Колишній стиліст дружини Медведчука Марченко згадав приниження та істерики

Тема можливого розміщення британських військових підрозділів на території України знову активно обговорюється у західних політичних колах на тлі розмов про майбутню мирну угоду та механізми гарантування безпеки. Лондон у координації з Парижем і Вашингтоном аналізує різні формати міжнародної присутності, які могли б сприяти дотриманню потенційного перемир’я, водночас не перетворюючи ситуацію на пряме військове протистояння з Російською Федерацією.

Ключовим елементом цих дискусій є пошук балансу між стримуванням і обережністю. Західні союзники прагнуть створити систему безпеки, яка б унеможливила відновлення активних бойових дій, але не спровокувала неконтрольовану ескалацію. Саме тому розглядаються варіанти обмеженої військової присутності, консультативних місій або багатонаціональних контингентів із чітко визначеним мандатом.

Втім, нинішній контекст значно складніший. Україна не є нейтральною територією, а Росія вже веде проти неї повномасштабну війну, що радикально змінює логіку будь-якої міжнародної військової присутності.

За оцінками західних експертів, мова не йде про класичну модель миротворчих місій під егідою ООН. Розглядається концепція так званих «сил стримування» — європейських підрозділів, чия присутність автоматично означатиме, що будь-яка атака Росії створює ризик прямого конфлікту із Заходом. Ключовий сигнал у такій моделі — готовність до реального бою, а не символічна присутність.

Однією з головних дилем залишається питання правил застосування сили. Колишні командири миротворчих місій наголошують: нечіткий мандат може бути смертельно небезпечним для військових. Досвід Руанді та Сребрениці показав, що розмиті повноваження й відсутність політичної рішучості призводять до катастроф. У випадку України принципове питання звучить так: чи матимуть західні солдати право вступати в бій у разі порушення угоди Росією, навіть якщо атака не буде спрямована безпосередньо проти них.

Окрема проблема — нестача ресурсів. Для постійної присутності приблизно 15 тисяч військових на місці з урахуванням ротацій потрібно щонайменше утричі більше особового складу. Європейські армії, зокрема британська й французька, не мають достатніх резервів, щоб самостійно забезпечити таку місію. Саме тому попередні спроби створити повноцінну франко-британську коаліцію цього року фактично зайшли в глухий кут.

Без участі США система стримування виглядає неповною. Одним із компромісних варіантів, які обговорюються, є розміщення американських авіаційних і ракетних сил у країнах, що межують з Україною. Така модель передбачає обмежену присутність європейських сухопутних військ безпосередньо в Україні, але потужну повітряну й морську підтримку з боку США поблизу зони конфлікту.

Колишні міжнародні спостерігачі застерігають: головний урок Мінських угод полягає в тому, що сам факт моніторингу без механізму покарання за порушення не працює. Документування інцидентів без подальших дій лише створює ілюзію миру, яка зрештою руйнується.

Фактично Захід розглядає модель, яку військові описують як «розтяжку»: невеликий контингент робить будь-яку атаку надто ризикованою для противника, адже вона неминуче тягне за собою ескалацію. Водночас така стратегія робить самих військових заручниками політичних рішень і вимагає максимальної ясності щодо цілей, повноважень і меж застосування сили.

Українська економіка в 2024 році стикається зі складнощами, пов'язаними з нестачею фінансування для важливої сфери — Збройних Сил України (ЗСУ). Голова податкового комітету Верховної Ради, Данило Гетьманцев, повідомив про дефіцит у бюджеті, який становить щонайменше 300 мільярдів гривень. Ця ситуація вимагає негайних заходів для забезпечення адекватного фінансування оборонних потреб країни.

Необхідно вжити ефективних заходів для поповнення бюджетних ресурсів, щоб забезпечити військову безпеку та суверенітет України. Розглядаються різноманітні стратегії, включаючи оптимізацію податкових процедур, залучення інвестицій та перегляд бюджетних призначень.

Крім того, важливо активізувати зусилля у боротьбі з корупцією та ефективно використовувати наявні ресурси для підтримки оборонної сфери. Забезпечення безпеки країни є пріоритетом, тому необхідно вжити всіх можливих заходів для збільшення обсягів фінансування Збройних Сил та забезпечення їхньої бойової готовності.

Урядові та парламенту потрібно спільно працювати над прийняттям та реалізацією ефективних стратегій, щоб впоратися з фінансовими викликами та забезпечити національну безпеку України.

