Вівторок, 2 Грудня, 2025

Корупційні схеми під час війни: як влада перетворює допомогу на збагачення

Важливі новини

Вчені виявили як безсоння, алкоголь і стрес взаємопов’язані

Команда американських дослідників з трьох університетів — Кентуккі, Маямі та штату Огайо — провела дослідження, яке виявило тісний зв’язок між чотирма поширеними проблемами: безсонням, алкоголем, стресом і депресією. У дослідженні взяли участь 405 людей, які регулярно зловживають алкоголем і мають проблеми зі сном. Вчені хотіли зрозуміти, як саме ці стани взаємодіють і чому так часто […]

Антикорупційне розслідування щодо колишнього директора департаменту транспорту КМДА Руслана Кандибора

Антикорупційні органи ініціювали перевірку фінансових активів та способу життя Руслана Кандибора, колишнього директора Департаменту транспортної інфраструктури Київської міської державної адміністрації (КМДА). Цей процес включає ретельний моніторинг походження майна, банківських рахунків та готівкових заощаджень не лише самого посадовця, а й членів його родини, зокрема дружини Ольги Кандибор та доньки Дарини Кандибор. Крім того, у рамках перевірки будуть проаналізовані фінансові зв’язки інших близьких родичів, пов’язаних із екс-чиновником.

Захід було розпочато у вересні 2025 року, одразу після того, як Кандибора було звільнено з посади за «згодою сторін». Слідчі органи мають на меті з’ясувати, чи відповідають доходи і активи родини екс-чиновника його офіційним доходам і чи не були вони отримані шляхом корупційних чи незаконних схем. Особливу увагу приділяють можливим фінансовим зв’язкам, які могли б свідчити про порушення законодавства в умовах конфлікту інтересів.

Руслан Кандибор очолював Департамент транспортної інфраструктури КМДА з серпня 2021 року. У липні 2025 року йому оголосили підозру за ч. 2 ст. 367 Кримінального кодексу (службова недбалість, що спричинила тяжкі наслідки) у зв’язку з аварійною ситуацією в київському метрополітені взимку 2023 року. За версією слідства, Кандибор та підпорядковані йому структури проігнорували загрозу руйнування тунелю на «синій» гілці метро (ділянка між станціями «Деміївська» – «Либідська»), що призвело до зупинки руху, багатомісячного обмеження роботи лінії і збитків бюджету столиці більш як на 164 млн грн. Сам Кандибор свою провину заперечує і називає претензії маніпулятивними, стверджуючи, що причини аварійного стану — у проєктних помилках ще часів будівництва.

Після оголошення підозри суд відсторонив Кандибора від посади і відправив під нічний домашній арешт. Прокуратура наполягала на цілодобовому арешті з електронним браслетом і заявила, що оскаржуватиме м’якіший запобіжний захід. У вересні 2025 року мер Києва Віталій Кличко підписав розпорядження про звільнення Кандибора з КМДА «за згодою сторін».

Попри офіційні доходи, задекларовані Кандибором, питання виникли саме до рівня життя його сім’ї. Річна зарплата посадовця становила близько 1,15 млн грн (у середньому приблизно 96 тис. грн на місяць), однак родина, за наявними даними, володіє кількома квартирами, земельними ділянками на Львівщині, тримає значні суми готівкою — понад 70 тисяч доларів США і 25 тисяч євро — та має великий автопарк.

У переліку автівок фігурують одразу кілька ретро-автомобілів і два сучасні Mercedes-Benz. Один із них — Mercedes-Benz GLC 300 2018 року випуску, придбаний у 2024 році, тобто вже під час повномасштабної війни. Саме такі активи — рухоме майно, що оформлене на членів сім’ї або пов’язаних осіб — зараз і цікавлять антикорупційні органи, оскільки вони можуть бути ознакою так званого «непояснюваного збагачення» (коли стиль життя не відповідає офіційним доходам). Цей блок перевірки стосується не лише самого Кандибора, а й дружини та доньки, які, за версією слідства, могли виступати номінальними власниками.

Детективи вимагають від банків повні виписки щодо руху коштів по рахунках усіх членів сім’ї та родичів Кандибора, щоб відстежити перекази, великі готівкові внесення, купівлю нерухомості й автомобілів, а також можливі конвертаційні операції. Такі запити стандартні для перевірок активів місцевих чиновників, але в цьому випадку масштаби запиту явно виходять за межі однієї лише зарплатної картки ексчиновника — перевіряють фактично весь сімейний контур.

