Мешканця Бердичева судитимуть за підпал авто військового ЗСУ

В останні місяці спостерігається значне скорочення обсягів військової допомоги Україні з боку міжнародних партнерів, зокрема Заходу. Швейцарське видання Neue Zürcher Zeitung зазначає, що підтримка з боку Сполучених Штатів, які були одним із найбільших донорів, істотно знизилася після інавгурації Дональда Трампа. Це спричинило дефіцит у фінансуванні, який частково вдалося компенсувати Європейському Союзу лише в першій половині поточного року. Однак ситуація змінюється: влітку європейські зобов'язання значно скоротилися — на 57% порівняно з першими шістьма місяцями, зменшивши щомісячний обсяг допомоги з €3,8 млрд до €1,9 млрд.

Цей спад не можна ігнорувати, адже для України, яка веде боротьбу за свою територіальну цілісність, кожен фінансовий ресурс має велике значення. Зниження підтримки означає не лише складнощі в постачанні необхідного озброєння, але й потенційно серйозні наслідки для стабільності військових операцій. У другому кварталі поточного року військова допомога всіх донорів була на 40% нижчою, ніж у першій половині, що ускладнює плани щодо модернізації армії та забезпечення її необхідними ресурсами для відбиття агресії.

Ініціатива Purl, у рамках якої окремі країни НАТО купують зброю у США для передачі Україні, вже залучила мінімум 16 держав; серед тих, хто закупив озброєння — Данія, Норвегія, Швеція, Латвія, Німеччина, Нідерланди, Бельгія та Канада. Загальна сума таких закупок становить близько €1,9 млрд. При цьому Данія вирізняється тим, що віддала свої запаси артилерії і налагоджує прямі закупівлі у українських виробників.

Матеріал також звертає увагу на регіональні відмінності: Південна Європа (Франція, Іспанія, Італія) демонструє більш стриману позицію в постачанні озброєнь, але водночас має відносно повні склади і потужні оборонні галузі; країни Балтії, Чехія чи Польща активніші у передачах, але їхні можливості обмежені ресурсами. Автори зазначають, що потенціал Європи для збільшення допомоги ще не вичерпано — порівняння з попередніми кризами показує, що ЄС і Брюссель можуть мобілізувати значні фінансові ресурси: фонд відновлення під час пандемії становив близько €810 млрд, під час єврокризи — близько €400 млрд, тоді як на сьогодні допомога Україні становить приблизно €215 млрд.

Ключові елементи ефективної системи реагування на стихійні лиха:

До 30-річного ювілею культового “Кримінального чтива” розберемося, чому другий фільм Квентіна Тарантіно досі вважається найкращим його творінням? “Кримінальне чтиво” входить до топ 10 рейтингу IMBD, на Rotten Tomatoes критики дають стрічці 92%, глядачі — 96%. І всі визнають, що найнезвичайніша для бойовика сцена — це знаменитий танець Вінсента Веги (Джон Траволта) і Мії Воллес (Уми Турман). Однак багато хто стверджує, що це “вставний” епізод — для оригінальності. Фокус доведе, що нічого тут випадкового немає — це ключова сцена стрічки, де режисер дав останній шанс цим своїм героям — змінитися.

Тарантіно — постмодерніст. Хлопець працював у відеосалоні і почав знімати фільми, надивившись американського, європейського та азіатського кіно. Прийоми брав у видатних режисерів. Наприклад, шість новел ідуть не в хронологічному порядку — як у французьких класиків Жан-Люка Гадара і Франсуа Трюффо. Діапазон жанрів, який використовує Тарантіно, гранично широкий: від вестерну до тортурного порно. Здавалося, така солянка має привезти до того, що картина розвалиться. Але що ж це все тримає?

На старті фільму пара дрібних грабіжників Рінґо (Тім Рот) та Іоланда (Аманда Пламмер) за філіжанкою кави в придорожній забігайлівці вирішують “потрусити” відвідувачів кафе. Зважившись, вони вихоплюють пістолети: у цьому місці стрічки починаються вступні титри — інтрига стартувала. Далі з’являються два гангстери, Вінсент Вега (Джон Траволта) і Джулс Віннфілд (Семюел Л. Джексон). Але не будемо переказувати сюжет — його всі знають. Одразу перейдемо до танцю, щоб відповісти, чому це ключовий епізод стрічки.