«Яким чином можна зібрати такі гроші? Знову почекаємо пропозиції від КМ. Але так, їх неможливо забезпечити, минаючи основні податки. Тому зміни стосуватимуться бюджетоутворюючих прямих і непрямих податків, зокрема ПДВ, ВЗ і акцизів”, – пише Гетманцев.

Він визнає, що це погано для економіки, але «в альтернативі майно або життя ми однозначно вибираємо – життя», заявляє депутат.

За даними ЗМІ, законопроєкт про підвищення ПДВ і військового збору може бути проголосований у Раді вже цього літа.

Верховна Рада України зробила значний крок у напрямку вдосконалення військового законодавства, ухваливши в першому читанні законопроєкт, який стосується питань самовільного залишення військових частин та дезертирства в умовах дії воєнного стану. Цей документ спрямований на внесення змін до чинного законодавства з метою пом'якшення наслідків для військовослужбовців, які приймають рішення повернутися до виконання своїх обов'язків.

“Військових було банально використано через особисте бажання президента незаконно заволодіти акціями та контролем над “Укрнафтою” та “Укртатнафтою”. Під час своєї промови в Верховній Раді, присвяченій Плану стійкості, Зеленський ствердно та недвозначно заявив, що “Укрнафта” пройшла процедуру націоналізації, хоча офіційні документи говорять про інше. За документами акції були “тимчасово відчужені” військовими на час воєнного стану”, – заявив бізнесмен.

Він зазначив, що націоналізація за Конституцією можлива, але виключно як виняток – з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Крім того, Закон “Про режим іноземного інвестування” передбачає, що іноземні інвестиції в Україні не підлягають націоналізації. Згідно з ним, державні органи не мають права реквізувати іноземні інвестиції, за винятком випадків здійснення рятівних заходів у разі стихійного лиха, аварій, епідемій.

“Тобто про жодну націоналізацію акцій Укрнафти, що належали іноземним юридичним та фізичним особам, в тому числі під час війни, за законом взагалі розмову не можна вести. Але у своєму виступі президент проговорився – видав, як то кажуть, “за Фрейдом” – істині мотиви того, що відбулося, визнавши, що у випадку з акціонерами “Укрнафти” та “Укртатнафти” влада дійсно вчинила спробу здійснити незаконну націоналізацію, прикрившись потребами військових та наявністю воєнного стану, – зазначив Коломойський.

Та наголосив, що Офіс президента використав військових для досягнення своєї мети – рейдерського захоплення контролю над Укрнафтою та Укртатнафтою.

“Ви не знайдете жодного пояснення дій військових або претензії військових до Укрнафти або Укртатнафти станом на 06.11.2022 року, висловлених самими військовими. Натомість вже після захоплення контролю над “Укрнафтою” та “Укртатнафтою” в листопаді 2022 року, намагаючись пояснити рішення військових, на той час заступник керівника Офісу Президента Ростислав Шурма відверто збрехав, що причиною подібного рішення стала відмова Укрнафти постачати пальне українській армії”, – розповів бізнесмен.

Та додав, що влітку 2022 року у своєму повідомленні НАБУ детально розкрив обставини за яких отримав від Шурми пропозицію “добровільної” відмови від акцій Укрнафти та Укртатнафти.

“Зі слів Шурми це виглядало як пропозиція від президента та керівника Офісу Андрія Єрмака, від якої я нібито не міг відмовитися: акції “Укрнафти” та “Укртатнафти” в обмін на мирові угоди в судових справах за позовами ПриватБанку до мене, включно із тими справами, що розглядаються в міжнародних судах”, – розповів Коломойський.

Бізнесмен наголосив, що на початку цих перемовин його громадянство України стало предметом цього шантажу, а після отримання відмови добровільно передати акції, президент таємно позбавив Коломойського громадянства.

“Після цього в мене також відібрали акції Укрнафти та Укртатнафти, а мене запроторили за ґрати, аби обмежити мені можливість оскаржувати відібрання активів”, – додав він.

Також бізнесмен зазначив, що одразу після переходу акцій у власність Міноборони і призначення Корецького, “Укрнафта” без проведення конкурсу підписала контракт з юридичною компанією Резнікова “Астерс” майже на 120 мільйонів гривень.

Нагадаємо, Верховний Суд поставив крапку у справі про оскарження націоналізації ПриватБанку: банк не повернуть Коломойському.