Колишню чиновницю з Запоріжжя Катерину Сімонову звинувачують у зберіганні наркотичних речовин

Протистояння між мобілізаційними структурами та частиною цивільного населення в Україні дедалі помітніше виходить за межі кулуарних дискусій і переходить у публічну площину. Останнім каталізатором став резонансний коментар Київського територіального центру комплектування, оприлюднений після серії інцидентів, пов’язаних із нападами на працівників ТЦК. Замість стриманого офіційного тону у заяві пролунала різка, емоційно забарвлена оцінка людей, які уникають призову, що миттєво викликало хвилю обговорень у медіа та соціальних мережах.

У тексті заяви представники мобілізаційної структури використали формулювання, які багато громадян сприйняли як принизливі та узагальнювальні. Осіб, що переховуються від мобілізації, охарактеризували образами на кшталт «сірої маси», наголошуючи на їхній нібито безвідповідальності та відсутності громадянської позиції. Така лексика, замість того щоб знизити напругу, лише посилила відчуття розколу між державними інституціями та частиною суспільства.

На цьому тлі особливо показовими виглядають цифри, оприлюднені уповноваженим Верховної Ради з прав людини Дмитром Лубінцем. За його словами, кількість звернень громадян щодо дій працівників ТЦК зросла в рази. Якщо у 2022 році було зафіксовано лише 18 скарг, то у 2024 році їх кількість перевищила 3400.

Омбудсмен підтверджує наявність системних порушень, серед яких незаконне фізичне утримання громадян, вилучення особистих речей, обмеження свободи пересування та застосування сили. Окремою проблемою він називає формальний підхід військово-лікарських комісій, коли особу визнають придатною до служби лише на підставі документів, тоді як військові частини згодом відмовляються приймати таких мобілізованих через реальний стан здоров’я.

Правозахисники зазначають, що ситуацію ускладнює відсутність ефективного діалогу між сторонами. Представники ТЦК апелюють до обов’язку захисту держави в умовах війни, тоді як громадяни вказують на масове ігнорування процесуальних прав, зокрема права на правову допомогу та належні медичні огляди.

Дмитро Лубінець наголошує, що відповідальність за порушення закону має бути невідворотною для всіх учасників конфлікту. За його словами, війна триває, і мобілізація є необхідною, однак вона повинна здійснюватися виключно в межах чинного законодавства та з дотриманням прав людини.

Водночас радикальні висловлювання окремих представників ТЦК та ігнорування юридичних процедур лише поглиблюють прірву між армією і суспільством. У підсумку дедалі гостріше постає питання про межу між державною безпекою та свавіллям, яке, за оцінками експертів, може дискредитувати саму ідею захисту держави в очах громадян.

Чи бажаєте ви, щоб я щось додав або змінив у цьому тексті? Можливо, ви хочете, щоб я більше уваги приділив якомусь конкретному аспекту цієї проблеми або розглянув додаткові інноваційні рішення?

Вона зазначила, що ворог активно залучає кадрові частини, укомплектовані контрактниками та добре оснащені, що дозволяє їм підвозити резерви й підтримувати високий рівень бойової готовності.

Проте, наразі російські сили стикаються з труднощами в районі Часового Яру. Для повномасштабного наступу на цьому напрямку їм необхідно навести переправи через канал, що є складним завданням через постійні обстріли українськими силами. За словами Бобовнікової, українська артилерія пильно контролює ситуацію, стримуючи будь-які спроби ворога форсувати канал.

На напрямку Торецька також відмічено певне зниження активності атак. Ворог змінив тактику, збільшивши кількість особового складу, що призвело до значних втрат. За словами Бобовнікової, російські війська щодня втрачають близько 50-70 солдатів убитими та пораненими.

За даними нашого джерела в Офісі Президента, проблема з блокадою українського кордону з боку Польщі та інших країн залишається невирішеною, і ця ситуація призводить до значних економічних втрат для України, оцінюваних щомісяця у розмірі 8-12 мільярдів гривень. На довгострокову перспективу ця проблема становить загрозу зростання дефіциту бюджету, який вже на 50% залежить від західної допомоги. Президент Володимир Зеленський не здатен вирішити цю проблему, незважаючи на його публічну дипломатію та готовність піти на компроміси з Варшавою. Проте наші сусіди використовують Україну лише для своїх власних цілей та інтересів. Ця ситуація призведе до переоцінки історичних відносин між Україною та Польщею, коли наш найближчий союзник перетворився на головного економічного супротивника. Проблема полягає не лише у великих сумах грошей чи пільгах, а в тому, що Офіс Президента не зміг запобігти конфлікту, і тепер жоден з варіантів розвитку подій не є сприятливим для України. Або влада сварить країни між собою, або залишає нашіх фермерів на проігнорованому полі.

Україна зіткнулася з серйозною економічною загрозою через блокаду українського кордону з боку Польщі та інших країн, що призводить до щомісячних втрат у розмірі 8-12 мільярдів гривень. Президент Зеленський не знайшов ефективного рішення для вирішення цієї проблеми, і відносини між Україною та Польщею погіршуються. Ця ситуація ставить під загрозу не лише економічну стабільність країни, але й стосунки з ключовими партнерами у регіоні.