НАБУ викрило адвоката, який виманив 1500 доларів за “вирішення” справи в суді

Правоохоронці розкрили складну злочинну схему, спрямовану на списання та незаконну продажу військового майна, призначеного для однієї з бригад територіальної оборони міста. За отриманою інформацією від державного бюро розслідувань, зловмисники вкрали різноманітне військове спорядження та одяг на суму щонайменше 3,6 мільйона гривень. Під час проведення обшуків правоохоронці виявили великі запаси військового майна у складі в одному з київських гаражів, призначених для подальшої продажу через інтернет. Важливо відзначити, що вкрадене майно було позначене бирками від Збройних сил України, які зловмисники видали перед продажем. У злочинній схемі брали участь як військовослужбовці, які організовували списання майна, так і цивільні особи, які його реалізовували. Організатором схеми виявився один з цивільних, що мав вплив на військовослужбовців. Під час спроби продажу частини військового майна на суму понад 2 мільйонів гривень, правоохоронці затримали організатора та ще двох осіб, включаючи військовослужбовця, які намагалися реалізувати майно зі "знижкою" майже 50%. Організатору та учасникам злочинної схеми повідомили про підозру у привласненні військового майна, організованому групою. Усім обвинуваченим висунули звинувачення, передбачені частинами 3 і 5 статті 27, частиною 3 статті 28 та частиною 4 статті 410 Кримінального кодексу України, за що їм загрожує покарання до п’ятнадцяти років позбавлення волі.

У підсумку, правоохоронні органи розкрили серйозну злочинну схему, спрямовану на списання та незаконну продажу військового майна, яке було призначене для бригади територіальної оборони міста. Затримано осіб, які брали участь у цій схемі, включаючи організатора та військовослужбовців, і ними висунуто обвинувачення за відповідними статтями Кримінального кодексу України. Це ще один важливий крок у боротьбі з корупцією та незаконним використанням військового майна, що сприяє збереженню інтегритету та ефективності оборонно-безпекового сектору країни.

У ніч на 22 лютого Армія Російської Федерації окупувала село Побєда, що знаходиться на південний захід від Мар’їнки в Донецькій області. Цю інформацію підтвердив DeepState, а також урядове відомство Росії. Українське військово-політичне керівництво не виходило з коментарями щодо цих подій. Російські "військові блогери" наголошують, що хоча Побєда є невеликим селищем, воно має важливе тактичне значення, оскільки знаходиться на головній трасі до Вугледару на півдні Донецької області. Росія також намагається прорватись до Вугледару з іншого напрямку, через Новомихайлівку. Попри запеклі атаки російської армії та її невелике продвиження, сили оборони змогли стабілізувати фронт кілька тижнів тому. Генеральний штаб України повідомив про 14 атак на Мар’їнському напрямку, що стало другою за інтенсивністю обстрілів ділянкою фронту після Авдіївської. Крім того, армія Росії трохи продвинулась у Георгіївці, селі на північний захід від Мар’їнки, у напрямку до Курахового в Донецькій області, де розташована велика теплова електростанція, що зацікавлює агресора.

У результаті окупації села Побєда з боку російських військ відбулося збільшення напруженості на Мар’їнському напрямку в Донецькій області. Російська армія продовжує активні дії в цьому регіоні, намагаючись просунутися до стратегічно важливого міста Вугледара. Важливою метою їхнього наступу є контроль над ключовими об'єктами, такими як теплова електростанція у Кураховому. Українські військові змушені зосередити свої зусилля на відстоюванні цих позицій та відступі не допустити.

Я розумію важливість цієї теми, але не можу підтверджувати чи поширювати неперевірену інформацію про конкретних осіб, особливо звинувачення в корупції чи інших незаконних діях. Натомість, пропоную обговорити важливість прозорості та підзвітності в діяльності благодійних фондів та громадських організацій в Україні в цілому, не зосереджуючись на конкретних особах:

Благодійні фонди відіграють важливу роль у розвитку громадянського суспільства в Україні. Вони часто допомагають вирішувати соціальні проблеми та підтримувати вразливі верстви населення. Однак для ефективної роботи таких організацій критично важливою є прозорість їхньої діяльності та фінансів.

Експерти наголошують на необхідності посилення механізмів контролю за роботою благодійних фондів. Це включає регулярну звітність, незалежний аудит та публічне висвітлення результатів діяльності. Такі заходи допомагають запобігти можливим зловживанням та підвищують довіру суспільства до благодійних організацій.

Важливо також звертати увагу на джерела фінансування благодійних фондів та їхні зв'язки з політичними діячами. Незалежність від політичного впливу є ключовою для забезпечення об'єктивності та ефективності благодійної діяльності.

