Корупційна справа Чернишова: суд відклав розгляд справи

Чи бажаєте ви, щоб я щось додав або змінив у цьому тексті? Можливо, ви хочете, щоб я більше уваги приділив якомусь конкретному аспекту цієї проблеми або розглянув додаткові інноваційні рішення?

Христина наразі проживає у Рівному, де виховує свого сина Вадима, якому, за словами Павліка, приблизно 11-12 років. Співак зазначив, що його донька розлучилася з батьком хлопчика та зараз будує нові стосунки. “Виховує сина, вона розведена, син з нею. Знаю тільки, що колишній чоловік залишив їй квартиру, в якій вони живуть”, – поділився артист.

За його словами, між ними існує зв’язок, але деталі особистого життя один одного вони не обговорюють. “Час від часу або Христина, або я телефонуємо один одному, аби дізнатися, чи все у нас добре. Можу іноді допомогти їй фінансово, але це трапляється вкрай рідко”, – сказав Віктор.

Христина народилася у другому шлюбі Павліка з жінкою на ім’я Світлана. Пара перебувала у стосунках вісім років, а загалом у артиста четверо дітей від чотирьох жінок. На жаль, його третя дитина – син Павло – помер від раку хребта.

Зараз Віктор виховує 3-річного сина Михайла у шлюбі з 30-річною блогеркою Катериною Реп’яховою. Він не підтримує зв’язок із жодною з колишніх дружин, проте намагається спілкуватися з дітьми з попередніх шлюбів, хоча б іноді.

Київська міська військова адміністрація розпочала системну роботу з повернення коштів та майна, незаконно привласнених у справах Департаменту соціальної та ветеранської політики КМДА. Як зазначив начальник КМВА Тимур Ткаченко, першим етапом до столичного бюджету надійде 12,5 млн грн, а також шість автомобілів, які у подальшому будуть спрямовані на потреби сил безпеки та оборони.

За словами Ткаченка, впроваджуються чіткі інструменти відшкодування збитків, завданих громаді Києва внаслідок корупційних схем та змови посадовців. Мова йде про низку кримінальних проваджень, у межах яких СБУ раніше викрила керівництво Департаменту соціальної та ветеранської політики. Військова адміністрація підкреслює, що метою є не лише повернення матеріальних цінностей, а й відновлення довіри громадян до органів влади.

За словами Ткаченка, частина причетних визнає провину та погоджується на компенсацію. КМВА, як потерпіла сторона, подала відповідні звернення і добилася зарахування перших сум до бюджету столиці — 12,5 млн грн та шести автомобілів. Після фінальних процедур їх планують передати на потреби сил безпеки та оборони.

Посадовець також нагадав, що раніше Київська міська прокуратура зверталася до КМДА щодо визнання міста потерпілою стороною та повернення коштів, але отримувала відмови. «Мерія не шукала можливості повернути вкрадене у громади. А отже, не вважала себе і всіх нас, киян, потерпілою стороною», — зауважив Ткаченко.

У КМВА запевняють, що відшкодування продовжиться й надалі, а повернуті активи йтимуть у пріоритеті на підсилення оборони міста під час воєнного стану.

Покровськ дедалі частіше називають уособленням нового етапу російсько-української війни, де бойові дії переходять у складний формат протистояння всередині міської забудови. Тут майже неможливо чітко провести лінію фронту: вона розмита між житловими кварталами, промисловими зонами та вузькими вулицями. У таких умовах російські диверсійні групи діють малими мобільними підрозділами, проникаючи в місто, маскуючись під цивільних або навіть під українських військових, і завдають точкових ударів по обороні.

За даними військових, тактика противника зводиться до раптових атак, розвідки боєм і підривної діяльності у глибокому тилу. Диверсанти намагаються уникати відкритих зіткнень, діючи приховано, що суттєво ускладнює роботу українських захисників. У місті панує постійна напруга: кожна підозріла постать може виявитися ворогом, а будь-який двір — точкою раптової атаки.

За оцінками аналітиків, російська армія змінила тактику і перейшла до формату “демеханізованої” війни — без великих колон техніки, які легко виявляють дрони. Замість цього РФ просувається дуже малими групами по 3–5 осіб.

“Лінія фронту розмивається“, — пояснює фінський аналітик Еміль Кастехельмі.

Російські розвідувальні дрони шукають прогалини в українській обороні. Через нестачу особового складу та постійний аеророзвідковий тиск повністю закрити місто від проникнень практично неможливо. Невеликі ворожі групи заходять у Покровськ велосипедами, мотоциклами, цивільним транспортом або пішки, користуючись туманом і дощем.

Однією з головних проблем стала неможливість швидко визначити, хто перед тобою — свій чи ворог. Українські військові повернулися до тактики перевірочних слів. Одне з ключових — “паляниця”. Але навіть це не завжди допомагає.