Розслідування рівня життя Кандибора має одразу два виміри. Перший — публічний: ідеться про чиновника, якого вже підозрюють у службовій недбалості, що коштувала місту сотні мільйонів гривень і паралізувала одну з ключових гілок метро Києва. Другий — системний: це тест на те, чи готові антикорупційні органи копати не лише «технічну вину» за аварію, а й можливе незаконне збагачення, що могло накопичуватися роками, поки він працював у департаменті.

Тепер слідчі намагаються встановити, чи не є майно родини Кандибора, включно з нерухомістю, готівкою і дорогими авто, прихованими активами, сформованими за рахунок зловживання службовим становищем. Якщо цю невідповідність буде доведено, наступним кроком може стати не лише справа про недбалість, а й окремі підозри щодо незаконного збагачення або декларування недостовірних відомостей.

Продукти для армії перетворили на бізнес: затримано 9 фігурантів справи

Співробітники Державного бюро розслідувань спільно з Офісом Генерального прокурора затримали дев’ятьох осіб, які організували масштабну корупційну схему на постачанні продуктів харчування до військових частин і навчальних закладів ЗСУ. У центрі махінацій — власник двох комерційних компаній, який створив злочинну організацію з метою збагачення за рахунок армії. За даними слідства, до складу групи входили ще восьмеро […]

Благовістна Беатриса: Як колишній сільський депутат Микола Греченюк виграває тендери та розкішно оббиває дочку

Багатство та Влада: Життя Принцеси Беатріси з Закарпаття

У 2015 році, коли Микола Греченюк займав посаду депутата сільської ради від Партії регіонів, його родичі та близькі отримали в Підвиноградові щонайменше чотири земельні ділянки. Це дозволило їм скористатися правом на безкоштовне отримання землі, яке гарантується Конституцією кожному українцю. За рішенням сільської ради земельні ділянки отримали Беатриса Миколаївна Греченюк (дочка), Михайло Васильович Греченюк (брат), Михайло Михайлович Крайнер (за даними ЗМІ, водій Греченюка) та Маріанна Олександрівна Крайнер (дружина водія Греченюка). Судові процеси щодо цих земельних ділянок тривали до 2021 року, проте зазначені особи все ж вдало захистили своє право на землю. Сам Микола Греченюк володіє в Підвиноградові чотирма земельними ділянками та будинком. Його дочка Беатриса має власність на три ділянки та власний маєток. Крім того, Микола Греченюк є засновником ТОВ "Лігаспецбуд", якому також пощастило з тендерами. За даними "Прозоро", ця компанія брала уч

У 2015 році, коли Андрій Петьовка невдало балотувався від партії "Рідне Закарпаття" у Мукачевому, його родичі отримали дозволи на виїзд за кордон завдяки листам від нардепа Василя Петьовки. Вказуючи, що Андрій є волонтером від Благодійного фонду "Наша паляниця", щоб підкріпити своє прохання, ці дозволи були складені в адмінпротоколі на його батька. Хоча після запевнень про повернення із волонтерською місією претензій від Національного агентства з питань запобігання корупції не було, липнем 2022 року Беатриса Греченюк народила дочку, можливо, саме у цей період вона зі своїм чоловіком виїхала за кордон, але не для волонтерства, а для особистих цілей. Проте, за її Instagram, велике подорожування у Італію відбулося у вересні 2023 року, де вони перебували в розкішному палаці. Представники Закарпаття завжди вражали своїм тяжінням до розкішів і позолоти, але те, що можна побачити на їхніх сторінках в соціальних мережах, може викликати подив навіть у найвідоміших світських левиць. Згідно з даними, Закарпатська область є лідером серед усіх областей України за поставками незадекларованих товарів, що викликає підозру щодо джерел їхнього благополуччя та розкошів.

У вищезгаданій статті представлено відомості про вплив певних осіб з Закарпаття на суспільно-політичну ситуацію в регіоні та їхнє життя в контексті здійснення великих фінансових операцій та подорожей. Зокрема, розглянуто факти здійснення незадекларованих поставок товарів через Закарпатську область, що ставить під сумнів джерела благополуччя певних осіб. Зазначено також прохання нардепа щодо дозволу на виїзд за кордон для своїх близьких, аналізуються їхні дії та активності, які можуть вказувати на можливі порушення законодавства. Робиться висновок про необхідність ретельного вивчення цих фактів компетентними органами та прийняття відповідних заходів у випадку виявлення законопорушень. Також акцентується увага на важливості відкритості, прозорості та дотримання етичних норм у політичній та громадській діяльності для забезпечення довіри громадян до влади та системи влади в цілому.

