо екс-посадовця Міноборони Олександра Лієва, якого підозрювали у причетності до схеми з махінаціями під час закупівлі боєприпасів для Збройних Сил України на суму майже півтора мільярда гривень. За словами адвоката Назара Кульчицького, суд вирішив змінити запобіжний захід Лієву з утримання під вартою на особисте зобов'язання. Він був направлений в СІЗО, проте не залишився там довго, оскільки термін тримання під вартою закінчився 8 квітня, і він був відпущений додому ще 9 квітня. На жаль, Лієв не повернувся до в'язниці, коли ВАКС скасував рішення щодо його звільнення, і тепер він залишився без запобіжного заходу. Суддя Ярослав Шкодін зазначив, що САП не зміг знайти достатні докази для підтвердження підозри про розкрадання, що послужило підставою для рішення суду. Таким чином, поки що питання щодо вини Лієва залишається відкритим, а судді вирішили не розглядати клопотання про зміну запобіжного заходу за згодою обвинувачення.

У вищезгаданій статті розкривається складна ситуація щодо екс-посадовця Міноборони Олександра Лієва, якого підозрювали у зловживанні владою та причетності до махінацій з бюджетними коштами на закупівлю боєприпасів для Збройних Сил України. Незважаючи на підозри та аргументи прокуратури, суд не підтримав клопотання щодо тримання Лієва під вартою та вирішив відпустити його під особисте зобов'язання. Проте після скасування рішення щодо звільнення Лієва з СІЗО, він не повернувся, а таким чином залишився без запобіжного заходу. Вирішення суду залежить від достатнього обґрунтування обвинувачення, а також від наявності доказів щодо злочину, тож подальші кроки у цій справі можуть бути визначені результатами подальшого розслідування.