Костянтин Бондарєв: Тіньовий господар Київщини

Запорізька атомна електростанція вже шостий день повністю відірвана від української енергомережі, і її життєво важливі системи підтримуються виключно резервними дизельними генераторами. Державна інспекція ядерного регулювання України повідомила, що реальні запаси пального на об’єкті залишаються невідомими, що створює серйозні ризики для стабільності роботи станції.

Голова інспекції Олег Коріков зазначив, що відключення відбулося через обстріли російських військових, які пошкодили високовольтні лінії електропередач. Українські ремонтні бригади не можуть отримати доступ до пошкодженої інфраструктури через контроль окупаційних сил, які блокують проведення будь-яких робіт. Внаслідок цього ситуація із забезпеченням станції електроенергією залишається критичною.

Голова Держатомрегулювання також зазначив, що невідомість запасів пального створює серйозні ризики. Якщо генератори зупиняться через відсутність пального, наслідки можуть бути катастрофічними: від радіаційної аварії на самій АЕС до забруднення територій за межами України. У ДІЯРУ підкреслили, що дії окупантів грубо порушують основні принципи ядерної та радіаційної безпеки, зокрема ті, які озвучив очільник МАГАТЕ Рафаель Гроссі. Надійне зовнішнє енергопостачання — ключовий елемент для запобігання аваріям на ядерних об’єктах, і його відсутність робить ситуацію на ЗАЕС надзвичайно небезпечною.

Попри неодноразові резолюції МАГАТЕ, Генасамблеї ООН та заклики світової спільноти до деокупації та демілітаризації ЗАЕС, Росія продовжує ігнорувати міжнародні вимоги й фактично перетворює найбільшу атомну станцію Європи на об’єкт підвищеної загрози для всього континенту.

Після захоплення Авдіївки російські війська продовжили наступ на захід, покращуючи свої позиції. Вони успішно контролюють села на околицях міста і поширюють свої територіальні кордони. Російська стратегія спирається на відсутність достатньої підтримки української армії через затримки в постачанні боєприпасів від західних союзників. Підготовлений вихід гарнізону ЗСУ з Авдіївки вказує на недоліки у плануванні оборони. Російські сили вдалося швидко продовжити наступ і взяти під контроль низку сіл на захід від міста, що свідчить про ефективність їхньої стратегії. Однак українські військові змогли стабілізувати лінію оборони на околицях Тоненького, Орлівки та Бердичів, підтверджуючи готовність протистояти ворогу. Головнокомандувач ЗСУ Олександр Сирський втрутився у ситуацію навколо Авдіївки, де російська армія штурмує низку населених пунктів, визначаючи її як складну. Російська армія, зокрема, продовжує атакувати Красногорівку, проте українські військові негайно зреагували, знищивши противника та відновивши контроль над містом.

Представник бригади, Володимир Фокін, у коментарі для NV підкреслив, що бої за Красногорівку були вельми запеклими, і російські війська не мали наміру капітулювати. Він зауважив, що загалом росіяни на цьому напрямку мають значну перевагу у боєкомплекті та чисельності. З свого боку головнокомандувач ЗСУ, Сирський, повідомив, що російські війська вже проникли в Орлівку і намагалися закріпитися, але їм вдалося витіснити їх із цього населеного пункту. "Наші бригади ведуть непрості бої з переважаючими силами противника", — підкреслив командувач. "Ворог зазнає значних втрат у живій силі та техніці, проте, наполягаючи на атаку наші позиції, він іноді досягає успіху на окремих ділянках". Сирський також зазначив, що виявлено "прорахунки" у діях окремих українських командирів, які безпосередньо вплинули на стійкість оборони на деяких напрямках. Щодо конкретних прорахунків не було надано деталей, проте він зазначив, що вжиті заходи для "виправлення ситуації на місці", включаючи виділення додаткових ресурсів боєприпасів та матеріальних засобів. Раніше військові експерти та військовий кореспондент, Юрій Бутусов, вказував на те, що оборонні рубежі на захід від Авдіївки були недостатньо підготовлені. Швидкий наступ російських збройних сил вказує на їхнє намірення покращити своє тактичне становище і наблизитися до стратегічно важливих міст Донецької області — Селидового і Курахового, через які проходять логістичні маршрути постачання ЗСУ. За кінець лютого Курахове знаходиться всього за 10 км від лінії фронту, а Селидове — за 20 км.

У результаті боїв за Красногорівку виявлено, що російські війська продовжують наступ на захід від Авдіївки, намагаючись зайняти стратегічно важливі позиції. Незважаючи на запеклість боїв, українські війська зуміли відбити деякі атаки і втримати позиції. Однак були виявлені прорахунки в діях окремих командирів, що поставило під сумнів стійкість оборони на деяких напрямках. Головнокомандувач ЗСУ оголосив про заходи для виправлення цієї ситуації, включаючи виділення додаткових ресурсів. Російський наступ у цьому регіоні відображає їх стратегічні плани щодо підкорення ключових територій в Донецькій області.