Новела про Вінсента Вегу і дружину мафіозі Мію (Ума Турман) починається з того, що Вінсент заїжджає за дружиною шефа. Вона — акторка, яка не здобула визнання (знялася в пілоті серіалу, який забракували), від безвиході вийшла заміж за мафіозі, про що вона сама розповіла в ресторані. Вінсент — вкрай нікудишній кілер. Це ми розуміємо, проаналізувавши його дії: він агресивний, нестриманий, недалекий і робить купу помилок: випадково вбив поплічника в авто; грубо ображає боксера Бутча, провокуючи майбутній конфлікт боксера і мафії; нерозумно гине на унітазі, читаючи комікс, бо залишив автомат у засадній квартирі на плиті. Навіть героїн йому продали не в “кульках”, через що Мія дістала передоз, вважаючи, що це кокаїн. З хорошого: він же і врятував Мію, вколовши адреналін у серце. Але, зрозуміло, що якби дружина боса померла — Вінсенту теж не минути лиха.

На конкурсі твісту в ресторані в танці (до речі, “твіст” кіномовою — несподіваний хід) — Вінсент і Мія раптом знаходять себе. Чому?

Мія професійно танцює, хоч і не стала кінозіркою. А Вега — раптом з’ясовується — чудовий танцюрист. Ким, звісно, є сам Джон Траволта — зірка мюзиклів “Лихоманка суботнього вечора” (1977) і “Бріолін” (1978). Він навіть ходить у бойовику, граціозно пританцьовуючи.

Вони, нарешті, займаються тим, що у них класно виходить, зриваючи у публіки заслужені овації, і привозять додому нагородний кубок за номер. Але, як співається в хіті Чака Беррі, під який вони витанцьовували, You Never Can Tell (“Ніколи не знаєш, що трапиться”): Мія незабаром мало не помре від передозування, а Вінсент Вега — загине. Однак Вінсент міг залишитися в живих, якби звертав увагу на знаки долі.

Грабіжники Йоланда і Рінґо знахабніли, але нарвалися на кримінальний “крупняк” і ледве живими втекли з халепи. Цей струс їм дасть шанс оцінити ризики такого способу життя. Чи створені вони для цього?

Гангстер Джулс, сприйнявши проліт куль повз нього як Боже диво, йде після цього знака долі з криміналу — у набагато світліше майбутнє, ніж у нього було.

Джулс запитував у хлопців, які взяли дипломат із грошима у його шефа: “Марселлас Воллес — сучка? Ви хотіли його ошукати? Ні, він тут усіх має”. Але збоченець Зед зґвалтував боса мафії, того, хто “сам усіх мав”. Однак доля в особі Бутча дає мафіозі можливість стратити ґвалтівника.

Боксер Бутч (Брюс Вілліс), здійснивши свої подвиги і довівши, що він справжній боєць, тікає на мотоциклі вбитого збоченця Зеда з кушем, красунею і батьківським годинником на руці. Шеф мафії пообіцяв його забути. Бутч — найбільший переможець у фільмі.

Вінсент Вега, який глухий і сліпий до знаків долі (хоча дав у кав’ярні блискуче визначення Божого дива: “Коли неможливе стає можливим”), гине в найбезглуздіший спосіб, оскільки займається справою, до якої непридатний.

Подальшу долю Мії Квентін залишає під питанням: вибір за дівчиною. Але кубок за танці, який стоїть вдома, можливо, їй нагадуватиме про те, що пора б повернутися до кар’єри актриси.

Ви сміятиметеся, але хто скаже після цього, що Тарантіно — не режисер-мораліст? Формула “Кримінального чтива”: активні герої — випробування долею, яка посилає знаки — кожному по заслугах.

Чи бажаєте ви, щоб я щось додав або змінив у цьому тексті? Можливо, ви хочете, щоб я більше уваги приділив якомусь конкретному аспекту цієї проблеми або розглянув додаткові інноваційні рішення?

Вона заявила, що поговорила із солдатами, які проходять підготовку на цьому полігоні. Ось що вони розповідають:

1. У сертифікаті про проходження курсу були предмети, що взагалі не вивчалися: правова підготовка, міжнародне гуманітарне право, статути Збройних сил України, психологічна підготовка, навички виживання.

