Мільйон готівкою без жодного квадратного метра: що задекларував високопосадовець поліції Харківщини

На початку 2024 року стало відомо, що американська оборонна корпорація Northrop Grumman планує значно розширити свою діяльність в Україні шляхом спільного виробництва боєприпасів середніх калібрів. Ця угода вважається першою публічно визнаною ініціативою, запропонованою українським урядом у співпраці з Міністерством оборони США, щодо спільного виробничого проєкту на території України.

Партнерство Northrop Grumman з українською стороною в цьому напрямку має на меті не лише розширення виробничих можливостей, але й сприяння підвищенню обороноздатності країни у контексті геополітичних викликів та безпеки в регіоні. Зазначається, що така ініціатива стане вагомим кроком у підтримці військово-технічного співробітництва між Україною та Сполученими Штатами, спрямованого на зміцнення оборонної сфери країни.

Проект передбачає не лише передачу технологій та навичок, але й спільні науково-дослідницькі розробки і виробництво, що сприятиме створенню робочих місць та економічному розвитку українського оборонного сектора. Дане співробітництво також підкреслює важливість взаємодії у сфері безпеки і оборони між двома країнами, спрямовану на зміцнення міжнародного мирного порядку та стабільності.

Northrop Grumman Corporation, одна з найбільших в світі виробників зброї та військової техніки, планує створити в Україні виробництво боєприпасів середніх калібрів.

Створення такого виробництва сприятиме підвищенню обороноздатності України та забезпеченню необхідного арсеналу для зміцнення оборони країни. Відомо, що угода з Northrop Grumman є результатом довгострокових переговорів і планується як стратегічний крок у зміцненні військово-технічного співробітництва між Сполученими Штатами та Україною.

Про це повідомив представник компанії Northrop Grumman Defense Systems Дейв Бартелл на оборонній виставці EUROSATORY 2024 для видання Breaking Defense.

“Це наш перший проєкт, який оплачується “українськими доларами”. Ми плануємо розширити цю угоду на боєприпаси для танків, 155 мм, і інші, коли знайдемо інноваційні процеси”, – сказав директор з міжнародного бізнесу сектору оборонних систем Northrop.

Підтвердженням цієї домовленості відбулось під час спілкування між Бартеллом і Стенлі Брауном, головним заступником помічника секретаря Державного департаменту з військово-політичних питань США.

У своєму виступі на виставці озброєнь в Парижі Браун повідомив про нову програму Державного департаменту, яка інвестує 2 млрд доларів в оборонну промисловість України, яка, своєю чергою, може відкрити двері для нового американсько-українського виробництва.

Американські оборонні компанії відстають від своїх європейських колег у створенні угод про спільне виробництво. Цього місяця німецька компанія Rheinmetall поділилася планами:

Також цього місяця під час візиту президента України Володимира Зеленського франко-німецький виробник KNDS та українська фірма KZVV підписали контракт на виробництво в Україні артилерійських снарядів калібру 155 мм.

Попередні зусилля США щодо спільного виробництва для підтримки потреб України зазвичай зосереджувалися на зусиллях із виробництва американської зброї в межах країн-союзників по НАТО у Східній Європі, але зараз найближчі кілька місяців все може змінитись.

Після завершення війни в Україну можуть повернутися від 3 до 3,5 мільйона громадян, які були змушені шукати прихисток за кордоном. Водночас ця цифра не є остаточною і залежатиме від багатьох чинників — безпекової ситуації, темпів відновлення економіки, наявності роботи, житла та рівня довіри людей до майбутнього в країні.

Значна частина біженців уже інтегрувалася в життя інших держав: діти навчаються у школах, дорослі працюють, родини отримали соціальні гарантії. Для них рішення про повернення не буде автоматичним або швидким. Воно вимагатиме чітких сигналів з боку держави, що Україна готова не лише прийняти своїх громадян, а й створити умови для гідного життя та самореалізації.

За даними ООН, у липні 2024 року бажання повернутися в Україну висловлювали 61% біженців. Уже в грудні 2025 року цей показник знизився до 49%. Серед внутрішньо переміщених осіб тенденція ще різкіша: якщо у 2024 році повернення розглядали 73% ВПО, то наприкінці 2025 року — лише 35%.

