Корупційна схема в “Ізмаїльському морському порту”: слідство встановило роль неофіційного керівника

У Вишневі продовжуються сумнівні маніпуляції зі зведенням нових будівельних об'єктів для міської влади. Комунальне підприємство “Головне управління комунального господарства”, що підпорядковане Вишневій міській раді Бучанського району Київської області, 27 березня відновило тендер на реконструкцію покинутого кінотеатру з метою перетворення його на офіс мерії. Очікувана вартість проєкту становить 186 млн гривень. Це вже друга спроба місцевої влади витратити значну суму грошей на нову будівлю для чиновників.

У листопаді 2023 року та сама установа вже проводила тендер на реконструкцію існуючого кінотеатру "Луч" на суму 193 млн гривень, щоб перетворити його у нове приміщення для міської ради. Однак, виявилося, що в ціну проєкту були включені завищені вартості будівельних матеріалів, а приміщення, яке зараз використовується міською радою, було виставлене на продаж за 22 млн гривень. Проте аукціон був скасований через кримінальну справу ще до оголошення тендера, а угода була розірвана після скандалу.

Після цього через чотири місяці тендер на реконструкцію кінотеатру було оголошено знову, але з незначним зниженням вартості на 7 мільйонів гривень. Проте, учасники тендеру вже нарікають на дискримінаційні вимоги. Директором КП “Головне управління комунального господарства” є Руслан Лисенко, а уповноваженою особою із закупівель – Ілона Левченко. Мером Вишневого є Ілля Діков (“Слуга народу”), який, за даними рейтингу регіонального інформаційного агентства “ITV” за 2022 рік, очолив топ мерів-багатіїв Бучанського району.

На додаток до цього, наприкінці березня, та сама установа оголосила тендер на будівництво протирадіаційного укриття на території ліцею “Лідер” у селі Крюківщина за рекордною сумою — 169,16 мільйонів гривень. Це найбільш витратний проєкт будівництва протирадіаційного укриття в Україні.

У висновку слід зазначити, що ситуація з проведенням тендерів на будівництво нових об'єктів для міської влади у Вишневому стає все більш сумнівною. Повторні тендери, зокрема на реконструкцію кінотеатру та будівництво протирадіаційного укриття, супроводжуються зменшенням вартості проєктів та звинуваченнями у дискримінаційних діях влади. Недоліки та скандали, пов'язані із завищенням вартості та скасуванням угод, підводять під сумнів дієвість та прозорість процесу проведення тендерів. Така ситуація вимагає уважного аналізу та контролю з боку відповідних контролюючих органів, щоб уникнути можливих порушень та забезпечити ефективне використання бюджетних коштів на потреби громади.

Чи бажаєте ви, щоб я щось додав або змінив у цьому тексті? Можливо, ви хочете, щоб я більше уваги приділив якомусь конкретному аспекту цієї проблеми або розглянув додаткові інноваційні рішення?

Таку заяву польський віце-прем’єр та міністр оборони Владислав Косиняк-Камиш зробив в ефірі Radio Zet.

«МІГ-29 – вони патрулюють польське небо та обслуговують польських льотчиків. Я не можу сказати, що згоден на передачу літаків. Я з цим не погоджуюся», – сказав міністр.

Також Косиняк-Камиш відповів на претензії Зеленського щодо допомоги Україні.

«Йому, звісно, ​​було б легше, якби у цій війні брали участь інші країни, але Польща не є стороною конфлікту», – наголосив віце-прем’єр.

Він нагадав, що Польща надає найбільшу гуманітарну та військову допомогу.

“Мені сумно, що про це часто забувають”, – сказав Косиняк-Камиш.

Ухвалення Верховною Радою в другому читанні законопроєкту №12377 стало одним із найвагоміших кроків у реформуванні житлового законодавства за роки незалежності України. Документ закладає підґрунтя для докорінної зміни підходів до житлових відносин і символізує прагнення держави остаточно відійти від застарілої радянської моделі, яка тривалий час існувала формально та дедалі більше суперечила реаліям сучасного життя.

Чинний Житловий кодекс, ухвалений ще у 1983 році, був розрахований на зовсім інші соціально-економічні умови. Він не враховував ані ринкову економіку, ані домінування приватної власності на житло, ані масштабні міграційні процеси. Повномасштабна війна лише загострила ці проблеми, додавши мільйони внутрішньо переміщених осіб і зруйноване житло, для яких старі норми виявилися непридатними.

Разом із тим сама ідея реформи не усуває правових ризиків, які вона за собою тягне. Найбільш чутливим залишається питання безоплатної приватизації державного та комунального житла. Саме цей механізм упродовж багатьох років був ключовим шляхом набуття житла у власність для мільйонів громадян. Хоча новий закон не скасовує приватизацію негайно, він фактично створює правові підстави для поступової відмови від цієї моделі після завершення воєнного стану та перехідного періоду.

Практичні наслідки такого підходу очевидні. Громадяни, які тривалий час проживають у неприватизованому житлі, отримують обмежений у часі шанс реалізувати своє право. Будь-які проблеми з документами, складом сім’ї, реєстрацією або статусом житла в майбутньому можуть призвести до втрати можливості приватизації. Таким чином, ризик правової невизначеності поступово перекладається з держави на громадян, що неминуче спричинить зростання кількості судових спорів.

Серед потенційних позитивних наслідків реформи експерти відзначають формування єдиної та логічнішої житлової політики, розвиток ринку оренди й соціального житла, відмову від застарілих і корупційно вразливих механізмів, а також поступову інтеграцію європейських стандартів у житлове право. Водночас існують серйозні ризики: правова невизначеність для мешканців неприватизованих квартир, зростання соціальної напруги, особливо серед вразливих груп населення, можливий сплеск судових спорів щодо права користування та власності, а також небезпека того, що держава відмовиться від старих зобов’язань швидше, ніж запровадить ефективні альтернативи забезпечення житлом.

13 січня 2026 року Верховна Рада України прийняла в другому читанні та в цілому Закон про основні засади житлової політики. Документ визначає правові, економічні та організаційні засади житлової сфери, принципи та пріоритети держави, вимоги до якості житла, механізми державної підтримки будівництва, придбання й оренди, порядок формування та використання житлових фондів, а також повноваження органів влади та місцевого самоврядування.

Закон також запроваджує єдину інформаційно-аналітичну житлову систему, фінансово-кредитні механізми підтримки житлових програм, револьверні фонди, інструменти публічно-приватного партнерства, механізми комплексної реновації застарілого житлового фонду та нові підходи до стратегічного планування житлової політики. Окремо підкреслюється орієнтація на європейські стандарти та норми Конституції України.

Водночас документом визнано такими, що втратили чинність, Житловий кодекс України та Закон про приватизацію державного житлового фонду. Це означає, що житлова система України входить у період глибокої трансформації, наслідки якої стануть визначальними вже в найближчі роки — як для громадян, так і для органів влади та юристів, що працюють у цій сфері.