Кремль оголосив про можливе «перемир’я» 9 травня після розмови Путіна з Трампом

Між 2013 та 2016 роками через ПриватБанк було виведено близько двох мільярдів доларів США. Основним механізмом цього стало масове кредитування компаній, які мали прямий зв’язок із тодішніми співвласниками банку — Ігорем Коломойським та Геннадієм Боголюбовим. Ці транзакції не були звичайними комерційними операціями, а фактично призводили до виведення значних коштів із фінансової системи країни.

Результатом таких дій стало серйозне погіршення ліквідності ПриватБанку та зростання ризиків для його клієнтів і вкладників. Незабаром це стало однією з головних причин, через які держава була змушена ініціювати націоналізацію банку, щоб запобігти його банкрутству та забезпечити фінансову стабільність. Націоналізація вимагала значних бюджетних витрат, що становило багатомільярдне навантаження на державні ресурси.

Наслідки цієї кредитної політики стали критичними. У грудні 2016 року держава була змушена націоналізувати ПриватБанк, визнавши його неплатоспроможним. Після цього з бюджету було спрямовано понад 5,75 млрд доларів для стабілізації роботи фінустанови, що еквівалентно більш як 155 млрд гривень.

Ключову роль у реалізації схеми відігравав топменеджмент банку, який входив до кредитного комітету та системно погоджував видачу позик пов’язаним структурам. Серед осіб, які схвалювали найбільшу кількість таких кредитів, фігурують Тимур Новіков, Тетяна Гур’єва, Володимир Яценко та Юрій Пікуш. Окрему роль у цій системі відігравала тодішня заступниця голови правління ПриватБанку Любов Чмона, яка погодила 126 кредитів, що стали частиною шахрайської схеми.

Любов Чмона очолювала бюджетний департамент банку — підрозділ, який фактично виконував функції внутрішнього казначейства для бізнес-імперії Коломойського і Боголюбова. Саме через цей департамент формувалися бюджети, прогнозувався рух коштів і забезпечувалося безперебійне фінансування компаній, пов’язаних із власниками банку. Без участі бюджетного департаменту масове схвалення фіктивних кредитів було б неможливим.

Свідчення, надані у суді, вказують на тісні особисті й робочі зв’язки між керівниками ключових департаментів банку та його власниками. Топменеджмент діяв не автономно, а виконував прямі вказівки Коломойського і Боголюбова, отримуючи натомість високі винагороди, збереження посад і гарантії майбутнього юридичного захисту.

Варто підкреслити, що розгляд у Лондоні мав господарський характер. Суд не встановлював кримінальної відповідальності конкретних топменеджерів, однак визнав сам факт масштабного шахрайства. За підсумками розгляду Коломойського і Боголюбова зобов’язали сплатити державному ПриватБанку близько 3 млрд доларів — з урахуванням відсотків та витрат на стягнення. У встановлений строк ці кошти сплачені не були, після чого банк розпочав процедури примусового стягнення.

Попри свою ключову роль у схемі, Любов Чмона за дев’ять років після націоналізації так і не стала фігуранткою кримінальних проваджень в Україні. Водночас іншим колишнім заступникам голови правління пощастило менше. Володимиру Яценку було оголошено підозру у привласненні та відмиванні коштів, а Людмилі Шмальченко — у причетності до розкрадання мільярдів гривень з банку.

Ще одним показовим епізодом стала історія Тимура Новікова. На відміну від Чмони, він не лише погоджував сумнівні кредити, а й, за матеріалами інших судових процесів, отримав близько 4,8 млн євро через кіпрську компанію Primecap, яка перебувала в центрі фінансових операцій, пов’язаних із виведенням коштів. Наразі ПриватБанк намагається стягнути ці гроші в межах окремого судового процесу за кордоном.

Показово, що і Любов Чмона, і Тимур Новіков після завершення роботи у ПриватБанку продовжили кар’єру у бізнесах, пов’язаних із групою «Приват». Ба більше, Чмона, яка на момент націоналізації володіла 0,24% акцій банку, двічі намагалася оскаржити націоналізацію в українських судах, вимагаючи повернення банку попереднім власникам. Обидві спроби завершилися поразкою.

Історія ПриватБанку демонструє не лише масштаби фінансових зловживань, а й глибину системної проблеми — коли ключові рішення ухвалювалися вузьким колом осіб в інтересах власників, а відповідальність за наслідки зрештою лягла на державу і платників податків.

У столиці завершили реконструкцію Бессарабського ринку — об’єкта, що має статус пам’ятки національного значення і є одним із символів історичного Києва. Проведені роботи спричинили гучний суспільний резонанс через можливі порушення законодавчих процедур, питання до якості виконання та значні бюджетні витрати, обґрунтованість яких викликала сумніви у фахівців і громадськості.