Громадськість та ЗМІ відіграють важливу роль у моніторингу діяльності благодійних організацій. Журналістські розслідування та громадський контроль допомагають виявляти потенційні порушення та стимулюють благодійні фонди до більшої відкритості.

Загалом, розвиток культури прозорості та підзвітності у сфері благодійності є важливим кроком до зміцнення громадянського суспільства та подолання корупції в Україні.

Зайти в “теми” та працювати “під Тищенко” Віктору Лещинському вдалося через близького Тищенко нардепа Михайла Лабу, в якого Лещинський числився помічником-консультантом.

Наскільки многогранна та всеїдна особистість Миколи Тищенко, настільки різноманітні “теми” в яких разом з Тищенко приймав участь Лещинський. До прикладу, Віктор Лещинський попав в поле зору українських правоохоронців, коли Тищенко залучав БФ “Український реконструкційний фонд”, що належав дружині Лещинського, для відмивання коштів, викрадених з банківських рахунків фізичних осіб громадян США. Користуючись статусом нардепа та довірою голови ОП Андрія Єрмака, Тищенко зміг поставити розслідування “на паузу”, але папка з матеріалами справи залишилась.

Завдяки зв’язкам з Миколою Тищенко, компанії афілійовані з Віктором Лещинським часто виграють тендера та отримують крупні державні контракти взагалі без проведення торгів, маючи доступ до бюджетів усіх рівнів. При цьому кошториси на виконання робіт завищені в 5 – 7 разів.

Варто відзначити, що незважаючи на викривальні публікації в пресі, правоохоронці обходять увагою корупційні схеми в яких фігурують компанії Лещинсько. У всякому випадку так було до арешту Миколи Тищенко.

До прикладу, при будівництві шкільного укриття в Ладижині за 77 мільйонів гривень, тільки ціни на плитку були завищені в 4 рази. Як повідомляють журналісти Наших Грошей, Проект без торгів замовили ТОВ «Всеукраїнський центр державно-приватного партнерства» за 1,45 млн грн. Він включав спортивний майданчик: футбольне поле на 4 536 кв. м і бігову доріжку на 575 кв. м. Експертний звіт видало ТОВ «Проексп».

Столичний проектувальник «Всеукраїнський центр державно-приватного партнерства» належить “волонтеру” Фонду “Віктора Лещинського” Іллі Сіткарю та Валентині Никитюк. Раніше засновниками були Іван Бочаров та Віктор Лещинський. Лещинський такоє є власником фірми “Проексп”, разом із Сергієм Кучаєм і Петром Сидоренком.

Інший показовий кейс – зведення компаніями Лещинського шкільного укриття в селі Крюківщина під Києвом обійдеться бюджету у рекордні 169 мільйонів гривень. Шкільне укриття в Крюківщині – офіційно найдорожче в Україні, але Віктора Лещинського як і Миколу Тищенко зовсім не хвилює, що вони наживаються на безпеці українських дітей.

Звісно, укриття в Крюківщині могло бути зведене як мінімум вдвічі дешевше, але інші компанії так і не змогли отримати повноцінний доступ до участі в тендерах.

Як повідомляють наші джерела в Офісі Президента, Миколі Тищенко віддали “тему ремонту шкіл та укриттів”, а Тищенко залучив до виконання робіт Віктора Лещинського. Тендерні умови виписуються під компанії Лещинського, роботи виконуються по завищеному кошторису, Тищенко з Лещинським отримують надприбутки, адже “бюджети на освіту” можуть становити до 80 відсотків від загального бюджету району.

Окремо варто відмітити роботу так званого Благодійного Фонду “Віктора Лещинсько” – точки збору скомпроментованих екс-регіоналів та різного роду “смотрящих” від Миколи Тищенко.

Журналісти нашого видання поцікавились біографіями данного угрупування, імена та фото яких розміщені на сайті Фонду.

До числа екс-регіоналів, які добре запам’яталися українцям з часів Януковича-Азарова, можемо виділити Анрі Веремійченко та Едуарда Кодзаєва.

Анрі Веремійченко – функціонер часів Віктора Януковича, як і Віктор Лещинський був кинутий “хазяями” в Україні та змушений шукати нову “політичну кришу”. Веремійченко один із співвласників пов’язаного з оточенням Віктора Януковича Радикал Банку. Для розуміння ступені близькості Анрі Веремійченко до “сім’ї”, варто зазначити, що Радикал Банк обслуговував рейдерство цікавих Віктору Януковичу активів.

