Конфлікт у літаку: агресія через український паспорт

Україна вже тривалий час перебуває у складній демографічній ситуації, яку повномасштабна війна лише зробила ще гострішою. Про це наголосила Лідія Ткаченко, провідна наукова співробітниця Інституту демографії та соціальних досліджень імені М.В. Птухи НАН України. За її словами, проблеми населення не зводяться лише до низької народжуваності, адже серйозним викликом залишається коротка тривалість життя, особливо серед чоловіків.

Ще до початку повномасштабної агресії середньоочікувана тривалість життя в Україні суттєво відставала від європейських показників — різниця становила близько десяти років. У 2007–2008 роках спостерігалося певне покращення, однак позитивна тенденція швидко зійшла нанівець, поступившись місцем новому погіршенню. Війна лише посилила ці негативні процеси: висока смертність на фронті, вимушена еміграція, погіршення доступу до медичних послуг та психологічний стрес значно впливають на демографічний баланс.

Крім безпосередніх втрат внаслідок бойових дій, Україна зіткнулася з масовим виїздом громадян за кордон. За оцінками, дефіцит робочої сили становить від 300 тисяч до кількох мільйонів осіб. При цьому понад 10 мільйонів людей залишаються платниками Єдиного соціального внеску, частина з них — навіть перебуваючи за кордоном. Водночас у структурі економіки переважає зайнятість у сільському господарстві та торгівлі — секторах із низькою продуктивністю та оплатою. Зарплати у таких критично важливих сферах як освіта і медицина є нижчими, ніж у сільському господарстві. Ткаченко зазначає, що така ситуація ненормальна, особливо з огляду на високу кваліфікацію та емоційне навантаження працівників бюджетного сектору.

Українська промисловість продовжує занепадати. Багато людей уже не мають навичок або бажання працювати у виробничій сфері. Суспільне уявлення змістилося в бік офісної праці, і тепер праця за станком сприймається як виняток, а не норма. Проблема дефіциту робочої сили ускладнюється тим, що роботодавці часто не готові платити гідні зарплати. Це створює ілюзію дефіциту, який насправді є результатом небажання бізнесу інвестувати в працівників. Часто умови нагадують феодальні — з мінімальними виплатами та відсутністю соціальних гарантій.

Щодо імміграції, Ткаченко скептично оцінює можливість залучення іноземних працівників. Вона зазначає, що Україна не має колоніального минулого, тому не може розраховувати на потік мігрантів, як це відбувається у Франції чи Великій Британії. Зарплати в Україні недостатньо високі, щоб конкурувати за іноземних спеціалістів. Навіть спрощення процедур громадянства навряд чи кардинально змінить ситуацію. Повернення українських громадян із-за кордону після війни також не гарантоване. Багато залежатиме від політики приймаючих країн та здатності українців закріпитися там. Дані опитувань часто не відображають реальні наміри — відповіді базуються більше на емоціях, ніж на конкретних планах. Ще однією тривожною тенденцією є зростання частки працюючих пенсіонерів — вже близько 30% отримувачів пенсії продовжують працювати. Причина — низькі пенсійні виплати. У більшості випадків пенсії становлять 3–5 тисяч гривень на місяць, що не дозволяє покрити навіть базові потреби. Ситуація у сфері тривалості життя також погіршується. За оціночними даними 2024 року, середня тривалість життя в Україні становить 64 роки, зокрема, 57 років для чоловіків і майже 71 — для жінок. Це значно нижче, ніж у країнах Європейського Союзу. Наприклад, у Швеції середня тривалість життя чоловіків перевищує 82 роки, у Франції — понад 80.

Науковиця підкреслює, що різке скорочення тривалості життя в Україні зумовлене не лише війною, але й емоційним виснаженням, яке призводить до зростання кількості серцево-судинних, психічних та інших захворювань. Крім того, чоловіки мають більше шкідливих звичок, частіше працюють на важких і небезпечних роботах, менше слідкують за здоров’ям і гірше переживають стреси.

У 2024 році в Україні була затверджена стратегія демографічного розвитку. Але, за словами Ткаченко, без серйозних змін у структурі економіки, політиці оплати праці та підходах до соціального забезпечення, позитивні зрушення в демографії залишаться недосяжними.

У контексті Сухопутних сил, що підпорядковані Територіальному центру комплектування (ТЦК), розпочалася ретельна перевірка обставин інциденту, пов'язаного з журналістом Євгенієм Шульгатою з видання "Слідство.Інфо". Генерал-полковник, головнокомандувач Збройних сил України, доручив провести службову перевірку стосовно працівників ТЦК та соціальної підтримки Солом'янського району міста Києва у зв'язку із звинуваченнями у зловживанні службовим становищем.

Зазначається, що працівники ТЦК незаконно втрутилися в діяльність журналіста, намагаючись відновити матеріал про голову департаменту кібербезпеки СБУ, Іллю Вітюка. Генерал-полковник підкреслив, що Збройні сили України засуджують будь-які порушення військовослужбовцями та обіцяють вжити відповідних заходів після завершення перевірки.

Він також висловив подяку журналістам за їх внесок у захист інформаційного простору України від російської пропаганди. У пресслужбі Сухопутних сил підтвердили проведення службової перевірки, а редакція "Слідство.Інфо" отримала запит, на який обіцяли відповісти згідно з вимогами законодавства.

На фоні цього, громадська організація "Медіарух" закликає військово-політичне керівництво країни детально розслідувати цей інцидент та розглянути можливість порушення кримінальних справ проти працівників СБУ та ТЦК. Автори статті "Внутрішній фронт. Хто й навіщо тисне на антикорупційних журналістів і активістів", Інна Ведернікова та Тетяна Безрук, підкреслюють важливість боротьби з корупцією та роль журналістики у цьому процесі.

У світлі подій, що сталися, важливо підкреслити необхідність проведення ретельних розслідувань щодо будь-яких порушень, включаючи ті, що стосуються зловживань службовим становищем. Заходи, які планується вжити після завершення перевірки, мають бути ретельними та об'єктивними, а відповідальність за будь-які недопущені порушення має бути надійно забезпечена.

Подібні інциденти підкреслюють важливість свободи преси та захисту журналістів від будь-якого тиску або втручання у їхню діяльність. Роль журналістики у боротьбі з корупцією та захисті інформаційного простору країни є надзвичайно важливою, і вона повинна бути належним чином визнана та підтримана.