Колишньому топменеджеру Нафтогазу повідомили про підозру у збитках на 26 млн грн

У нещодавньому інтерв'ю виданню Forbes Ukraine, Голова Національного банку України Андрій Пишний наголосив на ключовій ролі валютного курсу як інструменту економічної стабілізації. Він підкреслив, що відповідальність за підтримку стабільності курсу, а також цінової та фінансової стабільності, покладено на НБУ відповідно до Конституції України.

УКРАЇНА: МІЖ ЮПІТЕРАМИ ТА БИКАМИ

Епоха правил добігає кінця. Правила завжди тримаються або на балансі сил потужних гравців, або на домінуванні когось одного, хто ці правила встановлює та забезпечує їхнє виконання. Перша модель підтримання світового правопорядку (доволі несправедливого, але реального) канула в Лету із завершенням холодної війни. Друга — завершується на наших очах через піднесення автократій на чолі з Китаєм та втоми США одноосібно нести тягар світового лідерства.

Трагедія України в тому, що вона апелює до правил (міжнародне право, статут ООН тощо), тоді як правила більше не працюють. Доки у світі був один Юпітер і сотні биків, головне правило полягало в тому, що бики мають діяти за правилами і тільки Юпітер має право на винятки з правил (на кшталт несанкціонованих РБ ООН бомбардувань Сербії 1999 року чи вторгнення до Іраку 2003 року). Відоме латинське прислів’я Quod licet Iovi, non licet bovi чудово працювало доти, доки деякі бики не відчули себе Юпітерами, а справжній Юпітер, втомлений від нескінченних війн і внутрішніх негараздів, не зміг (чи не схотів) їх поставити на місце.

І якщо справжній Юпітер порушував правила, коли вони здавалися йому не надто справедливими, то бики, що намислили себе Юпітерами, порушують правила насамперед для того, щоб довести, що вони більше не бики — віднині Юпітеру доведеться з ними домовлятись. Якщо комусь здається, що для Путіна знищення України — самоцінна мета, дозволю не погодитись. Упокорення України для кремлівського упиря — засіб доведення Заходу (і насамперед США), що Росія більше не гратиме за правилами — вона їх встановлюватиме за столом перемовин, як це було у Ялті майже 80 років тому, чи як fait accompl, за правом сильного.

І не факт, що Захід згодом не пристане на російську пропозицію. Принаймні поки що він не готовий ані воювати на боці України, ані забезпечити вирішальний перелом у війні на користь України. Не може чи не хоче, я напевно не знаю. Швидше за все, друге. А якщо не хоче, то чому б одної недоброї для України миті йому не визнати, що з Росією треба домовлятися про новий світоустрій, бо старий вона знищила, а Захід виявився неспроможний покарати її за це. До речі, ідея повернення світу до “концерту великих держав”, що має заступити американську гегемонію, належить не Путіну — її найбільш яскравим апологетом був покійний Генрі Кіссінджер.

Доки новий баланс сил не встановився у світі, апелювання до правил — слабкий аргумент. Якби ці правила працювали, Росія ніколи б не напала на Україну. Курди мали б свою державу або косовари не мали б своєї. Абхазія та Південна Осетія були б у складі Грузії. США ніколи б не вторглись до Іраку (принаймні без резолюції РБ ООН). А член НАТО Туреччина не закуповувала б російські озброєння і не подавала заявку на вступ до БРІКС.

Що ми можемо протиставити цьому світу, що хаотизується у нас на очах? Тільки власну субʼєктність і власну силу. Але для цього нам потрібна зовсім інша модель української державності: ефективна, справедлива, спроможна. 2022-го — всупереч усім прогнозам — українці довели світові, що хочуть жити у власній державі. Тепер залишається домовитись, якою ця держава має бути. Аби корабель “Україна” не потонув у бурхливу добу, доки світ перебуває в зоні турбулентності, держави розбираються, хто з них Юпітер, а хто — бик, а “концерт великих націй” наразі більше скидається на какофонію, аніж на поліфонію.