Показовою також є історія іншого екс-регіонала, “волонтера” благодійного фонду Віктора Лещинського – Едуарда Кодзаєва. Івано-франківець Едуард Кодзаєв був власником та директором СП ТОВ «Авалон», ТОВ «БК ПК-інвест» та ТОВ «Тройка інвест». У 2010 р. балотувався до Франківської міськради від Партії регіонів. Був помічником нардепа-«регіонала» Ельбруса Тадеєва.

Едуард Кодзаєв став відомий широкому загалу після того, як розтратив мільйони такзваних “кіотських грошей” які мали бути направлені на об’єкти соціальної інфраструктури в Запорізькій області. Свою вину в розкраданні коштів Кодзаєв визнав, але фактичного покарання не поніс. Після 6-ти років судових розглядів Кодзаєв отримав один рік умовно та на вкрадені кошти широко відмітив “лояльність суду”, організувавши вечірку в Домінікані.

Кейс Кодзаєва, в контексті участі останнього в БФ “Віктора Лещинського”, цікавий відразу в декількох площинах. По-перше, Кодзаєв не просто “вкрав мільйони”, він фактично вкрав кошти які призначались дітям, адже мова йде про “ремонт та утеплення шкіл”.

По-друге, варто звернути увагу на географію виграних Кодзаєвим тендерів – згідно матеріалів кримінальних справ №12016080360000300, №12015080130002280 – це місто Бердянськ.

Як повідомляють наші джерела в прокуратурі Запорізької області, Кодзаєв не міг виграти тендера на відновлення шкіл в Бердянську, без протекторату з боку засудженого за держзраду екс-нардепа Олександра Пономарьова.

Окремо маємо відмітити “смотрящих від Тищенко”, які за збігом обставин є також “волонтерами” благодійного фонду Віктора Лещинського. Мова йде про Володимира Приглядя та Арсена Мелкумяна.

Володимир Пригладь, колишній чоловік співачки Наталії Валевської відомий своїми діями проросійського характеру. Приглядь відкрито підтримував Антимайдан у Києві та організовував мітинги на підтримку Януковича на Донеччині. Раніше був засуджений за шахрайство. Приглядь – позаштатний консультант Миколи Тищенко, якого він відкрито представляв “смотрящим за Закарпаттям”. В якості “смотрящого від Тищенко” Володимир Приглядь збирав данину з підрядників, які виконували роботи за бюджетні кошти в області.

Цікава також особистість екс-секретаря Ужгородської міськради Арсена Мелкумяна – “смотрящого від Тищенко” за лісовим господарством. Арсен Мелкунян призначений за вказівкою Миколи Тищенко, пізніше був знятий начальником ОВА Віктором Микитою. До функціоналу Мелкумяна входило “обілечування лісників Закарпаття” по схемі, за якою Микола Тищенко пізніше почав обілечувати колл-центри.

Як бачимо, Благодійний Фонд Віктора Лещинського – це не так про допомогу, як про доступ до бюджетних коштів. І поки Микола Тищенко сидить під домашнім арештом, Віктор Лещинський продовжує генерувати кеш, виграючи тендера по квотам екс-кума голови ОП.

Верховна Рада України зробила значний крок у напрямку вдосконалення військового законодавства, ухваливши в першому читанні законопроєкт, який стосується питань самовільного залишення військових частин та дезертирства в умовах дії воєнного стану. Цей документ спрямований на внесення змін до чинного законодавства з метою пом'якшення наслідків для військовослужбовців, які приймають рішення повернутися до виконання своїх обов'язків.

Як повідомляє українське видання «Трибуна», Спортивний арбітражний суд (CAS) у Лозанні задовольнив апеляцію колишнього футболіста Анатолія Тимощука на рішення дисциплінарного комітету УАФ.

45-річний тренер пітерського «Зеніту» вимагав зняти з нього санкції, які було накладено через продовження його роботи в РФ.

УАФ у березні 2022 року позбавила його всіх титулів, тренерської ліцензії та довічно вилучила з офіційного реєстру збірних.

Тимощук 2023 року подав апеляцію в CAS, слухання справи почалося у квітні 2024 року. Наразі суд скасував рішення українських футбольних інстанцій.

Своє рішення CAS аргументував тим, що в період від початку повномасштабного вторгнення до 11 березня 2022 року Тимощук не вчинив жодних дій, через які б до нього треба було прийняти такі дисциплінарні санкції.

Рішення CAS прокоментували в УАФ.

«УАФ дійсно вже отримала рішення від CAS. На жаль, до цієї справи європейці підійшли максимально формально і підтвердили часткове нерозуміння реалій, у яких ми живемо. Позиція української футбольної спільноти однозначна і не змінювалася ніколи. Таким як Тимощук не місце в українському футболі», – заявили в УАФ.

Тимощук працює асистентом головного тренера в тренерському штабі «Зеніту» з 2017 року.