На Київщині чоловік вдарив співмешканку ножем

Укрзалізниця опинилася в епіцентрі подвійного тиску — фінансового та політичного. Популістичні ініціативи на кшталт «3000 кілометрів безкоштовних подорожей» для громадян створюють привабливу картинку для політичних рейтингів, однак у реальності вони поглиблюють фінансову прірву. За підсумками 2024 року пасажирські перевезення принесли компанії близько 18 мільярдів гривень збитків, а у 2025 році цей показник може перевищити вже 22 мільярди.

Традиційно ці втрати компенсувалися прибутками від вантажних перевезень, проте й цей сегмент демонструє спад. Експортні потоки скорочуються, логістичні ланцюги ускладнені, а внутрішній ринок не може забезпечити потрібних обсягів. Таким чином, головне джерело фінансової стабільності поступово виснажується.

Додатковий пресинг — відновлення інфраструктури після ударів РФ і валютні борги з часів Євро-2012. Уже у 2026 році залізниця має сплатити близько 34 млрд грн за зовнішніми зобов’язаннями. Без цільової підтримки держави, модернізації управління та системної антикорупційної роботи компанія ризикує не витримати нинішнього навантаження.

На цьому фоні дискусії викликає липневий контракт УЗ із ПАТ «Крюківський вагонобудівний завод» на 398 млн грн: ціна одного вагона — до 98 млн грн, що вдвічі дорожче за попередні закупівлі. При цьому компанія виплатила 58% авансу (понад 277 млн грн), тоді як виготовлення вагонів заплановано на 2026 рік. В умовах дефіциту ліквідності та зростання боргового навантаження така структура контракту виглядає щонайменше ризикованою.

Ключова дилема для УЗ — баланс між соціальною функцією й фінансовою стійкістю. Без перегляду тарифної політики, адресних дотацій на «соціальні кілометри» та прозорішого підходу до капітальних закупівель залізниця й надалі дотуватиме пасажирів коштом падаючого вантажного бізнесу — із усіма наслідками для стабільності перевізника.

Програма "Захист України" розроблена для учнів 10-11 класів і має на меті формування у підлітків комплексного розуміння питань національної безпеки, громадянської відповідальності та особистої готовності до дій у надзвичайних ситуаціях. Вона включає теоретичні та практичні компоненти, які охоплюють широкий спектр тем.

Колишня шеф-редакторка популярного шоу “Слідство ведуть екстрасенси” Леля Боравльова стала фігурою, що привернула увагу завдяки своїм провокаційним заявам про реальність і дійсність шоу. В інтерв’ю Боравльова поділилася своїми поглядами на екстрасенсів та їхню роль у шоу.

Боравльова підтверджує, що “Слідство ведуть екстрасенси” дійсно показує реальні історії людей, але відразу робить акцент на те, що всі екстрасенси, які з’являлися на екрані, є “шарлатанами”. Вона вважає, що ці люди використовують свою публічність для заробітку, пропонуючи “амулети” і “захисти” від війни, що, на її думку, є просто абсурдом.

“Екстрасенси – це шарлатани. Сьогодні вони заробляють на війні і кажуть: ‘Ми вам зробимо амулет, захист на фронті’. Це просто на голову не налазить”, – зазначила Боравльова. Її критика не обмежується лише фінансовим аспектом. Вона також підкреслює, що багато медійних екстрасенсів стали мільйонерами завдяки своїй популярності і бізнесу, що обертається навколо їхніх нібито магічних здібностей.

“Безперечно, екстрасенси – це мільйонери. Вони заробляли мільйони, особливо ті, хто був обличчям. Вони будували будинки, робили бізнеси…” – уточнила Боравльова. Її слова відкривають нову перспективу на те, як медійні персонажі можуть використовувати свою популярність для особистого збагачення, часто за рахунок довірливих людей, які вірять у їхні здібності.

