Понеділок, 20 Липня, 2026

Контрасти української ідентичності: від “українофоба” Булгакова до “колаборанта” Довженка

Важливі новини

Співачка Тіна Кароль розповіла, які чоловіки їй подобаються

Особисте життя Тіни Кароль вже понад 12 років залишається однією з найбільших загадок українського шоу-бізнесу. Співачка майже не ділиться особистими подробицями, що лише підсилює цікавість фанів та журналістів. У свіжому інтерв’ю для проєкту «ТУР Зірками» на Люкс ФМ артистка розповіла, яким бачить чоловіка, з яким могла б будувати стосунки. Після смерті чоловіка Євгена Огіра Тіна […]

НАЗК можуть перевірити детективів НАБУ через розслідування журналістів

Двоє співробітників Національного антикорупційного бюро України — Роман Нєдов та Валентин Шмітько — опинилися у центрі гучного корупційного скандалу. За даними журналістського розслідування Informator.ua, детективів викрили у приховуванні елітного майна, виведенні коштів за кордон і зловживанні службовим становищем. Редакція звернулася до НАЗК із закликом розпочати перевірку. Заступник керівника підрозділу НАБУ Роман Нєдов, за інформацією журналістів, […]

Гаряча ванна як інструмент пасивної теплотерапії

Сучасні наукові дослідження відкривають нові горизонти у застосуванні гарячих ванн для здоров’я. Виявляється, що занурення у воду температурою 39–40°C протягом 15–30 хвилин не лише забезпечує приємне відчуття релаксації, а й виступає ефективним методом пасивної теплотерапії. Дані, опубліковані у Journal of Applied Physiology, свідчать, що регулярне використання такого способу може значно знижувати артеріальний тиск, сприяючи зміцненню серцево-судинної системи.

Крім впливу на кров’яний тиск, теплові процедури стимулюють розширення судин, покращують кровообіг та сприяють зменшенню м’язової напруги. Така форма терапії активує природні процеси відновлення організму, допомагаючи знизити рівень стресу та покращити якість сну. Науковці відзначають, що ефект гарячої ванни можна порівняти з помірними фізичними навантаженнями, адже підвищення температури тіла спричинює активізацію обміну речовин та поліпшення функцій серцево-судинної системи.

Найбільший ефект відчувають літні люди та пацієнти з гіпертонією, у яких зниження тиску може досягати 60 мм рт. ст. Для молодших людей зміни менш виражені, проте процедура також допомагає зняти стрес, покращити сон і зміцнити нервову систему.

Фахівці радять дотримуватися правил безпеки: поступово виходити з ванни, відпочивати сидячи кілька хвилин після занурення, тримати кінцівки подалі від води та достатньо пити до та після процедури. Температура понад 40°C може бути небезпечною через ризик перегріву.

Попри позитивні результати, вчені наголошують, що дослідження мають спостережний характер і потребують додаткових наукових доказів. Тим не менше, гаряча ванна може стати перспективним доповненням до лікування та здорового способу життя, подібно до легких фізичних тренувань, стимулюючи корисні фізіологічні реакції організму.

Німці виступають проти універсальних соціальних виплат для українських біженців

Результати недавнього опитування Інституту дослідження громадської думки (INSA), яке було проведене на замовлення німецького видання Bild, виявили цікаві та суперечливі настрої серед населення Німеччини щодо підтримки українських біженців. Згідно з даними дослідження, дві третини опитаних (66%) не вважають, що всі українські біженці повинні отримувати соціальну допомогу Bürgergeld, яку отримують німці. Тільки 17% респондентів висловили підтримку універсальним виплатам для українців, що, з одного боку, підкреслює певну невизначеність у ставленні німців до питання соціальних витрат на біженців.

Однією з основних тем цього опитування стала також позиція громадян Німеччини щодо можливого повернення українських чоловіків призовного віку. Згідно з результатами, 62% респондентів вважають, що чоловіки цього віку повинні повернутися в Україну для участі у бойових діях або для виконання своїх зобов'язань перед державою. Лише 18% висловилися проти такого повернення, а ще 8% не змогли визначитися зі своєю позицією. Це показує, що на тлі тривалої війни та постійних загроз, багато хто в Німеччині вважає, що мужність і відповідальність чоловіків за свою країну повинні переважати над їхнім правом на тимчасовий захист у Німеччині.

Щороку близько 700 тис. українців у Німеччині сумарно отримують приблизно 6,3 млрд євро соціальної допомоги, і лише кожен третій українець має роботу. Саме на цьому тлі в Німечині тривають дискусії про підхід до виплат новоприбулим.

У проєкті федерального бюджету Німеччини на 2026 рік передбачено заощадити близько 1,5 млрд євро — частково за рахунок зміни підходу до виплат для нових біженців із України: замість Bürgergeld планують надавати менші виплати для прохачів притулку. Цей крок вже викликав політичні суперечки і суспільні дебати.

Опитування INSA демонструє, що питання соцпідтримки біженців і демографічно чутливих категорій (наприклад, чоловіків призовного віку) лишається одним із болючих у німецькому суспільстві. Публічні дискусії, бюджетні рішення та імплементація нових правил найближчим часом визначатимуть, чи зміняться соціальні практики та які саме механізми підтримки оберуть у Берліні.