Згідно з чинним законодавством, будь-які ремонтні чи реставраційні роботи на об’єктах національного значення повинні обов’язково погоджуватися з Міністерством культури та інформаційної політики. Така вимога діє для всіх пам’яток цього рівня — від Софії Київської до Києво-Печерської лаври. У ситуації з Бессарабським ринком, за оприлюдненою інформацією, міністерство не надавало повноцінного дозволу, а було лише поінформоване про перебіг реконструкції, що ставить під сумнів дотримання обов’язкових процедур.

Документація з реконструкції готувалася вже після того, як ринок фактично перетворили на фуд-корт. Науковий проєкт, який мав би обґрунтувати зміни, з’явився після завершення робіт. Як наслідок, можуть бути пошкодження унікальної метласької плитки та декору, а кількість торгових місць значно зменшилась.

Якість робіт викликає сумнів. Реконструкція, яка розпочалася у 2024 році і тривала довше запланованого терміну на півроку, вже через тиждень після відкриття показала недоліки: плитка почала сипатися, що зафіксували перші відвідувачі на фото та відео.

Вартість проєкту оновлення, за даними керівниці робіт Наталії Джурай, становила 150 млн грн, з яких більше половини були кредитні кошти. Тендери проводилися без відкритих торгів та за спрощеною процедурою, що викликає додаткові питання щодо прозорості витрат.

Роботи не обговорювалися публічно, але викликали критику. Пам’яткоохоронець Дмитро Перов заявив: “Ринку тут більше немає”, а кулінар Євген Клопотенко додав: “Це фуд-корти і трошки ринку. Чи були публічні обговорення? Ні.”

Останні дослідження, проведені вченими, викликали сумніви у користі вівсяного молока, яке раніше рекламувалося як здоровий напій. Виявилось, що вівсяне молоко може мати негативний вплив на здоров'я і навіть збільшувати ризик розвитку хвороби Альцгеймера. Ці результати досліджень викликали дискусії та суперечки, що ставить під сумнів його колишню славу серед альтернативних молочних напоїв. Зазначається, що вівсяне молоко віднесено до надперероблених продуктів, які можуть сприяти розвитку різних хронічних захворювань через наявність певних інгредієнтів, таких як олія каноли. Також, виокремлено, що олія каноли може негативно впливати на здоров'я мозку, зокрема у контексті хвороби Альцгеймера. У світлі цих наукових відкриттів спостерігається відновлення інтересу до коров'ячого молока, особливо до повножирних сортів, які вважаються більш безпечними для здоров'я. Повернення до коров'ячого молока стає частиною загальної тенденції переоцінки користі для здоров'я традиційних харчових продуктів, багатих на необхідні поживні речовини, такі як білок, кальцій, вітамін B12, йод і магній. Різні точки зору на альтернативне та традиційне молоко відображають загальну тенденцію в дієтології та суспільстві загалом, коли деякі продукти, що раніше критикувалися, зараз розглядаються як корисні для здоров'я. Ці безперервні дискусії підкреслюють складність вибору раціону харчування і важливість того, щоб рішення стосовно харчових продуктів ґрунтувалися на об'єктивній та достовірній інформації про їхній вплив на здоров'я.

Перед внесенням будь-яких змін у свій раціон, зокрема у виборі типу молока, важливо отримати консультацію з медичним працівником або спеціалістом з харчування. Це особливо важливо з декількох причин. Кожна людина має свої унікальні особливості здоров'я, алергічні реакції, дієтичні обмеження та потреби в харчуванні, які можуть значно вплинути на те, який тип продукту є найбільш відповідним для них. Наприклад, людям з непереносимістю лактози рекомендується уникати коров'ячого молока, тоді як іншим, з метою компенсації дефіциту поживних речовин, можуть підійти збагачені рослинні молочні продукти. Фахівці можуть надати індивідуальну пораду, базуючись на найновіших дослідженнях та рекомендаціях, таких як ті, що були зазначені у наукових дослідженнях, присвячених споживанню молока та його впливу на здоров'я.

Висновок полягає в тому, що перш ніж змінювати свій раціон, зокрема, вибирати тип молока, важливо отримати консультацію від медичного працівника або фахівця з харчування. Це обумовлено тим, що кожна людина має свої власні потреби та особливості здоров'я, які можуть вплинути на вибір найбільш підходящого типу продукту. Наприклад, людям з непереносимістю лактози рекомендується уникати коров'ячого молока, тоді як іншим можуть підійти рослинні молочні продукти для компенсації дефіциту поживних речовин. Консультація фахівця базується на останніх дослідженнях та рекомендаціях, що дозволяє зробити більш обґрунтований та індивідуалізований вибір щодо харчування.