Кремль може піти на поступки Трампу, розглядається “перемир’я в повітрі”

Головнокомандувач Збройних сил України, генерал-полковник Олександр Сирський, доповів про найбільш гарячі ділянки фронту на Харківщині, де російські війська активно ведуть штурмові операції та масово перекидають свої резерви. Один з найбільш напружених напрямків продовжує залишатися район Кислівки, де противник намагається прорвати оборонні позиції українських військ та прорватися до річки Оскіл.

“Продовжую свою роботу в частинах Східного фронту. Після перших незначних успіхів в ході наступальних боїв на Харківщині противник повністю завʼяз у вуличних боях за Вовчанськ та поніс дуже високі втрати в особовому складі штурмових підрозділів. Наразі ворог з різних напрямків перекидає резерви, намагаючись підтримати активні штурмові дії, але безуспішно”.

За словами Сирського, в районі Липців ворог також зазнав істотних втрат, перейшов до активної оборони, проводить мінування та вогневе ураження позицій Сил оборони.

На Купʼянському напрямку продовжуються бої у лісовому масиві на північ від міста. Складна ситуація в районі Кислівки, де ворог намагається прорвати нашу оборону та вийти до річки Оскіл.

Інтенсивні бойові дії тривають в районі Іванівського та на підступах до Часового Яру. Ворог намагається будь-якою ціною зачепитися за місто, використовує новітні Т-90М, БМП-3, БМД-4, які, як правило, знищуються нашими протитанковими засобами та FPV дронами ще в ході висування, зазначає головком.

Найбільш інтенсивні та жорсткі бої тривають на Покровському та Курахівському напрямках. Ворог намагається прорвати оборону українських військ на вузькій ділянці фронту між населеними пунктами Старомихайлівка – Бердичі шляхом наступальних та штурмовим дій найбільш підготовлених підрозділів. Наступальні дії відбуваються як з використанням бронетехніки, так і в пішому порядку, нерідко – на мотоциклах та багі.

На інших напрямках також неспокійно, але кількість та інтенсивність бойових дій значно менше, зазначив Сирський.

Історія навколо голови Антимонопольного комітету України Павла Кириленка набула широкого суспільного резонансу та стала символом системної проблеми безкарності високопосадовців у період воєнного стану. Поєднання кількох факторів — кримінального провадження щодо десятків мільйонів гривень незадекларованих активів, рішення суду не усувати посадовця з посади та затягування парламентських процедур зі звільнення — викликало хвилю обурення як у медіа, так і серед громадськості.

Понад рік тому журналістські розслідування оприлюднили інформацію про значні статки, якими користується родина Кириленка. Йшлося про елітну нерухомість, дороговартісні паркомісця та автомобілі преміумкласу, що не відповідали задекларованим доходам посадовця. За даними слідства, активи на суму понад 72 мільйони гривень були набуті без підтверджених законних джерел походження, що стало підставою для відкриття кримінального провадження.

Детективи НАБУ завершили досудове розслідування, Спеціалізована антикорупційна прокуратура направила обвинувальний акт до суду, а Вищий антикорупційний суд перейшов до розгляду справи по суті. Кириленку інкримінують незаконне збагачення та подання завідомо недостовірних відомостей. Його дружину слідство вважає пособницею у приховуванні активів. За самого чиновника було внесено заставу в розмірі 30 млн гривень.

Попри це, у серпні 2025 року ВАКС відмовився відстороняти Кириленка від посади голови АМКУ. Суд обмежився запобіжним заходом у вигляді особистих зобов’язань, дозволивши посадовцю й надалі керувати одним із ключових економічних регуляторів держави. Восени запобіжний захід було продовжено, а сам Кириленко продовжує підписувати рішення Антимонопольного комітету.

Паралельно питання його звільнення зависло у Верховній Раді. У жовтні 2025 року було зареєстровано проєкт постанови про припинення повноважень голови АМКУ. Парламент формально доручив профільному комітету розглянути це питання, однак жодних реальних рішень так і не ухвалив. Минув час, але тема не виноситься в зал, а політичної волі поставити крапку у цій історії досі не видно.

Ситуація виглядає особливо гострою в умовах війни, коли держава закликає бізнес і громадян до максимальної фінансової дисципліни, водночас залишаючи на посаді людину, обвинувачену у збагаченні, несумісному з офіційними доходами. Антимонопольний комітет є одним із ключових індикаторів для інвесторів та міжнародних партнерів, і будь-які підозри щодо його керівництва неминуче підривають довіру до рішень регулятора.

Історія Павла Кириленка давно вийшла за межі окремої кримінальної справи. Вона стала тестом для судової та політичної системи на здатність реагувати на корупційні ризики без очікування вироку. Поки ж цей тест демонструє інше: навіть у воєнний час обвинувачення у масштабній корупції не є автоматичною підставою для втрати посади.