2. Від усіх хвороб лікар дає парацетамол. «У мене цілий місяць був задушливий кашель, я просив перевірити бронхи та легені, бо вже тричі хворів на пневмонію. Без відповіді. Мене просто відправили назад на плац. Я подав рапорт із проханням про медичний огляд, але командир роти його не прийняв», – розповідає боєць.

3. Обов’язки, які відволікають від навчання, були регулярними. Солдат змушували розвантажувати дрова, копати ями, розвантажувати запаси кухні, розбирати піддони.

4. Стрілянина проходила хаотично. Ті, хто не вміли стріляти, просто інтуїтивно натискали на спуск. Нічна стрілянина – ніхто не розумів її мети. “У мене проблеми із зором, я не бачив прицілу, тому просто відстріляв боєприпаси”, – розповів новобранець.

5. Самовільне залишення частини щодня. Бувало, що йшли до 14 людей за ніч. Кажуть, іноді й більше.

6. У навчанні проігнорували напрями до бригад, виданих одному з мобілізованих. “У розмові мені сказали, що не варто на них розраховувати. Людей відправляють лише у вісім бригад із сумнівною репутацією. Когось відправляють у піхоту без будь-якої оцінки, деяким вдається потрапити до підрозділів безпілотників».

7. У навчальному таборі було поширене пияцтво. Якщо зловлять, залишать проти ночі в ямі. “Офіційних покарань не було, мабуть, тому що керівництво не хотіло псувати статистику”, – повідомляє військовий.

8. Бліндажі були недоступні для укриття. Якщо повітряна тривога просто виходили з наметів спати на вулицю в спальниках.

9. Побудови 6 разів на день, стояли по 20-30 хвилин. Ротний на обурення відповідав матом і казав, що стоятимуть скільки скажуть.

Син Олени Мальчевої, посадовиці Державної податкової служби України, яка нещодавно потрапила під приціл через неправдиве декларування активів свого чоловіка, виявився співзасновником української компанії разом з громадянином Російської Федерації. Виявилося, що цей російський партнер веде бізнес на тимчасово окупованій території Криму і сплачує податки до бюджету Росії. Компанія, про яку йдеться, носить назву ТОВ "Кривенко" (ЄДРПОУ 44104226) і була зареєстрована в грудні 2020 року.

Основним напрямом діяльності компанії є комп’ютерні послуги, що дозволяє їй функціонувати у різних сферах IT-сектору. Наразі з’ясування всіх деталей цього бізнес-зв'язку викликає суспільний інтерес, адже виявлені взаємозв’язки можуть вказувати на більш глибоке порушення закону. На тлі цього, питання щодо прозорості бізнесу таких осіб та їхніх фінансових відносин з країною-агресором ставить під сумнів етичність та правомірність їхніх дій.

За відкритими даними, Ковунов раніше мав українське громадянство та був зареєстрований у Донецьку. Після окупації міста він, імовірно, отримав російський паспорт. Попри повномасштабне вторгнення РФ в Україну, бізнес-партнерство між ним і Кривенком не припинене.

Наразі Денис Ковунов веде підприємницьку діяльність у тимчасово окупованому Криму. Йому належить ТОВ “КМД-Групп”, зареєстроване у 2021 році в Ялті за законодавством РФ.

За даними фінансової звітності, у 2024 році дохід компанії становив 5,4 млн російських рублів (приблизно 3 млн грн). За цей же період підприємство сплатило 247 тис. рублів податків до бюджету РФ (орієнтовно 140 тис. грн).

Крім того, Ковунов володіє частками ще у трьох українських компаніях, де у реєстраційних документах він зазначений як громадянин Російської Федерації.

Факт ведення бізнесу на окупованих територіях та сплати податків до бюджету держави-агресора може бути предметом окремої правової оцінки правоохоронних органів. Водночас співзасновництво українських громадян із особами, які здійснюють діяльність за російським законодавством у Криму, може викликати додаткові запитання щодо комплаєнсу, репутаційних ризиків та відповідності чинному законодавству України.

Станом на момент публікації офіційних коментарів від сторін або правоохоронних органів щодо цієї ситуації немає.