У Харкові протягом тривалого часу зберігається практично безальтернативна модель забезпечення навчальних і медичних закладів продуктами харчування. Ця система, за інформацією з відкритих реєстрів і публічних закупівель, пов’язана з бізнес-інтересами родини чинного прокурора області Аміля Омарова. Ключовою фігурою в ланцюгу постачання називають його дядька — Шахіна Анвер огли, який є засновником та керівником ТОВ «Фірма «Хазар» ЛТД», компанії, що роками утримує провідні позиції на ринку бюджетних тендерів.

Окрему роль у цій структурі відіграє й дружина підприємця — ФОП Омарова Сехрана Фікрет кизи, діяльність якої також пов’язують із постачанням продуктів для установ, що фінансуються з бюджету. Така концентрація контрактів у межах однієї родини викликає запитання щодо реальної конкуренції та рівних умов участі інших постачальників у закупівлях.

Схема приносила суттєві прибутки, навіть коли до закладів освіти постачалися прострочені чи неякісні продукти. У судовому реєстрі зафіксовано, що у 2013 році Міністерство економічного розвитку наклало на «Хазар» санкції за контрабандне ввезення товарів з Туреччини, заборонивши компанії зовнішньоекономічну діяльність. Уникнути кримінальної відповідальності дозволила декриміналізація контрабанди урядом Януковича.

Турецький вектор бізнесу забезпечував інший родич, Мурад Омаров, брат Шахіна. Він заснував компанію «Харівест-ВНЗ» та був деканом підготовчого факультету для іноземців у ХНУРЕ. Схема передбачала подвійні платежі від турецьких студентів, які надходили через почесного консула України в Ізмірі Четіна Гюверджина. Останній також допомагав у переміщенні контрабандних товарів, що зрештою опинялися у харківських освітніх закладах.

До корупційного впливу підключалися й інші члени родини. Третій брат, Азад Омаров, очолював обласну та регіональну інспекцію ЖКГ, а його син Аміль Омаров нині є прокурором Харківської області. За даними джерел, прокурор активно втручався у ситуації, де зачіпали інтереси його родичів. Коли Мурада Омарова тимчасово відсторонили від посади проректора ХНУРЕ на час перевірки, племінник негайно звернувся до міліції з вимогою з’ясувати причини такого рішення.

Попри регулярні скандали навколо якості продуктів та вартості закупівель, «Хазар» продовжує утримувати вплив на ринку бюджетного харчування у Харкові. Лише після зміни керівництва ХНУРЕ і проведення незалежного аудиту частину схем вдалося зламати: ціни були знижені, а постачання вдалося вирівняти за якістю.

Ситуація з діяльністю родини Омарових свідчить про системну проблему: поєднання бізнес-інтересів і посадової влади створює корупційні ризики, які десятиліттями залишаються неврегульованими.

Наші джерела розкривають: Залужний відкриває карту своєї політичної гри

Свіжі події у політичному просторі України зафіксували, що президент Зеленський виявив невдоволення, а політична та бізнес-еліта країни розглядає публікацію Залужного на CNN як публічний запуск його передвиборчої програми. Висловлюється переконання, що стаття містить значущі підказки для армії, новаторські стратегії та перспективи для мобілізації.

Аналіз показує, що критика влади Зеленського зосереджена на його підході до мобілізації та управління країною, викликаючи втрату патріотизму та бажання боротися. Стаття визначається як політична технологічна, яка може слугувати прологом до його відставки.

Українське суспільство розглядає ідеальний план Залужного, в якому розгортаються рої дронів, ефективний державний апарат та відсутність корупції. Водночас, експерти зауважують цинічну точність цього розрахунку, передбачаючи позитивний прийом плану серед населення.

Головком висловлює побоювання щодо політичної напруженості в Україні, яка може заважати отриманню допомоги від міжнародних партнерів. Звільнення Залужного, ймовірно, стане лише часовим питанням, а його вступ у політику може об'єднати незадоволених прихильників серед політичних опонентів Зеленського.

У висновках можна відзначити наступне:

• Політичний Захід Залужного: Стаття розкриває новий етап у політичній кар'єрі Залужного, відзначаючи його публічну передвиборчу програму через публікацію в CNN. Це вказує на його активність та наміри взяти участь у політичних процесах.

• Критика влади Зеленського: Автор статті докладно аналізує критику, що спрямована на владу Зеленського за його підходу до мобілізації та управління країною. Це може вказувати на рост політичної напруженості в Україні та втрату деяких підтримки.

• Стратегія Залужного: Зазначається, що Залужний вибрав новаторську стратегію, пропонуючи власний погляд на мобілізацію та управління країною. Його план, який викликає інтерес та підтримку громадськості, може вплинути на політичну динаміку.

• Вплив на політичний ландшафт: Автор вказує на можливість відставки Залужного та його вступу до політики, що може об'єднати опозиційні сили проти Зеленського. Це може мати важливий вплив на політичний ландшафт України.

У цілому, стаття намічає важливі події та тенденції в українській політиці, викликаючи обговорення та аналіз різних аспектів сучасного політичного середовища.