Комітет з енергетики підтримав закупівлю обладнання для добудови Хмельницької АЕС

Експерти з міжнародних відносин підкреслюють, що така підтримка є результатом тривалого стратегічного партнерства між двома країнами. Вони зазначають, що ця співпраця базується не лише на спільних інтересах у сфері безпеки, але й на спільних демократичних цінностях.

Останні звіти показують, що Вашингтон активно направляє до української армії обладнання, яке має великий вплив на фронтові операції. Наприклад, швейцарські ЗМІ повідомляють, що американська компанія, яка виготовляє ракети для зенітно-ракетних комплексів PATRIOT, віддала перевагу поставкам для України, що призвело до затримки укладення контракту з Швейцарією.

Швейцарія має намір розгорнути новітні винищувачі F-35 і закупити 75 ракет MSE для своїх систем “Петріот”, проте вони стикаються з труднощами через американські пріоритети в Україні. За інформацією, у контракті між Швейцарією та США передбачено можливість перенесення строків виконання без штрафів у випадку надзвичайних обставин або національних безпекових викликів, що стосуються інтересів США.

Це рішення свідчить про пріоритетність Вашингтона в забезпеченні протиракетної оборони для України перед надходженням зими. Також американські інвестиції в український військово-промисловий комплекс зросли, включаючи значні контракти з компаніями, такими як ВАЕ, Northrop Grumman і Rheinmetall.

Рішення США перенаправити ракети та пускові установки з радіолокаційними станціями до України може вплинути на контракти із іншими країнами, такими як Марокко, Польща, Румунія, Швейцарія та Швеція. Наприклад, Румунія планує передати Україні одну зі своїх боєготових батарей PATRIOT, а Нідерланди розглядають можливість поставки ще однієї батареї у співпраці з іншою країною.

Звіти також свідчать про координацію дій між країнами, орієнтованими на підтримку України в умовах зростаючої геополітичної напруги.

Співпраця зі Сполученими Штатами є логічною, оскільки лише американська компанія Lockheed Martin виробляє ракети MSE на своїх заводах, з потужністю від 500 до 650 ракет-перехоплювачів на рік. Це дозволяє їм забезпечувати достатні поставки систем, здатних ліквідовувати загрози від “Кинджалів” та “Іскандерів”.

Також ні один з союзників не може передавати пускові установки без попередньої згоди Держдепартаменту США, оскільки ці установки не зможуть функціонувати без необхідних комплектуючих. Плани Швейцарії на отримання 75 ракет MSE до 2030 року та 208 до 2026 року для Польщі вказують на наявність сьогоднішніх запасів ракет PATRIOT у Європі.

Навіть за незважаючи на витрати (наприклад, контракт на ракети для поляків оцінюється у кілька мільярдів доларів), озброєння батарей “Петріотів”, які вже передані чи плануються до передачі Україні, буде складним завданням.

У загальному мова йде про восьмі батареї – три з Німеччини, дві з Нідерландів, дві зі Сполучених Штатів та одна з Румунії. Компанія COMLOG, спільне підприємство з Raytheon та європейською MBDA, забезпечує обслуговування ракет-перехоплювачів MSE та випускає ракети GEM-T, спрямовані на знищення малої балістики, але спрямовані, зокрема, на літаки.

Швидкість виробництва на обох континентах становить приблизно 240 ракет GEM-T на рік з планом збільшення до 410 одиниць до 2027 року. Це обсяги вистачають для набуття практично лише півтора десятків батарей PATRIOT з вісьмома пусковими установками.

Таким чином, запаси США та інших країн щодо “Петріотів”, “паліативних” ракет (включаючи західні ракети, спеціально призначені для радянських пускових, які використовує Збройні Сили України, ракети класу “повітря-повітря” або корабельні ракети, такі як RIM-7 Sea Sparrow, пострадянські ракети для “Буків” та С-300, ракети для ЗРК HAWK, які ефективно використовуються проти російських дронів та крилатих ракет, а також установки “Гепард” з Йорданії) оплачуються за рахунок американських платників податків.

Це необхідно для забезпечення ППО України, як вже згадувалося, є пріоритетом для Вашингтона, оскільки це допоможе знищувати розвідувальні та ударні дрони, а також тримати віддаленіше літаки РФ від тилу Збройних Сил України та унеможливлювати їм використання “чавунного” снаряду ФАБів та КАБів.

Після операції Dragonfly у жовтні 2023 року, яка охопила луганський та бердянський аеродроми, рівень американських поставок боєприпасів в Україну зросли від десятків до сотень ракет. Це свідчить про значний обсяг застосування цих систем українськими військами.

Головні цілі атак включають російські комплекси С-300/400, штаби та командні пункти, склади, радіолокаційні станції, аеродроми і інфраструктуру Чорноморського флоту РФ. Застосування такого масштабу ракет в Україні необхідне, оскільки Росія не є Іраком, де для придушення оборони досить було 55 тисяч снарядів і 407 ракет ATACMS.