Загалом під час війни тимчасовий прихисток за кордоном отримали близько 4,3 мільйона українців. В ООН прогнозують, що більша частина повернень відбуватиметься з країн південної та східної Європи. Натомість з півночі континенту українці повертатимуться значно рідше, оскільки між умовами інтеграції в різних регіонах Європи існує суттєва різниця.

Ключовими чинниками для повернення залишаються наявність житла, роботи та доступу до медичної допомоги. Саме можливість забезпечити базові умови для життя визначатиме рішення багатьох сімей. Водночас більшість тих, хто повернеться, осідатимуть не у своїх рідних громадах, а у великих містах, де простіше знайти роботу й соціальні послуги.

В ООН також попереджають, що сценарій миру з територіальними чи політичними поступками з боку України може суттєво знизити готовність біженців до повернення. У такому разі, за прогнозами, найімовірніше повернуться літні люди, самотні особи та матері-одиначки з дітьми, тоді як значна частина працездатного населення залишиться за кордоном.

На цьому тлі Організація Об’єднаних Націй оголосила про скорочення бюджету допомоги українським біженцям на 2026 рік. Новий фінансовий план передбачає 614 мільйонів доларів, що на 23,6% менше порівняно з минулим роком, коли обсяг фінансування становив 803,6 мільйона доларів. Скорочення відбувається попри погіршення гуманітарної ситуації та зростання кількості жертв серед цивільного населення.

За даними моніторингової місії ООН з прав людини, 2025 рік став найсмертоноснішим для мирного населення за останні три роки. Унаслідок воєнного насильства загинули 2 514 цивільних осіб, ще 12 142 людини зазнали поранень. Це на 31% більше, ніж у 2024 році. Додатковим фактором тиску на гуманітарну систему стали масовані удари по енергетичній інфраструктурі України взимку 2025–2026 років.

В ООН наголошують, що тривалість війни, умови миру та здатність держави забезпечити житло і робочі місця стануть визначальними для масштабів повернення українців після завершення бойових дій.

Український уряд, перебуваючи в умовах воєнного стану і ставлячи перед собою завдання забезпечення достатнього фінансування державного бюджету, активно розглядає можливість впровадження військового збору для фізичних осіб-підприємців (ФОПів). Варто зауважити, що на сьогоднішній день військовий збір оплачується тільки зі заробітної плати працівників, і його розмір становить 1,5%. ФОПи ж, відповідно до чинного законодавства, звільнені від такого обов'язку, але це може змінитися з прийняттям нового законопроекту.

Україна нараховує понад 2 мільйони ФОПів, з яких за останні 12 місяців (з 1 лютого 2023 року по 1 лютого 2024 року) ще 315 тисяч нових зареєструвалися. Ця ситуація свідчить про значний приріст підприємницького середовища в країні. Варто також зазначити, що ФОПи сплачують зі свого доходу єдиний податок, єдиний внесок, податок на додану вартість (загальна система оподаткування), проте, в період воєнного стану і на 12 місяців після його закінчення, єдиний внесок сплачується добровільно за умови, що такий підприємець не отримує стажу за цей період.

Пропозиція про підвищення військового збору для фізичних осіб до 5% стане додатковим джерелом доходу для державного бюджету, спрямованого на потреби військових заходів. Втім, важливо врахувати, що запровадження військового збору для ФОПів є складною і невідкладною задачею, яка вимагає комплексного аналізу та узгодження з інтересами підприємницького середовища країни.

У висновках можна відзначити, що запровадження військового збору для фізичних осіб-підприємців українським урядом є обгрунтованим за умови посилення обороноздатності країни та забезпечення необхідних фінансових ресурсів для військових заходів. Однак така ініціатива потребує ретельного аналізу і урахування інтересів підприємницького середовища. Важливо збалансувати необхідність додаткових надходжень до бюджету з розвитком підприємництва та стимулюванням економічного зростання. Такий крок вимагає широкого обговорення і консенсусу серед учасників економічного процесу та законодавчої влади для максимальної ефективності його реалізації.