У центрі Києва археологи виявили унікальний відбиток людської ступні на давній цеглі

У Києві, під час розкопок фундаментів Михайлівського Золотоверхого монастиря, археологи натрапили на незвичайну знахідку — відбиток людської ступні на цеглі, яка була зроблена понад вісім століть тому. Це відкриття викликало значний інтерес як у науковців, так і у киян, адже воно надає відчуття прямого дотику до життя людей, які працювали над зведенням святині в давні часи.

Роботи проводяться у рамках досліджень Державного історико-архітектурного заповідника «Стародавній Київ». Фахівці зазначають, що такі знахідки є рідкісними, адже більшість будівельних матеріалів середньовіччя збереглися лише фрагментарно. Відбиток, ймовірно, залишив будівельник або один із помічників майстрів під час виробництва цегли, коли вона ще була сирою.

Розчищення фундаментів вимагало значних зусиль: волонтерам та музейникам довелося винести близько 50–60 мішків піску й вапна, завантаживши їх на самоскид. Для роботи використовували вантажівку, надану ШЕУ Шевченківського району.

Після завершення робіт підлогу покриють гігроскопічним текстилем і гравієм, стіни пофарбують, а павільйон обладнають інформаційними банерами та стендами.

Відбиток ступні на цеглі став живим свідченням середньовічного життя киян, нагадуючи про радість, веселощі та непередбачувані вчинки мешканців міста понад 800 років тому.

Під час війни, коли тисячі маріупольців залишалися без житла та засобів для виживання, окремі посадовці змогли використати ситуацію на власну користь. Мер Маріуполя Вадим Бойченко став центральною фігурою в журналістському розслідуванні, яке виявило масштабні схеми привласнення коштів, виділених для переселенців. За даними розслідувачів, мільйони гривень державної та міжнародної допомоги не доходили до людей, які втратили житло, а замість цього опинялися у приватних руках.

Після початку повномасштабного вторгнення росії Бойченко залишив місто, залишивши мешканців під постійними обстрілами. Уже на третій день війни він перебував у безпечному місці, тоді як тисячі маріупольців опинилися в зоні активних бойових дій. Його родина тим часом оселилася у Києві, де почала скуповувати елітну нерухомість, що викликало додаткові запитання щодо джерел фінансування.

Кар’єра Бойченка тісно пов’язана з бізнес-імперією Ріната Ахметова. Саме на підприємствах “Метінвесту” він розпочав свій шлях, а після обрання мером дружина отримала посаду в компанії Ахметова із річним доходом понад 12 мільйонів гривень. Для експертів це виглядає як “винагорода” за лояльність і контроль над стратегічно важливим містом.

Після окупації Маріуполя виконком продовжив діяти у Запоріжжі, розпоряджаючись бюджетом, який майже повністю фінансується з державних дотацій. У 2024 році це близько 3 мільярдів гривень — коштів українських платників податків. Частину з них спрямували на підтримку переселенців через програму “ЯМаріуполь”, однак результати виявилися шокуюче мізерними.

Із понад 450 мільйонів гривень, витрачених на проект “ЯМаріуполь.Житло”, заселили лише 284 кімнати — менше 1% переселенців. Вартість однієї кімнати сягнула 1,6 мільйона гривень, тоді як ціна квартири в регіоні вдвічі менша. Аудит зафіксував порушення у тендерах, завищення цін і фіктивні закупівлі “під своїх”.

Паралельно виконком витрачав десятки мільйонів на іміджеві та фіктивні проекти: концерти, ремонти “доріг” у місті, яке фактично зруйноване, і навіть закупівлю дорогих автомобілів. Toyota Land Cruiser із бюджету опинилися у користуванні самого Бойченка та його сина.

Не менш сумнівним є благодійний фонд “Я — Маріуполь”, який отримує сотні мільйонів гривень бюджетних та міжнародних грошей, але не надає прозорої звітності. Переселенці скаржаться на бюрократію, низьку якість допомоги й відсутність реальної підтримки.

Тим часом родина мера продовжує купувати елітне житло на суму понад 900 тисяч доларів, а сам Бойченко регулярно з’являється на закордонних форумах, представляючи себе “символом незламного Маріуполя”.

Коли кошти, призначені для жертв війни, стають джерелом особистого прибутку, це — не лише корупція. Це зрада суспільної довіри. Подібні “мери-гуманітарії” створюють небезпечну модель, де благодійність перетворюється на бізнес, а трагедія міста — на прибутковий актив.

Останні новини