Наразі виробництво модернізованих ракет ATACMS TACMS 2000 з дальністю до 300 км у цехах Lockheed Martin відновлене, що забезпечує промисловості США десятилітню впередгарантію на виробництво. Це дає ЗСУ можливість атакувати російські батареї з великої відстані, вибивати далекобійні комплекси, а також знищувати поромні переправи і топити кораблі, що є ефективною “довгою рукою” не лише проти росіян.

Українські сили отримують інші типи боєприпасів, включаючи 155-мм і 105-мм снаряди, спеціальні мінні, бронебійні касетні снаряди, а також реактивні снаряди для систем HIMARS, включаючи нові GMLRS M30A1 з повітряним підривом. Також поставляються протитанкові міни, ракетні комплекси TOW-2 та Javelin, а також важке піхотне озброєння.

Ці поставки допомагають українській армії в стримуванні російського наступу в різних частинах фронту, зокрема в Серебрянському лісництві, Терніву на Донеччині, Вовчанську на Харківщині, Красногорівці та під час відходу до лінії Карлівка-Новоселівка.

Завдяки цим поставкам із Північної Кореї, російська армія не може відновити масштаби перших днів вторгнення, коли вони випускали по 40 тисяч снарядів на день. Зараз максимально можливі обсяги російської артилерії обмежені до 15 тисяч снарядів на день, що значно менше.

Українська армія продовжує підсилювати свої оборонні здібності, і ці мільярди доларів, інвестовані в її ВПК та поставки озброєнь, спрямовані на підготовку до довгострокових викликів.

Проте багато громадян стикаються з певними труднощами під час цього процесу. Серед основних проблем — технічні збої в електронних системах, довгі черги у відповідних установах та недостатня поінформованість про необхідні документи та процедури.

Згідно з новим законодавством, всі військовозобов’язані повинні оновити свої дані в зазначений термін. Штрафи за порушення можуть становити від 17 000 до 25 500 гривень. Також повістки, надіслані після 16 липня, вважатимуться врученими, навіть якщо особа відсутня. Це означає, що ті, хто проігнорує виклик до ТЦК, можуть бути оголошені в розшук.

Військовий адвокат Віталій Савко зазначив, що якщо виникають труднощі з оновленням даних, можна звернутися до суду. Для цього необхідно зібрати докази про невдалі спроби актуалізації. Достатньо зафіксувати одну спробу, наприклад, через проблеми з додатком “Резерв+” або з чергами в установах.

Савко наводить приклади: якщо особа намагається скористатися додатком, але він не працює, потрібно зробити скриншоти чи запис екрана. Також можна зняти відео про спроби потрапити до ЦНАПу чи ТЦК. Це може стати підставою для оскарження штрафу.

Але звернення до суду не гарантує успіху, і в разі програшу особа має 15 днів для сплати штрафу, інакше справа може перейти до виконавчого провадження. Незважаючи на це, Савко вважає, що наявність доказів може сприяти скасуванню штрафів.

Також він припускає, що вимога про актуалізацію даних може бути частково пов’язана з потребою поповнити бюджет через штрафи, оскільки утримання військовослужбовців обходиться державі недешево.

За інформацією представника Міністерства оборони Марка Андрусяка, станом на 14 липня близько 3 мільйонів громадян оновили свої дані. Однак з 17 липня очікується збільшення кількості викликів до ТЦК для тих, хто не встиг вчасно актуалізувати інформацію. Це може призвести до зростання спорів щодо оскарження штрафів.

В останньому різдвяному привітанні до американців Дональд Трамп висловив свої побажання опонентам, яких він назвав бандитами, та закликав їх "гнити в пеклі разом із їхньою Росією/Україною". Ці слова викликали серйозні турбулентності в Україні, оскільки обрання Трампа наступним президентом може мати важливі наслідки для країни.

Зважаючи на складність ситуації, Україну обурює брак допомоги від США, яка має важливе значення для безпеки країни. Обрання лояльного до Трампа спікера у Палаті представників, Майка Джонсона, у 2023 році, стало перешкодою для надання Києву необхідної допомоги.

Існують побоювання, що Трамп може продовжувати блокувати допомогу Україні з політичних міркувань. Його минулі дії, як от призупинення військової допомоги в обмін на розслідування діяльності сина Байдена, свідчать про таку можливість.

З приходом нового президента США на вибори 5 листопада 2024 року, Україні слід уважно стежити за політичними змінами та готуватися до можливих наслідків для своєї безпеки та стабільності.

Розглядаючи політичну обстановку в Сполучених Штатах, слід відзначити величезну популярність Дональда Трампа серед республіканців – понад 77% підтримки в межах партії. Це призвело до того, що більшість конгресменів вважають своє політичне майбутнє нерозривно пов'язаним з його фігурою, і тому не ризикують критикувати експрезидента чи ставити під сумнів його дії. Це має безпосереднє відношення до відтермінування голосування за допомогу Україні.