В Україні зросла кількість справ за ухилення від служби

Мобілізація стала основною стратегією держави для захисту суверенітету України у відповідь на повномасштабне вторгнення Росії, яке розпочалося у 2022 році. Це рішення було невідкладним і критично важливим для збереження національної безпеки та стабільності в умовах агресії. Проте поряд із численними викликами та відважною боротьбою наших збройних сил, мобілізація стала також каталізатором для посилення правового контролю за дотриманням законів про військову службу.

Статтю 336 КК запровадили у 2014 році після початку війни на сході та оголошення часткової мобілізації. Того ж року винесли перший вирок. Найбільший сплеск у цей період — 2015 рік, коли суди ухвалили 1 596 вироків.

Після цього кількість справ різко зменшувалася. У 2021 році було лише 8 вироків — найменше з моменту появи статті.

Перший рік повномасштабного вторгнення став переломним. Якщо у 2021-му було лише 2 рішення, то у 2022 році суди винесли 186 вироків, що у 93 рази більше. На розгляді перебувало 444 справи.

2023 рік став піковим для української судової практики:

відкрито 1 257 нових справ;

ухвалено понад 1 000 вироків;

60 осіб отримали реальне ув’язнення;

загалом розглянули 2 021 справу;

кількість засуджених сягнула 930.

Цей рік зібрав третину всіх вироків за ст. 336 від 2014-го — 3 746.

У 2024 році до судів надійшло 2 694 справи. Засудили 618 осіб, що менше ніж у 2023-му. Водночас зросла кількість закритих проваджень: 138 проти 19 у 2022 році.

У Києві торік винесли 7 вироків, ще 19 справ залишалися на розгляді. Поліція завершила 26 розслідувань і повідомила про підозру 51 особі.

Станом на вересень 2025 року понад 10 100 засуджених звільнили умовно-достроково на підставі статті 81¹ КК України для мобілізації до війська.

Зазвичай суди призначають покарання від 3 до 4 років позбавлення волі. Реальне відбування залишається типовим, адже застосування ст. 75 КК (звільнення з випробуванням) використовується рідко.

Водночас у судах точаться дискусії щодо принципу пропорційності. У справі №629/2438/23 суддя ВС зазначив, що посилання на війну як обтяжувальну обставину є зайвим, адже вона вже закладена у сам склад злочину.

Окрім кримінальної відповідальності, Кодекс про адміністративні правопорушення (ст. 210-1, ч. 2) передбачає штраф за ухилення від призову: від 1 000 до 1 500 неоподатковуваних мінімумів, тобто від 17 000 до 55 500 гривень.

Судова практика щодо ухилянтів в Україні пройшла шлях від перших вироків у 2014 році до рекордного навантаження у 2023-му і гнучкіших рішень у 2025-му. Нині суди поєднують суворі строки з можливістю умовно-дострокового звільнення засуджених для мобілізації. Баланс між покаранням і потребами армії залишається ключовим викликом у правовій системі воюючої країни.

Історія з оголошенням Булгакова “українофобом” є частиною більш широкого дискурсу щодо ставлення сучасної України до своїх минулих діячів. Це питання стосується не лише літературних фігур, але й політичних, наукових та культурних діячів, які здобули свою популярність або визнання як в Україні, так і за її межами.

Україна, як багатонаціональна держава зі складною історією, зіткнулася з проблемою ідентифікації своїх діячів, які жили в епоху, коли національні кордони і культурні межі були менш чіткими. Це стосується імен таких як Гоголь, Булгаков, Тичина, Рильський та інших, чиї твори або погляди можуть залишатися спростованими за сучасними стандартами і цінностями.

Постановка питання про те, яким чином Україна має ставитися до цих діячів, є складною та багатогранною. З одного боку, існує прагнення відрізнятися від радянського минулого та підтримувати українську ідентичність. З іншого боку, необхідно враховувати контекст, в якому діяли ці особистості, а також їхні внески в світову культуру та науку.

Справді, багато з цих діячів можуть викликати суперечки щодо їхнього ставлення до України чи української культури. Однак, занадто спрощено класифікувати їх як ворогів чи колаборантів, оскільки їхній внесок часто був багатогранним та амбівалентним.

Наприклад, якщо розглядати роботи Довженка, його фільм “Щорс” варто розглядати як продукт свого часу, зі всіма його ідеологічними та політичними обмеженнями. Спроби перегляду цих робіт у контексті сучасних ідей та цінностей можуть призвести до нового тлумачення.

Таким чином, важливо підходити до історичних особистостей з розумінням їхнього контексту та врахуванням складності їхньої спадщини. Закликаємо до об’єктивного підходу та виважених розглядів, щоб уникнути пересилання на сучасний контекст та неприйнятні для нього стандарти.

У висновках важливо підкреслити різноманітність та складність підходів до історичних особистостей, які виникають у контексті сучасної України. Такі діячі, як Булгаков, Довженко та інші, залишають за собою складний слід у культурній історії країни. Наш підхід до їхнього спадку має бути об’єктивним та виваженим, враховуючи їхні внески в світову культуру та науку, а також історичні умови, в яких вони діяли.

Важливо уникати спрощень та категоричних засуджень, замість цього віддавати перевагу аналізу, який би враховував контекст і часові обставини. Наша культурна спадщина є багатогранною і часто суперечливою, і саме тому важливо розуміти та вивчати її з урахуванням цих складнощів. Завдання полягає у підтримці критичного мислення та діалогу, спрямованого на збагачення нашого розуміння минулого та формування нашого майбутнього як нації.

Останні новини