Таким чином, за словами Лелі Боравльової, шоу “Слідство ведуть екстрасенси” – це не просто розвага, а частина великої індустрії, де задоволення потреб глядачів стає приводом для прибутку. Цей скандал, безумовно, змусить багатьох задуматися про справжню ціну медійних феноменів і довіри, якою користуються екстрасенси.

Чи бажаєте ви, щоб я щось додав або змінив у цьому тексті? Можливо, ви хочете, щоб я більше уваги приділив якомусь конкретному аспекту цієї проблеми або розглянув додаткові інноваційні рішення?

Однак, є й інші точки зору:

1. Нідерландська компанія Shell йде з України. Це найбільша енергетична компанія Європи і її остаточний відхід з України нічого хорошого про наш інвестиційний клімат не говорить. Це західна компанія, яка працювала повністю в білу, просто не змогла конкурувати з місцевими компаніями, які успішно застосовують схеми ухилення від податків. Тому факт такого відходу Shell – це реальна оцінка ставлення західних компаній до ситуації в країні.

2. Купує державна Укрнафта. Невже в компанії немає більш пріоритетних завдань і проєктів, куди можна було б інвестувати кошти державної компанії? А це десятки, а то й сотні мільйонів доларів. Скільки Укрнафта інвестувала у власний видобуток і переробку української нафти і газу? Скільки відновили нафтобаз чи нафтопереробних заводів? Скільки можна було побудувати розподіленої генерації за ці кошти? Невже викуп частини Shell був найнеобхіднішим і найактуальнішим способом використання коштів держкомпанії?

Було б цікаво дізнатися думку Кабміну як єдиного акціонера групи Нафтогаз.

3. Зараз країна бореться за залучення коштів у країну, а тут Укрнафта фактично допомагає засобам піти з країни. Станції Shell побудовані і працюють, і вони працювали б ще 5-10 років. Навіщо їх потрібно було викуповувати саме зараз? Вони перестали б працювати або She’ll погрожував закрити їх?

Витрата в такий складний час десятків мільйонів доларів коштів державної Укрнафти на вкрай неважливу задачу – це абсолютно непродумане і неефективне рішення керівництва Нафтогазу і Укрнафти.

У нещодавньому інтерв'ю виданню Forbes Ukraine, Голова Національного банку України Андрій Пишний наголосив на ключовій ролі валютного курсу як інструменту економічної стабілізації. Він підкреслив, що відповідальність за підтримку стабільності курсу, а також цінової та фінансової стабільності, покладено на НБУ відповідно до Конституції України.

Згідно з виданням, причини укладення угоди стали зрозумілими після заяви президента України Володимира Зеленського на Генеральній асамблеї ООН, де він підкреслив, що енергообладнання біля українських АЕС є незахищеним і може стати мішенню для російських ракет. Це спонукало “Енергоатом” до проектування захисту “другого рівня”, що передбачає будівництво залізобетонних П-образних споруд. Ці конструкції мають захищати великі трансформатори від атак, зокрема від шахедів та осколкових уражень.

Як відзначають експерти, ефективність подібних захисних споруд вже була доведена на підстанціях “Укренерго”. Зазначається, що, незважаючи на те, що роботи з проектування та будівництва тривають з минулого року, навіть незавершені споруди вже забезпечують певний рівень захисту.

Однак контракт на 509 млн грн для РАЕС викликає занепокоєння через відсутність інформації про розміри споруди. “Наші гроші” підкреслюють, що багато деталей угоди залишаються прихованими, що ставить під сумнів прозорість процесів у державному секторі.

Також варто відзначити активізацію “Укргідроенерго”, яка у вересні провела закупівлі на захист та відновлення пошкоджених гідроелектростанцій на загальну суму 1,11 млрд грн. З цих коштів 0,54 млрд грн припали на угоду з ПрАТ “Укрсталь конструкція”, що належить колишньому олігарху Віталію Гайдуку. Знову ж таки, деталі цін на будівельні матеріали по цих контрактах не були оприлюднені.