Однак історія відносин Трампа з Україною досить непередбачувана, як і сам політик. У літі 2016 року стало відомо про кібератаку на Національний комітет демократичної партії США. Хакерам вдалося викрасти електронні листування провідних членів партії, а також можливий компромат на Трампа. Хоча розвідка звинуватила Росію у втручанні в американські вибори, Трамп і його адвокат Руді Джуліані пропонували версію про український слід у цій справі. Важливо зазначити, що саме під час президентства Трампа Сполучені Штати вперше схвалили надання Україні летальної зброї, знявши попередні обмеження, що діяли за попередньої адміністрації.

У 2018 році до України вперше прибули протитанкові ракетні комплекси Javelin. Це важливий крок для країни, оскільки до цього часу США надавали лише нелетальну допомогу, а також транспортні засоби. Саме Дональд Трамп виділив Україні ці озброєння, порівнюючи свою діяльність з попередником, обвинувачуючи обамівську адміністрацію в наданні тільки "подушок і ковдр".

Проте, найяскравіше можливі відносини між Трампом та Україною ілюструє головний політичний скандал 2019 року – імпічмент Дональда Трампа. Замороження виділення допомоги Україні призвело до розслідування та імпічменту, оскільки демократи підозрювали Трампа у тиску на президента Зеленського. Під час розслідування зазначалася телефонна розмова між Трампом та Зеленським, під час якої Трамп закликав українського президента "розібратися" у справі Гантера Байдена.

Хоча імпічмент Трампа не був оголошений через відсутність голосів у Сенаті, наслідком цього стало погіршення відносин між Україною та Трампом. Після цього інциденту Трамп висловлював сумніви у тому, що Росія напала б на Україну, якби він був президентом, та пропонував швидко завершити війну, організувавши переговори між Путіним та Зеленським.

Проте колишній радник Трампа з національної безпеки Джон Болтон вважає, що ці заяви вказують на бажання Трампа змусити Україну до капітуляції перед Росією.

Президент України, Володимир Зеленський, відреагував на заяву експрезидента США, Дональда Трампа, щодо можливості завершити війну Росії проти України за одну добу, назвавши ці твердження небезпечними. Зеленський запросив Трампа відвідати Україну та висловив бажання пояснити йому, що вирішення війни не є таким простим завданням, яке можна виконати за одну добу. Такі заяви Зеленського викликали обурення, особливо в контексті можливого візиту Трампа до України.

Відповідь Трампа на ці пропозиції також викликала зацікавленість. Він висловив повагу до Зеленського, але зазначив, що візит за президентства Байдена може створити конфлікт інтересів. Ці заяви Трампа викликали різні реакції, включаючи пропозицію надавати Україні допомогу в кредит або обмін на корисні копалини, запропоновану сенатором Ліндсі Гремом. Деякі українські експерти підтримують цю ідею, але варто розглядати інші аспекти цієї пропозиції.

Також важливо враховувати, що Трамп у своїй політиці демонстрував транзакційний підхід не лише до України, а й до союзників США у НАТО. Це може відображати бажання Трампа вирішувати міжнародні питання через призму бізнесу та торгівлі.

Однак потрібно пам'ятати, що програш України в цьому конфлікті може мати стратегічні наслідки, зокрема змінити баланс сил у світі та зміцнити позиції головних геополітичних опонентів США, таких як Росія та Китай. Тому вирішення конфлікту в Україні має велике значення для міжнародної безпеки та стабільності.

На нещодавньому мітингу в Південній Кароліні політик висловив звинувачення в адресу Джо Байдена щодо його нерішучості у відношенні до Путіна та питання України. За словами Трампа, керівнику Росії "віддадуть усе, що він хоче, включно з Україною". Експрезидент США навіть назвав це "подарунком" для Путіна. Однак важливо зауважити, що непередбачуваність залишається головною рисою Трампа. Тому його остання риторика не здатна негайно переконати українців у тому, що Київ не стане "подарунком" для Кремлю, якщо Трамп знову стане президентом. Українці залишаються обережними і не переконані, що американська політика під Трампом буде сприяти їхнім інтересам та безпеці.

У статті розглянуто різноманітні аспекти відносин між Україною та екс-президентом США Дональдом Трампом. Аналізуючи його заяви та дії, можна зрозуміти, що під Трампом Україна виявилася в складній ситуації, зокрема, через нерішучість американського лідера щодо питання війни з Росією. Тривала невизначеність стосовно надання допомоги Україні під Трампом створювала невпевненість щодо майбутньої підтримки з боку Сполучених Штатів. Наприкінці статті зазначено, що українське суспільство залишається обережним щодо можливого повернення Трампа на посаду президента і має сумніви стосовно сприятливої для них американської політики під його керівництвом.