Ключ до виживання України — не в НАТО і не в ЄС (до вступу до цих об’єднань ми можемо елементарно не дожити), він у радикальному реформуванні української державності. Якщо ми вже продемонстрували незламну волю до життя, то слід зробити наступний крок і визнати, що самої волі замало — потрібний ефективний механізм самоорганізації, виживання та розвитку нації під назвою “держава”.

Без радикального реформування української державності ми маємо всі шанси загинути в цьому світі юпітерів і биків. Чи стати для них вічним пасовиськом…

Це звернення підняло важливі питання щодо етики керівництва та умов служби в українській армії. Воно також підкреслило необхідність прозорості та відповідальності у військових структурах.

Катерина Поліщук зазначила, що більше року вона, як парамедик, перебувала в зоні бойових дій разом із 59 ОМПБр ім. Якова Гандзюка. Вона підкреслила, що під час їхньої співпраці бригадою командували Вадим Олегович Сухаревський та Максим Олександрович Стеценко, які були професіоналами своєї справи.

Однак, як зазначила військовослужбовиця, через посадові рішення та “родинні зв’язки” вищого військового керівництва Богдан Шевчук був призначений командиром 59 ОМПБр у квітні 2024 року. “Оскільки тисячі військовослужбовців досі залишаються виконувати бойові завдання в зоні ведення бойових дій під керівництвом Шевчука, прошу Вас, пане Верховний Головнокомандувачу, звернути увагу та провести службову перевірку за фактами злочинних наказів, свідомої недбалості, нехтування життям та здоров’ям особового складу, дій, що призвели до гибелі великої кількості військовослужбовців, в тому числі з високих керівних посад, егоїзму, сліпого кар’єризму, усунення всіх “незгодних” командирів, пригнічення бойового духу та приниження особового складу повною байдужістю до основної мети військовослужбовців та його, як командира, у війні з ворогом”, — наголосила вона.

Катерина підкреслила, що через нелюдське та непрофесійне ставлення Шевчука, вона була змушена припинити співпрацю з цією бригадою. Однак, за її словами, не всі військовослужбовці мають можливість залишити бригаду через злочинні накази, які спрямовані лише на “здобування додаткових зірочок цією людиною”.

“Прошу вжити заходів та усунути від прийняття важливих військових рішень людей, які не зацікавлені у збереженні особового складу, виконанні завдань та перемозі. Військова честь та честь офіцера — не пусті слова. Принаймні такими вони не повинні бути”, — додала вона.

Верховна Рада України зробила значний крок у напрямку вдосконалення військового законодавства, ухваливши в першому читанні законопроєкт, який стосується питань самовільного залишення військових частин та дезертирства в умовах дії воєнного стану. Цей документ спрямований на внесення змін до чинного законодавства з метою пом'якшення наслідків для військовослужбовців, які приймають рішення повернутися до виконання своїх обов'язків.

Згідно з даними уряду, найбільшу частку серед посадовців, чиї справи підлягають перегляду, складають працівники органів податкової служби України (32%), слідом йдуть працівники органів прокуратури (26%) та митної служби (17%). Інші 25% складають посадовці з інших державних органів. Така вибірка свідчить про те, що особи з різних державних структур підлягають ретельній перевірці для встановлення справедливості рішень МСЕК, які визначали рівень інвалідності та їх подальші права.

Перевірка рішень МСЕК буде базуватись на аналізі обґрунтованості встановленої інвалідності для кожного конкретного випадку. Міжвідомча робоча група, яка була створена Міністерством охорони здоров’я, вже розпочала збір додаткових даних від представників правоохоронних органів, що дозволить розширити список осіб для подальшого розгляду. У разі виявлення необґрунтованих рішень, буде здійснено перегляд таких постанов відповідно до постанови КМУ від 03.12.2009 № 1317.

Метою цих перевірок є не лише виявлення неправомірно прийнятих рішень, але й підвищення довіри до процесів встановлення інвалідності, забезпечення справедливості в цих питаннях для державних службовців. Перевірки триватимуть протягом найближчих двох місяців, а вже після їх завершення буде ухвалено рішення щодо коригування чи скасування раніше встановлених інвалідностей.