Ризики френдлі-файру зростають. Один з командирів пригадує, як бійцям заборонили відкривати вогонь по БМП, бо начебто “вона своя”. Виявилося, що це була російська машина. Її знищили дроном тільки після уточнення ситуації. В іншому випадку українська бригада помилково ліквідувала власні наземні безпілотники “Терміти”.

Бойові дрони стали ключовим інструментом української оборони в місті. Саме вони знаходять диверсантів та наносять удари по їхніх укриттях. Тому російські групи першими намагаються вийти на операторів — і вбивають їх.

“Наш другий ешелон не працює, а він дає 90% ударів“, — кажуть військові. Без цих ударів складніше зупиняти невеликі групи ворога на підході до міста.

За оцінкою Deep State, Росія наразі контролює щонайменше половину Покровська. Решта територій — сіра зона, де бої точкові та хаотичні. Немає жодного району, який би повністю контролювали українські сили.

Президент Володимир Зеленський раніше заявляв про близько 300 російських диверсантів у місті, проте військові кажуть, що реальна цифра може бути значно вищою.

До Покровська перекинули елітні підрозділи. Бійці “Азову” намагалися стабілізувати фронт улітку, а спецпризначенці ГУР прибували на гелікоптерах Black Hawk, щоби відновити логістику та координацію. Однак російська тактика повільного проникнення продовжує діяти.

Покровськ залишається ключовою точкою перед можливими ударами РФ на Краматорськ і Слов’янськ. Аналітики не прогнозують стрімкого прориву ворога, адже тактика малих груп не передбачає швидкого просування.

“Якщо ви просто просуваєте піхоту, на якомусь рівні вас зупинять“, — зазначає Кастехельмі.

Хоч захоплення Покровська і не гарантує Росії швидкого контролю над Донбасом, тактика інфільтрації має одну критичну перевагу — її надзвичайно важко зупинити.

Верховна Рада України зробила значний крок у напрямку вдосконалення військового законодавства, ухваливши в першому читанні законопроєкт, який стосується питань самовільного залишення військових частин та дезертирства в умовах дії воєнного стану. Цей документ спрямований на внесення змін до чинного законодавства з метою пом'якшення наслідків для військовослужбовців, які приймають рішення повернутися до виконання своїх обов'язків.

Ім’я Міхаеля Шумахера знову опинилося в центрі уваги, але цього разу через шокуючий скандал, пов’язаний із ймовірним шантажем. Видання Daily Mirror пише, що колишній охоронець легенди “Формули-1” Маркус Фріче виявився причетним до спроби вимагання у сім’ї Шумахера значної суми — 12 мільйонів фунтів стерлінгів.

З моменту нещасного випадку на гірськолижному курорті у французьких Альпах життя Шумахера змінилося назавжди. Спортсмена, якому зараз 55 років, з моменту трагедії не бачили на публіці тривалий час, а сім’я німця намагалася тримати його статки в таємниці, надаючи доступ до них тільки довіреному колу осіб.

Одним із тих, хто користувався високою довірою, був Маркус Фріче, який працював у родині Шумахера близько 18 місяців до аварії 2013 року. Як виявилося, він мав доступ до медичної інформації Міхаеля, включно з результатами обстежень і відео з реабілітацією.

Після завершення контракту, за даними німецьких прокурорів, він нібито вирішив використати цю інформацію проти сім’ї. Причому під час розслідування з’ясувалося, що він діяв не один: до змови були залучені його давній друг Йілмаз Тозтуркан і його син Лінс.

Схема ймовірних злочинців була детально продумана. Фріче передав спільникам 1500 зображень, 200 відеороликів та інші конфіденційні матеріали. Ця інформація зберігалася на чотирьох USB-накопичувачах і двох жорстких дисках, які він вивіз із будинку Шумахерів.

На першому етапі змовники зв’язалися із сім’єю і зажадали 12 мільйонів фунтів стерлінгів, погрожуючи опублікувати дані в даркнеті. Тозтуркан дзвонив сім’ї з анонімного номера, а потім надіслав кілька фотографій, щоб довести, що матеріали у них. При цьому злочинці дали сім’ї легендарного гонщика місяць на ухвалення рішення, зазначивши, що викуп має бути виплачений двома частинами в офісі адвоката.

Однак попри тиск, сім’я Шумахерів не піддалася шантажу. Німецька поліція почала стежити за підозрюваними, і вже за тиждень після першого контакту, 19 червня, Йілмаз Тозтуркан і його син були заарештовані. Маркус Фріче також опинився під слідством, хоча був відпущений під заставу. Поліція вилучила носії з вкраденою інформацією, що стало ключовим доказом у справі.

Нещодавно стало відомо, що прокуратура Німеччини завершила розслідування, і в грудні 2024 року розпочнуться судові засідання. Обвинуваченим загрожують серйозні терміни. Тозтуркану висунуто обвинувачення у вимаганні, а його синові та Фріче — у пособництві.

“Прокурори вимагають щонайменше чотири роки, але через величезну суму, яку вони вимагають, суддя вищої інстанції може призначити суворіше покарання, якщо трійцю буде визнано винною”, — зазначили автори матеріалу.